Основні етапи становлення та розвитку вищої історичної освіти в Україні. Особливості сучасної історичної освіти у вищих навчальних закладах. Образ історика: історик-учений(професіонал), історик-аматор, історик-популяризатор, історик-учитель. Мистецтво історії і ремесло історика: теоретичні праці та мемуари визначних істориків (М.Костомаров, Б.Антонович, М.Грушевський, М.Блок, Л.Февр, Ф.Бродель).

Провідні вчені та педагоги – історики України.

Розвиток вищої історичної освіти та методики вузівських курсів історії за кордоном. Провідні історичні школи.

Сучасні перспективні напрями світової історико-педагогічної думки та можливості їх реалізації.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНА СИСТЕМА ВУЗІВСЬКОЇ
ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ

Історія як предмет вузівського навчання. Загальні принципи, що забезпечують розуміння історичного процесу: одиничність і цілісність історичного життя; суспільна людина, група, колектив і етнос як предмет історії; повторювальність, незмінність і статика в історії; множинність ритмів історії.

Україноцентричні та гуманоцентричні складові філософії історії. Роль історичної освіти в консолідації та самоідентифікації нації. Прогностична та виховна функції історії.

Форми організації навчання історії у вищій школі. Лекція – основна форма організації навчального процесу у вузі. Сучасні вимоги до вузівської лекції. Типи лекцій (різниця в оцінках їх типології).

Практичні, семінарські, лабораторні заняття з історії, методика їх проведення.

РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ІСТОРИЧНИХ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ. МЕТОДИКА ЇХ ФОРМУВАННЯ

Роль хронологічних уявлень у процесі навчання історії. Хронологія як компонент змісту історичної освіти. Хронологія – «градусна мережа історії» (О.Стражев). Методична класифікація дат, їх поділ на основні та другорядні. Часові категорії у навчанні історії (століття, тисячоліття, ера, наша ера, до нашої ери), методика роботи з ними.

Прийоми формування у студентів часових (хронологічних) уявлень: складання хронологічних таблиць, створення хронологічних комплексів, заповнення синхроністичних таблиць, позначення дати та тривалості подій на стрічці часу, ведення карток подій, розв’язання хронологічних рівнянь, кросвордів, хронологічні диктанти, хронологічні вікторини, дидактичні ігри з хронології (лото, хронологічні юшки, пошук «зайвої» дати тощо).

Роль історичних понять у процесі навчання історії. Історичні поняття як структурний компонент змісту історичної освіти. Поняття як усвідомлене, систематизоване знання про зв’язки, відношення, суттєві ознаки історичних явищ і процесів.

Класифікація понять за ступенем узагальнення (частково-історичні, або конкретно історичні, загально історичні, соціологічні), за змістом історичного матеріалу (економічні, політичні, духовно-культурні, ідеологічні, релігійні тощо).

Шляхи формування понять (індуктивний та дедуктивний).

Етапи роботи над формуванням історичних понять (за О.Вагіним): створення цілісної картини явища; визначення його суттєвих ознак; визначення поняття, введення терміну; вироблення уміння застосовувати поняття для аналізу історичного матеріалу.

Види словникової роботи над історичним поняттями: термінологічні диктанти; підбір до історичних термінів споріднених слів; визначення часу виникнення історичного терміну; пояснення походження (етимології) термінів; класифікація історичних термінів за різними ознаками; знаходження помилок у вживанні історичних понять; складання коротких розповідей з використанням історичних понять.

Умови успішного формування понять у навчанні історії: наявність в учнів базових знань; урахування специфіки різних груп понять та різних прийомів роботи з ними; постійне оперування поняттями.

РОЗДІЛ 5. СИСТЕМА ПЕРЕВІРКИ ТА ОЦІНКИ

ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ІСТОРІЇ

Функції та роль перевірки і обліку знань у вищій школі. Методи контролю та самоконтролю. Форми і критерії оцінювання знань та вмінь студентів. Заліки, колоквіуми, екзамени. Рейтингова система оцінювання знань: проблеми і здобутки. Тестовий контроль у вузі: види тестових завдань, їх різнорівневість. Комп’ютерний контроль знань, перспективи його впровадження у навчання історії, види і типи комп’ютерних програм перевірки знань студентів, їх різних компонентів (фактів, уявлень, понять, зв’язків, закономірностей тощо).

РОЗДІЛ 6. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ІСТОРІЇ

Значення науково-дослідницької роботи студентів у їх професійному становленні. Роль викладача вузу в залученні студентів до наукової діяльності. Методика керівництва курсовими та дипломними роботами, проблемними групами та науковими гуртками. Формування у студентів навичок та культури дослідницької роботи. Поняття про методику історичних досліджень, основні етапи роботи дослідника (гевристика, вибір предмету дослідження, критика джерел, синтез історичного матеріалу, виклад результатів наукового пошуку).

Традиційні напрямки і форми історичного дослідження: історико–фактологічна реконструкція; історія ідей та ментальностей; історичні схеми (стадіальні, цивілізаційні, циклічні); тематичні блоки( економіка, політика, культура, релігія тощо). Інтуїція в історичному дослідженні.

РОЗДІЛ 7. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ

ІСТОРІЇ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Нестандартні форми навчання як спонукальний мотив до творчості та самореалізації викладача й студентів, засіб організації особистісно зорієнтованого навчання, збагачення досвідом творчості.

Види, форми, структура, особливості нетрадиційних навчальних занять.

Інноваційні технології у лекційних курсах історії (лекція - діалог культур (наукових шкіл), інтегративна лекція).

Види нетрадиційних семінарських занять у вищій школі(семінар – експедиційне дослідження, семінар – історичний суд, семінар інтелектуальна гра «Дебати», семінар–прес-конференція, семінар – круглий стіл, семінар-аукціон знань, групова форма навчання, робота в динамічних парах тощо). Модульне навчання та його підсистеми.

Нетрадиційні форми навчання як засіб впровадження нової філософії освіти, переходу від зовнішньої до внутрішньої мотивації навчання (самомотивації), реалізації принципу опосередкованого викладання (викладач – консультант).

Орієнтація інноваційних технологій викладання історії на гуманістичний підхід, структурування навчального процесу на солідарній основі, вибір пізнавальної альтернативи.

РОЗДІЛ 8. ВИКЛАДАЧ ІСТОРІЇ У ВНЗ

Викладач вищої школи, його роль і місце в науковому і громадському житті держави. Право викладача на вибір форм, засобів, методів та прийомів роботи.

Посадові обов’язки викладача вищої школи. Вимоги до громадсько-політичних, історичних, психолого - педагогічних знань та умінь викладача історії, його особистих якостей.

Викладання історії як творча діяльність. Суть педагогічної творчості. Форми та засоби професійного вдосконалення викладача історії, його самоосвіти.

Методична робота у ВНЗ, її сучасні напрямки.