Завдання 1.

Заповніть таблицю. Позначте вимоги, що характерні для етичної бесіди та диспуту. Позначку “+” поставте там, де знака має місце, “-”, де її немає.

Завдання 2.

Класифікуйте поняття з наведеного переліку, поставив у відповідних графах таблиці знак “+”. Сумніви, які виникатимуть під час роботи, позначте у графі 5 таблиці знаком “х”.

Завдання 3.

Учитель фізкультури відпустив чергового, а призначений замість нього учень навідріз відмовився мити підлогу в спортзалі, бо його чергування виявилось поза чергою. Викладач заявив: “Нічого, діти, підлогу він все-таки вимиє!” Учні розійшлись, але впертий учень мовчки всівся на гімнастичну лаву, не виказуючи ніякого бажання прибирати зал. Викладач, не подаючи вигляду, що хвилюється, вів записи в зошиті. А час між тим ішов. Що здійснити? Прикрикнути? Погрожувати майбутніми карами?

Які методи впливу на учня в цьому випадку, на ваш погляд, найбільш оптимальні, чому? Оформити результат у виді розгорнутої відповіді на запитання.

Треба дізнатися у учня чому він нічого не робить, провести роз'яснювальну бесіду, оскільки потрібно пояснити йому, що потрібно чергувати, запевнити, що коли буде його черга, він не буде повторно чергувати – це буде певний компроміс. Якщо учень не зрозумів, що йому потрібно робити, треба пояснити, якщо не вміє – треба навчити, але ні в якому разі не кричати, не принижувати, не ображати, не погрожувати – може не бути потрібного результату, треба дотримуватися педагогічного такту. Не можна використовувати колективне покарання, бо це може призвести до неочікуваних наслідків. Можна спробувати і далі ігнорувати, що може призвести до самоосмислення, але цей метод не до всіх підходить.

Завдання 4.

Що таке діагностика розвитку особистості? Як вона здійснюється? Розкрити сутність поняття “екологія дитини”. Оформити результат у виді коротких тез.

Д іагностика розвитку особистості - це спосіб пізнання, вивчення та встановлення різних відношень, станів, якостей та властивостей особистості, що розвивається. Предмет педагогічної діагностики – особистість дитини дошкільного, шкільного віку, підлітка та старшокласника, що розвивається. Особистість – система, що постійно  розвивається, формується, приймає певну соціальну форму. Особистість як педагогічне поняття — це саморегулююча, самореалізуюча, саморозвиваюча система відносин, яка представляє собою динамічну цілісність сукупності сталих структур.

Діагностична діяльність – це процес, в ході якого за допомогою діагностичного інструментарію (класні роботи, тести, анкети і т. д.) або без нього (наприклад метод спостереження), дотримуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за учнями і проводить анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань та повідомляє про отримані результати з метою описати поведінку, пояснити його мотиви або прогнозувати поведінку в майбутньому.

В діагностичній діяльності виділяють наступні аспекти: а) порівняння, б) аналіз, в) прогнозування, г) інтерпретація, д) об’явлення учням результатів діагностичної діяльності, е) контроль за впливом на учнів різних діагностичних методів.

Процедура діагностики розвитку вихованця відбувається за такою послідовністю:

а)   постановка цілей діагностики;

б)   визначення критеріїв, показників розвитку особистості;

в)   відбір методів діагностики;

г)   використання методів діагностики у безпосередній педагогічній взаємодії педагога та вихованця;

д)   аналіз результатів діагностики;

е)   виявлення рівня розвитку дітей;

ж)  фіксування результатів діагностики.

Екологія дитини, як напрям екологічного знання, спрямована на досягнення рівноваги між дитиною та соціоприродним середовищем її перебування.  

Екологія дитинства – напрямок, в першу чергу, профілактичної медицини, що набуває особливої державної ваги з огляду на демографічні наслідки екологічної.

Завдання 5.

Законспектуйте основні положення Конвенції ООН про права дитини. Обсяг – 2 сторінки.

Преамбула Конвенції ООН про права дитини містить таку важливу інформацію, як: діти мають право на особливе піклування та допомогу; сім'я несе відповідальність за повний та гармонійний розвиток дитини; дитина потребує спеціальної охорони, піклування і захисту як до, так і після народження; діти, які живуть у виключно тяжких умовах, потребують особливої уваги; важливість традицій і культурних цінностей суспільства, в якому зростає дитина; важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні.

