Спеціальності «Англійська мова та література»
(Ровеньківський факультет)
Практичні заняття до Модулю 1.
Практичне заняття 1
Тема: Виховання особистості в колективі
Завдання 1.
а) Заповніть пропуски:
Форма виховання – це зовнішнє вираження процесу виховання.
Існують індивідуальні, мікрогрупові, групові(колективні) і масові форми виховання.
Ефективність виховного процесу залежить від форми виховання, що використовується.
Переважно використовуються групові (колективні) форми виховання
Їх розповсюдження обумовлено достатньою ефективністю і низькою економічною вартістю педагогічних послуг.
б) Людина протягом життя безпосередньо спілкується з іншими людьми, реалізуючи свою соціальну сутність. Це спілкування відбувається в групах і колективах. Ці спільності неоднорідні. Вони можуть бути класифіковані по декількох підставах: близькості до глибини створених відносин, принципом освіти, відношенню особистості до норм групи й ін. Тому можна дати таке визначення поняттю група.
Група – це обмежена в розмірах спільність людей, що виділяється із соціального цілого на основі певних ознак (характеру виконуваної діяльності, структури, рівня розвитку і т.д.). Всі, хто входить до неї, знають один одного особисто і спілкуються між собою в процесі рішення завдання, що стоїть перед групою. Також кожен може спілкуватися в міру бажання і необхідності. Практично ж члени групи віддають перевагу один перед іншим. Вони спілкуються частіше, контакти носять близький характер (на особистій або діловій основі). Група – сукупність вільно поєднаних, рівно корисних один одному людей, в процесі кооперативної взаємодії, що задовольняє особисті запроси та інтереси;
Колектив – організована група людей, які об’єднані спільними цілями, професійними і соціальними інтересами, ціннісними орієнтаціями, спільною діяльністю і спілкуванням, взаємною відповідальністю. У колективі формується особливий тип міжособистісних відносин, що характеризуються високою згуртованістю як ціннісно-орієнтаційною єдністю, колективістською ідентифікацією і т. д.
Спільнота — це група людей, які з будь-якої причини відчувають досить спільного між собою, щоб мати спільні прагнення, цілі та структури; група людей, які активно спілкуються між собою. При цьому, важливим критерієм спільноти є те, що люди спілкуються один з одним з тих питань, які і об'єднують їх. Спільнота виникає як результат спільного використання ресурсів. Спочатку такими ресурсами вважалися природні об’єкти, наприклад, общинні поля для спільного випасання худоби, такими спільними ресурсами можуть вважатися мова, знання, простір мережі.
в) дифузна група – це спільність, в якій відсутня згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність, немає спільної діяльності, здатної опосередковувати ставлення її учасників;
асоціація – група, члени якої приймають задані цілі і умови діяльності, установлюють систему міжособистісних відносин;з появою такої групи і починається колективоутворення, становлення загальної життєдіяльності;
корпорація – об’єднання, яке відмічає: груповий егоїзм, самоізоляцію, замкнутість, протиставлення іншим групам, реалізацію своїх інтересів за рахунок інших;
колектив – організована група людей, які об’єднані спільними цілями, професійними і соціальними інтересами, ціннісними орієнтаціями, спільною діяльністю і спілкуванням, взаємною відповідальністю.
Завдання 2.
Заповніть таблицю. Позначку “+” поставте там, де знака має місце, “-”, де її немає.
| Ознаки | Група | Колектив |
| Спільна діяльність Загальна організація Виборчі органи Мета Соціально значима ціль Співробітництво Управління Згуртованість Загальна відповідальність Взаємозалежність Доброзичливість Взаємодопомога | + + + + - + + - + - - - | + + + + + + - + + + + + |
Завдання 3.
Заповнить таблицю “Учнівський колектив”
| Ознаки учнівського колективу | Функції учнівського колективу | Види учнівських колективів | Стадії розвитку учнівського колективу | Умови успішного функціонування колективу |
| 1.Суспільно значима мета 2.Щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення 3.Органи самоврядування 4.Встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу | 1.Організуюча 2. Виховна 3.Стимулювання | 1.Класний колектив 2.Загальношкільний 3.Колектив предметних гуртків | 1.Створення колективу 2.Стабілізація структури колективу (згуртування учнівського колективу) 3.Розквіт колективу 4.Самовиховання | 1.Наявність органів самоврядування 2.Наявність «системи перспективних ліній» 3.Наявність традицій у колективі 4.Різноманітність форм роботи та видів діяльності вихованців 5.Ігрове та естетичне оформлення всього життя групи 6.Здорова суспільна думка 7.Наявність єдиних для всіх норм життя, правил дисципліни та режиму |
Завдання 4.
Сформулюйте систему педагогічних ідей А.С.Макаренка. Оформити результат у виді коротких тез. Наприклад:
1. Виховання у колективі і через колектив – це центральна ідея педагогічної системи А. Макаренка, важливим засобом реалізації якої є принцип системи перспективних ліній: близької, середньої і далекої, на основі яких спрацьовував «закон руху колективу». Інтереси колективу вище за інтереси особи – перевага, в якій полягає справжнє виховання і колективу, і окремої особи.
2. Колектив — могутній засіб виховання, певні риси особистості формуються тільки в колективі, значення згуртованості колективу і його громадської думки для виховання школярів, участь учнів у роботі самоврядування сприяє розвитку самостійності, самодіяльності, ініціативи і т.д.
3. Традиції — сталі форми колективного життя, які емоційно створюють норми, звичаї, бажання вихованців.
4. Виховання свідомої дисципліни — це весь виховний процес, результатом якого є формування дисциплінованості як найважливішої моральної якості особистості шляхом впливу на свідомість дитини, формуючи навички та звички дисциплінованої поведінки.
5. Виховання в праці — спосіб виходу з нестатків, засобом окупності не тільки шкільного виробництва, а й усіх витрат на шкільне й позакласне життя колективу, джерелом початкового нагромадження капіталу, Макаренко вважав, що труд без освіти, без політичного й суспільного виховання, які йдуть попереду, не приносить виховної користі, виявляється нейтральним процесом. Праця в колективі – це не тільки вплив людини па природу, навколишній світ, але й взаємодія сердець, думок, переконань, почуттів, переживань, інтересів, захоплень.
