План практичного заняття
Ø АФО нервової системи
Ø Ембріональний розвиток нервової системи
Ø Морфологічні особливості головного і спинного мозку у віковому аспекті
Ø Пологи. Перший туалет новонародженого
Ø Дослідження функцій черепних нервів у новонароджених
Ø Безумовні рефлекси новонароджених
Ø Менінгіт
Ø Менінгеальні симптоми
Ø Нервово-психічний розвиток дитини першого року життя
Ø Оцінка психоемоційного розвитку дитини
Ø Вади розвитку нервової системи
Ø Геронтологічні зміни нервової системи
Ø Проблеми, що виникають у разі патологічних змін нервової системи
Ø Оцінка стану нервової системи пацієнта медичною сестрою та її дії
АФО нервової системи
Нервова система поділяється на:
центральну (головний і спинний мозок ) та периферичну (12 пар черепно-мозкових нервів і 31 пара спино-мозкових нарвів).
Найважливіші функції нервової системи
• Ø Основне значення нервової системи полягає у забезпеченні найкращого пристосування організму до впливів зовнішнього середовища і здійсненні його реакцій як єдиного цілого;
• Ø Нормальна взаємодія організму з зовнішнім світом;
• Забезпечення поведінки згідно з умовами життя;
• Ø Об’єднання і регуляція всіх функцій організму, його органів, тканин, клітин і трішньоклітинних структур;
• Ø Пускова дія функціонування (скорочення м’язів).
Центральна і периферична нервова система поділяються функціонально на
соматичну і вегетативну.
Соматична охоплює ті відділи центральної і периферичної нервової системи, які іннервують скелетні м’язи і органи чуття.
До вегетативної нервової системи відносять відділи головного мозку і нерви з їхніми розгладженнями, які іннервують переважно внутрішні органи:
Функції внутрішніх органів і систем, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, гладкої і частково поперечно смугастої мускулатури, органів почуттів.
2. вона забезпечує гомеостаз організму, тобто відносна динамічна постійність внутрішнього середовища і стійкість його основних фізіологічних функцій (кровообіг, дихання, травлення, терморегуляція, обмін речовин, виділення, розмноження та ін.)
3. виконує адаптаційно трофічну функцію – регуляцію обміну речовин стосовно до умов зовнішнього середовища.
Вегетативна нервова система, в свою чергу, поділяється на симпатичну і парасимпатичну;
які діють на один і той самий орган протилежно.
Симпатична частина вегетативної нервової системи бере початок у середній частині спинного мозку.
Парасимпатична частина вегетативної нервової системи – утворена кількома нервами, тіла яких містяться в середньому і довгастому мозку та
ІІ-ІV сегментах крижового відділу спинного мозку
Кора великих півкуль
Кора головного мозку забезпечує вищу регуляцію всіх життєво забезпечуючих систем організму, а також складні форми мовної і мислительської діяльності.
Після 3 міс, з’являються клітини Пуркіньє. Ще до народження дитини підкіркові центри і кора кінцевого мозку визначають диференціальний стан центральної нервової системи.Кора великих півкуль новонародженої дитини має всі головні борозни і звивини, але висота звивин і глибина борозен відносно невеликі. Порівняно з дорослими в дітей менше виражена лобна частка, а потилична, навпаки — більше. Характерною для раннього віку є висока проникливість гематоенце-фального бар’єру, менша вираженість борозен і звивин кори, відсутність багатьох з них. У новонароджених дітей сіра речовина кори головного мозку не відме-жована від білої, тому що нервові клітини розташовані в межах білої речовини. Клітини кори головного мозку у новонароджених зберігають ембріональний характер будови до 5 міс. життя. Їх налічується 14-16 млрд.
Протягом 1-го року після народження з'являються і розвиваються умовні рефлекси першої сигнальної системи (згідно з вченням І.П. Павло-ва). Наприкінці 1-го року починає формуватися функція другої сигнальної системи, яка в подальшому забезпечує розвиток мови і спілкування дитини.Однак, з 3-х років чітко визначається диференціація клітин кори.
До 7 років борозни стають глибокими, довшими, розгалуженими; звивини - випуклі, широкі, масивні; збільшується кількість третинних борозен.
У 8 років кора мало відрізняється від кори мозку дорослої людини, але морфологічна побудова триває до 22-25 р. Закінчується мієлінізація в 30—40 років.
Мозочок
Впливає на функцію деяких автономних центрів, проте головна його роль - це забезпечення узгодженої рухової активності.
Мозочок - головний керівний орган рухової системи, який здійснює координацію і контроль усіх видів рухів - від простих рухових актів, до складних форм поведінкової рухової активності.
Мозочок у новонароджених недорозвинений.
Його півкулі мають малі розміри, їх вкриває тонкий шар сірої речовини, на поверхні якого мало борозен і звивин. Розташований він вище, ніж у дорослих. Мозочок довгастої форми, розташований високо.
Диференціація його кори відбувається в 9-11 міс., тому дитина починає краще орієнтуватися в просторі,
покращується координація його рухів.. Повне формування клітинних структур мозочка закінчується до 7-8 років
Передній мозок
Функції
Передній мозок (prosencephalon) складається з двох частин - проміжного мозку, куди належать зорові бугри і підбугорна ділянка, і кінцевого, куди належать кора і підкіркові вузли.
Проміжний мозок межує з середнім, а великий мозок зверху і з боків вкриває всі інші відділи мозку.
Проміжний мозок складається з чотирьох частин: надгір'я (епіфіза), згір'я (таламуса), підзгір'я (гіпоталамуса) і третього мозкового шлуночка
Епіталамус (надзгір'я) складається з шишкоподібної залози (епіфіз), двох повідців (вуздечок), що з'єднують його з таламусом, та епіталамічної спайки.
Шишкоподібна залоза (епіфіз) є залозою внутрішньої секреції.
Згір'я (таламус) - або зорові горби
-проходить уся чутлива інформація, за винятком імпульсів від нюхових рецепторів
- центром сомато-сенсорної системи - інформація від шкірних рецепторів тулуба,
- пропріорецепторів м'язів і суглобів, - іннервація лицевої частини голови
-формування цілісного сприйняття організму (схеми тіла).
-важлива роль у гностичних і мовних функціях. (У разі ушкодження порушується схема тіла,
тобто здатність відчувати положення в просторі окремих частин власного тіла.)
Інформація в згір'ї переробляється і направляється до півкуль великого мозку. При ураженні згір'я прояв емоцій порушується, змінюється характер відчуттів.
Згір'я ще називається центром больової чутливості. До моменту народження більша частина ядер згір'я добре розвинена. Після народження відбувається збільшення згір'я. Цей процес триває близько 13-15 років. Ядра закінчують свій розвиток в період статевого дозрівання.
Підзгір'я є головним підкірковим центром регуляції вегетативних функцій організму.
Вплив підзгір'я здійснюється як через нервову систему, так і через залози внутрішньої секреції.
(При пошкодженні деяких ядер підзгір'я виникає ожиріння за рахунок надмірного споживання жирів, ураження інших ядер зумовлює катастрофічне схуднення при різко зниженому апетиті.)
Отже, гіпоталамус є вищим інтегративним центром автономних, соматичних та ендокринних функцій, який відповідає за реалізацію складних гомеостатичних функцій. Гіпоталамус є важливим інтегративним центром для різних видів поведінкових реакцій - харчової, захисної, сексуальної тощо.
q задня група ядер гіпоталамуса (задній гіпоталамус) є регуляторним центром симпатичної нервової системи,
q а передня група ядер (передній гіпоталамус)регулює функції парасимпатичної нервової системи
Ушкодження або руйнування різних відділів гіпоталамуса спричинюють зміни відповідно до їх функціонального призначення: афагії (відмова від їжі), смерті від голоду, гіпоталамічну гіперфагію (жадобу до їжі).
Довгастий мозок
Довгастий мозок найбільш розвинутий з усіх структур мозку, тому у новонароджених добре виражені вегетативні реакції, які забезпечують функції дихання, кровообігу, травлення та ін.
Довгастий мозок - це продовження спинного мозку, довжина його приблизно 28 мм.
Центральний канал спинного мозку продовжується в канал довгастого мозку, значно розширюючись і
перетворюючись у ньому в 4-й шлуночок. Ядра довгастого мозку починають формуватися ще у
внутрішньоутробному розвитку і до періоду народження в основному сформовані.
