Мета заняття:1) вивчити назви статей, їх топографію на тілі тварин, а також способи вимірювання основних промірів; 2) вивчити типи конституції і екстер’єрні особливості різних видів сільськогосподарських тварин, дати опис конституції і екстер’єру заданих тварин.

Матеріали та обладнання:муляжі, малюнки корів, свиней.

Зміст роботи і методика її виконання:

Статі – це частини тіла тварини, анатомічні ділянки, що мають свої умовні межі. Знання топографії статей, тобто їх положення та тілі, уявлення про правильну їх будову, пропорційність будови тіла та про вади, що мають вплив на життєву діяльність організму, є основою вивчення екстер’єру. Під екстер’єром розуміють зовнішні форми тварин. Назви окремих статей та їх топографія наведені на мал. 1, 2.

Мал. 1. Статі молочної корови:

1 – потиличний гребінь; 2 – лоб; 3 – ніс; 4– щока; 5 – нижня щелепа; б – шия; 7 – потилиця (загривок); 8 – горло; 9 – підгруддя; 10 – грудинка; 11 – холка; 12 – лопатка; 13 – плечолопатковий суглоб і плече; 14 – лікоть; 15 – підопліччя; 16 – зап’ястя; 17– п’ясть; 18 – путо (бабка); 19 – копито; 20 – ратиці; 21– ребра; 22 – спина; 23 – поперек; 24 – колінна складка; 25 – молочні колодязі; 26 – молочні вени; 27 – пупок; 28 – вим’я; 29 – дійки; 30 – клуби; 31 – крижі; 32 – сідничні горби; 33 – стегно; 34 – колінна чашечка; 55 – скакальний суглоб; 36 – китиця хвоста; 37 – гомілка.

Мал. 2. Статі свині:

1 – хоботок; 2 – очі; 3 – перенісся; 4 – вуха; 5 – ганаші; 6 – шия; 7 – плече; 8 – передня нога; 9 – задня нога; 10 – груди; 11 – підпруга; 12 – спина; 13 – поперек; 14 – ребра; 15 – хвіст; 16 – передній пах; 17 – задній пах; 18 – здухвинна ділянка; 19 – крижі; 20 – черево; 21 – окіст; 22 – коліно; 23 – п’ятка; 24 – путо; 25 – копитце; 26 – копито.

Для оцінки екстер’єру часто використовують візуальний, так званий пунктирний метод. Цим методом для різних видів і порід тварин розробляються відповідні шкали оцінки статей, в яких викладено вимоги до будови і розвитку статей і кількість балів, що дається за них. Різні статі оцінюються різною кількістю балів. Статі, що мають більш тісний зв’язок з напрямком продуктивності, від яких залежить технологія виробництва продукції, одержують більшу кількість балів. Візуальна оцінка значною мірою є суб’єктивною.

Об’єктивним способом оцінки екстер’єру є вимірювання. Для вимірювання тварин використовують такі інструменти: мірну палицю, мірну стрічку і циркуль. Для взяття промірів тварина повинна стояти спокійно, з рівно поставленою головою на рівному твердому майданчику.

Проміри у великої рогатої худоби здійснюють у відповідності до мал. 3.

Maл. 3. Основні проміри корови:

1 – висота в холці; 2 – ширина грудей; 3 – глибина грудей; 4 – коса довжини тулуба; 5 – обхват грудей за лопатками; 6 – обхват п’ясті; 7 – ширина заду в маклоках; 8 – ширина заду в сідничних горбах:

1) мірною палицею:

а) висоту в холці (від вищої точки холки по вертикалі до землі);

б) ширину грудей за лопатками (відстань між крайніми точками грудей з одного і другого боку по дотичній до заднього кута лопатки);

в) глибину грудей (відстань від задньої межі холки до грудної кістки по дотичній до заднього кута лопатки);

г) косу довжину тулуба (від крайньої передньої точки виступу плечолопаткового суглоба до крайнього заднього виступу сідничного горба);

2) мірною стрічкою:

а) косу довжину тулуба (ті ж точки, що і при визначенні проміру мірною палицею);

б) обхват грудей за лопатками (по дотичній до задніх кутів лопаток навколо тулуба);

в) обхват п’ясті (в нижній частині верхньої третини п’ясті, в найтоншому місці п’ясті);

3) проміри циркулем:

а) ширину заду в маклоках (між зовнішніми виступами маклоків);

б) ширину заду в сідничних горбах (між крайніми зовнішніми виступами сідничних горбів).

У свиней беруть чотири проміри: довжину тулуба, обхват грудей за лопатками, висоту в холці та глибину грудей. Перші два проміри беруть мірною стрічкою, останні — мірною палицею. Довжина тулуба вимірюється від середини потиличного гребеня до кореня хвоста. Решта промірів, як і у великої рогатої худоби.

