Багато юридичних осіб здійснюють свою господарську діяльність на території різних регіонів держави у формі філій або представництв. Згідно зі ст. 31 Цивільного кодексу Украї­ни юридична особа може відкривати філії і представництва в порядку, встановленому цивільним законодавством. Філія являє собою відокремлений підрозділ юридичної особи, що роз­ташований поза місцем його перебування і реалізує всі його функції чи їх частину, в тому числі функції представництва, тоді як представництво — це відокремлений підрозділ юридич­ної особи, розташований поза місцем її перебування, що пред­ставляє та захищає інтереси юридичної особи^[38]. Отже, пред­ставництво створюється лише для вираження зовні інтересів юридичної особи і забезпечення їхнього захисту, ніяких вироб­ничо-господарських функцій воно не виконує. Філія ж — шир­ше поняття: вона може займатися усіма видами діяльності юридичної особи чи частиною їх, тобто безпосередньо вироб­ничо-господарською діяльністю, і поряд з цим бути представ­ником. І філії, і представництва створюються як відокремлені підрозділи, тобто вони не користуються правами юридичної особи і діють на підставі положень, що затверджуються юри­дичною особою.

Податкове законодавство неоднозначно підходить до визна­чення відокремлених підрозділів платниками податків: в од­них випадках на них покладається цілий комплекс податко­вих обов'язків (податкова реєстрація, сплата податку, подат­кова звітність); в інших — тільки частина такого комплексу (наприклад, обов'язок зі сплати податку виконує відокремле­ний підрозділ, а обов'язок з податкової звітності виконує юри­дична особа); у третіх — юридична особа, яка зареєструвала відокремлений підрозділ^[39], усі податкові обов'язки такого підрозділу виконує самостійно.

Філії і представництва юридичних осіб податкове законо­давство розглядає як самостійних платників податків тільки у разі, якщо на них покладено обов'язок сплачувати конкретні податки і збори. Відповідно до Закону України «Про оподат­кування прибутку підприємств»^[40] філії, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на відміну від головного підприємства на території іншої територіальної громади, є платниками податку. При цьому платниками податку є тільки ті філії, що мають банківські рахунки, ведуть окремий облік своєї діяльності і складають баланс. Якщо філія має банкі­вський рахунок, веде окремий облік своєї діяльності і скла­дає баланс, але розташована на тій самій території територі­альної громади, що і головне підприємство, то така філія не є самостійним платником податку. При цьому і головне під­приємство, і філію розглядатимуть як єдиного платника по­датків. Відповідно, головне підприємство сплачуватиме пода­ток виходячи із загального результату діяльності самого підприємства і його філій. Якщо філія відповідає критеріям платника податку, то відповідно до Закону України «Про опо­даткування прибутку підприємств» оподаткування можливе за двома варіантами: або філія платить податок самостійно, або його головне підприємство переходить на сплату консолі­дованого податку. Якщо ж філія і головне підприємство не переходять на сплату консолідованого податку і сплачують податок окремо, то їх розглядають як окремих платників. У цьому разі до філії застосовуватимуть всі положення подат­кового законодавства (ведення обліку валових доходів і вит­рат, нарахування амортизації, складання декларації про при­буток).

Це не єдине положення, коли відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи є самостійним платником податків. Але в цілому обов'язок зі сплати податків і зборів, що вони ви­конують, по суті, є обов'язком тих юридичних осіб, яких вони представляють. У такому разі відокремлені підрозділи не не­суть обов'язок зі сплати податку, а лише виконують такий обо­в'язок юридичної особи у відповідній її частині.