Довгастий мозок у новонароджених відносно великий, має горизонтальне положення, його центри функціонально незрілі, лабільні. До 7 років дозрівання ядер довгастого мозку закінчується
Довгастий мозок прямо (черепні нерви) або опосередковано (провідні шляхи ЦНС, сітчастий утвір) зв'язаний з периферичною нервовою та іншими відділами ЦНС.
У сірій речовині довгастого мозку містяться дуже важливі центри - дихальної, серцевої діяльності і судинорухові.
Тут же знаходяться центри, за участю яких здійснюються рефлекси, пов'язані з прийманням їжі (ссання, жування, ковтання, секреції слини і т.д.),
а також центри багатьох захисних рефлексів (чхання, кашлю, блювання, кліпання, виділення сліз і т.д.).
Якщо відокремити довгастий мозок від середнього, то в тварин виникає стан децеребраційної ригідності:
кінцівки і хвіст випрямлені, голова закинута
• В товщі ромбоподібної ямки лежать ядра 8 пар черепних нервів, а саме:
V пара - трійчастий нерв; VI пара - відвідний нерв;
VII пара - лицевий нерв; VIII пара - присінково-завитковий нерв;
IX пара - язикоглотковий нерв; X пара - блукаючий нерв;
Спинний мозок
Рефлекторна функція спинного мозку полягає у здійсненні складних рухових реакцій організму.
Спинний мозок іннервує всю скелетну мускулатуру, крім м'язів голови, які іннервуються черепними нервами.
У спинному мозку містяться рефлекторні центри мускулатури тулуба, кінцівок шиї.
Тут же розташовано багато центрів автономної нервової системи.
Рефлекси сечовипускання і дефекації зв'язані з функцією спинного мозку.
Розвиток спинного мозку
Коли в ембріона головний мозок знаходиться на стадії мозкових пухирів, спинний мозок досягає значних розмірів. На ранніх стадіях розвитку плоду спинний мозок заповнює всю порожнину хребетного каналу.
Потім хребетний стовп випереджає в рості спинний мозок до моменту народження закінчується на рівні III поперекового хребця.
Подвоєння маси спинного мозку відбувається в 10 міс, потроєння — у 5 років. Довжина його збільшується в 10 років, але це збільшення менше, ніж збільшення самого хребта. Тому нижній кінець спинного мозку в цьому віці переміщується вгору і стає на рівні II поперекового хребця (у новонародженого — на рівні IV хребця).
З віком збільшується загальна кількість спинномозкової рідини, нарощується її тиск. У нормі під час спинномозкової пункції в новонароджених рідина витікає окремими краплями, з віком рідина витікає швидше (20—40 крапель за 1 хв).
У новонароджених спинномозкова рідина ксантохромна, після 14-го дня стає прозорою. Зменшується вміст білка від 0,4—0,8 г/л у період ново народженості до 0,16—0,24 г/л у 6 міс. Змінюється цитоз клітин, їх зменшення відбувається до 6 міс.
Ріст і дозрівання спинного мозку закінчується в 20 років. За цей час його маса збільшується у 8 разів.
Початок життя –
Пологи
ПЕРШИЙ ТУАЛЕТ
НОВОНАРОДЖЕНОГО
Смоктальний рефлекс
Проявляється у дитини у відповідь на будь- яке значиме роздратування ротової порожнини – якщо в ротик немовляти потрапляє будь-який предмет, у тому числі і сосок або соска, малюк тут же приступає до ритмічних смоктальних рухів. Цей найважливіший рефлекс присутній вже у доношеного новонародженого і зберігається зазвичай весь перший рік життя.
Спинальні рухові автоматизми у новонароджених
захисний;
рефлекс повзання (Бауера):
рефлекс опори і автоматична хода;
хапальний рефлекс
Рефлекс Бабинського
Якщо ж пальцем нанести штрихове роздратування на підошву стопи, то відбувається
тильне згинання стопи і веерообразное розбіжність пальців .
Рефлекс Моро.
Викликається різними прийомами: ударом по поверхні, на якій лежить дитина, на відстані 15 см від його головки, приподниманием розігнути ніг і тазу над постіллю, раптовим пасивним розгинанням нижніх кінцівок. Новонароджений відводить руки в сторони і відкриває кулачки - I фаза рефлексу Моро.
