Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНИХ РОБІТ

з дисципліни

 

ОСНОВИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА (ТВАРИННИЦТВО)

 

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Галузь знань: 0401 Природничі науки

Напрям підготовки: 6.040102 Біологія

Курс навчання: III

Семестр: 5-6-й

 

Укладач – доцент кафедри біології та основ здоров’я людини, кандидат біологічних наук

Попельнюх Віктор Васильович

Полтава – 2012

 

 

Пояснювальна записка

 

Тваринництво – одна з головних галузей сільського господарства, яка виробляє повноцінні продукти харчування для людей і сировину для багатьох галузей промисловості.

Завдання курсу «Основи сільського господарства (тваринництво)» – озброїти майбутнього педагога основними теоретичними та практичними знаннями щодо технології виробництва екологічно-чистої продукції тваринництва, вміння доглядати за с/г тваринами, складати раціони годівлі, вміння проводити селекційну роботу тощо, застосовуючи набуті знання в аудиторному та позааудиторному навчальному процесі. Методичні вказівки складено для опанування студентами тем, винесених на самостійне опрацювання.

Згідно з навчальним планом курс «Основи сільського господарства (тваринництво)» вивчається в 5 та 6 семестрі. На нього відведено 12 годин самостійної роботи.

На самостійне вивчення виноситься 6 тем, кожна з яких максимально оцінюється у 3 бали (табл. 1, 2).

Таблиця 1.

Перелік тем, які винесені на самостійне опрацювання

№ з/п	Теми самостійної роботи	Кількість годин	Форми контролю
1.	Скотарство		письмовий звіт
2.	Свинарство		письмовий звіт
3.	Вівчарство		письмовий звіт
4.	Конярство		письмовий звіт
5.	Птахівництво		письмовий звіт
6.	Кролівництво		письмовий звіт
	Разом

Таблиця 2.

Розподіл балів, які отримують студенти за видами діяльності

Модуль – Тваринництво
Вид роботи	Кількість завдань	Кількість балів	Загальна кількість балів
Поточний контроль
Виконання лабораторних робіт
Самостійна робота
Індивідуальна робота
Підсумковий контроль (екзамен)
Всього

Бібліографічне оформлення самостійних робіт

Виконанні завдання самостійної роботи потребують правильного літературного оформлення, тобто викладення змісту у відповідній формі, що висувається до оформлення списку використаної літератури за загальноприйнятим стандартом. Бібліографічний список повинен включати всіх авторів і їх роботи, що згадуються в тексті. Посилання на них дається за номером, який займає та чи інша праця в списку літератури і позначається квадратними дужками. Крім того, в посиланнях вказуються відповідні сторінки. Наприклад: [24, 157], де перша цифра це нумерація джерела, а друга – його сторінка.

Приклад оформлення бібліографії:

Монографії, 1-3 автори:

Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: „Лібра”, 1998. – 248 с.

Складові частини журналу:

Байрак О.М. Оцінка ботанічної цінності природно-заповідних територій Лівобережного Придніпров’я // Заповідна справа в Україні. – 1999. – №1 – С. 13-20.

Багатотомні видання:

Екологія і закон. Екологічне законодавство України. У 2 томах. – К., 1998. – 378

Навчальні посібники, довідники:

Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник. / За заг. ред. М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. – К., 2003. – 306 с.

Буклети:

Байрак О.М., Стецюк Н.О., Гапон З.Ф. Природно-заповідний фонд Котелевщини (буклет). – Полтава: Верстка, 2003. – 10 с.

Бібліографія розміщується в алфавітному порядку на останніх сторінках роботи. Добре складений список віддзеркалює загальну культуру студента. До бібліографії необхідно вносити наукові праці провідних учених у даній галузі дослідження, не перевантажуючи її другорядними публікаціями: посібниками, довідковою літературою, застарілими виданнями тощо.

Теми для самостійного опрацювання:

Тема 1: Скотарство.

