Однією з гарантій права на працю – є вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

За сферою дії ці підстави поділяються на: 1) загальні (ст..40), 2) додаткові (ст..41 та спеціальне законодавство).

Загальні підстави поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації. Додаткові підстави – це підстави, які поширюються тільки на певні категорії працівників, прямо передбачені законодавчими актами. Перелік підстав носить вичерпний характер. Це відповідає міжнародним стандартам.

Згідно ст.4 конвенції МОП «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця» трудові відносини не припиняються, якщо нема законних підстав: 1) пов’язаних із здібностями чи поведінкою працівника; 2) викликаних виробничою потребою підприємства.

Зокрема, не є законними підстави такі як членство в профспілках, подання скарги проти роботодавця, дискримінаційні ознаки, відсутність на роботі в період відпустки по догляду за дитиною, пенсійний вік.

За загальними підставами розірвання трудового договору відбувається:

1) звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (п.1 ст.40). Зміни в організації виробництва і праці включають: ліквідацію, реорганізацію, банкрутство чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників. Але це не вичерпний перелік, тому що сказано «в тому числі». Фактично може бути звільнення або у разі ліквідації або скорочення. У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, визначено, що розглядаючи трудові спори, пов’язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

2) Звільнення в результаті виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі, а також внаслідок скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці.

3) Звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин трудових обов’язків. При визначенні систематичності необхідно враховувати, що дисциплінарні і громадські стягнення діють лише впродовж одного року з дня їх накладення. При цьому не беруться до уваги стягнення, з часу накладення яких минуло більше року, а також зняті достроково в силу ст. 151 КЗпП України.

4) Звільнення за прогул без поважних причин. Прогул це відсутність працівника на роботі як протягом робочого дня, так і більше трьох годин безперервно так і сумарно протягом дня без поважних причин. Трудове законодавство допускає звільнення працівника з роботи за одноразовий прогул.

Не вважається прогулом невихід працівника на роботу у зв’язку з незаконним переведенням його, або відмова від переведення на більш легку роботу, якої він потребував за станом здоров’я відповідно до медичного висновку, а отже звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається.

Якщо працівник знаходиться на території підприємства, але його нема на робочому місці – то це не прогул, а порушення трудової дисципліни.

5) Звільнення у випадку нез’явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Весь термін непрацездатності можна поділити на два види: загальний і спеціальний. Пункт 5 ст. 40 КЗпП України встановлює загальний термін тимчасової непрацездатності, який дає право роботодавцю розірвати трудовий договір у разі відсутності працівника понад чотири місяці підряд. У цей термін не враховується відпустка по вагітності та пологах.

Вихід працівника на роботу хоча б на один день перериває термін тимчасової непрацездатності, який дає право роботодавцю розірвати трудовий договір. Також не можна розривати трудовий договір, якщо працівник приступив до роботи, хоча його непрацездатність і продовжувалась більше чотирьох місяців.

Додаткові гарантії встановлені для працівників, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням. Закон «Про охорону праці» встановлює обов’язок роботодавця зберігати за цими особами місце роботи до відновлення працездатності або встановлення їм інвалідності.

Звільняти можна лише за умови виробничої потреби у період хвороби (а не тоді, коли працівник вийшов на роботу).

6) Звільнення у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Поновлення на роботі допускається: а) за рішенням суду, якщо працівник був звільнений без законних підстав; б) за ініціативою роботодавця, в разі встановлення ним факту незаконного звільнення.

7) Звільнення у зв’язку з появою на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп’яніння. За цією підставою можуть бути звільнені працівники, які знаходяться на робочому місці, в робочий час. Якщо у працівників ненормований час – то будь який час є робочим. Стан сп’яніння підтверджується медичним висновком або показаннями свідків. Розірвання трудового договору за вказаною підставою допускається незалежно від того чи був працівник попередньо відсторонений від роботи, чи ні.

8) Звільнення у зв’язку з вчиненням за місцем роботи розкрадання майна роботодавця. Розмір викраденого при застосуванні цієї підстави для звільнення жодного значення не має. Розкрадання повинно бути встановлено вироком суду, який набрав законної сили чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу. Трудовий договір може бути розірвано не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили вироку суду.

Додаткові підстави припинення трудового договору:

1) звільнення в результаті одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником, його заступниками, головним бухгалтером, його заступниками, а також деякими службовими особами (п. 1 ст. 41 КЗпП) Звільненню підлягають тільки перелічені особи.

2) Звільнення у разі винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалась несвоєчасно або в розмірах, нижче від розміру мінімальної заробітної плати (п. 1¹ ст. 41 КЗпП).

3) Звільнення працівника у зв’язку з втратою до нього довіри з боку роботодавця (п. 2 ст. 41 КЗпП). Суб’єктами за цією підставою є тільки працівники, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні та культурні цінності, тобто зайняті їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом.

4 )Звільнення у зв’язку з вчиненням працівником аморального проступку (п. 3 ст. 41 КЗпП). Суб’єкти: працівники, які виконують виховні функції (вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи. методисти).

5) Перебування всупереч вимогам ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції” у безпосередньому підпорядкуванні у близької особи.

Додатковими підставами також можуть бути:

5) прийняття на роботу осіб, яким вироком суду заборонено займати певні посади або займатися певною діяльністю;

6) прийняття на роботу осіб, яким законом заборонено обіймати певні посади;

Додаткові підстави передбачені і окремими Законами України.

ВИСНОВКИ ДО ШОСТОГО ПИТАННЯ

Підстави припинення трудового договору з ініціативи роботодавця передбачені законодавством. Вони поділяються на загальні, які застосовуються до всіх працівників та додаткові – застосовуються до окремих категорій працівників.