Найвидатнішим лікарем Візантії був Орибазій (326-403 рр.н.е.), лейб-медик імператора Юліана. Він зібрав величезну збірку праць вчених Греції і Риму під назвою “Сінапсіс” у 70-ти томах, чим зберіг їх для наступних поколінь. Крім витягів з робіт різних авторів, Орибазій включив у книгу власні висновки і узагальнення.

Павло Егінський і його праця Epitomoe Medicoe Libri Septem.

Павло Егінський – учень школи в Олександрії, де він з великим успіхом продовжував лікарську діяльність і після захоплення цього міста арабами. Його збірник класичних медичних праць з додатком власного великого досвіду, головне в галузі хірургії, було перекладено на арабську, пізніше на латинську мови, і він широко використовувався в медичнихшколах ще в ХV-XVI ст.Зберігся збірник з 7 книжок.

64.Останні дослідження, проведені іспанськими палеонтологами, показали, що наші далекі предки не були зовсім вже завзятим м'ясоїдами. Вони дуже любили ласувати і рослинами, тому навчилися добре розбиратися в їх властивостях. Подібні висновки вчені зробили після вивчення останків неандертальців, які жили в північному районі Іспанії. Вивчення хімічного складу скам'янілого зубного нальоту за допомогою газового хроматографа показало, що в ньому міститься велика кількість елементів їжі з рослинною походженням - вуглеводів, крохмалю. Причому, аналіз структури молекул даних елементів виявив, що їжа попередньо піддавалася термічній обробці.

Але найважливіше в тому, що неандертальці їли ромашку і деревій. А адже дані рослини не містять великої кількості поживних речовин. У свою чергу це означає, що їх вживали з лікувальних властивостей, в якості ліків. Таким чином, виходить, що вже сорок тисяч років тому почало зароджуватися знахарство.

Навіть зараз і ромашка, і деревій використовуються в народній медицині як антисептичні і протизапальні засоби. Приміром, ромашку застосовують при болях у шлунку, спазмах і кольках, різних жіночих хворобах. А деревій допомагає зупинити кровотечу, сприяє загоєнню ран, зняття головного болю, усунення захворювань нирок і печінки.

Варто відзначити і дані про вміння запасати і готувати їжу - і за допомогою вогню в тому числі - дані навички, які придбали наші далекі предки, на думку дослідників з Гарварда, є найважливішими для еволюції. Саме завдяки їм люди постійно розвивалися, так як їм ставала доступна висококалорійна їжа, яка необхідна для росту і вдосконалення мозку.

Вогнище, знайдене в одній з печер Південної Африки, є достовірним свідченням того, що вже мільйон років тому люди використовували вогонь при приготуванні їжі. Втім, варто зазначити, що є непрямі свідчення того, що перші «кухні» з'явилися набагато раніше, приблизно 1,9 мільйона років тому.

65.АВІЦЕННА (Ібн Сіна), інший відомий фахівець з медицини, походив з Бухари (територія сучасного Узбекистану). Він став одним з найвидатніших лікарів, філософів, астрономів і математиків XI століття. У своїй енциклопедії за назвою «Канон лікарської науки» Ібн Сіна зібрав увесь тогочасний набуток знань з медицини.

Авіценна написав у «Каноні», що туберкульоз заразний і може поширюватись через воду й ґрунт, що емоції впливають на фізичний стан людини і що нерви передають як біль, так і імпульси для скорочення м’язів. У «Каноні» описано близько 760 фармакологічних препаратів,— їхні властивості, дію та показання,— а також наведено принципи випробування нових ліків. Цією працею, яку переклали латинською, користувалися в медичних навчальних закладах Європи упродовж століть.

ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ

Заснування Острозької Академії

Заснування Острозької Академії відносять до 1576 р. Вибір саме Острогапояснюється:

а) зростанням економічного значення міста (особливо після остаточного утвердження тут К.-В.Острозького у 1574-1576 рр.),

б) центральним положенням його серед володінь князів Острозьких (їх„домоначальний град”);

в) розташуванням тут одного з центрів єпархії (Луцького і Острозького єпископства) з кафедральним собором (замкова Богоявленська церква),

г) існуванням культурних традицій (церкви і монастирі з їх бібліотеками,розвиток іконопису та музичного (хорового в першу чергу) мистецтва та ін.).

Засновником Острозької Академії є К.-В.Острозький, найбільший магнат Речі Посполитої, посідач ряду важливих державних посад. Це об'єднання матеріальної і владної сили разом з знатністю роду давали можливість князю відігравати помітну роль в політичному житті держави та її окремих регіонів (Волині, Київщини) та в релігійних справах (К.-В.Острозький відстоював рівність різних конфесій, захищав православ’я, виступав з ідеєю створення окремого патріархату в Речі Посполитій з можливим центром в Острозі).

Важлива роль у функціонуванні будь-якого культурно-освітнього закладу належала матеріальному забезпеченню. Першою фундаторкою Академії була племінниця К.-В.Острозького Гальшка Іллівна княжна Острозька. В своєму тестаменті (заповіті), написаному у березні 1579 р. в м. Турові і внесеному до Луцьких урядових (земських) книг у січні 1583 р., вона записала „на шпиталь і академію Острозьку” 6000 кіп грошів (копа – 60 грошів) литовських на Луцькому монастирі Св. Спаса і селі Доросинь. Прибутків з них було недостатньо для функціонування навчального закладу,науково-культурного центру та друкарні. Тому у лютому 1585 р. вже кн.К.-В.Острозький передає на шпиталь придбану ним Суразьку волость (м.Сураж та 8 сіл), що було затверджено королем. У шпиталі могли проживати православні. Патронат над ним здійснювали син князя Олександр (єдиний православний його нащадок) та Луцький і Острозький владика. В дійсності Суразька волость була наданням (фундацією) більш широким -не лише на шпиталь, а на весь Острозький культурно-освітній осередок, на Академію. Про це свідчить надання з Суразьких маєтностей (після затвердження фундації на шпиталь королем) коштів для викладачів академії(360 злотих) та фундація онуки К.-В.Острозького Ганни-Алоїзи (в заміжжіХодкевич) Острозькому костелу, в якій прямо вказується, що Суразька волость була надана „на школу грецьку і латинську”.

69.У VII ст. під зеленим стягом ісламу була зібрана велетенська імперія арабів, від Гібралтару на заході до Середньої Азії на сході. Проіснувавши півтора століття, імперія розпалась на окремі халіфати.

Араби зробили значний внесок у розвиток культури і науки, зокрема медицини. Наука зосереджувалась у товариствах освічених (меджліс-уляма) і будинках науки (даріл-фінум).

Араби винайшли так звані арабські цифри, додавши до раніше відомих нуль; започаткували аналітичну геометрію, тригонометрію і алгебру (аль-джабр). В астрономії вирахували географічні широту і довготу. Розвинули хімію, якій дали назву аль-хімія, отримали азотну, соляну кислоти, спирт (алкоголь), водяну баню, застосували фільтрування. Винайшли перо для писання, водяний і механічний годинники, магнітну голку, збільшувальне скло. Найвидатнішим арабським вченим був Магомед-аль-Хорезмі. ‘

Великих успіхір було досягнуто в галузі медицини. Вона зосереджувалась у приватних лікарнях і медичних школах при них.

Аптека, як медичний заклад, бере свій початок із арабських халіфатів.

До найвидатніших представників арабської медицини належать: Аль-Разі (850-923 рр.) та Ібн Сіна (980-1037 рр.).

Аль-Разі був засновником Багдадської лікарні і медичної школи. Для будівництва лікарні Аль-Разі пропонував розвішувати м’ясо в різних місцях міста _і будувати там, де воно найдовше збережеться. Він рекомендував перевіряти в лікарнях описи хвороб, які не завжди збігатимуться з описаним, закликав лікарів відкривати нові лікарські засоби.