Для ефективного функціонування підприємства, формування і коректування тактики керування і розвитку підприємства в умовах ринку необхідно постійно здійснювати пошук економічних резервів використання наявного виробничо-ресурсного потенціалу, тобто реально існуючих і недовикористаних резервів одержання прибутку. Це обумовлює розгляд ресурсів підприємства і їхніх можливостей як об'єкта цільового керування з боку керівництва підприємства. Керованими параметрами при цьому є показники: обсяг ресурсів, їхня структура, рівень використання й ефективність віддачі засобів, вкладених у ресурси. Саме вони і були розглянуті як параметри моделювання розвитку виробничої діяльності.

Варто підкреслити, що аналіз повинний проводитися за умови, що з погляду безпосередньо витрат на виробництво продукції, будь-який вид ресурсів для підприємства однаково коштовний. Тобто для керівництва підприємства в умовах ринкової економіки однозначно оцінюються усі витрати і яка частина з них приходиться на основні фонди або які витрати йдуть на оплату праці - значення не має, тому що усі вони при розрахунку витрат на випуск продукції визначеного обсягу й у задіяний період часу оцінюються як одноразові, загальні витрати витрат у вартісному еквіваленті. При цьому, до витрат підприємства варто відносити і податки, що не ввійшли в собівартість продукції, тому що для підприємства вони є витратами при здійсненні виробничої діяльності і мають той же витратний характер, що і будь-які види використовуваних ресурсів. Тому їх правомірно враховувати при оцінці грошових витрат на визначений обсяг випуску продукції за конкретний період часу.

Сьогодні, аналіз ефективності використання ресурсів і витрат у теоретичному аспекті й у практичному застосуванні на підприємстві представлений досить широко в розрізі аналізу ефективності використання окремих видів ресурсів. Проводиться оцінка ефективності трудових ресурсів, матеріальних ресурсів і оборотних коштів, технічних ресурсів (представлені аналізом використання основних фондів), а так само оцінка ефективності поточних витрат. При цьому залишається не оцінюваної ефективність використання просторових ресурсів. У теж час у ринкових відносинах господарювання земля як ресурс може і повинна приносити прибуток, це зауваження справедливе і стосовно податків, як витратної частини виробничої діяльності, що стосується. В існуючій системі аналізу відсутній такий найважливіший аспект як сукупна оцінка використання ресурсів і витрат. Важливість такої оцінки зв'язана з тим, що наявність одноразової сукупної оцінки використання ресурсів і витрат дозволяє об'єктивно визначити рівень ефективності використання усього виробничо-ресурсного потенціалу в цілому і ступінь недовикористання кожного ресурсу окремо. Оцінка одноразового сукупного використання ресурсів необхідна і зручна для використання в процесі керування оскільки здатне створити умови формування такого складу ресурсів і їхніх якісних характеристик, і такі регламенти їхнього виробничого використання і перегинів техніко-економічних процесів, що чуйно реагують на зміну ринкової ситуації, зовнішніх і внутрішніх умов середовища функціонування.

Кожний з перерахованих ресурсів описується поруч специфічних, відповідних тільки йому техніко-економічних характеристик. Поряд з цим вони мають і загальну характеристику - власну вартість, обчислювальну в конкретний робочий період діяльності підприємства за визначеною схемою. Технічні ресурси - через первинну і залишкову вартість основних фондів. Матеріальні ресурси - по наявності і використанню оборотних фондів у поточний період. Трудові ресурси - по вартості трудових ресурсів, задіяних у виробничому процесі. Останнє розглядається як "ціна" робочої сили, що була притягнута для випуску визначеного обсягу працюючих у спрощеному розумінні відповідає величині виплачуваного фонду оплати праці. Просторові ресурси - вартість їхнього використання оцінюється по величині податку на землю, що підлягає до виплати у визначений період часу. Однак це положення варто вважати правомірним тільки до моменту рішення питання про оцінку вартості землі як товару, що у даний час широко будується в процесі створення змісту земельного кодексу України.

Розглянуті витрати ресурсів підприємства варто вважати одноразовими витратами на виробництво, але виходячи з економічної сутності і характеру участі кожного виду ресурсів у виробництві продукції, кожен елемент поточних витрат (ресурсів) варто приводити до єдиного періоду часу своєї дії й у відповідності зі ступенем його участі в процесі виробництва. Отриману в результаті простого перетворення вартість кожного виду ресурсу рекомендується називати приведеною.

Приведені показники вартості ресурсів є базою для розрахунку показників ресурсоємности на одну гривню товарної продукції, а саме:

ОФЕ = , ОСІ = , ТРЕ = , ПРЕ = , (3.19)

де ОФ - вартість основних фондів;

ОС - величина оборотних коштів;

ТР - трудові ресурси, вартість яких оцінюється через фонд оплати праці працівників;

ПР - просторові ресурси, що характеризуються величиною податків на землю;

ТП - товарна продукція;

ОФЕ, ОСІ, ТРЕ, ПРЕ - ємність основних фондів, оборотних коштів, трудових ресурсів, просторових ресурсів.