Через кілька секунд руки повертаються у вихідне положення - II фаза рефлексу Моро. Рефлекс виражений відразу після народження, його можна спостерігати при маніпуляціях акушера. У дітей з внутрішньочерепної травмою рефлекс в перші дні життя може бути відсутнім. При гемипарезах, а також при акушерському парезі руки спостерігається асиметрія рефлексу Моро.
При різко вираженою гіпертонії мається неповний рефлекс Моро: новонароджений тільки злегка відводить руки. В кожному випадку слід визначити поріг рефлексу Моро - низький або високий. У грудних дітей з ураженням центральної нервової системи рефлекс Моро затримується надовго, має низький поріг, часто виникає спонтанно при неспокої, різних маніпуляціях. У здорових дітей рефлекс добре виражений до 4 - 5-го місяця, потім починає згасати; після 5-го місяця можна спостерігати лише-окремі його компоненти.
Надсегментарні позотоніческіе автоматизми.
Найважливіші етапи моторного розвитку дитини - здатність піднімати голову, сидіти, стояти, ходити –
тісно пов'язані з удосконаленням регуляції м'язового тонусу, адекватним перерозподілом його в залежності від положення тіла в просторі. У цій регуляції беруть активну участь центри довгастого мозку (міеленцефальние), а в подальшому - центри середнього мозку (мезенцефальние).
Несвоєчасна редукція міеленцефальних позотонических рефлексів призводить до формування патологічної тонічної активності, яка перешкоджає оволодінню найважливішими руховими функціями.
Рефлекс Ландау.
Захисна реакція рук - розведення їх у сторони, витягування вперед, відведення назад у відповідь на раптове переміщення тулуба. Ця реакція створює передумови для утримання тіла у вертикальному положенні. Рефлекс Ландау є частиною випрямляючих рефлексів. Якщо дитину тримати вільно в повітрі обличчям вниз, то спочатку він піднімає голову, так що особа перебуває у вертикальній позиції, потім настає тоническая екстензія спини і ніг; іноді дитина вигинається дугою. Рефлекс Ландау з'являється у віці 4 - 5 міс, а окремі його елементи і раніше.
Симптом Керніга
Визначення симптому Керніга проводиться так: нога згинається під прямим кутом в тазостегновому, а також в колінному суглобах, після чого досліджує намагається повністю розігнути її в колінному суглобі.
При цьому настає рефлекторне скорочення згиначів і біль, що перешкоджають розгинанню. При проведенні досвіду Керніга іноді одночасно з ним з'являється симптом Едельмана, що складається в тильному розгинанні великого пальця ноги. (рефлекс фізіологічний до 4-6-місячного віку).
Рефлекс БрудзинськогоРефлекс (фізіологічний до 3-4 міс життя):
- Верхній: при пасивному згинанні голови у дитини спостерігається швидке згинання ніг в колінних і кульшових суглобах; - Середній: при натисканні ребром долоні на область лобкового зчленування у хворої дитини згинаються ноги; - Нижній: при пасивному згинанні однієї ноги в колінному і тазостегновому суглобах згинається й інша нога.
Місяць 1-й.
Положення дитини залежить від переважання флексорної гіпертонії в кінцівках.
Руки зігнуті у всіх суглобах, пальці стиснуті в кулачок і приведені до тулуба, ноги зігнуті і злегка відведені в стегнах.
У положенні на животі дитина повертає голову в сторони, частіше до джерела світла, на подразник реагує загальної руховою активністю, руху не координує.
У положенні на животі дитина піднімає голову на кілька секунд і встановлює її по середній лінії (лабіринтовий інсталяційний рефлекс на голову).
До кінця 1-го місяця життя (а іноді й раніше) з'являються зорове зосередження на предметі і простежування рухомого об'єкту одними очима без участі голови.
Зорові реакції в цей період мають ряд особливостей: вони непостійні, не впливають на загальні рухи дитини, тривалість їх незначна. Очі слідують за предметом з великим запізненням, як би наздоганяючи його, руху очних яблук толчкообразние.
Звукові подразники не диференціює. Дитина видає гортанні звуки.
Всі безумовні рефлекси яскраво виражені.
Місяць 2-й.
Зменшується вплив флексорного тонусу на положення тулуба і кінцівок, підвищується тонус в разгибателях, збільшується обсяг активних рухів.
