Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку.

Фінансовий облік— це сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бух­галтерського обліку.

Організація фінансового обліку повинна забезпечити: суцільне, повне й безперервне відображення всіх господарських операцій, що відбулися за звітний період; складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання користувачів необхідною та достовірною інформацією.

Принципово важливим питанням фінансового обліку є методологія та організація обліку витрат і доходів.

1) Базовим варіантом побудови фінансового обліку є облік витрат за елементами та доходів за видами. При цьому для фінансового обліку розробляють докладну номенклатуру елементів витрат і кожному елементу витрат призначають бухгалтерський рахунок. («Матеріальні витрати», «Роботи і послуги зі сторони», «Витрати на оплату праці»).

У фінансовому обліку, побудованому за принципом «витрати–випуск», нарахована заробітна плата, наприклад, відображається таким записом: Д-т рах. «Витрати на оплату праці» , К-т рах. «Розрахунки з оплати праці».

Доходи обліковують за їх видами загалом по підприємству. На рахунках накопичуються доходи підприємства впродовж звітного періоду (доходи від реалізації, фінансові доходи, інші операційні доходи тощо). Наприкінці звітного періоду (кварталу, року) доходи звітного періоду порівнюють з витратами й визначають фінансовий результат.

2) облік витрат за їх цільовим призначенням і видами діяльності із застосуванням відповідної системи рахунків: «Виробництво», «Собівартість реалізації», «Загальновиробничі витрати», «Адміністративні витрати»,

3) передбачає використання рахунків витрат за елементами, рахунків витрат за цільовим призначенням і рахунків доходів за видами. При цьому рахунки витрат за елементами є проміжними, відображені на них витрати одночасно відносять на рахунки витрат за їх цільовим призначенням.

За даними фінансового обліку складають фінансову (бухгалтерську) звітність підприємства, інформація якої не є комерційною таємницею й призначена як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.

Суть та основи побудови управлінського обліку.

Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку.

Управлінський облік— це сукупність методів і процедур, що забезпечують підготовку й надання інформації для планування, контролю й прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством, установою, організацією.

Синонімами управлінського обліку є внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік, аналітичний господарський облік. Об’єктами управл обліку є: витрати і доходи підпр-ва, фін результати, перегруповані за їх цільовими призначеннями, стадіями виробництва, центрами відповідальності, регіонами реалізації.

Характерні риси управлінського обліку:

Головні користувачі інформації - Менеджери різних рів­нів підприємств;

Немає жодних обмежень;

Використовують різні вимірники (зокрема, і якісні показники);

Об’єкт аналізу - Структурні підрозділи підприємства (цент­ри відповідальності);

Періодичність складан­ня звітів - Змінний інтервал, опе­ративна інформація;

Націленість - На майбутнє (прогно­зування);

Відкритість даних - Комерційна таємниця.

управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів в аналітичній інформації. Основ­ними об’єктами управлінського обліку є витрати й доходи, які було вже відображено у фінансовому обліку загалом по підприємству.

Підприємство самостійно, виходячи зі своїх потреб, визначає організаційну форму управлінського обліку, а також системи обліку витрат, внутрішньої звітності та контролю.

Розглядаючи роль управлінського обліку, потрібно відмітити, що історично він часто мав другорядне значення після фінансового обліку. Однак розширення підприємств, зміни в технологіях, державне регулювання, а також підвищення освітнього рівня менеджерів за останні десятиріччя прискорили розвиток управлінського обліку і призвели до широкого його визнання.

Закон України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначив бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Саме з прийняттям цього Закону відбулося розмежування фінансового й управлінського обліку в Україні.