6. Педагог має знати свій предмет по-справжньому добре, і тоді його будуть поважати й слухатися навіть якщо він різка людина.
7. Принцип відповідальної залежності - основний принцип, на якому будуються стосунки в колективі.
Завдання 5.
Стадії розвитку колективу
Перша стадія
Спосіб впливу на особистість і колектив
Вимога педагога (рішуча, пряма, конкретна). Задача – створення активу (групи підтримки)
 |
Друга стадія
Спосіб впливу на особистість і колектив
Вимоги активу, який підтримує педагога і ініціює розвиток (рух, діяльність)
Третя стадія
Спосіб впливу на особистість і колектив
Вимоги колективу, який підтримує актив, і педагога, ініціює власний розвиток і розвиток членів спільноти
 |
Завдання 6.
Розкрийте зміст системи перспективних ліній, принципу паралельної дії та використання традицій за А.С.Макаренко. Наведіть конкретні приклади! з “Педагогічної поеми”. Оформити результат у виді розгорнутої відповіді на запитання.
Система перспективних ліній — це ряд послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких викликає перехід від простого задоволення до глибокого почуття — обов'язку. Прикладом може бути ремонт у маєтку братів Требке. Всі діти дуже зраділи, коли їм дали ордер на цей маєток, бо там були красиві будинки, хоча і потребували ремонту, а також була земля, яку можна було обробляти. Зрадів і Калина Іванович, бо залізний бак з конюшні, який йому не вдалося вибити у влади, тепер у їх вланості і нікуди його перевозити не треба. Діти обробляли землю, сіяли жито, пшеницю, овес, збирали врожай – це близька та середня перспектива, а в далекій перспективі було відбудова маєтку та переїзд туди для проживання, що і сталося через декілька років. А з приходом Шере в маєтку було налагоджено все господарство: і свині, і корови, і сад, і плантація кущів смородини, і поля картоплі, буряку. У Шере був чітко розписаний план і він дбав про господарство і про те, щоб діти чітко виконували свої обов’язки.
А.С.Макаренко часто користувався прийомом паралельної педагогічної дії, під яким розумів непрямий вплив на вихованця через колектив. Подолання негативної риси характеру чи поведінки здійснюється не шляхом безпосереднього звертання до учня, а організацією впливу на нього колективу. Педагог виступає у даному випадку з претензіями до колективу і вимагає від нього відповіді за поведінку його членів. У зв'язку з цим колектив засуджує поведінку одного із своїх членів, а вони певним чином реагують на дії колективу. Прикладом може бути поведінка Буруна, який крав у колонії, крав то гроші, то сало, то цукерки, все закінчилося тим, що в кабінеті Антона Семеновича всі діти засудили поведінку Буруна і він пообіцяв більше ніколи не красти.
Традиції – сталі форми колективного життя, які емоційно створюють норми, звичаї, бажання вихованців. Традицією можна назвати заснування та роботу театру в маєтку Требке, де щосуботи відбувалася прем’єра. Це стало традицією не стільки для самих колоністів, скільки для всіх людей оточуючих сіл і навіть міста. Це вже стало необхідністю, потребою для людей, тому навіть якщо б колоністи хотіли припинити, оскільки щотижнева прем’єра забирала багато часу і сил, припинення було б неможливе.
Завдання 7.
Які існують типи взаємовідносин особистості і колективу? Від яких факторів залежить ефективність педагогічного керівництва колективом? Оформити результат у виді коротких тез.
Три найбільш поширені типи взаємовідносин особистості і колективу: конформізм, гармонія та нонконформізм.
1) Конформізм - особистість підкоряється колективу добровільно або може силуватись і далі зберегти свою незалежність та індивідуальність, підкорюючись колективу лише зовнішньо, формально. Конформізм – пристосовування, прийняття погляду більшості, відсутність власної позиції: в даному випадку особистість підкорюється колективу.
2)Гармонія – особистість і колектив знаходяться у оптимальних відношеннях: особистість зовнішньо підкорюється вимогам колективу, зберігаючи внутрішню незалежність або особистість відкрито «бунтує», противиться, конфліктує. Ідеал взаємовідносин – гармонізація особистості та колективу. Типова модель відношень – співіснування. Гармонія – узгодженість, збалансованість інтересів ті відносин.
3)Нонконформізм – особистість підкорює собі колектив. Цей процес призводить до збагачення соціального досвіду колективу або до збіднення його, якщо новий кумир стає неформальним лідером і орієнтує колектив на більш низку систему цінностей, ніж та, якої колектив вже досяг. Неофіційна структура колективу встановлює його якість і можливості як суб’єкта та інструменту виховання.
Фактори: особливості самого школяра (оптимізм, емоційність, зовнішні дані і т. д.); риси, що характеризують його моральність (уважне ставлення до товаришів, справедливість і т. д.); фізичні дані (сила, краса, спритність)
Ефективність педагогічного керівництва колективом залежить від: створення умов для прояву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності; контроль за діяльністю членів колективу переходить у самоконтроль; колектив навчився терпеливого ставлення до недоліків його членів, прощати нерозумні дії, нанесені образи; адекватність виконання членами колективу ролей своїм реальним можливостям; своєчасне педагогічне втручання у формування стосунків між членами колективу; створення тимчасових об'єднань з переведенням до них вихованців, у яких не склалися нормальні стосунки в первинному колективі; зміна характеру і видів колективної діяльності, що дозволяє вводити учнів до нових стосунків.
Практичне заняття 2 (виконується після вивчення Розділу 1.5.).
Завдання 1.
Заповніть таблицю. Позначте вимоги, що характерні для етичної бесіди та диспуту. Позначку “+” поставте там, де знака має місце, “-”, де її немає.
| Вимоги | Етична бесіда | Диспут |
| Наявність плану Назва теми Проблемність Наявність сценарію Відповідність рівню розвитку учнів Відповідність емоційному досвіду учнів Співставлення всіх точок зору Бачення ситуації очима учнів Боротьба думок Певність висновків Ретельна підготовка Знання аудиторії Майстерність педагога Впевнене керівництво Переконливість | + + + - + + + + + + + - + + - | + + + + + - + - + - + + + + + |
Завдання 2.
