Національний банк України, спираючись на законодавчу базу й світовий банківський досвід, зокрема рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду, визначає декілька основних напрямків регулювання діяльності банків: порядок реєстрації банків; правила, що регламентують діяльність банків у вигляді інструкцій, положень, рекомендацій; принципи й стандарти бухгалтерського обліку та звітності в банках. З початку 1998 р. у банківській системі України запроваджено облік і звітність за міжнародними стандартами (МСБО); економічні нормативи, що регламентують діяльність комерційних банків і порядок контролю за їх дотриманням; методи банківського нагляду, порядок визначення рейтингової оцінки діяльності банків, а також форми наглядового реагування, тобто впливу на банки; порядок страхування банківських ризиків; порядок гарантування (страхування) банківських депозитів; механізм реорганізації та ліквідації банків. 

Національний банк України встановив для комерційних банків обов’язкові економічні нормативи капіталу, ліквідності, кредитного та інвестиційного ризику. 

Нагляд за діяльністю банків НБУ та його установи традиційно здійснюють за допомогою двох методів:

— безвиїзний (дистанційний, заочний) нагляд;

— виїзне інспектування банків.

Безвиїзний нагляд — це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, а також застосування наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків. Безвиїзний нагляд ґрунтується на аналізі звітності, що подається органам банківського нагляду на регулярній основі і дає їм можливість відстежувати фінансовий стан банків.

Безвиїзний нагляд використовується як система раннього застереження, що дозволяє наглядовим органам приймати рішення про застосування до банків коригуючих заходів до загострення ситуації або до проведення інспекційної перевірки на місці.

Інспекційні перевірки банків на місцях повинні проводитися кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити ступінь ризиків, на які наражається той чи інший банк, і визначити якість управління цими ризиками. Інспектування дозволяє органам банківського нагляду відстежувати такі аспекти діяльності банків:

– достовірність звітності;

– дотримання законів і нормативних актів;

– надійність управління банком;

– стійкість фінансового стану банку.

Оптимальний варіант банківського нагляду передбачає координацію зусиль безвиїзного нагляду та інспектування, тому що ці наглядові методи є взаємодоповнюючими.

Економічний аналіз діяльності банків дозволяє наглядовим органам визначити в процесі нагляду узагальнюючу (рейтингову) оцінку фінансового стану комерційного банку. При визначенні необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої всі банки можна розглядати під єдиним кутом зору. Такою системою є загальновідома система CAMELS. Рейтингову оцінку визначають департаменти безвиїзного нагляду (попередній рейтинг) та інспектування Національного банку України, а також відповідні підрозділи регіональних управлінь НБУ.

До комерційних банків, які порушують банківське законодавство, Національний банк вживає заходів впливу. Вибір таких заходів впливу проводиться з урахуванням:

– характеру допущених комерційним банком порушень;

– причин, що зумовили виникнення виявлених порушень;

– загального фінансового стану комерційного банку;

– значущості комерційного банку на ринку послуг.

Заходи впливу до комерційних банків:

1) непримусові — лист із зобов’язанням; письмове попередження;

2) примусові — підвищення норми обов’язкових резервів; відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій; усунення керівництва комерційного банку від управління; призначення тимчасової адміністрації для управління банком; стягнення за рішенням суду штрафу в розмірі неправомірно отриманого доходу; ліквідація банку;

3) переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення представляє систему непримусових та примусових заходів, спрямованих на усунення порушень у діяльності банку, які призвели його до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану.

Підставою для переведення комерційного банку у режим фінансового оздоровлення є віднесення банку до категорії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення банківського законодавства. Переведення здійснюється відповідно до постанови Правління Національного банку України.

Банк розробляє програму фінансового оздоровлення і надає її регіональному управлінню НБУ, яке, у свою чергу, проводить її експертизу і разом із своїми висновками подає відповідному департаменту системи банківського нагляду України.

У разі поліпшення фінансового стану банк переводиться у загальний режим роботи згідно з постановою Правління Національного банку. В разі погіршення ситуації в банку під час дії режиму фінансового оздоровлення Правління НБУ може прийняти рішення про переведення банку на особливий режим контролю за його діяльністю з боку відповідальних виконавців регіонального управління НБУ.

