Швидкість нагріву регулюють латром:

– при випробуванні рідин із спалахом до 50°С температуру підвищують із швидкістю 1^оС за 40–60 с при безперервному помішуванні рідини;

– при випробуванні рідин з температурою спалаху понад 50°С – зі швидкістю 1°С за 10–12 с.

Випробування рідин з температурою спалаху до 50°С починають проводити з температури не більше ніж на 10°С до передбачуваної через кожен 1°С.

Випробування рідин з температурою спалаху вище 50°С – не більш, ніж за 17°С нижче передбачуваної.

Випробування на спалах проводять при підвищенні температури на кожен 1°С – для рідин з температурою спалаху до 104°С і на кожні 2°С – для рідин з температурою спалаху вище 104°С.

Рідина, що піддається дослідженню, перемішується обертанням мішалки. Перемішування припиняється тільки у момент введення полум'я в судину. Отвір кришки відкривається на 1 с. Якщо спалах не відбувся, рідина знову перемішується, і операція запалення повторюється через кожен 1°С.

За температуру спалаху приймають температуру, що показується термометром у момент чіткої появи першого полум'я над поверхнею рідини усередині приладу.

При появі неясного спалаху вона повинна бути підтверджена наступним спалахом при підвищенні температури на 1 або 2°С.

Якщо при цьому спалах не відбудеться, випробування повторюють.

Таблиця 17.1 – Вихідні дані

При атмосферному тиску, що відрізняється від 760 мм рт.ст. на 15 мм і більш, в показану термометром температуру вводять поправку:

,                         (17.3)

де Р – фактичний атмосферний тиск, мм рт.ст.

Поправку додають при Р нижче 760 мм рт.ст. і віднімають у випадку атмосферного тиску вище 760 мм рт.ст.

Визначити основні показники пожежонебезпечності досліджуваної рідини, навести класифікацію рідини, приміщення та будівлі, у яких застосовують зазначену речовину (табл. 17.1).

Зміст звіту

1. Скласти рівняння повного згоряння одного моля горючого компоненту досліджуваної рідини.

2. Розрахувати концентраційні межі вибухонебезпечності пароповітряних сумішей цієї рідини.

3. Визначити групу, підгрупу горючості, групу вибухонебезпечності пароповітряної суміші за її температурою самозаймання, категорію приміщення та будівлі за пожежовибухонебезпечністю згідно з [11].

4. Результати замірів, розрахунків та визначень занести до підсумкової таблиці 17.2 та коротко викласти у висновку.

Таблиця 17.2 – Результати вимірювань і розрахунків

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Вредные вещества в промышленности. [Текст] : справочник в 3-х томах / Под ред. Лазарева Н. В. – М. : Химия, 1991. – 271 с.

2. ГОСТ 12.1.005–88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. [Текст] – Введ. с 1989–01–01. – М. : ИПК изд-во стандартов, 1989. – 126 с.

3. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов и средства их тушения [Текст] : справ. изд., в 2 кн. – М.: Химия, 1990. – 914 с.

4. Рожков, А. П. Пожежна безпека [Текст] : справ. изд. / А. П. Рожков. – К. : Пожінформтехніка, 1999. – 256 с.

5. ДБН В.2.5–28–2006. Природне і штучне освітлення. [Текст] – Введ. с 2006–01–10. – К. : Мінбуд України, 2006. – 76 с.

6. Справочная книга по светотехнике [Текст]: справочник / Под ред. Ю.Б. Айзенберга. – М. : Энергоатотмиздат, 1983. – 472 с.

7. НПАОП 0.00–6.02–12. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. [Текст] – Введ. з 2012–01–01. – К. : ІМЦ, 2011. – 99 с.

8. СНиП 2.04.05–91. Отопление, вентиляция и кондиционирование. [Текст] – Введ. с 2004–01–01. – М. : Промстройпроект, 2004. – 173 с.

9. Щекин, Р. В. Справочник по теплоснабжению и вентиляции. Вентиляция и кондицио-нирование воздуха [Текст] : Справочник / Р. В. Щекин [и др.] – К.: Техніка, 1986. – 286 с.

10. ГОСТ 12.1.003–2014. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. [Текст] Введ. с 2015–11–01. – М.: Стандартинформ, 2015. – 24 с.

11. НАПБ Б.03.002–2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою [Текст] – Введ. с 2007–12–03. – К. : Бизнес и безопасность, 2008. – 31 с.