Дитина частіше відводить руки в сторони, піднімає їх вище горизонтального рівня, відкриває кулачок, повертає голову в сторону.
Зменшується вплив екстензорного тонусу на положення голови.
На животі дитина утримує голову по середній лінії більш тривалий час, починає утримувати голову у вертикальному положенні, але ще не постійно (голова бовтається), фіксує погляд на нерухомому предметі.
Рухи очних яблук стають плавними, координованими; реакцій фіксації погляду, простеження і конвергенції починають виникати при різноманітних положеннях. Так, зорова фіксація предмета спостерігається не тільки в положенні дитини на спині, але і на животі, у вертикальному положенні.
Перебуваючи у вертикальному положенні, дитина спочатку фіксує предмети, розташовані на великій відстані, і лише поступово у нього формується вміння фіксувати близькі предмети.
Рухи голови починають включатися в систему оптико-пристосувальних реакцій.
Дитина посміхається у відповідь на ласкаве поводження з ним, гулит; переважають позитивні емоційні реакції.
Вроджені рефлекторні реакції ще добре виражені, за винятком реакції опори і автоматичної ходи новонароджених. Останні поступово згасають .
Починають розвиватися розпрямлюючі рефлекси тулуба, виробляються рефлекси положення.
Таким чином, на 2-му місяці життя закріплюються ланцюгові симетричні рефлекси, які, розвиваючись і вдосконалюючись, сприятимуть вертикальній установці тіла.
Місяць 3-й.
Наростає обсяг рухів в кінцівках, особливо в плечових суглобах. Дитина частіше піднімає руки вище горизонтального рівня, утримує вкладену в кисть іграшку, тягне її до рота; в положенні на животі піднімає голову і спирається на передпліччя під гострим кутом, добре тримає голову у вертикальному положенні, повертається зі спини на бік. Дитина згинає голову при спробі підняти його за руки з положення на спині.
Спостерігається поєднаний поворот голови і очей в сторону. Зорові реакції більш тривалі. Більш диференційовано дитина відповідає на різні подразнення, повертає голову на голос матері, пильно дивиться на пица, робить спробу розглянути вкладену в руку іграшку, простежує предмет не тільки лежачи на спині, у вертикальному положенні, але і на животі; посміхається, іноді сміється; яскраво виражені і довго зберігаються позитивні емоційні реакції. Посмішка супроводжується руховою активністю, загальним пожвавленням.
Якщо дитина здорова, то протягом усього часу неспання знаходиться в радісному стані. Інтенсивні рухи, які виникають при емоціях радості, сприяють зниженню фізіологічної флексорной гіпертонії м'язів дитини і стимулюють розвиток реципрокности. Дитина гулит, довше тягне голосні звуки.
У цьому віці у дитини є специфічні рефлекторні реакції.
У зв'язку із зростаючою роллю кори головного мозку і розвитком довільної активності на 3-му місяці життя продовжується гальмування вроджених рефлексів, слабшають лабіринтові шийні тонічні рефлекси, розширюється діяльність аналізаторів, зростає значення рухового і слухового аналізаторів у порівнянні з тактильним.
Якщо в перші місяці життя пошуковий рефлекс виникає у відповідь на тактильний подразник, то в кінці 3-го місяця при вигляді грудей матері або пляшечки з молоком дитина пожвавлюється і приготовляє себе до акта смоктання.
У віці 2 міс. дитина схоплює предмет, який стикався з долонної поверхнею.
В кінці 3-го і початку 4-го місяця хапальний рефлекс слабшає і розвивається довільне захоплювання предмета. Дитина бачить іграшку, тягнеться до неї і схоплює її.
Місяць 3-й.
Наростає обсяг рухів в кінцівках, особливо в плечових суглобах. Дитина частіше піднімає руки вище горизонтального рівня, утримує вкладену в кисть іграшку, тягне її до рота; в положенні на животі піднімає голову і спирається на передпліччя під гострим кутом, добре тримає голову у вертикальному положенні, повертається зі спини на бік. Дитина згинає голову при спробі підняти його за руки з положення на спині.
