В УКРАЇНСЬКИХ МІСТАХ З ІСТОРИЧНО СФОРМОВАНИМ

ЦЕНТРОМ

Загальні положення

В історично сформованому міському середовищі основним завданням проектування і будівництва нових об'єктів культурно-побутового обслуговування є відтворення умов природного функціонування елементів міського центру, залучення в міську структуру всіх необхідних закладів. Таким чином, кінцевою метою будь-яких архітектурних втручань в сформовану забудову є відновлення або підтримка синкретичності, тобто нероздільності, безперервності функціонально-просторової структури оточення, з врахуванням сучасного осмислення природи міського середовища.

Функціонально насичені в минулому міські центри сьогодні втрачають свою привабливість через зменшення кількості об'єктів торгово побутового та культурного обслуговування. Незадовільний технічний і гігієнічний стан існуючого житлового фонду центральних районів змушує мешканців переселятися на окраїни міста в нові райони. Відбувається функціональне збіднення середовища, завмирає традиційно активна діяльність (особливо у вечірній час), змінюється поведінка людини в центрі міста.

Практика показує., що без природного функціонування (наприклад, при музеєфікації). міська забудова швидко занепадає, як будь-який дім шведко занепадає при відсутності життя в ньому. Це дає. в кінцевому результаті передумови для передчасного руйнування історично цінної забудови. Процес розміщення нових і відтворення втрачених соціальних функцій міського центру сьогодні став неминучим, більше того, необхідним. Однак будівництво крупних споруд в історичній частині міста без врахування особливостей сформованої забудови міського середовища може наносити шкоду не тільки порушенням масштабу міста або дисонансом зі старими архітектурними формами, але й серйозними змінами функціональної структури і символічного значення, коли окремі елемент вириваються з натурального контексту середовища, або навпаки. чужий елемент укорінюється в органічну канву історичної забудови.

Найважливішими напрямками вирішення таких задач в проектуванні с концентрація основних функцій, які формують міське середовище, підвищенням щільності забудови і інтенсивності використання території, вартість 1 га якої в 3-5 разів вища, ніж в районах, а також використалися ефективних прийомів просторової інтеграції штучно розрізнених процесів.

Кожен об'єкт в історичному місті повинен сьогодні формуватися під впливом оточення і з врахуванням потреб міста. Можливим вирішенням багатьох проблем, які виникають при реконструкції, може етапі активне створення багатофункціональних комплексів і їх систем.

Загальна методика проектування таких комплексів містить паралельні дослідження: містобудівельні і функціональні. В структурі міської забудови при розгляді з огляду середовищного підходу головне – це визначення містобудівельної ситуації, виявлення функцій міста і просторової цінності середовища с даній місцевості. З'єднання воєдино технологічних і споживчих зв'язків, функціональних і соціальних вимог до внутрішньої структури. з однієї сторони, всебічне врахування впливу на неї умов розміщення нового об’єкту в місті, з другої, - є. тою методологічною основою, яка дозволяє архітектору і замовнику свідомо рухатися до мети – створення органічної споруди.

Основним і вихідним матеріалом дослідження формування комплексів є попередній містобудівельний аналіз. Першим кроком в цьому процесі має бути виявлення типових містобудівельних ситуацій, до яках належить різноманітність живого міського середовища, щоб можна було розглядати при першому наближенні умови формування нового об’єкту. Міська інфраструктура розчленована на частини, аналізується в двох напрямках: функціонально-просторовому та історико-культурному.

1.2.Типові містобудівельні ситуації

Аналіз традиційних міських функцій, що склалися, передбачає виявлення мережі закладів обслуговування і локалізації установ управління, концентрації функцій, їх щільність і суміщення громадської і житлової функцій. Це дозволяє з усієї різноманітності закладів виділити певні функціональні групи, які є організаційно-технологічною основою для формування комплексів в певних містобудівельних ситуаціях у відповідності до соціальних потреб міста - центральної чи периферійної зони - можна дати перспективні пропозиції по покращенню структури і складу функцій тієї чи іншої ситуації:

- в загальноміському центрі;

- на периферії центра міста;

- в центрі планувальних районів;

- в центрі житлового району;

- в житловій забудові.

