Вступ(рекомендований обсяг до 3 сторінок) повинен містити сутність наукової проблеми обраної теми, аналіз стану її розробленості, оцінку її актуальності та практичного значення, основу й вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Виходячи зі специфіки організації на базі якої проходила практична підготовка студента. У вступі коротко та чітко мають бути викладені мета і завдання практики відповідно до індивідуального плану з урахуванням специфіки бази практики.

У вступі загальна характеристика роботи подається у наступній послідовності:

1) Актуальність теми для розвитку відповідної галузі соціології обґрунтовують шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими вирішеними проблемами. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним, достатньо кількома фразами висловити головне.

Основними аспектами актуальності соціологічного дослідження найчастіше виступають наступні:

- необхідність доповнення теоретичних розробок, які відносяться до явища або процесу, що досліджувалися під час проходження передвипускної практики;

- потреба в нових емпіричних даних, які дозволять розшири сферу діяльності організації;

- потреба в розробці практичних рекомендацій для підвищення ефективності діяльності організації;

- потреба в методах (методиках), які мають більш широкі можливості та ефективність при організації та проведенні соціологічних досліджень актуальних суспільних проблем.

2) Мета та завдання дослідження. Мета дослідження − бажаний кінцевий результат, який може бути як прикладним, практичним, так і теоретико-пізнавальним. Не варто формулювати мету як „Дослідження...”, „Вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Рекомендуються формулювання: „З’ясувати...”, „Виявити...”, „Сформулювати...”, „Обґрунтувати...”, „Визначити...”, „Побудувати...”, „Провести...” і т. ін.

Визначення завдань − це вибір шляхів та засобів для досягнення мети дослідження. У дослідницьких завданнях конкретизується головна мета дослідження. Приклади підготовки дослідницьких завдань:

- проаналізувати наукові джерела за темою роботи;

- розробити інструментарій соціологічного дослідження;

- обробити емпіричні дані;

- проаналізувати отримані результати;

- сформулювати практичні рекомендації.

3) Об’єкт дослідження − це процес або явище обране для вивчення.

4) Предмет дослідження − це та конкретно взята частина об’єктивного існуючого знання (частина об’єкту), що й досліджується в роботі. Предметом пізнання є властивості, певні аспекти, особливості реальних суспільних процесів та явищ, розглянуті в сучасних умовах. У якості предмету соціологічного дослідження можуть бути використані властивості окремих соціальних верств населення, їх соціальна поведінка, характеристики певних аспектів соціальних процесів, різноманітні взаємовпливи і т. ін.

5) Гіпотеза дослідження − це твердження передбачуваного характеру, яке слугує попереднім поясненням певних фактів.

Гіпотеза формулюється таким чином, щоб вона могла підлягати емпіричній перевірці, а потім, або підтверджена, або спростована в результаті аналізу емпіричних даних. Не всі судження передбачуваного типу є науковими гіпотезами та можуть бути емпірично перевірені або доведені. Ними не можуть виступати твердження, справедливість яких очевидна без доказів, або судження, які неможливо ні довести, ні спростувати даними одного конкретного емпіричного дослідження. Гіпотеза стверджує якусь нову думку. Гіпотеза буде науково переконливою, якщо відповідає таким вимогам:

- формулювання гіпотези повинно бути максимально точним і порівняно простим. У ньому не повинно міститися невизначених термінів і понять, що неоднозначно трактуються;

- повинна існувати можливість перевірки гіпотези (доведення емпіричним шляхом);

- гіпотеза повинна пояснювати все коло явищ, на які поширюються твердження, що містяться в ній.

7) Практична значущість означає можливість використання результатів даного дослідження для вирішення конкретних завдань організацій.

Основна частина звіту повинна складатися з двох частин: теоретичної та процедурної.

Терерична частина звіту складається із підрозділів, в яких розкривається теоретична сутність предмету дослідження, надається аналітичний огляд наукових джерел за досліджуваною проблемою. Він складається на основі матеріалів, зібраних на етапі інформаційного пошуку.

Важливими моментами цієї частини є:

- аналітичний огляд наукових джерел краще побудувати за принципом дедукції − від загального до часткового. Необхідно показати, частиною якого загального проблемного поля є досліджувана проблема, в силу яких міркувань студент дотримується тієї чи іншої парадигми дослідження;

- принцип пропорційності. Якщо студент намагається проаналізувати декілька підходів до вивчення предмету теоретичного обговорення, то ці підходи за обсягом повинні бути рівнозначними;

- принцип дотримання авторства. У теоретичній частині необхідно чітко розмежовувати концепції авторів, що викладаються, та власні думки, оцінки, висновки та заперечення. Будь-який факт власного розуміння повинен бути спеціально обговорений (наприклад, „як ми розуміємо...”, „на нашу думку...”, „ми вважаємо, що...” та ін.).

Обсяг аналітичного огляду у звіті не повинен перевищувати 30 % загального обсягу тексту (без списку літератури та додатків).

Кількість використаних наукових джерел обумовлена наступними чинниками: рівень розробленості проблеми в науковому світі; характер роботи, що виконується; ступінь доступності наукових джерел; терміни виконання теоретичного розділу роботи. У звіті перелік використаної літератури повинен містити не менш 20 джерел.

Скрізь, де в теоретичному розділі йде мова про наукові джерела та наводяться думки різних авторів, повинні бути посилання на літературу. Цитати необхідно відтворювати точно, з дотриманням всіх правил цитування. Існують деякі правила використання цитат:

- пропорційна стислість − цитати повинні бути не дуже об’ємними та їх в тексті не повинно бути забагато;

- точність − треба зберігати всі виділення, зроблені автором, в разі пропуску частини тексту в цитаті, а також тоді, коли речення цитується не з початку або не до кінця, треба ставити три крапки;

- відповідність контексту викладу − цитата за змістом повинні підходити логіці матеріалу, що викладається.