Згідно зі статтею 1, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Згідно зі статтею 2, всі права рівні для кожної дитини, незалежно від її раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження.

Згідно зі статтею 3, усі дії щодо дитини мають виконуватися в інтересах дитини.

Згідно зі статтею 4, держава має вживати всіх необхідних заходів для реалізації прав дитини.

Згідно зі статтею 5, держава має поважати відповідальність, права та обов’язки батьків та родини, але повинна вимагати від батьків ростити та виховувати дітей належним чином.

Згідно зі статтею 6, держава визнає той факт, що кожна дитина має невід’ємне право на життя. Держава визнає, що кожна дитина має право на здоровий розвиток.

Згідно зі статтею 7, кожна дитина після народження має право на ім’я та громадянство та має право знати своїх батьків і має право на їхнє піклування.

Згідно зі статтею 8, держава поважає індивідуальність дитини, її громадянство, ім'я та сімейні зв’язки.

Згідно зі статтею 9, дитина має право жити разом з батьками.

Згідно зі статтею 10, держава сприяє воз’єднанню сім’ї (за кордоном).

Згідно зі статтею 11, держава вживає всіх необхідних заходів для боротьби з незаконним вивозом дітей за кордон.

Згідно зі статтею 12, держава забезпечує дитині (згідно з її віком і зрілістю) право формулювати та виражати власні погляди з усіх питань.

Згідно зі статтею 13, дитина має право вільно виражати свої думки. Це право також включає свободу шукати, отримувати та передавати інформацію.

Згідно зі статтею 14, дитина має право на свободу думки, совісті і релігії.

Згідно зі статтею 15, дитина має право бути членом асоціації, гуртка чи клубу.

Згідно зі статтею 16, ніхто не може незаконно втручатись в особисте життя дитини.

Згідно зі статтею 17, держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різ­них джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини.

Згідно зі статтею 18, батьки несуть рівну відповідальність за виховання дитини.

Згідно зі статтею 19, діти мають право на захист від усіх форм насильства та експлуатації як в сім’ї, так і поза нею.

Згідно зі статтею 20, дитина, яка не може жити в своїй сім’ї (тимчасово чи постійно) має право на особли­вий захист.

Згідно зі статтею 21, усиновлення дитини дозволяється лише тоді, коли воно відповідає інтересам дитини.

Згідно зі статтею 22, діти-біженці мають право на захист.

Згідно зі статтею 23, діти з фізичними та розумовими вадами мають право на особливе піклування та повноцінне і гідне життя в необхідних умовах.

Згідно зі статтею 24, кожна дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я. Держава повинна домагатися повного здійснення цього права

Згідно зі статтею 25, дитина, що більше не може жити вдома передається на піклування поза сімєю. Держава має перевіряти, наскільки це потрібно.

Згідно зі статтею 26, кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 27, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку.

Згідно зі статтею 28, дитина має право на безкоштовну і обов’язкову освіту. Держава повинна забезпечити це право.

Згідно зі статтею 29, освіта має бути спрямованою на розвиток дитини; повагу до прав людини; повагу до батьків, культури та національних цінностей країни; мир, дружбу, порозуміння; повагу до навколишньої природи.

Згідно зі статтею 30, діти національних меншин мають право користуватись своєю культурою, мовою та сповідувати свою релігію.

Згідно зі статтею 31, діти мають право на відпочинок, дозвілля і розваги, культурне життя та займатися мистецтвом.

Згідно зі статтею 32, держава повинна захищати дитину від економічної експлуатації,  небезпечної та тяжкої праці.

Згідно зі статтею 33, діти мають бути захищені від наркотиків і психотропних речовин.

Згідно зі статтею 34, діти мають право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації.

Згідно зі статтею 35, держава має захистити дітей від викрадень, торгівлі дітьми.

Згідно зі статтею 36, діти мають право бути захищеними від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту.

Згідно зі статтею 37, держава забороняє піддавати дитину катуванням чи іншим формам жорстоких покарань дітей за ґратами .

Згідно зі статтею 38, під час воєнних дій діти мають особливе право на захист і турботу.

Згідно зі статтею 39, дитина, яка стала жертвою має право на повноцінну допомогу.

Згідно зі статтею 40, дитина, яка порушила закон, має право на справедливе судочинство і правову допомогу.

Зі статті 41 до 54 розглядаються організаційні питання.