Класифікуйте поняття з наведеного переліку, поставив у відповідних графах таблиці знак “+”. Сумніви, які виникатимуть під час роботи, позначте у графі 5 таблиці знаком “х”.
| НАЗВА | МЕТОД | ПРИЙОМ | ЗАСІБ | ? |
| Схвалення Засудження Режим Гра Громадська робота Лекція Диспут Бесіда Традиція Навіювання Незадоволення Стягнення Перспектива Громадська думка Дослідження Дискусія Стимулювання Нагорода Репродуктивно-пояснювальний Проблемно-ситуативний Виховна ситуація Доручення Критика і самокритика Роз’яснення Вибух Контроль Політінформація Природні наслідки Позакласне читання Позбавлення улюбленої справи Заборона Відмова від заборони Наслідування | + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + | + + + + | + + + + | х х х х х х х х х х |
Завдання 3.
Учитель фізкультури відпустив чергового, а призначений замість нього учень навідріз відмовився мити підлогу в спортзалі, бо його чергування виявилось поза чергою. Викладач заявив: “Нічого, діти, підлогу він все-таки вимиє!” Учні розійшлись, але впертий учень мовчки всівся на гімнастичну лаву, не виказуючи ніякого бажання прибирати зал. Викладач, не подаючи вигляду, що хвилюється, вів записи в зошиті. А час між тим ішов. Що здійснити? Прикрикнути? Погрожувати майбутніми карами?
Які методи впливу на учня в цьому випадку, на ваш погляд, найбільш оптимальні, чому? Оформити результат у виді розгорнутої відповіді на запитання.
Треба дізнатися у учня чому він нічого не робить, провести роз'яснювальну бесіду, оскільки потрібно пояснити йому, що потрібно чергувати, запевнити, що коли буде його черга, він не буде повторно чергувати – це буде певний компроміс. Якщо учень не зрозумів, що йому потрібно робити, треба пояснити, якщо не вміє – треба навчити, але ні в якому разі не кричати, не принижувати, не ображати, не погрожувати – може не бути потрібного результату, треба дотримуватися педагогічного такту. Не можна використовувати колективне покарання, бо це може призвести до неочікуваних наслідків. Можна спробувати і далі ігнорувати, що може призвести до самоосмислення, але цей метод не до всіх підходить.
Завдання 4.
Що таке діагностика розвитку особистості? Як вона здійснюється? Розкрити сутність поняття “екологія дитини”. Оформити результат у виді коротких тез.
Д іагностика розвитку особистості - це спосіб пізнання, вивчення та встановлення різних відношень, станів, якостей та властивостей особистості, що розвивається. Предмет педагогічної діагностики – особистість дитини дошкільного, шкільного віку, підлітка та старшокласника, що розвивається. Особистість – система, що постійно розвивається, формується, приймає певну соціальну форму. Особистість як педагогічне поняття — це саморегулююча, самореалізуюча, саморозвиваюча система відносин, яка представляє собою динамічну цілісність сукупності сталих структур.
Діагностична діяльність – це процес, в ході якого за допомогою діагностичного інструментарію (класні роботи, тести, анкети і т. д.) або без нього (наприклад метод спостереження), дотримуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за учнями і проводить анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань та повідомляє про отримані результати з метою описати поведінку, пояснити його мотиви або прогнозувати поведінку в майбутньому.
В діагностичній діяльності виділяють наступні аспекти: а) порівняння, б) аналіз, в) прогнозування, г) інтерпретація, д) об’явлення учням результатів діагностичної діяльності, е) контроль за впливом на учнів різних діагностичних методів.
Процедура діагностики розвитку вихованця відбувається за такою послідовністю:
а) постановка цілей діагностики;
б) визначення критеріїв, показників розвитку особистості;
в) відбір методів діагностики;
г) використання методів діагностики у безпосередній педагогічній взаємодії педагога та вихованця;
д) аналіз результатів діагностики;
е) виявлення рівня розвитку дітей;
ж) фіксування результатів діагностики.
Екологія дитини, як напрям екологічного знання, спрямована на досягнення рівноваги між дитиною та соціоприродним середовищем її перебування.
Екологія дитинства – напрямок, в першу чергу, профілактичної медицини, що набуває особливої державної ваги з огляду на демографічні наслідки екологічної.
Завдання 5.
Законспектуйте основні положення Конвенції ООН про права дитини. Обсяг – 2 сторінки.
Преамбула Конвенції ООН про права дитини містить таку важливу інформацію, як: діти мають право на особливе піклування та допомогу; сім'я несе відповідальність за повний та гармонійний розвиток дитини; дитина потребує спеціальної охорони, піклування і захисту як до, так і після народження; діти, які живуть у виключно тяжких умовах, потребують особливої уваги; важливість традицій і культурних цінностей суспільства, в якому зростає дитина; важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні.
Згідно зі статтею 1, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Згідно зі статтею 2, всі права рівні для кожної дитини, незалежно від її раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження.
Згідно зі статтею 3, усі дії щодо дитини мають виконуватися в інтересах дитини.
Згідно зі статтею 4, держава має вживати всіх необхідних заходів для реалізації прав дитини.
Згідно зі статтею 5, держава має поважати відповідальність, права та обов’язки батьків та родини, але повинна вимагати від батьків ростити та виховувати дітей належним чином.
Згідно зі статтею 6, держава визнає той факт, що кожна дитина має невід’ємне право на життя. Держава визнає, що кожна дитина має право на здоровий розвиток.
Згідно зі статтею 7, кожна дитина після народження має право на ім’я та громадянство та має право знати своїх батьків і має право на їхнє піклування.
Згідно зі статтею 8, держава поважає індивідуальність дитини, її громадянство, ім'я та сімейні зв’язки.
Згідно зі статтею 9, дитина має право жити разом з батьками.
