Висновки. Висновки (рекомендований обсяг 2 сторінки) − це логічне завершення роботи, яка була проведена під час проходження студентом практичної підготовки. Вони повинні відповідати визначеним у вступі меті та завданням проведеного дослідження. Слід дотримуватись наступних вимог до висновків: вони повинні містити основні узагальнення та підсумки теоретичного огляду та емпіричного дослідження автора; бути чіткими, стислими і однозначними; не повинні містити інтерпретації та посилань на наукові джерела. У висновках також можна зазначити ті питання, які потребують подальшої розробки, та накреслити напрями подальшого дослідження. У разі, якщо у роботі вдалося знайти вирішення конкретної проблеми або розробити пропозиції, які можуть бути здійснені на практиці, слід зазначити, в чому полягає практичне значення її результатів. У висновках міститься стисла оцінка результатів практики, повноти вирішення поставлених перед студентом завдань.

Бажано конкретно відзначити труднощі, з якими студент зіткнувся під час проходження практики та їх причини (наприклад: слабка теоретична або практична підготовленість студента, недоліки в організації практики тощо).

Практичні рекомендації (рекомендований обсяг 1-2 сторінки) демонструють оволодіння студентами навичками та вміннями в розробці практичних засобів реалізації соціально-управлінських рішень. Вони повинні містити обґрунтовані вихідним теоретичним та емпіричним матеріалом шляхи посилення ефективності діяльності конкретних державних установ та суспільних організацій.

Список використаної літератури краще скласти до написання звіту, тому що в тексті необхідно зазначати номери першоджерел при посиланнях. Працюючи з науковою літературою, треба використовувати різноманітні джерела. Рекомендуємо звернути особливу увагу на наукові публікації та дисертаційні дослідження, виконані провідними викладачами як університету, так і кафедри соціології управління.

Список джерел розміщується після практичних рекомендацій з нової сторінки та складається або за абеткою, або за появою посилань в тексті роботи з наскрізною нумерацією. Відомості щодо використаних джерел необхідно надавати відповідно до чинних стандартів бібліографічного опису (див. додаток Л).

Додатки оформлюються як продовження звіту після списку використаної літератури. У додатках вміщують матеріал, який є допоміжним для емпіричної частини звіту: великий за обсягом наочний матеріал; таблиці з загальними („сирими”) емпіричними даними; інструментарій дослідження і т. ін.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою випускної роботи є титульна сторінка, яка включається до загальної нумерації сторінок і на якій номер сторінки не ставиться. Нумерація (без крапки після неї) проставляється у правому верхньому куті починаючи зі вступу (сторінка 3).

ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ не нумеруються як розділи.

Номер розділу ставиться після слова „РОЗДІЛ” арабськими цифрами, після номеру крапку не ставлять. Потім із нового рядка посередині друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумеруються в рамках кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу й порядкового номеру підрозділу, між якими ставиться крапка. Наприкінці номеру підрозділу повинна стояти крапка, наприклад „1.3.” (третій підрозділ першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Крапка в кінці назви підрозділу не ставиться. Відстань від назви розділу до підрозділу повинна бути 2 інтервали основного тексту.

Скрізь, де в теоретичному розділі йде мова про літературі джерела та наводяться думки різних авторів, повинні бути посилання на літературу.

У відповідних місцях тексту необхідно вказувати в квадратних дужках номер, під яким літературне джерело значиться в „Списку використаних джерел”, наведеному в кінці роботи. Наприклад: „На думку В.Ядова [5, с. 34].....”; „У теоретичних розробках вітчизняних науковців [4−12], [15, 18, 20] ....” і т. ін.

Якщо викладається дослідження або концепція автора, роботу якого студент не зміг прочитати в оригіналі, треба посилатися на джерело, матеріали якого використовувалися. Наприклад: „Оригінальну методику вивчення національної ідентичності розробила З. Сікевич (цит. за [15, с. 45])”.

Ілюстрації та таблиці

Зміст ілюстрацій та таблиць має доповнювати текст роботи, поглиблювати розкриття суті явища, наочно ілюструвати результати емпіричного дослідження, і тому в тексті на кожну з них повинно бути посилання з коментарем.

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми тощо) і таблиці слід подавати в роботі безпосередньо після тексту, де їх згадано вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках випускної роботи, їх включають до додатків. На всі ілюстрації та таблиці винесені в додатки повинні бути посилання в тексті роботи.

Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номеру розділу і порядкового номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, „Рис. 2.3” (третій рисунок другого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією по центру.

При візуалізації результатів емпіричного соціологічного дослідження найчастіше використовуються діаграми, гістограми та кореляційні плеяди.

Діаграми використовують головним чином для зображення співвідношень між величинами. Це засіб графічного зображення величин за допомогою фігур (секторів, стовпців і т. ін.), площі яких пропорційні цим величинам.

Гістограма − графічне представлення щільності розподілення (частотного розподілення), при якому кількість випадків у певній соціальній групі зображується у вигляді вертикальних смуг (стовпчиків, блоків).

Кореляційні плеяди є формою графічного відображення кореляційних зв’язків між параметрами, включеними в кореляційний аналіз. Ці параметри зображуються колами, у яких проставляють номери ознак або скорочено записується назва параметру. У центрі кореляційної плеяди зазвичай розміщують або найважливіший параметр, або той, який має найбільшу кількість значимих коефіцієнтів кореляції.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком тих, що розміщені в додатку). Вгорі праворуч над таблицею пишеться слово „Таблиця” та її номер, який складається так само як і номер ілюстрацій. Заголовок таблиці розміщується нижче посередині. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблиця виноситься або в додатки, або ділиться на частини, що переносяться на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюється її „шапка” або „боковик”, а над перенесеною частиною пишуть: „Продовження табл.” із зазначенням номера таблиці. В таблиці, що демонструє результати емпіричних досліджень обов’язково потрібно вказувати одиниці виміру величин (відсотки, частки і т.ін.). Всі числа в таблиці треба наводити з однаковою точністю (до одного й того ж десятковому знаку).

Додатки

Додатки слід оформлювати як продовження роботи в порядку появи посилань на них. На сторінці вгорі посередині пишеться слово „Додаток” та його позначення. Для позначення додатка використовуються послідовно прописні літери українського алфавіту, за винятком Ґ, Е, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. На наступному рядку посередині розміщується заголовок додатка.

Додатки повинні мати загальну з роботою наскрізну нумерацію сторінок. Таблиці й ілюстрації, наявні в додатку, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад „Таблиця В.2” (друга таблиця додатку В).