Спостерігається поєднаний поворот голови і очей в сторону. Зорові реакції більш тривалі. Більш диференційовано дитина відповідає на різні подразнення, повертає голову на голос матері, пильно дивиться на пица, робить спробу розглянути вкладену в руку іграшку, простежує предмет не тільки лежачи на спині, у вертикальному положенні, але і на животі; посміхається, іноді сміється; яскраво виражені і довго зберігаються позитивні емоційні реакції. Посмішка супроводжується руховою активністю, загальним пожвавленням.
Якщо дитина здорова, то протягом усього часу неспання знаходиться в радісному стані. Інтенсивні рухи, які виникають при емоціях радості, сприяють зниженню фізіологічної флексорной гіпертонії м'язів дитини і стимулюють розвиток реципрокности. Дитина гулит, довше тягне голосні звуки.
У цьому віці у дитини є специфічні рефлекторні реакції.
У зв'язку із зростаючою роллю кори головного мозку і розвитком довільної активності на 3-му місяці життя продовжується гальмування вроджених рефлексів, слабшають лабіринтові шийні тонічні рефлекси, розширюється діяльність аналізаторів, зростає значення рухового і слухового аналізаторів у порівнянні з тактильним.
Якщо в перші місяці життя пошуковий рефлекс виникає у відповідь на тактильний подразник, то в кінці 3-го місяця при вигляді грудей матері або пляшечки з молоком дитина пожвавлюється і приготовляє себе до акта смоктання.
У віці 2 міс. дитина схоплює предмет, який стикався з долонної поверхнею.
В кінці 3-го і початку 4-го місяця хапальний рефлекс слабшає і розвивається довільне захоплювання п Місяць 4-й.
Дитина добре тримає голову, повертається у напрямку звуку, тягнеться до іграшки, вистачає
її, обмацує предмети руками, тягне їх до рота, повертається на бік, при потягивании за руки
сідає, з підтримкою сидить; лежачи на животі, спирається на передпліччя під прямим кутом,
піднімає верхню частину тулуба.
До цього віку зникає фізіологічна флексорная гіпертонія.
Дитина уважно стежить за рухомим предметом, поступово у нього розвивається зорово-моторна координація. Він розрізняє голоси близьких, часто посміхається, сміється, видає гучні протяжні звуки, більш чітко вимовляє голосні звуки.
Безумовні Рефлекси продовжують відходити на другий план. На базі хапального рефлексу формується довільне хапання предметів. У положенні на животі дитина може підняти голову і тулуб проти сили тяжіння.редмета. Дитина бачить іграшку, тягнеться до неї і схоплює її.
Місяці 5-й і 6-й.
Дитина сидить при підтримці за одну руку, а іноді й самостійно, але при сидінні ще виражений кіфоз хребта; повертається зі спини на бік і живіт, на животі спирається на розігнуті руки, піднімає верхню частину тулуба, спираючись на долоні, починає схоплювати предмети, до яких доторкнувся не тільки долонній, а й тильної або бічною стороною кисті.
Лабіринтова реакція на голову стає виразніше. Модифікується шийна випрямляє реакція. Ротація між грудною кліткою і тазом створює можливість повертатися зі спини на живіт, а трохи пізніше і з живота на спину.
Лежачи на животі, дитина витягує одну руку, підтримуючи себе інший, переміщує тіло з однієї руки на іншу. У дитини розвивається захисна екстензія рук вперед і назад. Лежачи на спині, він грає зі стопами; повертає голову у напрямку звуку, розрізняє знайомі обличчя, стежить за іграшкою, піднімає її.
Емоційні прояви більш різноманітні. Дитина вимовляє приголосні звуки, у нього з'являються перші спроби вимовляти склади «ба», «па», «ма», «дя».
Місяці 7-й і 8-й
Дитина самостійно стійко сидить, зберігає рівновагу, встає на карачки, повертається з живота на спину, робить спроби сісти самостійно з положення на спині, за підтримки встає на ноги, з опорою деякий час може стояти.
Реакція рівноваги виражена в положенні на спині, на животі, сидячи. Захисна екстензія рук вперед і в сторони дозволяє дитині сидіти з збереженням рівноваги і запобігає падінню. За допомогою рук малюк сідає з положення на спині і на животі, розглядає іграшку, перекладає з однієї руки в іншу, руху носять більш цілеспрямований характер.