Кількість часу, відведеного на самостійну роботу з даної теми – 2 год.

Мета: Ознайомитися з технікою розведення, вирощування та годівлі великої рогатої худоби.

Основні знання, що одержують студенти під час самостійної роботи з даної теми: знання про технологічні особливості відтворення, розведення, вирощування та годівлі великої рогатої худоби.

Теоретичні питання для самостійного опрацювання:Теоретичні відомості про скотарство.

1. Народногосподарське значення скотарства і шляхи його подальшого розвитку.

2. Біологічні і господарські особливості великої рогатої худоби.

3. Особливості екстер’єру великої рогатої худоби (ВРХ) молочного, м’ясного і комбінованого

напряму продуктивності.

4. Способи визначення віку худоби.

Література:

1. Арзуманян Е. А., Бегучее А. П., Соловьев А. А., Фандеев Б. В. Скотоводство, М.: 1984. – 399 с.

2. Дмитриев Н. Г. Породы скота по странам мира. – Л.: Колос, 1978. – 351 с.

3. Жебровский Л.С. – Селекция животных: Учебник для вузов. – СПб.: Издательство «Лань», 2002. – 256 с.

4. Красота В. Ф., Лобанов В. Т., Джапаридзе Т.Г. Разведение сельскохозяйственных животных. – М.: Колос, 1983. – 419 с.

5. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Тваринництво (з основами технологій виробництва продукції тваринництва) / за ред. акад. В.В. Мирося. - Xарків, 2007. – 278 с.

6. Мирось В.В., Василець В.Г. Молочное и мясное скотоводство / Учебное пособие. – ХНАУ. – Xарків, 2006. – 153 с.

7. Мирось В.В., Зубрич О.С., Василець В.Г., Гончаренко Л.В., Ізвєков М.Є. Технологія виробництва продукції тваринництва / Підручник / за заг. ред. акад. В.В. Мирося; Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Xарків, 2003. – 322 с.

8. Мирось В.В., Василець В.Г., Гончаренко Л.В., Ізвєков М.Є. Практикум з тваринництва / Навчальний посібник. – Xарків, 2002. – 104 с.

9. Мирось В.В., Василець В.Г., Бабарика І.Г. Технологія виробництва молока та яловичини / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2009. – 198 с.

10. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 496 с.

11. Титаренко В.П., Титаренко О.О. Сучасне сільськогосподарське виробництво: навчальний посібник. – Полтава, 2006. – 457 с.

Тема2: Свинарство.

Кількість часу, відведеного на самостійну роботу з даної теми – 2 год.

Мета:Ознайомитися з народногосподарським значенням свиней, основами відтворення, годівлі та утримання.

Основні знання, що одержують студенти під час самостійної роботи з даної теми: знання про організацію відтворення, годівлі та утримання тварин на свинарських фермах.

Теоретичні питання для самостійного опрацювання:

1. Теоретичні відомості по свинарство.
2. Народногосподарське значення свинарства і шляхи його розвитку.
3. Господарсько-біологічні особливості свиней.
4. Особливості екстер’єру тварин різного напряму продуктивності.
5. Основні породи свиней.

Література:

1. Ладан П. Е., Козловский В. Г., Степанов В. И. – Свиноводство. – М.: Колос, 1978. – 304 с.

2. Ланина А. В. Мясное скотоводство. – М.: Колос, 1973. – 280 с.

3. Мирось В.В., Зубарич А.С. Свиноводство в индивидуальном хозяйстве / Учебное пособие. – Xарків, 2008. – 192 с.

4. Мирось В.В., Герасимов В.І., Пронь О.В. Технологія виробництва продукції свинарства / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2009. – 286 с.

5. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. Справочное пособие. 3-е издание переработанное и дополненное. / Под ред. А. П. Калашникова, В. И. Фисинина, В. В. Щеглова, Н. И. Клейменова. – М.: 2003. – 456 с

6. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 496 с.