Ознайомлення з типами конституції сільськогосподарських тварин

Типи конституції визначаються по загальній статурі і міцності тварин, відносному розвитку окремих частин тіла, органів і тканин, реактивності і темпераменту, стану здоров’я і характеру продуктивності. При описі типів конституції звертають також увагу на будову суглобів, а також на будову шкіри і розвиток підшкірної сполучної тканини.

Тварини грубої конституції мають важкий кістяк, товсту і малорухливу шкіру, об’ємисту мускулатуру з невеликими жировими прошарками. Груба конституція відповідає робочій продуктивності у коней і волів, а також виробництву грубої шерсті у овець.

Тварини ніжної конституції характеризуються протилежними властивостями, а саме: легким, але достатньо міцним кістяком, тонкою, добре рухливою шкірою, покритою м’яким блискучим волосом. Тварини ніжної конституції мають легку невелику голову, тонкі кінцівки і живий темперамент. Ніжна конституція частіше за всього зустрічається у високопродуктивних тварин культурних порід — чистокровних скакових коней, молочних і м’ясних порід худоби. Тварини з ніжною конституцією мають недостатню міцність організму.

Тварини щільної (сухий) конституції відрізняються міцним кістяком, добре розвиненою пружною мускулатурою із слабким розвитком підшкірної жирової тканини і невеликим відкладенням жиру на внутрішніх органах. Щільна конституція сприятлива для вияву мускульної сили і молочної продуктивності. При щільній конституції добре функціонують кровоносна і дихальна системи і травні органи, які особливо сильно розвинуті у молочної худоби.

Тварини рихлої конституції за своїми показниками протилежні тваринам щільної конституції, подібно тому як ніжна конституція протилежна грубій. Рихла конституція характеризується сильним розвитком підшкірної, сполучної і жирової тканин, унаслідок чого тварини мають округлі форми і відрізняються деякою рихлістю статури. Тварини з рихлою конституцією відрізняються підвищеними м’ясними якостями унаслідок доброго розвитку мускулатури з жировими прошарками і великим відкладенням жиру на внутрішніх органах, що . виключає розвиток об’ємистих травних органів. Тому всі м’ясні породи пред’являють підвищені вимоги до концентратної годівлі.

Тварини міцної конституції володіють сильним і міцним, але не важким кістяком, досить тонкою і щільною шкірою, помірним розвитком підшкірної сполучної тканини, добре розвиненою мускулатурою. Тому тварини, що володіють міцною конституцією, відрізняються гармонійною статурою, енергійним темпераментом, доброю рухливістю, бадьорим і здоровим виглядом, довговічністю, високою довічною продуктивністю і доброю пристосованістю до умов зовнішнього середовища; вони легко переносять несприятливі умови і рідко хворіють. Міцна конституція найбільш бажана для всіх високопродуктивних племінних тварин. В більшості випадків у тварин спостерігається поєднання різних конституціональних типів. З таких поєднань зустрічаються наступні: 1) груба – щільна, 2) груба – рихла, 3) ніжна – щільна, 4) ніжна – рихла, 5) міцна – щільна і 6) міцна – рихла конституція.

Опис і оцінка екстер’єру сільськогосподарських тварин

Екстер’єр тварин тісно пов’язаний з їхньою конституцією і є зовнішнім виразом останньої. Проте на відміну від конституції, екстер’єр є порідною ознакою і в значній мірі залежить від статі і віку тварин. Тому екстер’єрна оцінка тварин також має велике значення в племінному і промисловому тваринництві.

У виробничих умовах екстер’єрну оцінку тварин проводять при племінному відборі і підборі, складанні племінних документів, занесенні тварин в племінні книги, при прийомі тварин на виставки і виводки, при експертній оцінці тварин і т. д.

Для вивчення і оцінки екстер’єру використовуються наступні методи:

а) огляд, опис і окомірна оцінка тварин за будовою і розвитком статей;

б) вимірювання тварин;

в) фотографування тварин.

Завдання 1.Вивчити основні статі корови і свині, їхню топографію. Вказати статі на контурах корови і свині.

Завдання 2.Назвати основні проміри тварин, точки їх взяття та інструменти, якими вони вимірюються.

Завдання 3.Провести опис конституції і екстер’єру декількох тварин користуючись муляжами та малюнками (4 та 5) за показниками, указаними в таблицях 1 і 2.

Мал. 4. Корова голштино-фризської породи Бічер-Арліна-Елен, надій за 3-тю лактацію 25247 кг молока, вищий добовий надій 88,7 кг.

Мал. 5. Корова Убре-Бланка (Куба), рекордний добовий надій 110,9 кг молока жирністю 4,2%.

Таблиця 1.