Питання до самоконтролю

1.  У чому полягає необхідність, мета та завдання банківського регулювання?

2.  Охарактеризуйте інституційну побудову органів банківського регулювання.

3.  Визначте основні напрями та форми регулювання банківської діяльності.

4.  Охарактеризуйте систему гарантування депозитів, що діє в Україні.

5.  Назвіть адміністративні методи банківського регулювання.

6.  Визначте індикативні методи банківського регулювання.

7.  У чому полягають функції, завдання банківського нагляду.

8.  Визначте організацію процесу вступного контролю в системі НБУ.

9.  Охарактеризуйте організацію безвиїзного нагляду.

10. Який порядок застосування заходів впливу при порушенні банківського законодавства.

Питання для дискусії

1. Позитивні та негативні риси створення міжбанківських об’єднань в сучасних умовах. 

2. Доведіть ефективність присутності іноземного капіталу для вітчизняного банківського сектору.

Тестові завдання до теми

1. До адміністративних методів регулювання банківської діяль­ності відносять:

a) нагляд за банківською діяльністю;

b) установлення економічних нормативів;

c) установлення нормативів обов’язкового резервування;

d) реєстрацію та ліцензування.

2. До індикативних методів регулювання банківської діяльності відносять:

a) нагляд за банківською діяльністю;

b) установлення економічних нормативів;

c) реєстрацію та ліцензування банків;

d) використання інструментів монетарної політики.

3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) містить:

a)  статутний капітал + емісійний дохід + розкриті резерви;

b) статутний капітал + розкриті резерви;

c) статутний капітал + резервний фонд + нерозподілений прибуток.

4. Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) включає:

a) усі резерви для покриття втрат за активними операціями;

b) лише резерви для покриття втрат за кредитними операціями;

c) лише резерви під стандартну заборгованість за кредитними операціями.

5. При розрахунку регулятивного капіталу комерційний банк може включати в субординований капітал той субординований борг, який виник щодо:

a)  лише юридичних осіб;

b)  юридичних і фізичних осіб;

c) лише фізичних осіб.

6. Обов’язкові резерви — це:

a) резервний фонд, що використовується для покриття збитків від банківської діяльності;

b) мінімальний розмір вкладу банку в центральному банку у розмірі встановленого відсотка від залучених коштів;

c) страхові фонди, що використовуються для покриття збитків за окремими активними операціями банків.

7. Резерв на покриття можливих втрат від операцій з цінними паперами створюється:

a) у встановленому відсотку від вартості портфеля цінних паперів;

b) у розмірі перевищення розрахункової ринкової вартості портфеля цінних паперів над його балансовою вартістю;

c) у розмірі перевищення балансової вартості портфеля цінних паперів над його розрахунковою ринковою вартістю.

8. Резерв на відшкодування можливих збитків за простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо їх отримання нарахованими доходами за активними операціями створюється:

a) у повному обсязі цих нарахованих доходів;

b) у встановленому відсотку залежно від виду нарахованих доходів;

c) у встановленому відсотку залежно від виду та строку нарахованих доходів.

9. До заходів впливу попереднього реагування, які НБУ застосовує до комерційних банків, належить:

a) програма фінансового оздоровлення;

b) накладення штрафів на банки;

c) відсторонення керівництва від управління банком.

10. До примусових заходів впливу, які НБУ застосовує до комерційних банків, належить:

a) призначення тимчасової адміністрації;

b) письмове застереження;

c) програма фінансового оздоровлення;

d) укладення письмової угоди.

Практичні завдання

Завдання 1. До НБУ звернулись особи-нерезиденти, які мають намір створити банк з іноземним капіталом. Визначте, якими повинні бути їхні дії для отримання попереднього дозволу НБУ на створення банку з іноземним капіталом, а також перелік документів, що потрібно подати для отримання відповідного дозволу.

Завдання 2. До НБУ звернувся банк з клопотанням про видачу письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України. Рівень регулятивного капіталу банку – 130 млн грн. Потрібно визначити дії НБУ щодо видачі дозволу, а також зазначити, за яких умов може бути отриманий письмовий дозвіл.