Згідно зі статтею 10, держава сприяє воз’єднанню сім’ї (за кордоном).
Згідно зі статтею 11, держава вживає всіх необхідних заходів для боротьби з незаконним вивозом дітей за кордон.
Згідно зі статтею 12, держава забезпечує дитині (згідно з її віком і зрілістю) право формулювати та виражати власні погляди з усіх питань.
Згідно зі статтею 13, дитина має право вільно виражати свої думки. Це право також включає свободу шукати, отримувати та передавати інформацію.
Згідно зі статтею 14, дитина має право на свободу думки, совісті і релігії.
Згідно зі статтею 15, дитина має право бути членом асоціації, гуртка чи клубу.
Згідно зі статтею 16, ніхто не може незаконно втручатись в особисте життя дитини.
Згідно зі статтею 17, держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різних джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини.
Згідно зі статтею 18, батьки несуть рівну відповідальність за виховання дитини.
Згідно зі статтею 19, діти мають право на захист від усіх форм насильства та експлуатації як в сім’ї, так і поза нею.
Згідно зі статтею 20, дитина, яка не може жити в своїй сім’ї (тимчасово чи постійно) має право на особливий захист.
Згідно зі статтею 21, усиновлення дитини дозволяється лише тоді, коли воно відповідає інтересам дитини.
Згідно зі статтею 22, діти-біженці мають право на захист.
Згідно зі статтею 23, діти з фізичними та розумовими вадами мають право на особливе піклування та повноцінне і гідне життя в необхідних умовах.
Згідно зі статтею 24, кожна дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я. Держава повинна домагатися повного здійснення цього права
Згідно зі статтею 25, дитина, що більше не може жити вдома передається на піклування поза сімєю. Держава має перевіряти, наскільки це потрібно.
Згідно зі статтею 26, кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.
Згідно зі статтею 27, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку.
Згідно зі статтею 28, дитина має право на безкоштовну і обов’язкову освіту. Держава повинна забезпечити це право.
Згідно зі статтею 29, освіта має бути спрямованою на розвиток дитини; повагу до прав людини; повагу до батьків, культури та національних цінностей країни; мир, дружбу, порозуміння; повагу до навколишньої природи.
Згідно зі статтею 30, діти національних меншин мають право користуватись своєю культурою, мовою та сповідувати свою релігію.
Згідно зі статтею 31, діти мають право на відпочинок, дозвілля і розваги, культурне життя та займатися мистецтвом.
Згідно зі статтею 32, держава повинна захищати дитину від економічної експлуатації, небезпечної та тяжкої праці.
Згідно зі статтею 33, діти мають бути захищені від наркотиків і психотропних речовин.
Згідно зі статтею 34, діти мають право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації.
Згідно зі статтею 35, держава має захистити дітей від викрадень, торгівлі дітьми.
Згідно зі статтею 36, діти мають право бути захищеними від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту.
Згідно зі статтею 37, держава забороняє піддавати дитину катуванням чи іншим формам жорстоких покарань дітей за ґратами .
Згідно зі статтею 38, під час воєнних дій діти мають особливе право на захист і турботу.
Згідно зі статтею 39, дитина, яка стала жертвою має право на повноцінну допомогу.
Згідно зі статтею 40, дитина, яка порушила закон, має право на справедливе судочинство і правову допомогу.
Зі статті 41 до 54 розглядаються організаційні питання.
Завдання 1.
Розкрійте зміст основних принципів навчання (6-7 принципів). Оформити результат у виді таблиці:
| Система основних принципів навчання | |
| Принцип | Характеристика |
| 1.Принцип науковості освіти | Зміст освіти повинен знайомити з об’єктивними науковими фактами, поняттями, законами. Теоріями основних положень науки – основами наук. |
| 2. Принцип систематичності й послідовності | Досягається послідовним викладом навчального матеріалу, виділенням основного, логічним переходом від засвоєння попереднього до нового матеріалу. Внаслідок цього учні усвідомлюють структуру знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами навчального предмета. |
| 3. Принцип доступності, дохідливості викладання | Зміст освіти повинен враховувати рівень розвитку учнів, їх індивідуальних особливостей, вікових особливостей; дотримуватися правил: від простого до складного, від відомого до невідомого, від легкого до складного, від близького до далекого. |
| 4. Принцип свідомості і активності учнів | Роз'яснення мети і завдань навчального предмету, значення його для вирішення життєвих проблем, для перспектив самого учня; використання у процесі навчання мислительних операцій (аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція); поява позитивних емоцій; наявність позитивних мотивів навчання; раціональні прийоми праці на уроці; критичний підхід у процесі викладання матеріалу і його засвоєння; наявність належного контролю і самоконтролю. |
| 5. Принцип наочності, єдності конкретного й абстрактного | Навчання будується на конкретних образах, що безпосередньо сприймаються учнями. Наочність може бути натуральною, образною та символічною (динамічна і статична, плоска і об’ємна). Ефективність навчання залежить від цілеспрямованого залучення органів відчуттів до сприймання і переробки навчального матеріалу. |
| 6. Принцип міцності знань, умінь і навичок | Повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами; запам'ятовування нового навчального матеріалу в поєднанні з пройденим раніше; використання під час повторення активізації учнів (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); нове групування матеріалу з метою приведення його до системи; виділення при повторенні основних, провідних ідей; використання при повторенні різноманітної методики, форм і підходів; використання вправ; використання самостійної роботи по творчому застосуванню знань; постійне звертання до раніше засвоєних знань з нової точки зору їх трактування. |
| 7. Принцип індивідуального підходу до учнів | При реалізації принципу індивідуального підходу, враховують: рівень розумового розвитку; рівень знань і вмінь; працездатність; рівень пізнавальної і практичної самостійності; темп роботи; ставлення до навчання; наявність і характер пізнавальних інтересів; рівень вольового розвитку. |
| 8. Принцип емоційності навчання | Жвавий, образний виклад матеріалу; краса в логіці викладу навчального матеріалу; використання цікавих прикладів; застосування наочності і ТЗН; створення почуття виконаного обов'язку; мова учителя, його ставлення до учнів, зовнішній вигляд. |
Завдання 2.
Співвіднесіть назви компонентів навчально-виховного процесу і їх зміст. Дайте відповідь у такому вигляді: 1-Г, 2-Б, 3- Д, 4-В, 5-А
Завдання 3.
Які суперечності притаманні навчальному процесу? Наведіть приклади розв’язання цих суперечностей. Які шляхи та засоби доцільно при цьому використовувати? Оформити результат у виді розгорнутої відповіді на запитання.
Протиріччя стає рухомою силою навчання, якщо воно змістовно, має сенс з погляду учнів, його вирішення – усвідомлена необхідність, і якщо воно підходить пізнавальному потенціалу учнів.
У процесі навчання виділяють ряд внутрішніх протиріч: протиріччя змісту, мотиваційні протиріччя, протиріччя операцій, а саме між попередньо досягнутим учнями рівнем знань, умінь та навичок і новими знаннями, вміннями й навичками, необхідними для розв’язання поставлених перед ними нових завдань та між вмінням їх використовувати; між фронтальним викладом матеріалу й індивідуальним характером його засвоєння; між розумінням матеріалу вчителем і учнями; між потрібним та досягнутим рівнем відношення учнів до навчання, до процесу отримання знань між інтересом учнів та предметом і ходом уроку. Процес навчання характеризується наявністю багатьох суперечностей — зовнішніх і внутрішніх, об'єктивних і суб'єктивних, істотних і неістотних. Найбільше уваги потребують внутрішні суперечності. Вони збуджують внутрішні психічні сили, які є рушієм навчальної діяльності людини.
Мистецтво вчителя полягає у з’ясуванні й використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів.
Навчальний процес розпочинається з розв'язання суперечності, яка утворена на основі двох суперечливих інформацій, він повторює логіку пройденого наукою шляху. При цьому учень отримує знання внаслідок своєї розумової праці, а не в готовій формі. Всі суперечності можна вирішити за допомогою механізму рушійної сили. Рушійна сила процесу навчання — це результат суперечностей між пізнавальними завданнями з одного боку та наявним рівнем знань, умінь і навичок — з іншого.
Наприклад, на уроці англійської мови опрацьовується тема: "Ступені порівнянь прикметників". Вчитель пропонує учням низку слів поставити в порівняльному ступені: small, large, happy, old, far і под.
Перевіривши виконане завдання, вчитель зазначає, що були допущені численні помилки. В учнів виникають запитання: в яких словах допущені помилки, які вони. Таким чином включається механізм дії рушійної сили навчального процесу.
Можна запропонувати якусь задачу, що зацікавить учнів, і якщо правильної відповіді не знайдеться, запропонувати учням самостійно опрацювати навчальний матеріал підручника, з його допомогою відшукати правильну відповідь. Цікавість буде тією рушійною силою, мотивацією, яка змусить їх вивчати підручник.
Завдання 4.
У чому пролягає сутність діяльності педагога (викладання) і учня (навчання) в навчальному процесі? Оформити результат у виді таблиці:
Ланки взаємодії навчального процесу
| Діяльність вчителя (викладання) | ||
Діяльність учня (навчання)
1.Власна діяльність по створенню позитивної мотивації навчання.
2. Сприйняття нових знань, умінь.
3. Узагальнює засвоєний матеріал.
4. Організовує закріплення навчального матеріалу.
5. Організовує застосування знань і оцінює ступінь засвоєння.
Завдання 5.
Обґрунтуйте провідні засади основних дидактичних систем:
а) традиційна дидактична система (гербартианська) – домінуючим є процес викладання;
б) прогресивистська дидактична система (Д.Дьюі);
в) сучасна дидактична система – процес навчання розуміється як єдність процесу викладання і процесу учіння.
Оформити результат у виді розгорнутої відповіді на запитання.
Дидактичні системи - комплекс внутрішньо узгоджених тверджень, що базуються на єдності цілей, змісту і дидактичних принципів, котрі стосуються способів і організації роботи вчителя та учнів.
а) Традиційна дидактична система, чи пояснювальна - ілюстративний вид навчання, ґрунтується в основному на ідеях Йоганна Фрідріха Гербарта і характеризується такими поняттями, як управління, регламентація, правила, розпорядження, керівна роль педагога. Метою навчання, за Й.-Ф. Гербартом, є формування інтелектуальних умінь, уявлень, понять, теоретичних знань.
Основний вклад Й.-Ф. Гербарта в дидактику полягає у вичленуванні етапів (ступенів) навчання: ясність — асоціація — система — метод. Ці формальні ступені (етапи) не залежать від змісту навчального матеріалу, визначають хід навчального процесу на всіх уроках і з усіх предметів. Процес навчання відповідно плине від уявлень до понять, від понять до умінь теоретичного характеру. Логіку навчання Гербарт розумів як послідовність таких дій: пояснення, осмислення, узагальнення й використання на практиці.
Проте ця система хибує відірваністю від інтересів і потреб учня та від життя. Вона не сприяє активізації розумових дій учня, пригнічує його самостійність, ініціативність і творчість. «За сучасними оцінками, вона несприятливо вплинула на розвиток школи: власне під її впливом почали поширюватися погляди, за якими метою навчання є передавання готових знань, що підлягають заучуванню; активним у навчальному процесі насамперед має бути учитель, учням відводилася пасивна роль, вони мусять «сидіти тихо, бути уважними, виконувати розпорядження вчителів»; найбільш досконалою визнавалася схема уроку, заснована на однакових для всіх «формальних ступенях»; учитель повинен дотримуватися методичних настановлень, не має права потурати учням, пристосовувати програму до їхніх вимог й інтересів. Але без дидактики Гербарта, даного ним поштовху, без критичного осмислення досвіду гербартанського виховання не було б сучасної теорії і практики».
б) У педоцентристській концепції (її також називають прогресивістською, реформаторською, навчання через роблення) головний акцент робиться на учінні — діяльності учня. В основі цієї концепції — педоцентризм Дж. Дьюї. Він запропонував організовувати процес навчання, враховуючи інтереси, потреби та здібності учнів. Метою навчання повинен бути розвиток загальних і розумових здібностей, різноманітних навичок і вмінь. Цей напрям у педагогіці враховував особливості учнів і був протиставленням гербартанській моделі навчання («школі книжного навчання» протиставляли «школу праці та життя»).
Основним внеском Дьюї в дидактику є обґрунтування концепції «повного акту мислення». На його думку, людина починає мислити тоді, коли стикається з труднощами, подолання яких для неї має важливе значення. Він у кожному «повному акті мислення» виділяв такі етапи (ступені): відчуття труднощів; їх виявлення й визначення; висування замислу їхнього вирішення (формулювання гіпотези); формулювання висновків, які випливають із передбачуваного вирішення (логічна перевірка гіпотези); подальші спостереження й експерименти, що дають змогу спростувати чи прийняти гіпотезу. Згодом «труднощі», які слід подолати в учінні, він визначав як «проблему». Тому правильне організоване навчання, на думку Дьюї, має бути проблемним.
Відповідно, структуру процесу навчання в педоцентризмі складають: відчуття труднощів у процесі пізнавальної діяльності, визначення гіпотези та її перевірка, формулювання висновків та нова діяльність залежно від здобутих знань. Місце «книжного учіння» зайняло «активне учіння», в основі якого лежить власна пізнавальна активність учня. Вчитель є помічником, який не нав'язує учневі ні змісту навчального матеріалу, ні методу його вивчення, а лише сприяє подоланню труднощів, коли учні самі звертаються до нього по допомогу. Замість загальної для всіх стабільної навчальної програми запроваджувалися орієнтовні програми, зміст яких тільки приблизно визначався вчителем. Усне й письмове слово поступилося місцем теоретичним і практичним заняттям, на яких проводилася самостійна дослідницька робота учнів.
в) Сучасна дидактична система виходить із того, що викладання й учіння становлять процес навчання, а їхні різноманітні та змістові відношення в структурі цього процесу є предметом дидактики.
Сучасна дидактична система характеризується розумним поєднанням педагогічного управління з власною ініціативою і самостійністю учнів. Учитель керує навчально-пізнавальною діяльністю школярів, організовує і веде її, одночасно стимулюючи їхню активну самостійну роботу. При цьому він використовує вартості традиційної і педоцентричної системи, уникаючи крайнощів.
У розумінні суті пізнавальної діяльності учня сучасна дидактика стоїть на позиціях матеріалістичної теорії пізнання, яка показує, що віддзеркалене не залежить від нашої свідомості і визначається сходженням від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики. Процес навчання вона трактує як органічне поєднання у пізнанні, навчальній діяльності чуттєвого сприймання, розуміння і засвоєння знань, перевірки набутих знань і вмінь на практиці. Висуваючи вимогу паралельного розвитку і одночасної взаємодії почуттів, мислення і практичної діяльності, сучасна дидактична система намагається ліквідувати типове для гербартіанства і прогресивізму протиріччя між теорією і практикою, знаннями і вміннями, між здібностями до опису дійсності і здібностями до її перетворення і, врешті, між обсягами знань, які учень отримує повністю від учителя і знаннями, здобутими учнями самостійно.
Зміст освіти у сучасній дидактичній системі будується в основному як предметний. Поглиблюються процеси інтеграції навчальних курсів. Навчальна функція полягає в озброєнні школярів системою наукових знань, умінь і навичок, досвідом творчої діяльності.
Сучасна дидактика вважає, що кінцевим результатом навчальної функції є дієвість знань, що виражається у свідомому оперуванні ними, у здатності використати попередні знання для одержання нових знань і вирішення життєвих завдань. Тому ця функція передбачає також спрямованість навчання на формування умінь і навичок, як спеціальних (з предмета), так і загальних.
Виховна функція полягає в тому, що в процесі навчання формуються моральні й естетичні уявлення, система поглядів на світ, здатність дотримуватися норм поведінки у суспільстві, виконувати закони, які в ньому прийняті. В ході навчального процесу формуються також потреби, інтереси, ціннісні орієнтації особистості, мотиви її соціальної поведінки і діяльності, особистісний світогляд.
Практичне заняття 2. (виконується після вивчення Розділу 2.4.)
Завдання 1.
Дайте визначення:
1) Концепція(лат. conceptio — розуміння) – система поглядів на те чи інше педагогічне явище, процес, спосіб розуміти тлумачення якихось педагогічних явищ, подій; провідна ідея педагогічної теорії.
2) Педагогічні інновації – це зміни всередині педагогічної системи, що поліпшують перебіг й результати навчально-виховного процесу; ідеї, процеси, засоби й результати вдосконалення педагогічної системи, що розглядаються в нерозривній єдності.
3) Авторські школи – експериментальні навчально-виховні заклади, діяльність яких базується на розробленій автором чи авторським коллективом педагогічній концепції.
4) Технологія особистісно - орієнтованого навчання – система способів і засобів навчання, що вимагає забезпечення розвитку і саморозвитку особистості учня, виходячи із виявлення його індивідуального неповторного суб’єктивного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.
5) Технологія проблемного навчання – система способів і засобів навчання, основою якого виступає моделювання реального творчого процессу за рахунок створення проблемної ситуації та управління пошуком рішення проблеми. Засвоєння нових знань при цьому відбувається як самостійне відкриття їх учнями за допомоги вчителя.
6) Технологія програмованого навчання – навчання з використанням програми управління процесом засвоєння знань, умінь і навичок і відповідного контролю за ним.
7) Технологія інтегрованого навчання – система способів і засобів навчання на рівні міжпредметних зв’язків з метою об’єднати споріднені блоки знань із різних навчальних предметів навколо однієї теми, що дає можливість пізнавати явище з різних боків, досягнути цілісності знань.
Завдання 2.
Знайдіть правильну відповідь:
І. Які головні напрямки охоплюють педагогічні інновації?
1) оптимізація навчально-виховного процесу;
2) гуманістична педагогіка;
3) організація і управління;
4) нові педагогічні технології;
5) усі відповіді правильні.
