БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ

Поняття бази оподаткування

Базою оподаткування є конкретна (кількісна, фізична чи інша) характеристика певного об'єкта оподаткування. Для ви­значення суми податку, яку необхідно перерахувати в бюджет, об'єкта оподаткування недостатньо. Для цього необхідно ско- ригувати відповідно до законодавства кількісні характеристи­ки об'єкта оподаткування. На підставі цього податкова база істотно відрізнятиметься від кількісних ознак самого об'єкта оподаткування. Вона за своїм змістом є об'єктом оподаткуван­ня, скоригованим і підготовленим до застосування податкової ставки, нарахування суми податку, що підлягає сплаті до бю­джету.

Податкова база необхідна саме для нарахування податку, але вона не є безпосередньо обставиною, що породжує обов'я­зок сплатити податок, тобто об'єктом оподаткування. Наприк­лад, наявність у підакцизних товарах вартості не є фактом, що зумовлював би зобов'язання сплатити акциз. Реалізація підак­цизних товарів у роздрібній торгівлі не породжує податкових правовідносин. Такі відносини виникають у зв'язку з визначе­ними в законі діями платників податків: реалізацією підакциз­ного товару виробниками підакцизних товарів на внутрішньо­му ринку, ввозом товару на митну територію.

Саме ці дії і є обставинами, що зумовлюють обов'язок спла­тити акциз. Створення бази оподаткування не означає прихо­вування, відсутність обліку чи заниження предмета (тим більше об'єкта) оподаткування. Склад «заниження об'єкта» за багатьма податками взагалі не застосовується: об'єкт цих по­датків можна сховати (не враховувати) тільки цілком, але не частково. Заниження бази оподаткування не можна кваліфі­кувати як приховування чи відсутність обліку оподаткування, оскільки платник податків заявляє про наявність об'єкта опо­даткування.

Податковий період

Межі першого й останнього податкових періодів визначають відповідно до чинного податкового законодавства. У деяких випадках (коли законодавством остаточно не визначено це по­ложення) ці терміни визначає платник податків разом з подат­ковими органами за місцем обліку платника.

§ 3. Визначення податкової бази податкова база (основа податку) фактично є частиною предме­та оподаткування, до якої застосовують податкову ставку. Од­нак це правильно тільки в тому разі, якщо предмет оподатку­вання безпосередньо зумовлює і дозволяє застосувати до себе спосіб нарахування. Оподатковуваний прибуток, наприклад, може бути безпосередньо виражений й обчислений тільки в грошових одиницях.

При розрахунку бази оподаткування багато уваги при­діляється визначенню одиниці виміру бази оподаткування — конкретній вартісній фізичній або іншій характеристиці бази оподаткування чи її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Одній базі оподаткування має відповідати одна оди­ниця виміру бази оподаткування. При цьому одиниця виміру бази оподаткування є єдиною як для розрахунку податку, так і для податкового обліку.

Розмір бази оподаткування визначають тільки на підставі використання однієї одиниці її виміру. При цьому розмір бази оподаткування визначають як результат множення одиниці виміру бази оподаткування на кількість цих одиниць, що у цілому складають повний обсяг бази оподаткування.

Усі розрахунки податкової бази повинні здійснювати на підставі документально підтверджених даних про об'єкти опо­даткування чи у зв'язку з оподаткуванням. У цьому разі плат­ник зобов'язаний мати документальні підтвердження щодо обґрунтування будь-якої позиції податкової звітності. Якщо при цьому платник податків припускається помилки, то пере­рахунок податкового зобов'язання здійснюється тільки щодо того податкового періоду, в якому було допущено помилку.

ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ

Поняття податкової пільги

Пільга — це звільнення (повне або часткове) платника по­датків, що враховує його особливості, від сплати податку. Тут необхідно згадати три обставини. По-перше, пільга — це звіль­нення саме від сплати, а не від податкового обов'язку, оскіль­ки при відстрочці обов'язку сплата податку залишається, а звільнення (на певний строк) стосується тільки перерахунку податку, і по закінченні визначеного терміну обов'язок підля­гає реалізації (податковий кредит). Крім цього, податковий обов'язок має три складові: податковий облік, сплату подат­ку та податкову звітність. І якщо платника може бути звільне­но від сплати податку, то обов'язок з обліку і звітності в нього залишиться. По-друге, звільнення можливе в повному обсязі, якщо платника цілком звільнено від сплати, і в частковому, якщо скорочується податковий тиск за рахунок зменшення об'єкта (предмета і т. ін.) чи відстрочки сплати податку. Тре­тя обставина — особливості платника. Вони можуть стосува­тися його як безпосередньо, характеризуючи його (інвалід пер­шої чи другої групи, ветеран Великої Вітчизняної війни, підприємство з іноземними інвестиціями), так і конкретного виду діяльності, яким він займається (підприємство, що ви­готовляє сільгосппродукцію; підприємства, що здійснюють фрахт судів, і т. ін.)

Законодавство про оподаткування, закладаючи основи на­дання податкових пільг, в якості пільгових суб'єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризуються конкретною ознакою, на підставі якої і фор­мується пільговий податковий режим. Усі інші платники по­датків визначають об'єкт оподаткування, обчислюють подат­кову базу і суму податків у повному обсязі згідно з встановле­ними законодавством загальними правилами.

