Удосконалення методів зберігання і переробки сировини на базі використання нової техніки і прогресивної технології і на основі удосконалення організації виробництва – один з основних напрямків ефективного використання сировини. На підприємствах, що переробляють первинну сільськогосподарську сировину, внаслідок сезонності її надходжень утворюються значні запаси. При довгому зберіганні сировина піддається частковому псуванню. Особливо відчутні втрати маси і зниження якості при зберіганні соковитої сировини: цукрового буряку, картоплі, овочів.

В цукровій промисловості на довгострокове зберігання закладаються значні запаси сировини, при цьому скорочення втрат суттєво впливає на економіку бурякоцукрового виробництва. З метою скорочення втрат застосовуються розроблені наукою і практикою різні способи зберігання цукрового буряка із застосуванням активної вентиляції у високих кагатах, впровадженню хімічних речовин захисту кагатів і інші. Довга тривалість зберігання буряка в цукровій промисловості зв'язана з оптимальною тривалістю бурякоцукрового виробництва. Збільшення сезону переробки цукрового буряка тягне за собою зниження виходу цукру із сировини внаслідок підвищення втрат, в той же час скорочення періоду переробки знижує ефективність використання основних виробничих фондів і робочої сили. Оптимальна тривалість сезону бурякоцукрового виробництва визначається співставленням результатів взаємодії цих факторів. Досягнутий рівень техніки і технології ще не забезпечує повного вилучення корисної частини із сировини, а її переробка зв'язана із значними втратами на різних стадіях виробничого процесу. Так, при переробці цукрового буряку вихід готового продукту – цукру складає біля 70% по відношенню до його вмісту в заготовленій сировині

Бурякоцукрове виробництво характеризується високими витратами сировини на виробіток готової продукції. В результаті рівень її використання здійснює вирішальний вплив на економічну ефективність роботи цукрових заводів. Крім того, цукрова промисловість споживає значну кількість таких важливих матеріальних ресурсів, як паливо (мазут, газ), електроенергія, вапняковий камінь, фільтрувальна тканина, мішки для упаковки цукру та багато інших матеріалів. На долю матеріальних ресурсів в структурі виробництва цукру-піску із буряків припадає 89-91% всіх витрат. Ця обставина надає особливого значення питанням глибокого вивчення, освоєння і практичного вирішення завдання більш раціонального використання сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів в цукровій промисловості, так як даний фактор має вирішальний вплив на підвищення ефективності і інтенсифікації бурякопереробного виробництва.

Важливу роль в зниженні витрат сировини має нормування. Потреба в сільськогосподарській сировині і її витрати на вироблення продукції визначаються на основі прогресивних норм, що враховують якість сировини і досягнутий рівень техніки і технології.

1.4. Шляхи раціонального використання сировини
в цукровій промисловості

В умовах інтенсифікації виробництва все більшого значення набуває удосконалення виробничих і економічних зв'язків сільськогосподарської і перероблюваної промисловості з метою досягнення високих кінцевих результатів. Удосконалення єдиного ланцюга “поле-виробництво” впливає на скорочення втрат сільськогосподарської сировини і підвищення виходу готової продукції з одиниці площі пашні.

Особливу увагу потрібно приділяти питанням комплексного використання сировини і утилізації відходів, а також агропромисловій інтеграції (утворення об¢єднань різного типу), що сприяє повному використанню трудових і матеріальних ресурсів.

Комплексне використання сировини – важливий резерв економії матеріальних ресурсів, розширення асортименту і збільшення випуску продукції, підвищення виробництва в галузях харчової промисловості, що переробляють первинну сільськогосподарську сировину. Більшість побічних продуктів і відходів виробництва, що утворюються при переробці сільськогосподарської сировини, характеризуються цінним хімічним складом і можуть бути використані для виготовлення різноманітної продукції.

У цукровій промисловості побічні продукти і відходи виробництва використовуються таким чином:

 - жом буряковий – на корм худобі в свіжому вигляді 80-85%, на вироблення сухого жому – 15-20%;

  - меляса - на промислову переробку 80% (спиртова промисловість), на корм худобі 20%;

 - дефекаційний осад – на вапнування ґрунту.

Таким чином, цукрова промисловість має значні резерви, що закладені в комплексному використанні цукросировини.

  На даний час комплексне використання сільськогосподарської сировини обмежується таким рядом факторів, як відсутність комплексного обладнання для переробки відходів, недостатнім рівнем концентрації виробництва та ін.

Сировиною цукрові заводи забезпечують, як правило, велике число сільськогосподарських господарств. Важливе значення тут мають виробничі зв’язки цукрових заводів з сільськогосподарськими підприємствами по поставках відходів бурякоцукрового виробництва, кількість яких приблизно рівна масі перероблюваних буряків і використовується для тваринництва (жом) і підвищення врожайності ґрунтів (дефекаційний осад). Це передбачає розвиток інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництва – утворення цукрових комбінатів, до складу яких входять цукровий завод, господарство, що вирощує насіння цукрового буряку, і підприємства по відгодівлі великої рогатої худоби на відходах виробництва.

Зменшення процентного вмісту цукру в побічному продукті бурякоцукрового виробництва – мелясі – також є одним з пріоритетних напрямків у збільшенні виходу цукру з одиниці сировини, а отже, покращення техніко-економічних показників роботи. Меляса вміщує близько 50% цукру, отже важливим напрямком галузі є розробка і впровадження у виробництво способів додаткового вилучення цукру із меляси шляхом демінералізації і впровадження в технологію спеціальних смол.

Викладене народногосподарське значення матеріально–сировинних і паливно–енергетичних ресурсів в цукровій промисловості визначає необхідність раціонального і максимально ефективного використання цих ресурсів на підприємствах галузі.

Отже, основні шляхи раціонального використання сировини при виробництві цукру у бурякоцукровій промисловості – поліпшення якості сировини; зменшення витрат при зберіганні і транспортуванні, у виробництві; дотримання нормувань; комплексна переробка сировини, а також організація нових виробництв на базі використання відходів та вторинних матеріальних ресурсів.           

2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ВАТ “ОСТРОЖСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД”