Авіценна (Ібн-Сіна) (980-1037) - видатний середньоазіатський вчений, філософ, лікар. Справжнє його ім'я Абу Алі Хусейн Ібн Абдаллах Ібн Сіна. Праці Ібн Сіни належать до числа видатних творінь, що збагатили скарбницю світової культури. У спадок дісталося безліч праць з філософії, астрології, логіці, музиці, математиці, психології, теології та багатьох інших наук, але, звичайно, в першу чергу це його знамениті роботи в галузі медицини: "Медичний канон", "Книга Зцілення". Народжений у Персії (на території нинішнього Узбекистану), потім відомий на Сході під ім'ям Авіценна, був одним з найбільш видатних дослідників і практиків в історії медицини. Медициною Авіценна зацікавився дуже рано, не маючи ще і12 років від роду, він зайнявся її вивченням за порадою знаменитого лікаря і філософа Абу Салаха ал-Масіха. "Потім я звик до науки лікування, - йдеться в автобіографії Авіценни, - і став читати книги, присвячені їй і, звичайно, досяг успіху в медицині в найкоротший час так, що відомі лікарі того часу стали приходити до мене за порадою. Відвідував я і хворих , і в результаті досягнутого мною досвіду відкрилися переді мною такі врата зцілення, що це не піддається опису. А було мені в цей час шістнадцять років ". Ібн-Сіна (Авіценна) починає займатися самостійною практикою і незабаром стає настільки відомим лікарем, що його запрошують до палацу для лікування важко хворого еміра Бухари Нуха ібн-Мансура. Авіценна ввів в обіг багато нових трав, що володіють медичними властивостями, використовував антисептичні властивості алкоголю і широко використовував мінеральні води. Саме протягом його життя відбулося значне збільшення впливу східної медицини. Написав близько 450 трактатів на теми з різних галузей науки, з них збереглося близько 240. Більшість з його праць (близько 150) присвячені філософській тематиці, 40 — медицині. Найвідомішими роботами є «Книга зцілення», обширна філософська і наукова енциклопедія, і «Канон лікарської науки», який був основним підручником для вивчення медицини у багатьох середньовічних університетах. Тож ми з легкістю можемо назвати його найвидатнішим лікарем-вченим середньовічного Сходу.

49. =Кано?н лікарської науки= Авіценни.

Кано?н лікарської науки - робота енциклопедичного характеру з медицини. Автор — перський вчений 11 століття Авіценна.

При написанні книги Авіценна спирався на прочитані ним праці античних медиків, зокрема Галена і Гіпократа, а також у значній мірі на власний досвід спостережень за хворими, дослідження лікувальних властивостей рослин. «Канон лікарської науки» був основним підручником для вивчення медицини у багатьох середньовічних університетах[1].

Видання "Канону лікарської науки" латинською мовою

«Канон» складається з п'яти книг.

 - Перша книга

У першому томі викладені теоретичні погляди медичних поглядів Авіценни, філософія медицини і почасти її історія. Наведений короткий огляд анатомії людини.

В цій же книзі містяться вчення про рідини («соки») людського організму. На той час медицина не знала про існування кровообігу. Натомість панівною була версія про те, що в тілі людини є чотири види рідин. Кров у артеріях, флегма — у мозкові, жовта жовч — у печінці, чорна жовч — у селезінці. Розглядаються відмінності у тілобудові людей, детально аналізуються причини як хвороб з їх симптомами, так і здоров'я. Окремі розділи в першій книзі виділені для пульсу та сечі. Приділена увага режиму, фізичним вправам, дієтетиці.

- Друга книга

У другій книзі описуються прості ліки. Наведено 785 рослинних, тваринних та мінеральних засобів із вказанням їхнього походження, способу добування і методів приготування і застосування.

- Третя книга

Третя книга присвячена місцевим хворобам. Детально розглядаються хвороби голови: очей, вух, горла, носа, язика та інші.

- Четверта книга. Описує загальні хвороби організму. Багато уваги приділено різним видам лихоманок.

П'ята книга

- П'ятий том містить описи та способи приготування і застосування складних ліків.