Г. Бойко
 |
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
Морфологія – це розділ мовознавства, у якому слова вивчаються як частини мови. Вони характеризуються за такими спільними для них рисами: 1) загальним значенням; 2) морфологічними ознаками (граматичним значенням); 3) синтаксичною роллю. В українській мові – 10 частин мови. Вони поділяються на самостійні, службові і вигук.
Самостійні частини мови називають предмети, дії, ознаки предметів і дій, кількість (тобто мають предметне лексичне значення), мають морфологічні ознаки (рід, число, відмінок, час, особу та ін.), виступають у реченні його членами.
Службові частини мови не є членами речення, не мають предметного лексичного значення, але мають морфологічні ознаки (незмінність та ін.).
Вигук (ой! гов! алло! спасибі) не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови.
ПРАГНЕМО ЗНАТИ БІЛЬШЕ!
 |
Використання різних частин мови збагачує й урізноманітнює мовлення. Залежно від ситуації ми можемо, наприклад, сказати: подобається блакитне небо – подобається блакить неба; люблю малювати – люблю малювання; аркуш поділили натроє – аркуш поділили на три частини.
8. I. Перепишіть. У кожному реченні визначте самостійні частини мови.
Найбільш за все я люблю осінь у Донецьку. Надзвичайної краси Парк кованих фігур є головною прикрасою міста.
Терикони з приходом осені набувають особливого вигляду. Вони вдягаються в сонячно-помаранчеві кольори і аж до приходу перших холодів не втрачають своєї яскравості й неповторності.
II. Усно продовжiть розповiдь про красу свого міста восени (3–5 речень).
ІМЕННИК: ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНА РОЛЬ
Іменник! Він узяв собі на плечі велике діло – визначати речі, –
Ім’я, найменування і наймення:
Робота, біль, і радість, і натхнення.
Д. Білоус
Ознайомившись із матеріалом, ви:
| дізнаєтесь | навчитесь | зрозумієте |
| · що таке іменник (як частина мови); · яку роль виконують іменники в мовленні; · ознаки іменника: назви істот – неістот; загальні і власні назви; рід, число, відмінок; типи відмін; · особливості відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині; · основні способи творення іменників; · написання й відмінювання імен по батькові; · правила написання іменників | · розпізнавати іменники; · визначати їх постійні й непостійні ознаки; · правильно використовувати іменники в мовленні; · утворювати іменники; · правильно відмінювати й писати українські імена по батькові; · розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх; · знаходити й виправляти помилки на вивчені правила | · як застосовувати здобуті знання про іменник; · як правильно і доцільно вживати у мовленні різні форми іменників |
ПРАГНЕМО ЗНАТИ БІЛЬШЕ!
Назву іменник почали вживати з 1873 року. Її першим використав Омелян Партицький, який іменник називав речівником.
Випередити іменник у кількості слів не спроможна жодна частина мови. В 11-томному «Словнику української мови» нараховується близько 135 тис. слів. Серед них іменників майже половина. Порівняно з іменниками дієслів удвічі менше.
ВИВЧІТЬ!
Іменник (рос. имя существительное) – це самостійна частина мови, що означає предмет і відповідає на питання хто? що? Наприклад: книга, вовк, дощ, доброта.
Іменники змінюються за відмінками й числами, належать до чоловічого, жіночого або середнього роду.
У реченні іменник може бути будь-яким членом речення (частіше підметом та додатком). Наприклад: Життя наше – це подорож. Річка Кальміус розлилася. Марія зачинила двері. Заєць зник у кущах.
Іменники за лексичним значенням
Конкретні
Назви предметів, явищ, які пізнаються органами чуття людини.
Дата: 2019-02-02, просмотров: 562.