Загальна вартість приведених ресурсів (ПР), спожитих у виробничому процесі в прийнятому періоді часу буде відповідно ПР = ОФ_прив + ОС_прив + ТР_прив + ПР_прив.

При цьому загальний показник ресурсоємности виробництва (РЕ) може бути розрахований по формулі

РЕ = , (3.20)

а ресурсоемкость по окремих ресурсах відповідно:

ОФЕ = , ОСІ = , ТРЕ = , ПРЕ = . (3.21)

Як узагальнений показник використання ресурсів розраховуємо показник УПЗ - питомих приведених витрат: УПЗ = (З+Н) / ТП і показник R - чистої рентабельності ресурсів:

R =  (3.22)

Розрахунок вищезгаданих показників на основі дані підприємства КГМК за 12 місяців 2000 року представлений у таблиці 3.1 (Вихідними даними для даної і наступної таблиць є матеріали статистичної звітності підприємства і поточного аналізу: баланс підприємства, матеріали фінансово-економічного аналізу, техніко-економічні показники по окремих цехах, звід витрат підприємства)

Показник економічно доцільної або "нормативної" рентабельності і відповідно економічно доцільна "нормативна" величина УПЗ визначається з урахуванням частоти її появи і для підприємства за 2000 рік по розрахунковим даним склала: УПЗ_норм =0,72; R_норм = 0, 1900. Ці показники реально спостерігаються в квітні місяці. Постійне коливання величини показника рентабельності ресурсів свідчить і слабкої керованості процесом ресурсопользования.

На підставі нормативних величин цього місяця проводиться розрахунок недоотриманого прибутку через неефективне використання ресурсів і витрат. Загальна величина недоотриманого прибутку і прибуток, недоотриманий із причин неефективного використання тих або інших ресурсів і витрат представлена в таблиці 3.2 З дані таблиці видно, що спостерігається невідповідність між величиною загального прибутку і сумарного прибутку по ресурсах. Так наприклад, у березні місяці за рахунок ефективного використання виробничих ресурсів і витрат здавалося б було отримано 2608,2 тис. грн., але при цьому аналіз впливу окремих ресурсів і витрат показує, що їх сумарне неефективне використання повинне було принести підприємству 1898,9 тис. грн. збитків. Дана невідповідність, тому що й інші, що спостерігаються й в інших місяцях порозуміваються наступної. Хоча, саме виробничі ресурси і витрати формують велику частину прибутку, у ринкових умовах частина прибутку "запрацьовується" на вдалих комерційних операціях (зниження цін, зниження витрат за межами підприємства і т.д.). Сумарна величина двох умовно складових прибули і дає підприємству її реальну величину. Даний висновок ілюструє динаміка витрат на 1 грн. реалізованої і 1 грн. товарної продукції (рис.3.1). Як видно, різке зниження витрат на 1 грн. реалізованої продукції в березні й у травні місяці обумовило сумарне збільшення прибутку в цих місяцях. На рисунку також наочно видно, що в першому півріччі витрати на реалізацію продукції різко коливалися, що свідчить про різну ефективність роботи колективу підприємства на ринках збуту. Зіставлення вищезгаданих витрат з динамікою комерційних витрат на 1 грн. продукції дозволяють зробити висновок - витрати на керування і комерційні витрати мають різну ефективність, причому нічим не з'ясовну. Наявні коливання, хоча і мають незначну величину - від однієї до декількох копійок, у перерахуванні на загальний обсяг випуску продукції можуть стати значним резервом одержання прибутку і їхнє цілеспрямоване використання рекомендується аналізувати систематично.

Не можна не відзначити, що сформована аналітична картина обумовлена не стільки недостатньо ефективним залученням ресурсів у виробництво або неякісну роботу колективу. Питання може бути сформульований інакше - чи є процес формування ефективності використання виробничих ресурсів об'єктом керування. Результати пропонованого і проведеного аналізу дозволяє зробити висновок про відсутність у системі внутрішньозаводського планування показників загальної рентабельності ресурсів і витрат, що дозволяє керівникові оперативно оцінити ситуацію і формувати правильні оперативні управлінські рішення. Отже, доцільно доповнити існуючу систему планування представленими раніше показниками.

Проведений аналіз структури недоотриманого прибутку в місячному розрізі по видах виробничих ресурсів дозволяє розробляти систему управлінських заходів для зниження ємності того або іншого ресурсу в кінцевій продукції підприємства. Причому розроблювальні управлінські рішення можуть плануватися як у відношенні одного виду ресурсів, та і по всій їхній сукупності одночасно. Тобто достоїнство приведеної методики аналізу полягає в тому, що процес керування ставати більш оперативним і більш гнучким і передбачуваним. Коливання ж структури недоотриманого прибутку свідчить про необхідність проведення і структурного аналізу джерел прибутку. Він у свою чергу допоміг би визначити ступінь впливу внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на прибуток підприємства.

Найбільший управлінський вплив на ріст ефективності використання ресурсної бази підприємства може дати сукупний аналіз ефективності використання виробничих ресурсів і витрат у розрізі основних цехів підприємства. Однак цьому перешкоджають деякі недоліки системи внутрішньозаводського планування й обліку ресурсів і витрат, показника валової або товарної продукції по кожнім виробничому підрозділі. Наявність такого показника сприяла б більш об'єктивній оцінці ефективності діяльності кожного окремого цеху підприємства і їхній порівняльній оцінці між собою. Як методичний прийом був використаний можливий механізм розподілу прибутку по окремих цехах. Його результати представлені в таблиці 3.3 За результатами табличних даних визначалася і розрахункова валова продукція кожного цеху окремо. Вона представлена в таблиці 3.4 Методика розрахунку названих розрахункових показників зводиться до наступного. Спочатку обчислювалася частка кожного цеху у формуванні прибутку виходячи з участі цехів в одержанні кінцевого продукту. Ступінь участі визначається за структурою основних фондів матеріальних витрат і зарплати працівників. Формування внутрішньозаводського механізму розподілу прибутку здійснюється в такий спосіб за допомогою методу зважування, що передбачає проведення наступних видів економічних розрахунків:

Підготовку переліку значимих факторів для розподілу прибутку. Зокрема були виділені такі основні фактори як вартість основних фондів, матеріальні витрати, величина фонду оплати праці.

Визначення питомої ваги кожного фактора по показниках. Питома вага кожного фактора необхідний для того, щоб визначити участь кожного фактора в "зароблянні" прибутку підрозділу.

Визначення добутку значення кожного фактора на його питому вагу (L_i). Одиницю виміру даного показника назвали "проценто-гривна". Визначення суми показника L_i по підприємству і по кожнім підрозділі.

Визначення суми показника L по підприємству.

Прибуток, що заробляється кожним підрозділом, визначається як добуток показника L_i по кожнім підрозділі на “ціну" цього показника. Отримана сума прибутку додається до суми поточних витрат, у результаті чого виходить значення розрахункового показника валової продукції в гривнях.

Наявність розрахункових показників валової продукції і прибутку доповнює систему існуючих показників і, у свою чергу, уможливлює проведення рейтингової оцінки ефективності діяльності окремих виробничих підрозділів, що передбачає використання всіх найважливіших показників у єдиному комплексі. Інакше кажучи, керівники підприємства одержують інструмент порівняльної оцінки ефективності використання ресурсів і витрат, персоніфікувати виробничі успіхи і результати, і обґрунтовано розробляти управлінський вплив на процес формування ефективності виробництва.

Висновки

Аналіз роботи ПП "Флеш" дозволяє зробити наступні узагальнюючи висновки.

1. ПП "Флеш" є ефективне, конкурентоспроможне підприємство, що створено з метою отримання прибутку, насичення внутрішнього ринку комп’ютерною та периферійною техніки та бухгалтерським ПЗ, встановлення ділових зв’язків між державами та незалежними виробниками в країні та за її межами, нарощування промислової продукції, стимуляції попиту та захисту інтересів споживача.

2. За підсумками роботи в 2008 році ПП "Флеш" - прибуткове підприємство, не зважаючи іноді на недостатність "портфеля запасів" та відмови й коректування договорів в бік зменшення поставок.

3. При порівнянні динаміки ПП "Флеш" видно, що реалізації товару збільшилася на 67.7 тис. грн., - динаміка - на 28,73% а відносна реалізація що закономірно веде й до значного порівняно з 2007 роком збільшенням прибутку ПП "Флеш".

4. Чистий прибуток по головному склав 3,100 тис. грн. і був використаний на соціальний розвиток, матеріальне заохочення працівників, адміністративні й комерційні витрати, сплату податків й обов'язкових платежів та подальшій розвиток фірми.

5. При порівнянні показників діяльності підприємства 2007 та 2008 років чітко вирізняється тенденція до значного збільшення обсягу продажу комп’ютерної та периферійної техніки. Це свідчить про укріплення позицій ПП "Флеш" на ринку збуту, збільшені попиту на товари і обладнання, про правильну маркетингову політику впроваджену на підприємстві.

6. За 2008 р. накладні витрати по кошторису зменшилися на 25.57 тис. грн. (24.90%).

7. Реалізація товарної продукції на одного працівника праці в 2008 році збільшилась на 5,0% в порівнянні з минулим роком за рахунок мотивації і продуктивності праці. Збільшення відбулося за рахунок: збільшення обсягу реалізації.

8. Фактором, що стримує зростання обсягів реалізації товарної продукції і негативно впливає на її собівартість є нестабільне економічне становище, постійне зростання тарифів на паливно-енергетичні показники, собівартість продукції, зниження реалізації продукції у вартісному і натуральному вираженні.