7. Титаренко В.П., Титаренко О.О. Сучасне сільськогосподарське виробництво: навчальний посібник. – Полтава, 2006. – 457 с.

 

Тема 3: Вівчарство.

Кількість часу, відведеного на самостійну роботу з даної теми – 2 год.

Мета:ознайомитися з класифікацією порід та видами продуктивності овець.

Основні знання, що одержують студенти під час самостійної роботи з даної теми: знання породний склад і продуктивність овець.

Теоретичні питання для самостійного опрацювання:

1. Теоретичні відомості про вівчарство.
2. Народногосподарське значення вівчарства і шляхи подальшого його розвитку.
3. Господарсько-біологічні особливості овець.
4. Особливості екстер’єру тварин різного напряму продуктивності.
5. Визначення віку овець.
6. Породи та їх класифікація.

Література:

1. Дмитриев Н. Г. Породы скота по странам мира. – Л.: Колос, 1978. – 351 с.

2. Жебровский Л.С. – Селекция животных: Учебник для вузов. – СПб.: Издательство «Лань», 2002. – 256 с.

3. Лискун Е. Ф. Экстерьер сельскохозяйственных животных. – М.: Сельхозгиз, 1933. – 310 с.

4. Мирось В.В, ФоміноваА.С. Вівчарство і козівництво / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2009. – 174 с.

5. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Тваринництво (з основами технологій виробництва продукції тваринництва) / за ред. акад. В.В. Мирося. - Xарків, 2007. – 278 с.

6. Мирось В.В., Зубрич О.С., Василець В.Г., Гончаренко Л.В., Ізвєков М.Є. Технологія виробництва продукції тваринництва / Підручник / за заг. ред. акад. В.В. Мирося; Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Xарків, 2003. – 322.

7. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Практикум з тваринництва. – Xарків, 2007. – 168 с.

8. Николаев А. И. Овцеводство. – М.: Агропромиздат, 1987. – 383 с.

9. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. Справочное пособие. 3-е издание переработанное и дополненное. / Под ред. А. П. Калашникова, В. И. Фисинина, В. В. Щеглова, Н. И. Клейменова. – М.: 2003. – 456 с

10. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 496 с.

11. Титаренко В.П., Титаренко О.О. Сучасне сільськогосподарське виробництво: навчальний посібник. – Полтава, 2006. – 457 с.

 

Тема 4: Конярство.

Кількість часу, відведеного на самостійну роботу з даної теми – 2год.

Мета:ознайомитися з класифікацією порід коней господарським значенням, методами розведення.

Основні знання, що одержують студенти під час самостійної роботи з даної теми: знання про основні породи коней, значення, господарсько-біологічні особливості, техніку розведення.

Теоретичні питання для самостійного опрацювання:

1. Теоретичні відомості.
2. Народногосподарське значення конярства.
3. Господарсько-біологічні особливості коней.
4. Класифікація порід коней: верхові, верхово-упряжні, легкоупряжні, упряжні, важкоупряжні, місцеві.
5. Племінна робота в галузі.
6. Методи розведення.
7. Техніка розведення: ручна, косячне парування, штучне запліднення.
8. Вирощування, тренінг і випробування молодняку.

Література:

1. Боголюбский С. Н. Происхождение и преобразование домашних животных. – М.: Советская наука, 1959. – 503 с.

2. Жебровский Л.С. – Селекция животных: Учебник для вузов. – СПб.: Издательство «Лань», 2002. – 256 с.

3. Красота В. Ф., Лобанов В. Т., Джапаридзе Т.Г. Разведение сельскохозяйственных животных. – М.: Колос, 1983. – 419 с.

4. Мирось В.В., Головко В.А., Ткачев И.В. Коневодство / Навч. Посібник. – Xарків, 2007. – 185 с.

5. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. Справочное пособие. 3-е издание переработанное и дополненное. / Под ред. А. П. Калашникова, В. И. Фисинина, В. В. Щеглова, Н. И. Клейменова. – М.: 2003. – 456 с

6. Придорогин М. И. Экстерьер. Оценка сельскохозяйственных животных по наружному осмотру / Под редакцией Е. Ф. Лискуна. М.: Сельхозгиз, 1949. – 192 с.

7. Справочник зоотехніка / под ред. А.П. Калашникова, О.К. Смирнова. – М.: Агропромиздат, 1986. – 479 с.

8. Титаренко В.П., Титаренко О.О. Сучасне сільськогосподарське виробництво: навчальний посібник. – Полтава, 2006. – 457 с.

 

Тема 5: Птахівництво.

Кількість часу, відведеного на самостійну роботу з даної теми – 2 год.

Мета:Вивчення основ технології промислового виробництва яєць та м’яса птиці.

Основні знання, що одержують студенти під час самостійної роботи з даної теми: знання основних елементів промислової технології в птахівництві.

Теоретичні питання для самостійного опрацювання:

1. Теоретичні відомості.

2. Народногосподарське значення птахівничих підприємств: племінні господарства, птахофабрики, спеціалізовані товарні птахоферми господарств, інкубаторно-птахівницькі станції, птахівничі об’єднання.

Література:

1. Боголюбский С. Н. Происхождение и преобразование домашних животных. – М.: Советская наука, 1959. – 503 с.

2. Жебровский Л.С. – Селекция животных: Учебник для вузов. – СПб.: Издательство «Лань», 2002. – 256 с.

3. Мирось В.В., Сурмило В.М. Виробництво продукції птахівництва / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2010. – 197 с.

Нагаєвич В.М., Плахотник О.О., Тендітник В.С. Практикум з технології виробництва, зберігання, переробки і стандартизації продуктів тваринництва. – К.: ВПЦ Агропромвидав України, 1997. – 157 с.

4. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. Справочное пособие. 3-е издание переработанное и дополненное. / Под ред. А. П. Калашникова, В. И. Фисинина, В. В. Щеглова, Н. И. Клейменова. – М.: 2003. – 456 с

5. Свечин К. Б. Индивидуальное развитие сельскохозяйственных животных. – Киев: Урожай, 1976. – 283 с.

6. Сергеев В. А. Выращивание и содержание племенной птицы / Сергеев В. А., Слюсар П. М., Сергеева В. Д. – М.: Колос, 1971. – 244 с.

7. Справочник зоотехніка / под ред. А.П. Калашникова, О.К. Смирнова. – М.: Агропромиздат, 1986. – 479 с.

8. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 496 с.

9. Титаренко В.П., Титаренко О.О. Сучасне сільськогосподарське виробництво: навчальний посібник. – Полтава, 2006. – 457 с.

 

Тема 6: Кролівництво.

Кількість часу, відведеного на самостійну роботу з даної теми – 2 год.

Мета:Вивчення основ технології виробництва м’яса кролів.

Основні знання, що одержують студенти під час самостійної роботи з даної теми: знання основних елементів технології в кролівництві, організації кролеферми в школі.

Теоретичні питання для самостійного опрацювання:

1. Теоретичні відомості.
2. Народногосподарське значення кролівництва.
3. Біологія кроликів.
4. Екстер’єр, конституція і продуктивність тварин.
5. Породи кроликів.
6. Племінна робота в кролівництві.
7. Корма і годівля кроликів.
8. Утримання кроликів.
9. Організація кролеферми в школі.

Література:

1. Боголюбский С. Н. Происхождение и преобразование домашних животных. – М.: Советская наука, 1959. – 503 с.

2. Жебровский Л.С. – Селекция животных: Учебник для вузов. – СПб.: Издательство «Лань», 2002. – 256 с.

3. Мирось В.В.Кролівництво і звірівництво / Навчаьний посібник. – Xарків., 2008. – 215 с.

4. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Практикум з тваринництва. – Xарків, 2007. – 168 с.

5. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 496 с.

6. Титаренко В.П., Титаренко О.О. Сучасне сільськогосподарське виробництво: навчальний посібник. – Полтава, 2006. – 457 с.

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

 

природничий факультет

кафедра біології та основ здоров’я людини

ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні кафедри «____» _______________ 201_ р. протокол №___ від _____________ 201_ р. завідувач кафедри ________ проф. Цебржинський О.І.

Лабораторна робота №1

ТА МІЧЕННЯ ТВАРИН

Мета заняття:знайомство з обліком та принципами присвоювання кличок і способами мічення тварин.

Матеріали та обладнання:інструменти для мічення, державні книги племінних тварин.

Зміст роботи і методика її виконання: індивідуальне мічення тварин є першою і неодмінною умовою правильної організації і ведення виробничо-зоотехнічного і племінного обліку на тваринницьких фермах.

Залежно від виду і віку тварин застосовуються і різні способи мічення, а саме:

1) татуювання на вухах;

2) металеві сережки і кнопки, що закріплюються на вухах;

3) вищипи на вухах заухваленим ключем;

4) таврування на рогах спеціальними клеймами;

5) біркування;

6) кільцювання і ін.

Опис інструментів, що використовуються для мічення сільськогосподарських тварин.

Татуювання тварин проводиться за допомогою спеціальних щипців і металевих голчатих цифр, які вставляються в ці щипці (мал. 1). Номер наколюється на внутрішній поверхні вуха, в нижній його частині.

 

 

Мал. 1. Татуювальні щипці.

 

Перед татуюванням внутрішню поверхню вуха ретельно дезінфікують спиртом-денатуратом, 3,5% розчином кристалічної карболової кислоти або 2% розчином фенолового креоліну. Потім дезінфіковану поверхню вуха мастять фарбою і в середній частині, по довжині його, проколюють номер. Місце проколу повторно мастять фарбою і втирають її в рани шкіри. Фарба являє собою сажу (кіптява), яку розтирають з денатурованим спиртом або 3% розчином кристалічною карболової кислоти до консистенції сметани. Для тварин з темною шкірою рекомендується користуватися суриком або фарбою індиго, які також розтираються з указаними речовинами.

При міченні тварин вушними сережками і кнопками на останніх заздалегідь вибивається порядковий номер тварини, для чого використовуються набір цифр і звичайний молоток. Занумеровані сережки і кнопки закріплюються на вусі тварини за допомогою спеціальних щипців (мал. 2).

 

Мал. 2. Щипці для закріплення сережок

Вищипи на вухах також проводять спеціальними щипцями (мал. 3).

При цьому користуються умовними позначеннями – ключем (мал. 4) Перед міченням тварин вищипами, щипці і вуха тварин дезінфікують тими ж речовинами, що і при татуюванні. Після мічення місце вищипів мастять настойкою йоду.

Кожен вищип, залежно від місця розташування, має відповідне значення. Так, довгастий виріз на верхньому краї правого вуха дорівнює 1, лівого – 10. Такий же вищип на нижньому краї правого вуха дорівнює 3, на лівому – 30, а на кінці правого вуха – 100, лівого – 200. Круглий вищип на середині правого вуха – 400, лівого – 800, круглий вищип ближче до кінця правого вуха – 1600, лівого – 3200. Сума всіх чисел і вказує номер тварини (мал. 4). Номери на рогах тварин випалюються розжареними металевими клеймами (мал. 4).

 

 

 

 

Мал. 3. Щипці для вищипів.

 

Мал. 4. Ключ для вищипів у свиней.

 

Мал. 4. Набір для таврування.

 

Бирки для мічення тварин частіше за всього пластмасові і закріплюються на голові тварин або в гриві і хвості (у коней). На бирці виставляється порядковий номер тварини.