Дитина простягає руки до матері і знайомим, плескає в долоні, повторює склади «ма-ма», «ба-ба», намагається привернути до себе увагу дорослих, розпізнає чужих, добре знає батьків, шукає поглядом потрібний йому предмет, висловлює здивування або інтерес при знайомстві з новими предметами.
Місяці 9-й і 10-й.
Дитина стає на коліна, тримаючись за бар'єр, пересувається, тримаючись за опору, варто з підтримкою, робить спроби стояти самостійно, повзає.
Руху щодо координовані.
Дитина наслідує рухам дорослих, бере дрібні предмети двома пальцями, збирає розкидані іграшки, дістає
іграшки з ящика, стежить за падінням киданих предметів; спостерігає за дорослими, махає їм рукою, їсть
ложкою за допомогою дорослих, знає значення часто вживаних слів, назва улюблених іграшок, знаходить їх серед інших, говорить окремі слова: «тато», «мама», «баба», «дядя» і т .буд.
Виконує прості вимоги дорослих, розуміє заборони.
Місяці 11-і і 12-і.
Дитина ходить, підтримуваний за одну руку, робить окремі кроки самостійно, але хода ще нестійка, малюк часто падає, у дитини добре виражена захисна екстензія рук назад.
Поєднання захисної екстензіі рук вперед, в сторони і назад дає йому можливість відштовхнутися однією рукою, щоб сісти з положення на спині.
Дитина сідає з меншою ротацією тулуба навколо осі тіла, вільно маніпулює з предметами, присідає, щоб підняти впала іграшку, знає назву багатьох предметів, локалізує больові роздратування, вказує частини тіла, допомагає при одяганні, їсть самостійно ложкою, виконує велику кількість інструкцій, любить дітей , знає всіх в родині, вимовляє окремі слова.
З 1-го року життя з'являється словесна мова, удосконалення рухів продовжується багато років. Тільки в 4—5 років хода в дітей стає зрілою, із синхронним рухом рук.
З віком формується вищий рівень рухового аналізатора, який притаманний тільки людині. Цей рівень називається кортикальним. Починає розвиватися кортикальний рівень з 11—12 міс і продовжує удосконалюватися до маніпуляцій дорослої людини, включаючи письмо, малювання, гру на музичних інструментах тощо.
На 2—3-му році життя закінчується мієлінізація спинного мозку, формується його кінський хвіст. З розвитком спинного мозку і рухових центрів головного мозку рухи дитини стають необмеженими.
Малюк може стрибати,бігати,сходити або підійматися по сходинках,їздити на велосипеді тощо.
Розвиток мозку дитини 3 – 6 років пов’язаний із сприйняттям зовнішнього світу у вигляді гри. Тому в цей період дітей навчають алфавіту, малюванню, музиці, танцям, іноземним мовам. Саме в цей період закладається інтелект людини, відбувається його гармонійний розвиток.
У 7 років закінчується диференціювання клітин мозку і встановлення зв'язків між ними, дитина підготовлена до сприйняття абстракції і до абстрактного мислення, може починати шкільне навчання.
У подальшому удосконалюються й утворюються нові зв'язки між клітинами кори великих півкуль.
У період статевого дозрівання виробляються воля, почуття відповідальності, критичне ставлення до себе і до оточуючих, розвивається логічне мислення, пам'ять, з'являється прагнення до самостійності самовираження як особистості.
Повне дозрівання структур нервової системи відбувається у віці 21 року.
ПАРКІНСОНІЗМ
Є одне з поширених уражень нервової системи, яке особливо часто зустрічається в старечому віці.
Синдром паркінсонізму має такі форми:
ідіопатична; 2) постенце-фвлітична; 3) судинна; 4) токсична; 5) посттравматична; 6) медикаментозна; 7) сенильна.
Рідше зустрічаються токсична та посттравматична форми. Сенильна форма виникає у віці 80—90 років.
Медикаментозна форма супроводжує пухлини мозку.
Патогенетично синдром пов'язаний з дегенеративними змінами нейрон іи чорної субстанції, блідого шару і блакитної плями. Нейрохімічні процеси пов'язані з дефіцитом дофаміну.
Паркінсонізм починається із загальних симптомів: головний біль; запаморочення; шум у голові; порушення пам'яті.