Паралельно проводиться аналіз міської забудови щодо її історичної та соціально-культурної цінності. Тут визначаються характерні ситуації в залежності від наявності пам'ятників архітектури і їх охоронних зон, унікальності міського середовища, можливості зносу:

в ядрі історичного центру;

- в історично цінній забудові центру:

- на межі історичного центру;

в історично сформованому середовищі без унікальних пам'ятників (поч. XX ст.); поза історично цінною забудовою;

- буферні зони.

Аналіз цих ситуацій і використання принципів формування історичного міського середовища для органічного розміщення нового об'єкту повинні відбиватися на композиційно-просторовому вирішенні структури комплексу і на організації людської діяльності.

В останні роки все частіше пересічна забудова, яка має історично-культурну цінність нарівні з пам'ятниками, оголошується заповідною і береться під охорону. В цьому натуральному міському середовищі парадоксальним чином зживаються всі необхідні життєві процеси - від традиційно побутових, що мають регіональні особливості, до суперсучасних. Тому, розглядаючи питання формування нових об'єктів в цій забудові, необхідно браги до уваги і принципи, за якими спонтанно складалися цілісність і достатньо гнучка структура, спосіб життя міщан, дух місця, які визначають гуманний характер середовища. Тут важливо звернути увагу на соціально-культурні аспекти проблеми - це врахування традиційних міських функцій і звичаїв міщан даного місця і їх просторовою виразу. Для об'єктивної уяви необхідними є тісні контакти архітекторів з місцевими мешканцями, майбутніми мешканцями комплексу, а також із соціологами, вченими, істориками.

Характеристика містобудівельної ситуації.

1. Загальноміський центр:

- висока щільність транспорту;

- високий процент денного населення, з врахуванням тут працюючих;

- планувальна структура з дрібною сіткою (0,3-2,0 га) історично сформованого кварталу;

- цінне історично сформоване міське середовище, концентрація пам'ятників історії культури і архітектури;

- суміщення функцій міського центру з функціями районного і мікрорайонного культурно-побутового обслуговування населення та з функціями наближеного обслуговування.

Переважає вищий ранг закладів культури і обслуговування.

2.  Периферія міського центру;

- висока щільність транспорту;

- значний процент денного населення;

- планувальна структура з реконструйованою мережею кварталів (6-12 га);

- окремі ансамблі історичної забудови;

- суміщення функцій міського центру з функціями районного і мікрорайонного
обслуговування для постійного населення прилеглих територій.

3.  Центр планувального району:

- всі ранги міських центрів розміщуються на осі внутрішніх міських потоків. Існуюча щільність транспорту дещо нижча або дорівнює середній по місту. Провідне значення мають радіальні магістралі, крупна квартальна мережа в районах забудови 1950 р. співіснує з між магістральними членуваннями в районах, побудованих в 1960-70 рр.;

- як історичний спадок зберігаються ансамблі колишніх заміських маєтків і парків;

- суміщення функцій міського культурно-побутового обслуговування з функціями житла і обслуговування, наближеного до житла;

- житлова забудова перемежовується кварталами адміністративно-громадської і промислової забудови. Середня поверховість - 8 поверхів;

- кількість працюючих в районі в 165 разів вища від кількості постійного населення (70-80 тисяч мешканців)..

4. Центр житлового району:

- житлові райони з різною кількістю населення (від 30 до 100 і більше тис. мешканців). Структура близька до принципів організації центральної частини - квартальна забудова (площа кварталу 13-20 га, з провідним значенням магістралей, суміщена з центром житлового району. Заклади районного значення на міській магістралі суміщені з міськими;

- суміщення міського центру (адміністративно-громадського, культурно-побутового, спортивного і відпочинку) з функціями житла, функціями культурно-побутового районного і мікрорайонного обслуговування мешканців прилеглих районів.

5. Житлова забудова:

суміщення функцій житла з функціями культурно-побутового обслуговування міського, районного і мікрорайонного значення;

- суміщення функцій міського значення: адміністративно-громадського, культурно-побутового і спортивного.