Кільця, якими звичайно нумерується дорослий птах, представляють собою алюмінієві пластинки. На пластинках вибиваються відповідні номери.

Завдання 1.За допомогою державних книг ознайомитися з кличками сільськогосподарських тварин.

Завдання 2.Вивчити способи мічення тварин. Ознайомитися інструментом для мічення.

Завдання 3. Намалювати на контурах тварини проставлені вищипами номери – 33, 41, 303, 1233.

Лабораторна робота №2

Лабораторна робота №3

Лабораторна робота №4

Лабораторна робота №5

 

Лабораторна робота №6

СКЛАДАННЯ КОРМОВИХ РАЦІОНІВ

 

Метазаняття: навчитися визначати норми годівлі тварин за довідковими даними та знайомство з основними принципами складання раціонів.

Матеріали та обладнання: довідники, обчислювальна техніка.

Зміст заняття і методика його проведення:

Структура раціону – це відношення окремих кормів або груп кормів за поживністю або сухою речовиною. В практиці тваринництва структуру раціону частіше визначають за поживністю тієї чи іншої групи кормів у відсотках від загальної поживності раціону. Так, якщо загальна поживність раціону становить 10 корм, од., а поживність грубих кормів, які входять до раціону – 2 корм, од., то в структурі раціону їх буде 20% (2/10-100).

Нормою годівлі називається та кількість поживних речовин, яка потрібна тваринам для підтримки життя, репродукції і виробництва планованої продукції.

При складанні норм годівлі звичайно враховується потреба тварин в енергії і окремих поживних речовинах, зокрема: в перетравному протеїні, мінеральних речовинах і вітамінах. Загальна енергетична поживність кормів виражається в кормових одиницях. На практиці користуються готовими кормовими нормами, складеними по видах тварин і рівню їхньої продуктивності.

Під раціоном розуміють добову дачу кормів, яка за поживністю і іншими властивостям відповідає нормі і фізіологічним особливостям тварин. Так, жуйні тварини з успіхом використовують грубі і соковиті корми. Свині потребують підвищеної дачі концентрованих кормів. Основним кормом для птаха є зерно.

Спочатку за табличними даними визначають кормову норму для даних тварин. Потім підбирають в господарстві корми, що відповідають фізіологічним особливостям тварин і встановлюють їхню добову дачу з урахуванням виду і рівня продуктивності тварин. Надалі роблять підрахунок кількості поживних речовин, що містяться в указаних кормах, і загальну поживність раціону, яка повинна відповідати нормі.

Для зручності роботи спочатку визначають добові дачі основних кормів в раціоні (силосу, цукрового буряка, картоплі і інших соковитих і грубих кормів) і підраховують вміст в них поживних речовин. Надалі нестачу до норми поживних речовин поповнюють відповідними концентратами.

Для прикладу зупинимося на особливостях годівлі биків-плідників. Бики-плідники завжди повинні знаходитися в племінних кондиціях і мати високу статеву активність, що досягається правильним режимом їхньої годівлі і утримання.

Потреба биків-плідників в поживних речовинах залежить від віку, живої маси, вгодованості і племінного навантаження.

Добові норми годівлі для дорослих биків-плідників при різних умовах їхнього використання знаходять в довідниках.

Середнім навантаженням вважається щоденне парування, а в деякі дні по два спаровування в день; підвищеним навантаженням – два, а іноді і три спаровування в день.

Молодим бикам, які ще не закінчили росту, і дорослим, недостатньо вгодованим бикам потрібно додатково давати по 1 кормовій одиниці і 120 г перетравного протеїну на кожні 0,2 кг запланованого приросту.

Складання раціонів проводиться по наступній формі (табл. 1).

Таблиця 1.

