Визначення температури спалаху
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Швидкість нагріву регулюють латром:

– при випробуванні рідин із спалахом до 50°С температуру підвищують із швидкістю 1оС за 40–60 с при безперервному помішуванні рідини;

– при випробуванні рідин з температурою спалаху понад 50°С – зі швидкістю 1°С за 10–12 с.

Випробування рідин з температурою спалаху до 50°С починають проводити з температури не більше ніж на 10°С до передбачуваної через кожен 1°С.

Випробування рідин з температурою спалаху вище 50°С – не більш, ніж за 17°С нижче передбачуваної.

Випробування на спалах проводять при підвищенні температури на кожен 1°С – для рідин з температурою спалаху до 104°С і на кожні 2°С – для рідин з температурою спалаху вище 104°С.

Рідина, що піддається дослідженню, перемішується обертанням мішалки. Перемішування припиняється тільки у момент введення полум'я в судину. Отвір кришки відкривається на 1 с. Якщо спалах не відбувся, рідина знову перемішується, і операція запалення повторюється через кожен 1°С.

За температуру спалаху приймають температуру, що показується термометром у момент чіткої появи першого полум'я над поверхнею рідини усередині приладу.

При появі неясного спалаху вона повинна бути підтверджена наступним спалахом при підвищенні температури на 1 або 2°С.

Якщо при цьому спалах не відбудеться, випробування повторюють.


Таблиця 17.1 – Вихідні дані

№ з/п

Горючий компонент рідини

Формула

Температура, °С

Частка об’єму

даного приміщення від загального об’єму будівлі, %

спалаху

само-займання

1

гексан

С6Н14

–31

451

4

2

бензол

С6Н6

6

362

8

3

метанол

СН4О

42

287

12

4

ацетон

С3Н6О

77

199

16

5

метилацетат

С3Н6О2

158

111

4

6

диметиловий ефір

С2Н6О

–31

92

8

7

етиленгліколь

С2Н6О2

6

451

12

8

мурашина кислота

СН2О2

42

362

16

9

метиламін

СН5N

–31

287

4

10

гептан

С7Н16

6

199

8

11

толуол

С7Н8

–31

111

12

12

етанол

С2Н6О

158

92

16

13

метилетилкетон

С4Н8О

42

451

4
14

етилацетат

С4Н8О2

77

362

8

15

діетиловий ефір

С4Н10О

–31

199

12

16

пропиленгліколь

С3Н8О2

158

287

16

17

оцтова кислота

С2Н4О2

6

111

4

18

етиламін

С2Н7N

42

92

8

19

октан

С8Н18

77

451

12

20

ксилол

С8Н10

158

362

16

21

пропанол

С3Н8О

–31

287

4

22

метилпропилкетон

С5Н10О

6

199

8

23

пропилацетат

С5Н10О2

42

111

12

24

метилтретбутиловий ефір

С5Н12О

77

92

16

25

бутиленгліколь

С4Н10О2

158

451

4

26

пропіонова кислота

С3Н6О2

–31

362

8

27

бутиламін

С4Н11N

6

287

12

28

циклогексан

С6Н12

42

199

16

29

ізопропилбензол

С9Н12

77

111

4

30

бутанол

С4Н10О

158

92

8

31

метилбутилкетон

С6Н12О

–31

451

12

32

бутилацетат

С6Н12О2

6

362

16

33

діоксан

С4Н8О2

42

287

4

34

етилцеллозольв

С4Н10О2

77

199

8

35

масляна кислота

С4Н8О2

158

111

12

36

анілін

С6Н7N

77

92

16

                   

 

При атмосферному тиску, що відрізняється від 760 мм рт.ст. на 15 мм і більш, в показану термометром температуру вводять поправку:

,                         (17.3)

де Р – фактичний атмосферний тиск, мм рт.ст.

Поправку додають при Р нижче 760 мм рт.ст. і віднімають у випадку атмосферного тиску вище 760 мм рт.ст.

Визначити основні показники пожежонебезпечності досліджуваної рідини, навести класифікацію рідини, приміщення та будівлі, у яких застосовують зазначену речовину (табл. 17.1).


Зміст звіту

1. Скласти рівняння повного згоряння одного моля горючого компоненту досліджуваної рідини.

2. Розрахувати концентраційні межі вибухонебезпечності пароповітряних сумішей цієї рідини.

3. Визначити групу, підгрупу горючості, групу вибухонебезпечності пароповітряної суміші за її температурою самозаймання, категорію приміщення та будівлі за пожежовибухонебезпечністю згідно з [11].

4. Результати замірів, розрахунків та визначень занести до підсумкової таблиці 17.2 та коротко викласти у висновку.

 

Таблиця 17.2 – Результати вимірювань і розрахунків

1 Горючий компонент рідини  
2 Температура спалаху, °С  
3 Концентраційні межі вибуху, об.%: – нижня – верхня  
4 Група горючості рідини  
5 Підгрупа горючості рідини  
6 Група вибухонебезпечності пароповітряної суміші  
7 Категорія пожежонебезпечності приміщення  
8 Категорія пожежонебезпечності будівлі  

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Вредные вещества в промышленности. [Текст] : справочник в 3-х томах / Под ред. Лазарева Н. В. – М. : Химия, 1991. – 271 с.

2. ГОСТ 12.1.005–88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. [Текст] – Введ. с 1989–01–01. – М. : ИПК изд-во стандартов, 1989. – 126 с.

3. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов и средства их тушения [Текст] : справ. изд., в 2 кн. – М.: Химия, 1990. – 914 с.

4. Рожков, А. П. Пожежна безпека [Текст] : справ. изд. / А. П. Рожков. – К. : Пожінформтехніка, 1999. – 256 с.

5. ДБН В.2.5–28–2006. Природне і штучне освітлення. [Текст] – Введ. с 2006–01–10. – К. : Мінбуд України, 2006. – 76 с.

6. Справочная книга по светотехнике [Текст]: справочник / Под ред. Ю.Б. Айзенберга. – М. : Энергоатотмиздат, 1983. – 472 с.

7. НПАОП 0.00–6.02–12. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. [Текст] – Введ. з 2012–01–01. – К. : ІМЦ, 2011. – 99 с.

8. СНиП 2.04.05–91. Отопление, вентиляция и кондиционирование. [Текст] – Введ. с 2004–01–01. – М. : Промстройпроект, 2004. – 173 с.

9. Щекин, Р. В. Справочник по теплоснабжению и вентиляции. Вентиляция и кондицио-нирование воздуха [Текст] : Справочник / Р. В. Щекин [и др.] – К.: Техніка, 1986. – 286 с.

10. ГОСТ 12.1.003–2014. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. [Текст] Введ. с 2015–11–01. – М.: Стандартинформ, 2015. – 24 с.

11. НАПБ Б.03.002–2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою [Текст] – Введ. с 2007–12–03. – К. : Бизнес и безопасность, 2008. – 31 с.

Дата: 2018-12-21, просмотров: 458.