В РОБОЧІЙ ЗОНІ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
Мета роботи – навчитися визначати та аналізувати параметри метеорологічних умов у робочій зоні виробничих приміщень.
Теоретична частина
Метеорологічні умови мають великий вплив на організм людини і є важливою характеристикою гігієнічних умов праці. Метеорологічні умови характеризуються такими параметрами, як температура, вологість і швидкість руху повітря, тобто факторами, які впливають на теплообмін людини з навколишнім середовищем.
Встановлено, що при температурі повітря у межах 16–20ºС висока вологість повітря не виявляє особливого впливу на організм людини, але вона дуже важко переноситься при температурі 30ºС і вище: тіло перегрівається, спостерігається наростаюча слабкість, головний біль, запаморочення. Рух повітря в залежності від його швидкості може поліпшити або погіршити самопочуття людини.
Особливо шкідливо для організму поєднання декількох несприятливих метеорологічних факторів, наприклад, низької температури з високою вологістю і великою швидкістю руху повітря або високої температури з підвищеною вологістю і мінімальною швидкістю руху повітря.
Оптимальні і допустимі температура, відносна вологість і швидкість руху повітря встановлюються для робочої зони виробничих приміщень з врахуванням надлишків явної теплоти, важкості виконання роботи і сезону року. Температура, вологість і швидкість руху повітря в робочій зоні повинні відповідати нормам, вказаним у додатках 6.1–6.4.
Використані прилади
1) Для визначення температури повітря робочої зони використовують звичайний термометр.
При наявності у повітрі робочої зони явно виражених теплових випромінювань температуру вимірюють парним термометром – приладом, який складається з двох термометрів. У одного з них резервуар зі ртуттю посріблено, у іншого – почорнено. Тому один з термометрів відбиває теплові промені, а інший – поглинає їх. Дійсна температура повітря:
(6.1)
де k – константа приладу, яка визначається емпірично;
tч, tс – показання відповідно почорненого і посрібленого термометра, ºС.
2) Для визначення вологості повітря використовують психрометри різних модифікацій. Психрометр Августа (без вентилятора), наведений на рисунку 6.1, складається з двох звичайних термометрів. Кулька одного з термометрів обернена марлею, кінець якої опускається в стакан з водою (дистильованою чи кип’яченою). Один термометр називається вологим, інший – сухим.
Вода з поверхні марлі випаровується. Випаровування проходить тим інтенсивніше, чим сухіше навколишнє повітря і більше швидкість його руху. Відповідно змінюється і кількість теплоти, яка забирається від вологого термометра. Тому вологий термометр завжди показує нижчу температуру, ніж сухий.
Для швидких і короткочасних вимірювань застосовують аспіраційний психрометр Ассмана, особливість якого в тому, що обидва термометра омиваються потоком повітря з певною швидкістю (2,5–4 м/с).
Аспіраційний психрометр складається з двох однакових термометрів (рис. 6.2), закріплених в спеціальній оправі, яка має вентилятор з електричним чи механічним приводом. Резервуар одного термометра обгорнений батистом чи марлею і перед роботою змочується водою за допомогою піпетки.
Рисунок 6.1. Психрометр Августа: 1 – «сухий» термометр; 2 – дистильована вода; 3 – «вологий» термометр
| 
Рисунок 6.2. Аспіраційний психрометр Ассмана: 1 – трубки з подвійними стінками; 2 – аспіратор; 3 – «сухий» термометр; 4 – «вологий» термометр; 5 – вітровий запобіжник; 6 – піпетка з водою
|
3) Швидкість руху повітря вимірюється анемометрами. Залежно від передбачуваної швидкості застосовуються наступні види анемометрів для швидкостей:
0,3–5 м/с – крильчастий;
1–20 м/с – чашечний;
2,0–30 м/с – індукційний.
Крильчастий анемометр (рис. 6.3) складається з крильчатки, що обертається, з алюмінієвими або слюдяними крилами. За допомогою черв’ячної передачі обертання крильчатки передається стрілкам, які рухаються по циферблату і відраховують кількість поділок в одиницях, сотнях і тисячах. Тому для визначення швидкості руху повітря необхідно одночасно відраховувати час за допомогою секундоміру.
Чашечний анемометр (рис. 6.4) складається з чотиричашечної метеорологічної вертушки, насадженої на вісь. На нижньому конусі нарізано черв’як із зубчатим редуктором, який передає рух трьом стрілкам рахункового механізму. Циферблат рахункового механізму має три шкали: одиниць, сотень і тисяч поділок. Механізм вмикається і вимикається аретиром.
Рисунок 6.3 – Анемометр крильчастий
| 
Рисунок 6.4 – Анемометр чашечний
|
Дія індукційного анемометру (рис. 6.5) основана на вимірюванні кутової швидкості обертання тричашечної метеорологічної вертушки методом електричного індукційного тахометра. Під дією повітряного потоку вертушка разом з віссю завжди обертається тільки в одну сторону.
| Обертаючись разом з віссю, магнітна система створює обертове магнітне поле, яке викликає в металічному ковпаку вихрові струми. Взаємодія вихрових струмів з магнітним полем магніту викликає момент, прикладений до металічного ковпака. Під дією цього моменту ковпачок обертається, закручуючи спіральну пружину. Величина кута повороту вісі з ковпачком пропорційна частоті обертання вертушки; отже, відхилення стрілки анемометра пов’язане певною залежністю зі швидкістю вітру. | 
Рисунок 6.5 –
Анемометр індукційний
|
Для вимірювання швидкості руху повітря у межах 0,03–5 м/с і його температури 10–60ºС використовують термоанемометр, в основу якого покладений принцип охолодження прийомного тіла – датчика, який знаходиться у повітряному потоці і нагрівається струмом. В якості датчика застосовують напівпровідниковий мікротермоопір. Для живлення приладу використовують стабілізоване джерело живлення на 220 В або елементи типу «Марс» (або «Сатурн»).
| 4) Для визначення загальної охолоджуючої сили повітряного середовища використовують кататермометри (рис. 6.6), які дозволяють визначати комплексну дію температури, вологості і швидкості руху повітря на самопочуття людини. Кататермометр, який застосовують для визначення малих швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с), являє собою спиртовий термометр з резервуаром циліндричним або у вигляді кулі. Резервуар переходить в капілярну трубку довжиною 20 см. Шкала кататермометра градуйована на 3ºС (від 35 до 38ºС). Кількість теплоти, яка втрачається кататермометром при його охолодженні від 38 до 35ºС, постійна при всіх умовах середовища, а тривалість охолодження на 3ºС різна і залежить від взаємодії всіх метеорологічних факторів. | 
а б
Рисунок 6.6 – Кататермометри:
а – циліндричний, б – кулястий
|
5) Для визначення інтенсивності теплового випромінювання використовують актинометр конструкції Ленінградського інституту гігієни праці (рис. 6.7), який має широкий діапазон показань, є портативним і малоінертним.
| Його будова основана на принципі термоелектричного ефекту. Якщо у замкненому електричному ланцюгу, який складається з двох різних металів, місця контактів мають різну температуру, то в ланцюгу виникає термоелектричний струм, сила якого пропорційна різниці температур на термоспаях. В якості термоприймача в актинометрі використовується термобатарея – пластинка, яка складається з ряду термоелементів, що спаяні між собою. | 
Рисунок 6.7 – Актинометр
|
Ці спаї мають почергово білий і чорний кольори. При дії на таку пластинку теплового випромінювання сусідні спаї набувають різної температури в результаті поглинання променевої теплоти чорним квадратиком і відбиття її білим. Різниця температур обумовлює появу в батареї термоелектричного струму, який вимірюють вмонтованим у прилад гальванометром, шкала якого проградуйована в калоріях на 1 см2/хв у межах інтенсивності випромінювання 0–20 кал/см2.хв. Кожна поділка шкали відповідає 0,5 кал/см2.хв. Для переводу ккал/м2.год показання приладу помножують на 600, а для переводу в систему СИ (Вт/м2) отриманий результат ще помножують на 1,163.
Порядок проведення роботи
1) Виміряти температуру приміщення. При наявності місцевих теплових випромінювань необхідно користуватися парним термометром.
2) Визначити вологість повітря, використовуючи аспіраційний психрометр Ассмана. Для цього за допомогою піпетки змочити марлю вологого термометру, встановити психрометр у кільце штативу, включити вентилятор. Показання сухого і вологого термометрів фіксують на четвертій хвилині після пуску вентилятора. За різницею показань цих термометрів визначають абсолютну і відносну вологість.
Абсолютною вологістю повітря називається кількість водяної пари в грамах, яка міститься у даний час в 1 кг повітря. Для розрахунків спочатку визначають абсолютну вологість у мм рт.ст.:
, (6.2)
де В – пружність насиченої водяної пари при температурі вологого термометра (додаток 6.3), мм рт.ст.;
ТСУХ , ТВОЛ – температура відповідно сухого і вологого термометрів, ºС.
Відносною вологістю називається відношення абсолютної вологості повітря до максимальної вологості при даній температурі (тобто до максимальної кількості водяної пари, вираженій у грамах, що можуть міститися в 1 кг повітря), %:
, (6.3)
де А – абсолютна вологість повітря, г/кг;
В0 – максимальна пружність водяної пари при температурі сухого термометра (додаток 6.3), мм рт.ст.
3) Виміряти швидкість руху повітря (рух повітря створюється вентилятором, який встановлюють на відстані 3–4 м від точки вимірювання швидкості.
Вимірювання проводять за допомогою крильчастого або чашечного анемометру наступним чином. Спочатку відмічають положення всіх стрілок (одиниць, сотень, тисяч), потім встановлюють анемометр на місці вимірювання. Коли крила (або чашечки) почнуть обертатися з постійною швидкістю, пускається важелем стрілка. Одночасно вмикають секундомір. Так як точність вимірювання в значній мірі залежить від точності співпадіння часу включення анемометра і секундоміра, вимірювання повторити 2–3 рази. Тривалість кожного вимірювання 30 с–1 хв. Після кожного вимірювання записують показання за шкалою анемометра і час експозиції в с. Різницю між кінцевим і початковим відліком за шкалою анемометра ділять на час експозиції і визначають число поділок шкали, що приходиться на 1 с. Так як виконують декілька вимірювань, то визначають середнє значення.
Швидкість руху повітря (вітру) визначають за допомогою градуювального графіку, прикладеного до анемометру. На вертикальній осі графіка знаходять число поділок шкали, що приходиться на 1 с. З цієї точки креслять горизонтальну лінію до перетину з прямою графіка, а з точки перетину – вертикальну до перетину з горизонтальною віссю. Точка перетину вертикалі з горизонтальною віссю графіка дає необхідну швидкість повітряного потоку.
При визначенні швидкості руху повітря індукційним анемометром необхідно зробити витримку 10–15 с для того, щоб вертушка прийняла частоту обертання, яка відповідає швидкості вітру. Вимірювання повторити декілька разів і визначити середнє значення швидкості.
Вихідні дані для розрахунків наведені в таблиці 6.1.
4) Визначити швидкість руху повітря за допомогою кататермометру. Для цього кататермометр нагрівають у воді з температурою 65–75ºС до того моменту, коли спирт з резервуару заповнить капіляр і підніметься до половини верхнього розширення. Нагрітий прилад виймають з води, насухо витирають і підвішують у точці дослідження.
Далі за допомогою секундоміра відмічають час, протягом якого температура спирту опуститься з 38 до 35ºС, визначаючи тим самим час охолодження t приладу. Охолоджуюча сила повітря, мкал/с:
, (6.4)
де F – фактор кататермометра.
Під фактором кататермометра розуміють кількість теплоти, яка втрачається з 1 см2 поверхні резервуару при охолодженні його з 38 до 35ºС, виражена у мілікалоріях і позначена на приладі.
Потім розраховують Q – різницю між середньою температурою кататермометра (36,5ºС) і температурою повітря і знаходять відношення Н до Q. Подальші розрахунки виконують, використовуючи додатки 6.5 і 6.6.
5) Знайти інтенсивність теплових випромінювань. Інтенсивність теплових випромінювань необхідно вимірювати на робочих місцях або у робочій зоні поблизу джерела випромінювання. Допустима тривалість дії на людину теплової радіації наведена у додатку 6.7.
Так як теплові випромінювання нагрівають навколишні поверхні, створюючи при цьому вторинні джерела тепловиділень, необхідно вимірювати інтенсивність випромінювання не тільки на постійних робочих місцях або в робочій зоні, але і у нейтральних точках і інших місцях приміщень. Інтегральна допустима інтенсивність випромінювання не повинна перевищувати 350 Вт/м2.
Вимірюють інтенсивність теплових випромінювань актинометром наступним чином. Перед вимірюванням стрілку гальванометру ставлять у нульове положення за допомогою коректора при закритому від радіації теплоприймачі. Потім на відстані 0,5 м від джерела випромінювання відкривають кришку і прилад у вертикальному положенні направляють термоприймачем у сторону джерела випромінювання. Відлік показань гальванометра проводять через 3 с на місці вимірювання, після чого термоприймач негайно закривають кришкою (актинометр не можна довгий час безперервно тримати під випромінюванням).
Таблиця 6.1 – Вихідні дані для розрахунку метеорологічних умов в робочій зоні виробничих приміщень
| № з/п | Температура термометра, ºС | Рухливість повітря, м/с | Категорія фізичних робіт | |
| сухого | вологого | |||
| 1 | 22 | 10 | 0,1 | І |
| 2 | 11 | |||
| 3 | 12 | |||
| 4 | 13 | |||
| 5 | 24 | 12 | ||
| 6 | 13 | 0,2 | ||
| 7 | 14 | |||
| 8 | 15 | |||
| 9 | 26 | 12 | ||
| 10 | 13 | |||
| 11 | 14 | 0,3 | ||
| 12 | 15 | |||
| 13 | 28 | 13 | 0,1 | І |
| 14 | 14 | |||
| 15 | 15 | |||
| 16 | 16 | |||
| 17 | 21 | 10 | ||
| 18 | 11 | 0,2 | ||
| 19 | 12 | ІІа | ||
| 20 | 13 | |||
| 21 | 23 | 12 | ||
| 22 | 13 | |||
| 23 | 14 | 0,3 | ||
| 24 | 15 | |||
| 25 | 25 | 12 | ||
| 26 | 13 | |||
| 27 | 14 | |||
| 28 | 15 | 0,1 | ||
| 29 | 27 | 13 | ||
| 30 | 14 | |||
| 31 | 15 | |||
| 32 | 16 | |||
| 33 | 29 | 14 | 0,2 | |
| 34 | 15 | |||
| 35 | 16 | |||
| 36 | 17 | |||
Інтенсивність теплового випромінювання визначають як середню протягом години, Вт/м2:
, (6.5)
де t – час охолодження у зоні випромінювання, хв;
Q – інтенсивність джерела теплової радіації (показання приладу), Вт/м2.
Розраховане значення інтенсивності випромінювання порівнюють з допустимим за нормами. Якщо Е більше допустимого, необхідно вказати заходи щодо зменшення дії випромінювання на працюючих.
Зміст звіту
1. Короткий опис змісту роботи і порядок її виконання.
2. Рисунок аспіраційного психрометра Ассмана (рис. 6.2).
3. Необхідні розрахунки метеорологічних умов в робочій зоні виробничих приміщень (номер варіанту обирається за списком у журналі).
4. Результати вимірювань і розрахунків звести до таблиці 6.2
5. Висновок: метеорологічні умови на робочому місці студента … відповідають / не відповідають нормативним вимогам категорії фізичних робіт..
Таблиця 6.2 – Результати досліджень
| Параметр | Значення | ||
| фактичне | оптимальне | допустиме | |
| Температура, ºС | |||
| Вологість, % | |||
| Рухливість повітря, м/с | |||
Додаток 6.1
Оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
| Період року | Категорія робіт | Температура, ºС | Відносна вологість, % | Швидкість руху повітря, м/с, не більше |
| Холодний | Легка І | 20–23 | 60–40 | 0,2 |
| Середньої важкості ІІа | 18–20 | 60–40 | 0,2 | |
| Середньої важкості ІІб | 17–19 | 60–40 | 0,3 | |
| Важка ІІІ | 16–18 | 60–40 | 0,3 | |
| Теплий | Легка І | 22–25 | 60–40 | 0,2 |
| Середньої важкості ІІа | 21–23 | 60–40 | 0,3 | |
| Середньої важкості ІІб | 20–22 | 60–40 | 0,4 | |
| Важка ІІІ | 18–21 | 60–40 | 0,5 |
Додаток 6.2
Допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень в холодний період року
| Категорія робіт | Температура повітря, ºС | Відносна вологість повітря, %, не більше | Швидкість руху повітря, м/с, не менше |
| Легка І | 19–25 | 75 | 0,2 |
| Середньої важкості ІІа | 17–23 | 75 | 0,3 |
| Середньої важкості ІІб | 15–21 | 75 | 0,4 |
| Важка ІІІ | 13–19 | 75 | 0,5 |
Додаток 6.3
Пружність водяних парів, мм рт.ст., при різній температурі
| Температура, ºС | Пружність, мм рт.ст. | Температура, ºС | Пружність, мм рт.ст. | Температура, ºС | Пружність, мм рт.ст. |
| 10,0 | 9,209 | 17 | 14,530 | 24,5 | 23,060 |
| 10,5 | 9,521 | 17,5 | 14,997 | 25 | 24,471 |
| 11 | 9,844 | 18 | 15,477 | 25,5 | 24,840 |
| 11,5 | 10,176 | 18,5 | 15,971 | 26 | 25,209 |
| 12 | 10,518 | 19 | 16,477 | 26,5 | 25,964 |
| 12,5 | 10,870 | 19,5 | 16,999 | 27 | 26,739 |
| 13 | 11,231 | 20 | 17,735 | 27,5 | 27,539 |
| 13,5 | 11,604 | 20,5 | 18,085 | 28 | 28,344 |
| 14 | 11,987 | 21 | 18,650 | 28,5 | 29,183 |
| 14,5 | 12,382 | 21,5 | 19,231 | 29 | 30,043 |
| 15 | 12,788 | 22,5 | 20,440 | 29,5 | 30,929 |
| 15,5 | 13,205 | 23 | 21,068 | 30 | 31,842 |
| 16 | 13,634 | 23,5 | 21,714 | ||
| 16,5 | 14,076 | 24 | 22,377 |
Додаток 6.4
Допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря
в робочій зоні виробничих приміщень
з надлишком явної теплоти в теплий період року
| Категорія робіт | Температура воздуха, ºС | Відносна вологість в приміщеннях, %, не більше | Швидкість руху повітря в приміщеннях, м/с, при надлишках явної теплоти | |||
| з незначним надлишком явної теплоти | із значним надлишком явної теплоти | |||||
| з незначним надлишком | із значним надлишком | |||||
| Легка І | не більш ніж на 3 вище середньої температури зовнішнього повітря в 13 год найспекот-нішого місяця, але не більше 28 | не більш ніж на 5 вище середньої температури зовнішнього повітря в 13 год найспекот-нішого місяця, але не більше 28 | 55 – при 28°С 60 – при 27°С 65 – при 26°С 70 – при 25°С 75 – при 24°С і нижче | 0,2 – 0,5 | 0,2 – 0,5 | |
| Середньої важкості ІІа | 0,2 – 0,5 | 0,3 – 0,7 | ||||
| Середньої важкості ІІб | 0,3 – 0,7 | 0,5 – 1,0 | ||||
| Важка ІІІ | не більш ніж на 3 вище середньої температури навколишнього повітря в 13 год найспекот-нішого місяця, але не більше 26 | не більш ніж на 5 вище середньої температури навколишнього повітря в 13 год най спекот-нішого місяця, але не більше 26 | 65 – при 26°С 70 – при 25°С 75 – при 24°С і нижче | 0,3 – 0,7 | 0,5 – 1,0 | |
Додаток 6.5
Розрахунок швидкості руху повітря за показниками кататермометрів при швидкостях, рівних чи менших 1 м/с залежно від температури
| Н/Q | 10,0ºС | 12,5ºС | 15,0ºС | 17,5ºС | 20,5ºС | 22,0ºС | 25,0ºС | 26,0ºС |
| 0,27 | 0,044 | 0,047 | 0,051 | 0,059 | ||||
| 0,28 | 0,049 | 0,051 | 0,061 | 0,070 | 0,074 | |||
| 0,29 | 0,041 | 0,050 | 0,054 | 0,060 | 0,067 | 0,076 | 0,085 | 0,089 |
| 0,30 | 0,051 | 0,060 | 0,065 | 0,073 | 0,082 | 0,091 | 0,101 | 0,104 |
| 0,31 | 0,061 | 0,070 | 0,079 | 0,078 | 0,098 | 0,107 | 0,116 | 0,119 |
| 0,32 | 0,076 | 0,085 | 0,094 | 0,104 | 0,113 | 0,124 | 0,136 | 0,140 |
| 0,33 | 0,091 | 0,101 | 0,110 | 0,119 | 0,128 | 0,140 | 0,153 | 0,159 |
| 0,34 | 0,107 | 0,115 | 0,129 | 0,139 | 0,149 | 0,160 | 0,174 | 0,179 |
| 0,35 | 0,127 | 0,136 | 0,145 | 0,154 | 0,167 | 0,180 | 0,196 | 0,203 |
| 0,36 | 0,142 | 0,151 | 0,165 | 0,179 | 0,192 | 0,206 | 0,220 | 0,225 |
| 0,37 | 0,163 | 0,172 | 0,185 | 0,198 | 0,212 | 0,226 | 0,240 | 0,245 |
| 0,38 | 0,183 | 0,197 | 0,210 | 0,222 | 0,239 | 0,249 | 0,266 | 0,273 |
| 0,39 | 0,208 | 0,222 | 0,232 | 0,244 | 0,257 | 0,274 | 0,293 | 0,301 |
| 0,40 | 0,229 | 0,242 | 0,256 | 0,269 | 0,287 | 0,305 | 0,323 | 0,330 |
| 0,41 | 0,254 | 0,267 | 0,282 | 0,299 | 0,314 | 0,330 | 0,349 | 0,364 |
| 0,42 | 0,280 | 0,293 | 0,311 | 0,325 | 0,343 | 0,361 | 0,379 | 0,386 |
| 0,43 | 0,310 | 0,324 | 0,342 | 0,356 | 0,373 | 0,392 | 0,410 | 0,417 |
| 0,44 | 0,340 | 0,354 | 0,368 | 0,385 | 0,401 | 0,417 | 0,445 | 0,449 |
| 0,45 | 0,366 | 0,381 | 0,398 | 0,412 | 0,429 | 0,449 | 0,471 | 0,478 |
| 0,46 | 0,396 | 0,415 | 0,429 | 0,446 | 0,465 | 0,483 | 0,501 | 0,508 |
| 0,47 | 0,427 | 0,445 | 0,464 | 0,482 | 0,500 | 0,518 | 0,537 | 0,544 |
| 0,48 | 0,468 | 0,481 | 0,499 | 0,513 | 0,531 | 0,551 | 0,572 | 0,579 |
| 0,49 | 0,503 | 0,516 | 0,535 | 0,556 | 0,571 | 0,590 | 0,608 | 0,615 |
| 0,50 | 0,539 | 0,557 | 0,571 | 0,589 | 0,604 | 0,622 | 0,640 | 0,651 |
| 0,51 | 0,574 | 0,593 | 0,607 | 0,628 | 0,648 | 0,666 | 0,684 | 0,691 |
| 0,52 | 0,615 | 0,633 | 0,644 | 0,665 | 0,683 | 0,701 | 0,720 | 0,727 |
| 0,53 | 0,654 | 0,674 | 0,688 | 0,705 | 0,724 | 0,742 | 0,760 | 0,768 |
| 0,54 | 0,696 | 0,715 | 0,729 | 0,745 | 0,764 | 0,783 | 0,801 | 0,808 |
| 0,55 | 0,737 | 0,757 | 0,770 | 0,790 | 0,807 | 0,827 | 0,844 | 0,851 |
| 0,56 | 0,788 | 0,801 | 0,815 | 0,833 | 0,851 | 0,867 | 0,884 | 0,884 |
| 0,57 | 0,834 | 0,852 | 0,867 | 0,882 | 0,898 | 0,915 | 0,933 | 0,940 |
| 0,58 | 0,879 | 0,898 | 0,912 | 0,929 | 0,941 | 0,959 | 0,972 | 0,977 |
| 0,59 | 0,930 | 0,943 | 0,957 | 0,971 | 0,985 | 1,001 | 1,018 | 1,022 |
| 0,60 | 0,981 | 0,994 | 1,008 | 1,022 | 1,044 | 1,044 | 1,056 | 1,066 |
Додаток 6.6
Визначення швидкості руху повітря при показаннях кататермометрів при швидкостях, вищих за 1 м/с
| Н/Q | Швидкість, м/с | Н/Q | Швидкість, м/с | Н/Q | Швидкість, м/с | Н/Q | Швидкість, м/с |
| 0,61 | 1,04 | 0,78 | 1,91 | 0,95 | 3,04 | 1,30 | 6,20 |
| 0,62 | 1,09 | 0,79 | 1,97 | 0,96 | 3,12 | 1,35 | 6,73 |
| 0,63 | 1,13 | 0,80 | 2,03 | 0,97 | 3,19 | 1,40 | 7,30 |
| 0,64 | 1,18 | 0,81 | 2,09 | 0,98 | 3,27 | 1,45 | 7,89 |
| 0,65 | 1,22 | 0,82 | 2,16 | 0,99 | 3,35 | 1,50 | 8,50 |
| 0,66 | 1,27 | 0,83 | 2,22 | 1,00 | 3,43 | 1,55 | 9,13 |
| 0,67 | 1,32 | 0,84 | 2,28 | 1,03 | 3,66 | 1,60 | 9,78 |
| 0,68 | 1,37 | 0,85 | 2,35 | 1,05 | 3,83 | 1,65 | 10,50 |
| 0,69 | 1,42 | 0,86 | 2,41 | 1,08 | 4,09 | 1,70 | 11,20 |
| 0,70 | 1,47 | 0,87 | 2,48 | 1,10 | 4,26 | 1,75 | 11,90 |
| 0,71 | 1,52 | 0,88 | 2,55 | 1,13 | 4,53 | 1,80 | 12,60 |
| 0,72 | 1,58 | 0,89 | 2,61 | 1,15 | 4,71 | 1,85 | 13,40 |
| 0,73 | 1,64 | 0,90 | 2,68 | 1,18 | 4,99 | 1,90 | 14,20 |
| 0,74 | 1,68 | 0,91 | 2,75 | 1,20 | 5,18 | 1,95 | 15,00 |
| 0,75 | 1,74 | 0,92 | 2,83 | 1,23 | 5,48 | 2,00 | 15,80 |
| 0,76 | 1,80 | 0,93 | 2,90 | 1,25 | 5,68 | ||
| 0,77 | 1,85 | 0,94 | 2,97 | 1,28 | 5,99 |
Додаток 6.7
Норми дії на людину теплової радіації
| Теплова радіація, Вт/м2 | Дія радіації | Тривалість дії, хв |
| 290–560 | слабка | Невизначено довго |
| 560–1050 | помірна | 180–300 |
| 1050–1600 | середня | 40–60 |
| 1600–2100 | значна | 20–30 |
| 2100–2800 | висока | 12–24 |
| 2800–3500 | сильна | 8–12 |
| більше 3500 | дуже сильна | 2–5 |
Лабораторна робота 10
ВИЗНАЧЕННЯ ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ОБ’ЄКТІВ
Мета роботи – визначити природне і штучне освітлення усередині виробничого приміщення.
Теоретична частина
У виробничих приміщеннях застосовують два види освітлення: природне і штучне, яке нормується будівельними нормами і правилами [5].
