...рина, ...кола.., ...мофій, ...ок, ...рій.

РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Займенники є особові:

Я й ми, ти й ви, що їм дано особи замінять у мові –

він, вона, вони й воно.

Зворотний вкаже на предмет як на об’єкт своєї ж дії:

себе, собі... – Це наперед

З нас кожен визначить зуміє.

Присвійні – тут, якщо простежить, таїться в назві вже самій

те, що предмет комусь належить:

свій, наш, і ваш, і твій, і мій.

Цей, той, такий, а також стільки – виразно вказують на щось.

Ще означальні – це постійно щось кимсь виконується десь без допомоги, самостійно:

сам, всякий, інший, кожен, весь. Питальні легко розкривають своєї сутності секрет:

хто, що, котрий і чий питають, яка особа чи предмет.

Відносні – що? Це ті ж питальні

у функції сполучних слів,

в складнопідрядності – єднальні, їх пам’ятать сам Бог велів.

І неозначені – це те, що

й питальні (схожі не дарма): хтось, будь-хто, деякий і дещо, але конкретності нема.

І заперечні – ті ж ознаки,

що й у питальних, тільки з ні: ніхто, ніщо, нічий, ніякий – як бачим, також не трудні.

Д. Білоус

ВИВЧІТЬ!

За значенням і граматичними ознаками виділяються дев’ять розрядів займенників, які допомагають їх розпізнавати в усному і писемному мовленні.

1. Чого собі не зичиш і другому не бажай. 2. Не шукай у других правди, як у тебе її нема. 3. Кішка з дому, мишам воля в ньому. 4. Коли немає пісні на вустах, на них сідає туга, жаль чи страх. 5. Спершу скажи собі, а потім іншим. 6. Йому як з гуски вода. 7. Ти йому про діло, а він про козу білу (Нар. творчість).

181. Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Випишіть з тексту займенники, визначте їх розряди. Які художні засоби використала автор для характеристики героїв.

Жар-птиця Сусідка моя – чарівниця –

годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-птицю

з очима-намистинками.

І як воно трапилось – хто його зна – та тільки дверцят не замкнула вона.

Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця, і враз освітилась

казково столиця.

Летіла все вище, так гарно, так вільно,

як в найзолотішім, найкращім мультфільмі...

Дорослим і дітям яснішали лиця:

«Як хороше жити

під сонцем Жар-птиці!»

І тільки ота трьохсотлітня ґава, яка себе називала Павою

(старезна, без ока, та ще й кульгава), знайшла Жар-птицю непристойно яскравою.

І вся вороняча орава зчинила люту стрекотняву:

«Вона яскра-яскра-яскррава! Таку чужу нескромну птицю тримать годиться

тільки в клітці!»

Вже третій день – нема Жар-птиці. І людям посмутніли лиця.

О, не сумуйте. Її нема, бо – розумієте? – зима.

Жар-птиця ж – птаха екзотична, південна, до снігів незвична.

Ну, от і простудилась трішки. Лежить вона терпляче в ліжку, п’є молоко, клює родзинки, чита «Барвінок» і «Мурзилку». Пішли на лад у неї справи.

І скоро знов злетить вона

на злість лихим, кульгавим ґавам, на новорічну радість нам!

І. Жиленко

182. Кросворд «Сховане слово».