Отже, податковою пільгою визнається звільнення платни­ка податків від нарахування і сплати податку чи сплата ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України.

Звільнення від сплати податку можливо в повному чи част­ковому обсязі. При звільненні в повному обсязі платник по­датків цілком звільняється від нарахування і сплати податку. При звільненні в частковому обсязі платник податків звіль­няється від сплати податку тільки у певній частині його подат­кового обов'язку. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників по­датків, вид їхньої діяльності й об'єкт оподаткування.

Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший — податкові закони, що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи га­лузей. Другий — підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб'єктів і вирішальні більш вузькі цілі.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього по­відомлення податкових органів.

Система податкових пільг

Систему пільг по податках можна розділити на дві групи. Перша — це порівняно традиційні і стабільні звільнення від податку, незалежно від зміни обставин і навіть державного устрою.

Друга група пільг характеризується певною короткочасні­стю щодо конкретних об'єктів. У сучасних умовах становлен­ня податкових систем і нестабільної господарської і політич­ної ситуації ця група відрізняється великою кількістю пільг і постійною їхньою зміною. Мабуть, закон про податкову систе­му повинен містити насамперед першу групу пільг, а другої має лише торкатися, оскільки вона деталізуватиметься при регу­люванні конкретного податкового платежу.

Характеристика податкових пільг має бути основана на рівності в галузі оподаткування, і при наданні пільг критерієм повинно стати матеріальне становище суб'єкта оподаткуван­ня. Підстави для надання пільг навряд чи є правомірними,

якщо вони не пов'язані з майновим положенням. Класифіку­вати податкові пільги можна за різними принципами.

Найчастіше податкову пільгу визначають шляхом:

1) податкового відрахування, що зменшує базу оподаткуван­ня при нарахуванні податку;

2) зменшення податкового обов'язку після нарахування по­датку;

3) встановлення зниженої ставки оподаткування.

§ 3. Види податкових пільг ності платника, стимулюються його витрати у запланованому напрямі.

Тут можна застосувати таку класифікацію відрахувань (ви­лучень) в галузі оподаткування (за видами платників; за тер­мінами; за елементами податкової бази):

а) лімітовані знижки, розмір яких обмежено прямо чи опо­середковано;

б) нелімітовані знижки, за яких податкову базу може бути зменшено на всю суму витрат платника податків^[49].

Форми податкових пільг

Пільги щодо податку є винятками з загальної схеми нара­хування конкретного виду податку, закріплені в нормативно­му акті і враховують особливості, що характеризують платни­ка, об'єкт, ставку чи інші умови. При цьому пільги найчасті­ше є повним або частковим звільненням від податку. Пільги, що претендують на закріплення в основному законі, який ре­гулює податкову систему, можуть бути такі:

1. Неоподатковуваний мінімум об'єкта податку. Прив'я­зуватися до абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції не має сенсу. Саме тому законодавець виділяє вели­чину, кратну мінімальній заробітній платі, що затверджуєть­ся Верховною Радою України й автоматично збільшується при зміні мінімуму зарплати.

2. Вилучення з обкладання певних елементів об'єкта опо­даткування. Найчастіше це частина доходу чи інших об'єктів податку, що спрямовується на цілі, в реалізації яких зацікав­лена держава чи місцеві органи самоврядування: природоохо­ронні заходи, освоєння нових технологій.

3. Звільнення від сплати податку окремих осіб чи категорій платників. У такий спосіб законодавець відкриває великі мож­ливості для одержання реальних доходів при зменшенні подат­кових вилучень, оскільки часто кошти на утримання цих суб'єктів виділяються з бюджету, і цей канал трохи спрощує рух коштів від платників податків у бюджет, а потім у зворотно­му напрямку, до осіб, які їх вимагають. Досить розвинуту сис­тему таких пільг передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту», що на­брав чинності з 1 січня 1994 року (п. 18 ст. 12; п. 23 ст. 13; п. 17 ст. 14; п. 19 ст. 15 Закону). Відповідно до зазначених пунктів найбільш захищеною в цьому плані є категорія інвалідів війни, що повністю звільняються від сплати податків, зборів і мита усіх видів.

4. Зниження податкових ставок. Цей вид пільг відображає як державне, так і регіональне значення виду діяльності, що підпадає під знижену ставку.

5. Відрахування з податкового окладу передбачає насампе­ред стягнення з податкового окладу, що здійснюється за пев­ний розрахунковий період.

6. Цільові податкові пільги можуть включати різні форми відстрочки стягування податків. Як найбільш характерний приклад можна згадати механізм використання податкового кредиту.

7. Інші податкові пільги (податкові канікули тощо).

Як своєрідні пільги можна розглядати і деякі особливості сплати податку, форми перерахунку, хоча це вже окреме пи­тання, що повинно регулюватися на рівні інструкцій. Багато проблем було пов'язано з фіскальним характером авансових платежів, однак подібний механізм сплати може забезпечити і чимало зручностей для платника.