При підготовці цієї теми студентові слід:

21) опрацювати конспект лекції;

22) ознайомитися із навчальною літературою з цієї теми;

23) ознайомитися із нормативно-правовими актами;

24) опрацювати монографічну літературу, статті в періодичних виданнях з цієї теми;

25) вести конспект підготовки до семінарського заняття.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти повинні використовувати інші джерела і особливо періодичні видання.

Для самоперевірки доцільно використати такі контрольні запитання та завдання для самоперевірки:

1. Що являє собою переведення?

2. Визначте, чим переведення відрізняється від переміщення.

3. Назвіть порядок та підстави зміни істотних умов праці.

4. Наведіть класифікацію підстав припинення трудового договору?

5. Визначте відмінності між розірванням трудового договору за угодою сторін та за ініціативою працівника.

6. Назвіть класифікацію підстав припинення трудового договору за ініціативою власника.

7. Наведіть приклад припинення трудового договору за ініціативою третіх осіб.

ТЕМА № 7. РОБОЧИЙ ЧАС ТА ЧАС ВІДПОЧИНКУ

(2 години)

План лекції

Вступ.

1. Поняття робочого часу та його види.

2. Режим робочого часу.

3. Поняття та види часу відпочинку.

4. Правове регулювання відпусток.

5. Щорічні відпустки.

6. Цільові відпустки, що не належать до часу відпочинку.

7. Відпустки без збереження заробітної плати.

Висновки.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Александров Н. Г. Трудовое правоотношение / Н. Г. Александров. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 336 c.

2. Барабаш Г.О. Особливості правового регулювання робочого часу суддів / Г.О.Барабаш // Форум права. – 2010. – № 4. – С.37–41.

3. Білієнко Г. Г. Поняття ненормованого робочого часу / Г. Г. Білієнко // Збірник наукових праць Харківського педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. – 2011. – № 16. – С. 89–95.

4. Гончаров С. В. Правове регулювання робочого часу / С. В. Гончаров // Збірник наукових праць Харківського педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. – 2011. – № 15. – С.49–52.

5. Гончарова Г. Спірні питання застосування ст. 26 Закону «Про відпустки» / Г. Гончарова, В. Жернаков, С. Прилипко // Право України. – 1999. – № 9. – С.43–47.

6. Гончарук В. В. Робочий час працівників ОВС як одна з основних умов їх праці / В. В. Гончарук // Форум права. – 2011. – № 2. – С.184–188.

7. Дмитрієва К. Вчення про час відпочинку: концептуальні положення / К. Дмитрієва // Юридичний вісник. – 2013. – № 2. – С.131–135.

8. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971 – додаток до № 50. – ст. 375.

9. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – стаття 141.

10. Костюченко О. Є. Специфіка робочого часу лікарів: встановлення режиму та облік / О. Є. Костюченко // Форум права. – 2012. – № 1. – С.180–187.

11. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2 . – Ст. 4 .

12. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.  

13. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 4. – Ст.43.

14. Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів : Наказ Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України від 31.12.1997 № 383/55 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 4. – стор. 210. – стаття 167.

15. Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці : наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 № 7 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1997. – № 12. – С. 27–28; 1998. – № 3. – C. 38.

16. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток : Постанова Кабінету Міністрів України від 9.01.1998 № 45 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – стор. 198. – стаття 105.

17. Про оплату праці : Закон України вiд 24.03.1995 № 108/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – ст. 121.

18. Про практику розгляду судами трудових спорів : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 // Дебет-Кредит (Галицькі контракти). – 2008. – № 29. – стор. 279.

19. Про прокуратуру : Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2015. - № 2-3. - Ст.12.

20. Проект Трудового кодексу України № 1658 від 27.12.2014 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=53221&pf35401=32260

21. Світайло П. Ю. Загальна характеристика правового регулювання робочого часу в Україні / П. Ю. Світайло // Форум права. – 2013. – № 3. – С. 541–544.

22. Соцький А. М. Правові аспекти управління робочим часом працівників / А. М. Соцький // Митна справа. – 2014. – № 6 (96). – ч. 2. – книга 2. – С. 279–282.

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Метою лекції є з’ясування видів робочого часу та часу відпочинку. Будуть розглянуті державні гарантії щодо норми тривалості робочого часу та мінімальної тривалості відпустки.

Вступ

Робочий час є однією з істотних умов трудового договору і торкається інтересів як працівника, так і роботодавця. Його раціональне поєднання з часом відпочинку дає змогу ефективно використовувати здатність людини до продуктивної праці, відтворювати фізичні та психологічні характеристики працівника, а також комплексно застосовувати виробничі потужності та інше майно роботодавця.

Інститути робочого часу і часу відпочинку є одним із основних інститутів трудового права України. Норми даних інститутів призвані забезпечувати охорону і полегшення умов праці, а також надання робітникам гарантованого вільного часу для відпочинку і розвитку особистості.

Стаття 45 Конституції України проголошує, що кожен хто працює має право на відпочинок. Це право забезпечує наданням днів щотижневої відпустки, а також сплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня для окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість" відпочинку і сплачуваної щорічної відпуски, вихідні і святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законодавством України.

Ці та інші обставини й визначають необхідність вивчення даної теми.