Оцінкою фінансово-економічного стану підприємства служить відповідна інформаційна база. Такою базою є звіт про фінансово-господарські результати діяльності.

Основним показником діяльності будь-якого підприємства є його прибутковість. Прибутковість підприємства виміряється 2 показниками - прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без обліку використаних ресурсів, тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності. Прибуток - це частина виторгу, що залишається після відрахування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення матеріально-технічної бази, забезпечення усіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства направляється на те, щоб забезпечити збільшення прибутку.

Результатів господарської і фінансової діяльності ПП "Флеш" протягом 2005 - 2008 р.р. наведено у таблиці 2.13. У 2008 році в результаті господарської діяльності отриманий валовий доход виручка - у розмірі 571,3 тис. грн.

Таблиця 2.13. Показники господарсько-фінансової діяльність ПП "Флеш" за 2005-2008 р.р.

В умовах ринкових перетворень економіки для управління і регулювання процесу економічного розвитку підприємств, а в сукупності промислового комплексу міста, доцільним є глибоке осмислення підходів до його вирішення в загальнонауковому й методичному плані.

Проблема підвищення ефективності виробництва завжди була однією з складних, а сьогодні вона стала й найгострішою. У ринковій економіці зацікавленість в її розв'язанні та повну відповідальність за цей процес у першу чергу несуть самі підприємства. Держава за допомогою економічних регуляторів на мікрорівні повинна тільки сприяти цьому процесові. У соціалістичній економіці показник економічної ефективності використовувався здебільшого при проектуванні нових та технічному оновленні діючих підприємств. Для оцінки ефективності нової техніки, технології! винахідницьких пропозицій застосовувалися показники ефективності - строк окупності капітальних вкладень і коефіцієнт нормативної ефективності. Підприємствам директивно встановлювався також показник рентабельності продукції. Разом з тим умови, що забезпечували досягнення запланованих показників ефективності, створювались для підприємств відповідними міністерствами.

Економічний зміст цього показника при зміні форм власності, форм організації господарювання, засобів виробництва і взагалі зміні економічних відносин постійно потребує уточнення.

Сьогоднішня орієнтація підприємств на досягнення ефективності нової техніки в майбутньому поки що не є першочерговим завданням.

Зусилля їх спрямовані на створення умов виживання, на стабілізацію виробничої діяльності і свою економічного стану. В умовах тривалої економічної кризи пошук можливостей зростання ефективності використання наявних виробничих ресурсів і витрат стає головною метою і завданням управління підприємством. На думку керівників підприємств (опитування проводили на нарадах з питань розробки плану рої-витку міста), в умовах ринку треба зосереджувати увагу на віддачі усіх наявних витрат, ресурсів у першу чергу сьогодні, а не в майбутньому, При цьому аналіз і оцінку показника ефективності діяльності слід проводити по кожному виробничому циклу, результатом якого є вироблення певної товарної маси продукції. Крім того, керівники висловлювали думку про те, що нормативного рівня ефективності виробництва, техніки, продукції, однакового для усіх суб'єктів господарювання, на ринку просто не може бути, а граничний рівень ефективності може встановлювати ту межу безпеки життєдіяльності, нижче якої не бажано вести виробничий процес для умов кожного підприємства.

Зміна умов господарювання обумовлює необхідність більш глибокого розуміння як поняття, гак і механізму формування і зростанні ефективності виробництва. Як виявляється, рівень ефективності виробничих ресурсів і витрат може задовольнити підприємство в тому разі, коли він забезпечує умови перш за все життєдіяльності, є достатнім для розвитку підприємства, його економічного і соціального зростання. Крім того, мета його досягнення повинна стати метою усіх без винятку працівників, всього виробничого персоналу підприємств. Під впливом зміни ринкових умов величина цього показника буде змінюватися і суть регулювання полягає у підтримці його доцільної для підприємства величини протягом певного часу. При регулюванні процесу формування ефективності важливо не допускати зниження цього показника нижче рівня економічної безпеки, з якого починається мало" чи неефективна діяльність. Запобігти цьому положенню можна шляхом розробки і впровадження внутрішньовиробничого механізму регулювання ефективності використання ресурсів і витрат, що включає в себе методичні, нормативні, організаційні, мотиваційні, технічні й, нарешті, програмні засади. Опрацювання можливих підходів до вирішення цієї проблеми дозволяє рекомендувати наступну можливу послідовність її вирішення:

• вибір і обґрунтування показника і критерію ефективності використання ресурсів і витрат;

• створення інформаційно-аналітичної бази для розрахунку цих показників і критерію;

• розробка організаційної структури робочого органу, що буде реалізовувати функцію регулювання;

• розробка методичних положень щодо здійснення управлінського обліку, контролю, аналізу, оцінки і регулювання процесу формування ефективності використання ресурсів і витрат;

• створення технічного та програмного забезпечення цього процесу.

ІІІ. Дослідницька частина - шляхи удосконалення маркетингової діяльності пп "флеш"

3.1 Комплексний підхід до оцінки ефективності маркетингової діяльності на ПП "ФЛЕШ"