Розрахунок місцевої вентиляції
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Геометричні розміри повітрозабірного пристрою місцевої вентиляційної установки розраховуємо залежно від форми поперечного перерізу (табл. 13.3). Для перерізу прямокутної форми:

А = а + 0,8 h,                                 (13.8)

B = b + 0,8 h,                             (13.9)

де а – довжина завантажувального отвору, м;

b – ширина завантажувального отвору, м;

h – відстань від отвору до повітрозабірного пристрою, м;

Для перерізу круглої форми:

D = d + 0,8 h,                            (13.10)

де d – діаметр завантажувального отвору, м;


Таблиця 13.4 – Відцентрові вентилятори

Продуктивність вентилятора,

м3 / год

Номер вентилятора

Напір,

мм вод.ст.

Частота обертання, об /хв

Електродвигун

тип

потужність, кВт

Вентилятори типу ВЦ 4–70

700 2,5 18 1500

4АА56 А4

0,12

1350 2,5 67 2500

4АА63 В2

0,55

1400 3,15 27 1500

4АА63 А4

0,25

2000 3,15 116 3000

4A80 A2

1,50

2800 4 45 1500

4А71 В4

0,75

3000 3,15 116 3000

4A80 B2

2,20

3700 5 31 1000

4А80 А6

0,75

5800 5 72 1500

4А90 L4

2,20

5800 4 190 3000

4A100 L2

5,50

7500 6,3 50 1000

4А100 L6

2,20

8500 6,3 120 1500

4A112 M4

5,50

11500 6,3 120 1500

4A132 S4

7,50

16200 8 95 1000

4A132 M6

7,50

24000 10 80 750

4A160 M8

11,00

25000 10 150 1000

4A180 M6

18,50

30000 10 150 1000

4A200 M6

22,00

Вентилятори типу ВЦ 4–76

16400 8 80

920

4А112М А4

5,50
18400 8 99

1035

4A132 S4

7,50
20000 8 115

1150

4A132 M4

11,00
23000 8 150

1290

4A160 S4

15,00
25500 8 185

1440

4A180 S4

22,00
28000 8 236

1620

4A180 M4

30,00
29000 10 89

812

4А132 M4

11,00
30000 16 160

650

4A250 M6

55,00
36000 10 139

1014

4A180 S4

22,00
41000 10 174

1140

4A180 M4

30,00
46000 10 219

1280

4A200 L4

45,00
60000 16 120

555

4A200 L6

30,00
80000 16 120

580

4A225 M6

30,00
120000 20 60

365

4A200 L6

30,00
120000 20 80

400

4A225 M6

37,00
120000 20 120

465

4A250 M6

55,00

Вентилятори відцентрові пилові типу ВЦП 7–40

5000 5 300

1755

4A132 S4

7,50
8000 6 300

1790

4A160 S4

15,00
13500 8 190

1285

4A160 M4

18,50
15000 8 240

1440

4A180 S4

22,00
17000 8 295

1615

4A200 M4

37,00
18000 8 320

1650

4A200 M4

37,00
               

 

 


Розрахувати потрібну величину об’ємної швидкості відбору повітря (м3/год):

W = S ∙ V ∙ 3600,                            (13.11)

де V – величина лінійної швидкості повітря у відкритому перерізі повітрозабірного пристрою, 0,5–1,2 м/с;

Клас небезпечності речовини Лінійна швидкість повітря
1 1,20
2 1,00
3 0,75
4 0,50

S – площа нижнього перерізу повітрозабірного пристрою, м2.

– для прямокутного перерізу:

S = А ∙ В;                                    (13.12)

– для круглого перерізу:

.                                   (13.13)

Вибрати вентилятор із каталогу (табл. 13.4) та визначити необхідну кількість вентиляторів, вказати їх тип, номер та продуктивність.



Розрахунок вентиляції для лабораторії

Розрахувати необхідну об’ємну швидкість відбору повітря для витяжної шафи за формулою

              W = 3600 ∙ V ∙ S,                          (13.14)

де V – величина лінійної швидкості повітря у відкритому перерізі витяжної шафи, 0,5…1,2 м/с;

S – площа нижнього відкритого перерізу витяжної шафи, м2.

S = a ∙ h,                                     (13.15)

де a  – ширина витяжної шафи, 1…1,2 м;

h – висота відкритого перерізу витяжної шафи, 0,15…0,4 м.

Вибрати вентилятор із каталогу (табл. 13.4) та вказати його тип, номер і продуктивність.

Зміст звіту

1. Короткий опис змісту і порядку виконання роботи.

2. Схема підключення мікроманометра при вимірюваннях тиску (рис. 13.2).

3. Визначення лінійної та об’ємної швидкості руху повітря у повітроводах.

4. Розрахунок кратності повітрообміну.

5. Результати вимірювань і розрахунків звести в таблицю 13.5.

6. Розрахунок місцевої та загальнообмінної вентиляції для виробничих приміщень.