У хворих характерні поза, постава, хода. Вони стоять з нахилом вперед, зігнуті, з опущеними плечима, руки зігнуті в ліктьових суглобах, злегка зігнуті коліна, голова опущена на груди, маскоподібне обличчя з виразом страждання. При спробі рухатися починається тремтіння. У разі зміни напрямку руху хворі роблять зупинку, потім нахиляються вперед і починають бігти, щоб не впасти. Змінюється мова внаслідок порушення дихання, гальмуються рухи язика, губ, піднебіння. Спостерігаються окорухові порушення, розлад сухожилкових рефлексів.
Паркінсонізм у людей 80—90 років пов'язаний з віковими змінами екстрапірамідних утворень.
Гдіопатична і постенцефалітична форми паркінсонізму розвиваються у віці 45—50 років, судинна форма — після 60 років.
Сучасні антипаркінсонічні препарати — леводопа, наком, мадопир. Лікування тривале — декілька місяців і навіть років. Загальне лікування спрямоване на нормалізацію метаболізму, трофічних функцій нервової системи.
Для оцінки стану ЦНС і діагностики ушкоджень слід використовувати електроенцефалографію (ЕЕГ)
ЕЕГ – це реєстрація біотоків мозку.
Запис проводиться за допомогою електроенцефалографів. При аналізі ЕЕГ враховують насамперед частоту, амплітуду, форму, тривалість, характер розподілу її хвиль.
Основні ритми ЕЕГ здорової дорослої людини в стані спокою і активності є альфа- і бета –ритми. У альфа-хвиль частота 8-12 коливань в секунду з амплітудою 40-70 мкВ. Альфа-ритм реєструється переважно над потиличними долями. А при включенні світового подразника у людини спостерігається депресія альфа-ритма.
Бета-хвилі мають частоту 16-30 коливань в секунду, амплітуду 10-30 мкВ.
У новонароджених відсутня біоелектрична активність в потиличних ділянках мозку.
До 6-місячного віку виникають ритмічні коливання потенціалів в потиличних ділянках мозку і поступово формується альфа активність, яка характерна для дорослої людини.
Формування альфа- активності мозку завершується в 10-14 років.
У людини, яка втратила зір в ранньому дитинстві, альфа-ритм на ЕЕГ не реєструється.
Спочатку у дітей формується дельта-активність з частотою 2-4 періода за секунду, потім вона переходить в тета-активність (4-7 кол\сек), а вже потім виникає альфа-ритм.
Бета-частоти (18-20 кол\сек) у дітей лише виражені. Дельта- і тета-активність зникає після завершення формування альфа-ритма і з’являється у дорослих при деяких патологічних станах (у пубертатному періоді у дітей можливе тимчасове відновлення повільних хвиль – так званий пубертатний регрес).
На ЕЕГ з віком починають переважати повільні хвилі.
Порушення синтезу і розладу медіаторів призводять до рухових, вегетативних і емоційних змін старечого організму.
План практичного заняття
Ø АФО нервової системи
Ø Ембріональний розвиток нервової системи
Ø Морфологічні особливості головного і спинного мозку у віковому аспекті
Ø Пологи. Перший туалет новонародженого
Ø Дослідження функцій черепних нервів у новонароджених
Ø Безумовні рефлекси новонароджених
Ø Менінгіт
Ø Менінгеальні симптоми
Ø Нервово-психічний розвиток дитини першого року життя
Ø Оцінка психоемоційного розвитку дитини
Ø Вади розвитку нервової системи
Ø Геронтологічні зміни нервової системи
Ø Проблеми, що виникають у разі патологічних змін нервової системи
Ø Оцінка стану нервової системи пацієнта медичною сестрою та її дії
АФО нервової системи
Нервова система поділяється на:
центральну (головний і спинний мозок ) та периферичну (12 пар черепно-мозкових нервів і 31 пара спино-мозкових нарвів).
Найважливіші функції нервової системи
• Ø Основне значення нервової системи полягає у забезпеченні найкращого пристосування організму до впливів зовнішнього середовища і здійсненні його реакцій як єдиного цілого;
• Ø Нормальна взаємодія організму з зовнішнім світом;
• Забезпечення поведінки згідно з умовами життя;
• Ø Об’єднання і регуляція всіх функцій організму, його органів, тканин, клітин і трішньоклітинних структур;
• Ø Пускова дія функціонування (скорочення м’язів).
Дата: 2016-10-02, просмотров: 187.
