Функція управління– відносно відокремлений однорідний вид діяльності, спрямований на досягнення цілей функціонування організації.
Групи функцій управління
• послідовні функції;
• безперервні функції.
Адміністративний маркетинг – це управлінська діяльність з вивчення основних закономірностей формування попиту і пропозиції на ринку управління з метою виявлення й придбання або розробки та просування найбільш якісних і перспективних продуктів, що реалізуються на даному ринку.
Планування– це процес, що включає в себе розробку основних напрямів діяльності та розвитку організації, визначення потреб у ресурсах і засобах, необхідних для реалізації зазначених напрямів, а також вибір методів і способів здійснення намічених заходів.
Вимоги до змісту конкретних
управлінських завдань:
• відповідність місії й цілям функціонування організації;
• простота формулювання;
• узгодження з керівниками і виконавцями;
• закріплення в письмовій формі;
• реалізм виконання.
Порядок пріоритетності
Сформульованих завдань
• завдання вищого пріоритету, які необхідно вирішити будь-якою ціною;
• завдання середнього пріоритету – повинні бути вирішені;
• завдання нижчого пріоритету, які добре було б вирішити
Адміністративно-організаційна функція менеджменту– вид управлінської діяльності, за допомогою якої система управління пристосовується для виконання завдань, сформульованих на етапі планування.
Цілі функціонування апарату управління
• побудова раціональної системи управління організації;
• формування оптимальної структури організації;
• уточнення положень про структурні підрозділи і посадових інструкцій працівників;
• коригування комунікаційних зв’язків;
• забезпечення організації всіма необхідними ресурсами.
Основні елементи системи ресурсів:
• сировина;
• матеріали;
• напівфабрикати;
• технологічні та технічні ресурси;
• енергетичні ресурси;
• людські ресурси;
• фінансові ресурси;
• інформація.
Мотивування –це процес створення умов, що впливають на потреби працівника і дозволяють направити їх в потрібну для організації сторону, при цьому, зацікавивши його в активній і сумлінній праці та старанності при виконанні покладених на нього завдань.
Мотиви бувають:
• внутрішніми, породженими певним ставленням людини до своєї діяльності;
• зовнішніми, пов'язаними з впливом на нього певних факторів, які існують незалежно від нього і приводяться в дію іншими людьми та обставинами.
Категорії мотивування :
• потреби (відчуття фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь);
• винагороди (це те, що людина вважає цінним для себе).
Регулювання– це система відносин, що забезпечує підтримку або зміну економічних явищ та їх зв'язків.
Підсистеми у системі здійснення
функції регулювання :
• саморегулювання;
• свідоме, цілеспрямоване регулювання.
Конструктивні цілі– характеризуються тим, що їх досягнення сприяє комплексному, інтегрованому і гармонійному розвитку всіх елементів організаційної системи.
Деструктивні цілі –
спрямовані на ліквідацію окремих елементів організації або наділення елементів такими повноваженнями та функціями, що суперечать цілям і завданням всієї організації.
Контролінг– сукупність всіх форм контрольної діяльності, покликаної об'єктивно і якісно проаналізувати й оцінити роботу організації для її розвитку або вдосконалення, виходячи з поставлених цілей.
Основні складові контролінгу:
• адміністративне контролювання;
• технологічне контролювання;
• ревізія;
• функціональний, комплексний і системний аудит
Адміністративне контролювання– це всі види діяльності, спрямованої на отримання інформації про ефективність функціонування і поточний стан керуючої підсистеми організації.
Мета контролінгуполягає у своєчасному отриманні інформації про те, чи були досягнуті поставлені цілі та виконані завдання.
Елементи системи адміністративного контролювання:
• встановлення стандартів стану та функціонування керованої підсистеми;
• оцінка поточного стану керуючої підсистеми і процесів, що відбуваються в ній на предмет виявлення можливих відхилень;
• усунення виявлених відхилень, приведення керуючої підсистеми до стану, що відповідає встановленим стандартам
Способи усунення виявлених відхилень:
• модифікація цілей;
• внесенням змін і коректив до планових завдань;
• реструктуризація системи управління організації.
Механізм адміністративного контролювання– це сукупність інструментів, що використовуються для оцінки процесів і явищ, які відбуваються в системі управління організації
.
Основні інструменти адміністративного контролювання:
• бюджетне контролювання;
• адміністративний аудит;
• статистичне спостереження;
• особисте спостереження;
• доповіді та наради.
Адміністративний облік– це система комплексного обліку витрат і доходів, нормування, контролю та аналізу.
Групи об'єктів адміністративного обліку :
· виробничі ресурси організації;
· всі господарські процеси, що протікають всередині організації.
Метод адміністративного обліку– сукупність різних прийомів і способів, за допомогою застосування яких кількісні характеристики об'єктів управлінського обліку відображаються в інформаційній системі організації
Метод адміністративного обліку
включає елементи:
• документування;
• інвентаризацію;
• групування та узагальнення контрольних рахунків;
• планування;
• нормування;
• лімітування;
• контроль;
• аналіз.
Система документування– це сукупність процесів у створенні всіх видів документації.
Класифікація документів
1. За змістом.
2. За призначенням.
3. За формою.
4. За напрямом руху.
5. За місцем складання і використання.
6. За походженням.
7. За терміном виконання.
8. За стадіями створення.
9. За ступенем гласності.
10. За терміном зберігання.
Інвентаризація –це спосіб визначення фактичного стану об'єкта адміністративного обліку, а також виявлення окремих відхилень стану зазначеного об'єкта від облікових даних.
Ознаки групування об'єктів адміністративного обліку:
• специфіка виробничої діяльності організації;
•
технологічна і організаційна структура підприємства;
• організація управління;
• цільові функції системи управління
Планування– оптимальний розподіл ресурсів для досягнення поставленої мети.
Нормування –сукупність прийомів встановлення норм праці, що включають: аналіз трудового процесу, проектування раціональної технології і організації праці, розрахунок норм.
Лімітування –встановлення та коригування граничних величин.
Контроль –перевірка відповідності процесів, виконуваних операцій та/або прийнятих рішень нормативно-правовим актам, дорученням керівництва, визначеним внутрішнім технологічним регламентам, повноваженням та відповідальності працівників.
Аналіз –система спеціальних знань з дослідження організації, структури і стану господарського життя або окремої сфери економічної діяльності для узагальнення передового досвіду та виявлення невикористаних резервів підвищення їх ефективності.
Принципи практичної реалізації адміністративного обліку :
· принцип безперервності діяльності підприємства;
· принцип використання єдиних для планування та обліку одиниць вимірювання;
· принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства;
· принцип наступності і багаторазового використання первинної та проміжної інформації з метою управління;
·
принцип формування системи показників внутрішньої звітності як основи комунікаційних зв'язків між рівнями управління;
· принцип застосування бюджетного (кошторисного) методу управління запасами і витратами;
· принцип повноти та аналітичності;
· принцип періодичності
Функції адміністративного обліку:
1. Забезпечення необхідною інформацією керівників усіх рівнів управління.
2. Формування інформації, необхідної для здійснення комунікаційних зв'язків між рівнями управління та структурними підрозділами організації.
3. Оперативний контроль і оцінка результатів діяльності окремих структурних підрозділів та організації в цілому.
4. Перспективне планування і координація розвитку підприємства в майбутньому на основі аналізу фактичних результатів діяльності підприємства.
Систематичний облік– це фінансовий облік витрат на виробництво з його регламентацією за складом витрат, способами реєстрації, ідентифікацією та групуванням