7. Висновок: в робочому приміщенні студента … необхідно … шт. вентиляційних установок, які забезпечують нормальні санітарно-гігієнічні умови праці.


Таблиця 13.5 – Результати вимірювань і розрахунків

 

Динамічний тиск hд,

мм вод.ст.

Площа перерізу повітроводу F, м2

Швидкість руху повітря

Об’єм приміщення V, м3

Кратність повітро-обміну

К

лінійна V, м/с об’ємна W, м3/год
           

Лабораторна  робота  17

ВИЗНАЧЕННЯ  ПОКАЗНИКІВ ПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕЧНОСТІ

ВИРОБНИЧИХ ОБЄКТІВ

Мета роботи – експериментальне визначення температур спалаху, встановлення категорії виробництва по пожежній небезпеці згідно [11].

Теоретична частина

Параметри, які визначають вибухопожежні властивості легкозаймистих і горючих сумішей:

– температура спалаху;

– температура займання;

– температура самозаймання;

– температурні і концентраційні межі вибуховості.

Температурою спалаху називається мінімальна температура горючої речовини, при якій над його поверхнею утворюється суміш пари і газів з повітрям, здатна спалахувати в повітрі від джерела запалення. Проте швидкість їх утворення недостатня для подальшого горіння.

Залежно від температури спалаху пари рідини підрозділяються на групи:

– легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху до +61°С;

– горючі (ГР) з температурою спалаху +61°С і вище.

Залежно від температури спалаху легкозаймисті рідини відносяться до наступних підгруп:

– особливо небезпечні – з температурою спалаху до мінус 18°С;

– постійно небезпечні – з температурою спалаху від мінус 18°С до 23°С;

– небезпечні при підвищеній температурі – з температурою спалаху від 23°С до 61°С.

Мінімальна температура нагріву горючої речовини, при якій відбуваються займання суміші пари, що утворюється, з повітрям і загоряння рідини від джерела запалення, називається температурою займання.

Температура займання – небезпечніша, ніж температура спалаху, оскільки пари і рідина при температурі займання після видалення джерела запалення продовжують горіти. Тому для надійності необхідно визначати температуру спалаху і температуру займання, встановивши між ними діапазон.

У легкозаймистих рідин різниця між температурою спалаху і займання незначна, тобто температура спалаху нижче за температуру займання на 1÷5°С.

У горючих рідин ця різниця більш значна, тобто температура спалаху нижче температури займання на 10°С і більш.

Про пожежну небезпеку рідин судять по температурі спалаху. Чим нижче температура спалаху, тим більшу небезпеку представляє рідина.

Характеристикою вибухонебезпеки горючих парів і газів є нижня і верхня концентраційні межі займання.

Мінімальна концентрація пари горючої речовини в суміші з повітрям, яка здатна вибухати за наявності джерела запалення, називається нижньою концентраційною межею займання.

Максимальна концентрація пари горючої речовини в суміші з повітрям, при якій можливий вибух за наявності джерела запалення, називається верхньою концентраційною межею займання. За межею верхньої концентраційної межі займання суміш горить без вибуху спокійно, як горючий газ.

Таким чином, верхня і нижня концентраційні межі займання означають, що тільки в області концентрацій суміші парів і газів з повітрям, обмеженим цими межами, може відбутися вибух.

Концентраційні межі займання (об.%) зазвичай визначають експериментально. Але їх можна розрахувати по наступних емпіричних формулах, %:

,                   (17.1)

,                                 (17.2)

де N – число атомів кисню, необхідне для згорання однієї молекули горючої речовини (визначається за реакцією горіння).

По пожежо- і вибухонебезпеці згідно [11] всі виробництва діляться на 5 категорій: А і Б – вибухо- і пожежонебезпечні; В, Г, Д – пожежонебезпечні.

Опис приладу

Температура спалаху визначається на приладі закритого типу ПВНЕ       (рис. 17.1).

Прилад має закриту повітряну ванну 1 з сорочкою, що оберігає від тепловипромінювань. У повітряну ванну поміщений резервуар 3 для випробовуваної рідини – циліндрична латунна посудина з плоским дном, що обігрівається електричною спіраллю 2.

Усередині посудини є мішалка 4, що приводиться в обертання за допомогою гнучкої передачі 6. У латунній посудині зроблена риска для вказівки рівня заповнення рідиною.

Посудина (тигель) закривається кришкою, що має отвори для термометра 5 і мішалки 4, а також отвір для підпалу пари рідини, який відкривається за допомогою важеля 7. Одночасно з відкриттям отвору важіль 7 повертає пальник 8 так, щоб полум'я було направлене до середини отвору.

 

Рисунок 17.1 – Прилад ПВНЕ: 1 – повітряна ванна з сорочкою; 2 – електрична спіраль;    3 – резервуар для випробуваної рідини; 4 – мішалка; 5 – термометр: 6 – гнучка передача;            7 – важіль; 8 – пальник

 

Дата: 2018-12-21, просмотров: 681.