ІІ. Педагогічні інновації – це:
1) усі зміни, спрямовані на зміну педагогічної системи;
2) нововведення в навчально-виховному процесі з метою підвищення його ефективності;
3) заміна деяких елементів педагогічної системи новими, більш ефективними;
4) нововведення, які мобілізують внутрішні ресурси педагогічної системи і приводять до підвищення результатів;
5) усі відповіді правильні.
Відповідь: І. 5); ІІ. 2), 4)
Завдання 3.
Дайте порівняльний аналіз різних підходів до визначення терміна “педагогічна технологія”.
Педагогічна технологія – це послідовна, взаємозумовлена система дій педагога, пов’язана із застосуванням тієї або іншої сукупності методів виховання та навчання, що здійснюються у педагогічному процесі з метою вирішення різних педагогічних завдань: структурування й конкретизації цілей педагогічного процесу; перетворення змісту освіти в навчальний матеріал; аналізу між предметних і внутрішньо предметних зв’язків; вибору методів, засобів і організаційних форм педагогічного процесу. (Довідник з історії національної педагогіки)
Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО).
Педагогічна технологія - це зв'язані в одне ціле методи, форми, кошти, способи, матеріальні ресурси, які забезпечують досягнення мети, тобто все, що знаходиться між метою і результатом (за Підласим І.П.).
Педагогічна технологія - продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення освітнього процесу із забезпеченням комфортних умов як для учнів, так і для вчителя (за Монаховим В.М.).
Освітня технологія – технологія, що відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначена для прогнозування розвитку освіти, її конкретного проектування і планування, передбачення результатів, а також визначення відповідних освітнім цілям стандартів. До освітніх технологій належать концепції освіти, освітні закони, освітні системи (гуманістична концепція освіти, Закон України «Про освіту», система неперервної освіти).
Технологія навчання – системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.
Технологія виховання – це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології.
Завдання 4.
Розкрійте зміст сучасних освітніх технологій. Оформити результат у виді таблиці:
| Назва технології | Автор, засновник | Мета | Ключові слова | Концептуальні положення |
| Особистісно орієнтована технологія | А.Н.Леонтьєв А.А.Вербицький І.С.Якиманська | Допомогти дитині в становленні її суб'єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. | Гуманізм, гуманістична парадигма, гуманістична топологія, гуманізація освіти, особистісний підхід в освіті, особистісно орієнтована педагогіка, особистісно орієнтоване навчання, особистість дитини, особистісно орієнтована ситуація, особистісно орієнтовані технології. | Особистісно-орієнтоване навчання — це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб'єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. |
| Вальдорфська педагогіка Р.Штайнера | Рудолф Штайнер | Розвивати новий спосіб пізнання, розвивати природні здібності Розкриття «таємних» талантів дитини за допомогою спеціальної системи | Антропософія, вальдорфська педагогіка, ритм, індивідуальність, свобода навчання, навчання "за епохами", саморозвиток, евритмія. | Розвиток людини здійснюється стрибкоподібно, декількома щаблями. Природовідповідність: розвиток дитини відбувається за заздалегідь заданою, генетично детермінованою програмою, передує навчанню і визначає його; спонтанність вільного розвитку природних задатків; "ідучи за дитиною", створення максимально сприятливих умов для виявлення її природних здібностей. Вільне виховання і навчання, без примусу, насильства, духовного і тілесного. Відмова від влади над дітьми. Виховання і навчання пристосовуються до дитини, а не вона до них. |
| Технологія саморозвитку (М.Монтессорі) | Марія Монтессорі | Допомагати природному процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому. | Активна дисципліна, дисципліна в свободі, інтелектуальне виховання, метод експериментальної педагогіки, моторне виховання, сенсорне виховання, вільне виховання. | Виховання повинно бути вільним. Виховання повинно бути індивідуальним; Виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною. |
| Технологія розвивального навчання | Ян Амос Коменський Л. С Виготський Л. В. Занкова | Формування активного самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання | Зона ближнього розвитку, розвиток, здібності, розвивальне навчання, розумове виховання, навчальна діяльність, сприйняття, пізнавальна активність, мотивація, навчальне завдання. | В основі системи розвивального навчання лежить уявлення про розвиток дитини як суб'єкта особистої діяльності. А це означає, що головна мета навчання — забезпечити розвиток дитини. Це головне завдання вчителя, причому слід враховувати те, що не кожна зміна в дитині є зміною в її розвитку, самовдосконалення. |
| Технологія проблемного навчання | А.Матюшкін, І.Лернер, М.Махмутов | Розвиток мислення та інтелектуальних здібностей учнів, творчих умінь виховання активної творчої особистості; розвиток проблемного мислення. | Змістовно- інформаційні зв’язки, технологія моделюючого навчання, пізнавальна проблемна ситуація | Шляхом створення та вирішення проблемних завдань і ситуацій, що надають значні, але в той же час посильні труднощі, продовжувати прагнення навчатися. Самостійне добування нового знання, формувати потребу в подальшому розвитку, зміцнювати впевненість у своїх силах і здібностях. Посилювати мотивацію навчання, пізнавальний інтерес. |
| Ігрові педагогічні технології | Д. Ельконін, В. Коваленко, Б. Нікітін, П. Підкасистий, М. Стоніна | Активізувати читацький і життєвий досвід учнів, сприяти зацікавленню темою, стимулювати мотивацію подальшої діяльності учнів. | Процесуально-операційний компонент, контрольно- оціночний, результативний | Гра як вид навчальної діяльності в умовах конкретної ситуації спрямована на засвоєння соціального досвіду, в якому формуються й удосконалюються вміння та навички учнівського самоуправління. |
| Проектна технологія | Дж. Дьюї | Створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня. | Проект, проектна діяльність, продуктивна діяльність, інтегрування знань, пізнавальний інтерес, суб'єкт діяльності. | Навчальне проектування орієнтоване на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного проміжку часу. Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості. Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження. Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів. |
| Нові інформаційні технології навчання | Підготовка учнів до повноцінного життя та діяльності в умовах інформаційного суспільства. | Сучасні інформаційні технології, інформаційно-комунікативні технології, мультимедійні засоби навчання, комп’ютерні навчальні програми, метод проектів, Інформатизація освіти, нові інформаційні технології, засоби нових інформаційних технологій, інформатика, програмно-педагогічні засоби, дистанційне навчання, мультимедіа. | Інформатизація суспільства є процесом активного повсюдного використання інформаційної техніки для виробництва, переробки, збереження і поширення інформації й особливо знань. Обсяги інформації в сучасному суспільстві настільки великі, що звичайні шляхи пошуку, передачі, роботи з інформацією стають неефективними. З іншого боку, сучасні потужні комп'ютери і засоби зв'язку дозволяють швидко знаходити, передавати й обробляти необхідну інформацію. Але для цього потрібно вміти користуватися цими засобами, тобто володіти відповідними технологіями. Такі технології мають назву "нових інформаційних технологій". тільки з появою нових технічних засобів можливості роботи з інформацією якісно змінилися і значно розширилися. | |
| Технологія колективного творчого виховання (за І.П.Івановим) | І.П.Іванов | Забезпечувати соціальне замовлення на людину нового, демократичного суспільства, якій притаманна активна життєва позиція | Технологія, колективне творче виховання, колективна творча справа, колективна методика, колективна організація творчої діяльності, колективна творча справа | Формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших. Сутність технології колективного творчого виховання — формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Технологія колективного творчого виховання дасть можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога. |
| Технологія “Створення ситуації успіху” (за А.С.Бєлкіним) | А. С. Бєлкін | Створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. | Успіх, ситуація успіху, очікування особистості, радість (неочікувана, справджена, загальна, пізнання, сімейна), ступінь глибини радості | Ситуація успіху — це суб'єктивний психологічний стан задоволення, який є наслідком фізичного або морального напруження виконавця справи, творця явища. Вона досягається тоді, коли дитина сама визначає цей результат як успіх. Успішність теж тлумачиться як успіх, однак він є зовнішній, бо оцінюється іншими. Усвідомлення ситуації успіху учнем, розуміння її значимості виникає після подолання психологічних бар'єрів страху бути не таким, як усі, труднощів незнання, невміння тощо. Характерною ознакою технології є психологічна підтримка розвитку особистості дитини. |
| Сугестивна технологія | Г.Лозанов, С.Димитрова, Т.Гордієнко, Л.Шевченко | Розкриття резервних можливостей пам'яті, інтелектуальної активності особистості школяра; формування готовності школярів до успішного опанування навчального матеріалу; підвищення працездатності та зниження втоми; інтенсивність навчання. | Сугестія, релахсомедитативний тренінг, AT (аутогенне тренування), психосаморегуляція (ПСР), інфантилізація, "занурення". | В основу технології покладено елементи емоційного навіювання, роль яких є домінуючою. Основний метод сугестивної технології — релаксопедичне навчання. Він базується на взаємодії усвідомлюваних і неусвідомлюваних компонентів психіки в процесі засвоєння та перероблення інформації. Принцип двоплановості та сприйняття інформації становить основу побудови інтенсивного навчання, у процесі якого здійснюється «занурення» у навчальну дисципліну, концентроване вивчення матеріалу. Основною одиницею сугестопедичної моделі є урок, який за структурою поділяється на три фази: передсеансову, сеансову та постсеансову. |
Завдання 5.
Підготувати фрагмент уроку (за вашою спеціальністю) у формі сюжетно-рольової гри. Оформити результат у виді розгорнутого конспекту.
2 класс Англійська мова
Мета: розвивати мовленєві, інтелектуальні та пізнавальні способностей; мотивування подальшого оволодіння іноземною мовою; командостворення.
Задачі: розвиток особистімних якостей дитини молодшого шкільного віку, його уваги, уяви, памяті, мислення; розвиток колективних якостей; виховання в дітей поваги до культури країни, виховання взаємодопомоги.
Тип уроку: урок комплексного використання ЗУН
Використані підручники: "Англійська у фокусі 2" М. Поспєлової, В. Еванс
Обладнання: зображення відомих місць Великобританії, розрізані на 6 частин, картки з завданнями, карти - путівники.
Сюжетно-рольова гра «Невідома земля»
Форма проведения: гра по станціям.
І. Організаційний момент
Опис гри: уням треба зібрати карту із зображенням місць Великобританії, відгадати що зображено та розказати про це, виконавши кілька завдань. Перед початком гри розділити учнів на команди, пояснити правила, роздати маршрутні листи. Команди обирають капітана і одну людину для збирання інформації. За грою слідкують обрані пірати і за порушення правил забирають одного з тих, хто бере участь, тоді команда отримує штрафні бали.
Teacher : Діти, сьогодні ми з вами помандруємо до невідомої землі і дізнаємося що це за місце. Але нам будуть траплятися перешкоди, чи готові ви відправитися у подорож?
Pupils: Так!
Teacher : Починаємо! Goodluck!
ІІ. Основна частина
Завдання на станціях:
Команда отримує частину карти, коли зявляється на станції.
Завдання перше: яка буква 2 рази зустрічається у слові зелений і 1 у слові блакитний? (Відповідь: е) (за правильну відповідь команда отримує 2 частину карти)
Завдання друге: розвяжіть приклад: Seven + three - eight = ( Відповідь: two) (за правильну відповідь команда отримує 3 частину карти)
Завдання третє: відгадати слово: 2 літера алфавіту (b); 1(a); 14(n); 1(a); 14(n); 1(a) (Відп: banana) (за правильну відповідь команда отримує 4 частину карти)
Завдання четверте: відгадати загадку It is small. It is green. It can jump. It can’t fly. What is it? (Відп: frog) (за правильну відповідь команда отримує 5 частину карти)
Завдання пяте: знайти слова: Radiohousekitchenbedbananachipsrun (Відп: Radio house kitchen bed banana chips run), (за правильну відповідь команда отримує 6 частину карти)
Учень, що збирав інформацію отримує завдання розказати: що зображено на карті? Де це знаходиться? Як називається? Чим знамените?
спеціальності «Англійська мова та література»
(Ровеньківський факультет)
Дата: 2019-07-24, просмотров: 286.