Форма для запису раціону

Найменування кормів	Кількість корму (в кг)	В кормах міститься
		кормовиходиниць	перетравного протеїну (г)	кальцію (г)	фосфору (г)	Каротину (мг)	Сіль (г)
Потрібно за нормою
Раціон:
1.
2.
3.
4.
Міститься в раціоні

 

В зимовий період бики-плідники повинні одержувати добре бобове і злакове сіно (1–1,5 кг на 100 кг живої маси), коренеплоди (в тій же кількості), силос (1 кг на 100 кг живої маси) і повноцінну суміш концентрованих кормів (овес, макуха, висівки та ін.). При низькій якості корму рекомендується застосовувати препарати вітамінів A, D, Е.

В парувальний період корисно згодовувати бикам кров’яне і м’ясо-кісткове борошно в кількості 350-400 г на добу, а також дріжджі, пшеничні зародки, пророслий ячмінь та ін. Іноді для цієї мети використовуються навіть сирі яйця.

Влітку бики повинні користуватися пасовищем і одержувати необхідну підгодівлю у вигляді зеленої маси або, силосу і концентратів. Зелену масу тваринам дають в кількості 35—45 кг на добу, силос – до 20 кг.

Завдання 1. Скласти кормову норму і раціон для бика-плідника при стійловому утриманні, в непарувальний період. Жива вага 950 кг. Вгодованість добра. В господарстві є сіно лугове, силос кукурудзяно-бобовий і різнотравний, цукровий буряк, морква, горох, макуха льняна, овес і ячмінь.

Завдання 2. Скласти кормову норму і раціон для того ж бика-плідника при підвищеному статевому навантаженні в стійловий період і при використанні тих же кормів, які указані в завданні 1.

 

Література

1. Арзуманян Е. А. Скотоводство. – М.: Колос, 1978. – 129 с.

2. Боголюбский С. Н. Происхождение и преобразование домашних животных. – М.: Советская наука, 1959. – 164 с.

3. Дмитриев Н. Г. Породы скота по странам мира. – Л.: Колос, 1978. – 216 с.

4. Животноводство / Под ред. Е.А. Арзуманяна. – М.: Агропромиздат, 1991. – 98 с.

5. Красота В. Ф., Лобанов В. Т., Джапаридзе Т.Г. Разведение сельскохозяйственных животных. – М.: Колос, 1983. – 218 с.

6. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Тваринництво (з основами технологій виробництва продукції тваринництва) / за ред. акад. В.В. Мирося. - Xарків, 2007. – 278 с.

7. Мирось В.В., Василець В.Г. Молочное и мясное скотоводство / Учебное пособие. – ХНАУ. – Xарків, 2006. – 153 с.

8. Мирось В.В., Зубрич О.С., Василець В.Г., Гончаренко Л.В., Ізвєков М.Є. Технологія виробництва продукції тваринництва / Підручник / за заг. ред. акад. В.В. Мирося; Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Xарків, 2003. – 322 с.

9. Мирось В.В., Василець В.Г., Гончаренко Л.В., Ізвєков М.Є. Практикум з тваринництва / Навчальний посібник. – Xарків, 2002. – 104 с.

10. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Практикум з тваринництва. – Xарків, 2007. – 168 с.

11. Мирось В.В., Зубарич А.С. Свиноводство в индивидуальном хозяйстве / Учебное пособие. – Xарків, 2008. – 192 с.

12. Мирось В.В., Василець В.Г., Бабарика І.Г. Технологія виробництва молока та яловичини / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2009. – 198 с.

13. Мирось В.В., Герасимов В.І., Пронь О.В. Технологія виробництва продукції свинарства / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2009. – 286 с.

14. Мирось В.В., Сурмило В.М. Виробництво продукції птахівництва / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2010. – 197 с.

15. Нагаєвич В.М., Плахотник О.О., Тендітник В.С. Практикум з технології виробництва, зберігання, переробки і стандартизації продуктів тваринництва. – К.: ВПЦ Агропромвидав України, 1997. – 215 с.

Додаток 1

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЩОДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНИХ РОБІТ

з дисципліни