Природне освітлення
Природне освітлення в виробничих приміщеннях поділяється на бокове, верхнє і комбіноване (верхнє і бокове).
Відповідно до норм залежно від необхідної точності і розміру об'єкту розрізнення всі роботи при природному освітленні діляться на 8 розрядів.
Оскільки природне світло змінюється залежно від географічної широти, пори року, години дня, стану погоди, основною величиною для розрахунку і нормування природного освітлення усередині приміщення прийнятий коефіцієнт природної освітленості (КПО), який визначається відношенням (у відсотках) освітленості в даній точці приміщення Евн до спостережуваної одночасно освітленості просто неба Езов:
. (10.1)
Штучне освітлення
Штучне освітлення ділиться на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне.
Штучне освітлення проектується в двох системах: загальне (усе промислове приміщення освітлюється однотипними світильниками, рівномірно розміщеними над поверхнею освітлювального простору, забезпеченими лампами однакової потужності) і комбіноване (до загального додається місцеве). Робоче освітлення слід передбачати для усіх приміщень та будинків, а також відкритих просторів, призначених для праці, проходів для людей та переміщення транспорту.
Відповідно до норм усі види робот при штучному освітленні залежно від потрібної чіткості та розмірів об’єкта розрізнення діляться на 8 розрядів.
Перші 5 розрядів у свою чергу поділяються на 4 підрозряди залежно від фону і контрасту об’єкта розрізнення з фоном.
Для освітлення приміщення, як правило, слід передбачати газорозрядні лампи низького та високого тиску (ДРЛ, металогалогенні, натрієві, ксенонні). У випадку неможливості або техніко-економічної недоцільності застосовування газорозрядних джерел світла допускається застосування ламп розжарювання.
Суміщене освітлення
У тих випадках, коли природного освітлення недостатньо, воно доповнюється штучним. Таке освітлення називається суміщеним.
Опис приладів
Для контролю і вимірювання освітленості застосовують люксметр.
Люксметри бувають:
– візуальні або суб’єктивні, які дозволяють встановити ступінь освітленості порівнянням за допомогою очей яскравості двох екранів;
– об’єктивні, де око замінюється фотоелементом.
Для вимірювання як штучної, так і природної освітленості при температурі навколишнього повітря від –10 до +30оС і відносній вологості до 80% застосовують люксметри типу Ю-116.
Люксметр Ю-116 (рис. 10.1) складається з вимірювача та окремого фотоелементу з насадками. Прилад має коректор для встановлення стрілки на нульове положення. На боковій стінці корпусу вимірювача розташований штекер для приєднання селенового фотоелементу.
Рисунок 10.1 – Люксметр Ю-116: 1 – фотоелемент; 2 – вимірювач; 3 – світлорозсіювальна насадка; 4–6 – світлопоглинальні насадки
Прилад магнітоелектричної системи має дві шкали: 0–100 та 0–30. На кожній шкалі рисками відмічено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0–100 риска знаходиться над відміткою 17, на шкалі 0–30 – над відміткою 5.
На передній панелі вимірювача є кнопки перемикача та табличка зі схемою, яка зв’язує дію кнопок та насадок, що використовуються з діапазонами вимірювань, наведених у таблиці 10.1.
Селеновий фотоелемент знаходиться у пластмасовому корпусі та приєднується до вимірювача шнуром з розеткою, яка забезпечує вірну полярність з’єднання. Довжина шнура 1,5 метра. Світлочутлива площа поверхні фотоелементу складає близько 30 см2.
Для зменшення косинусної помилки застосовується насадка на фотоелемент, яка складається з напівсфери, яка виконана з білої світлорозсіюючої пластмаси і непрозорого пластмасового кільця, яке має складний профіль.
Таблиця 10.1 – Схема, яка пов’язує дію кнопок та насадок
| Діапазон вимірювання, лк | Умовне позначення двох насадок на фотоелементі, які використовуються одночасно | Загальний номінальний коефіцієнт двох насадок, які використовуються одночасно – коефіцієнт перерахунку шкали |
| 5–30 17–100 | Без насадок, з відкритим фотоелементом | 1 |
| 50–300 170–1000 | К, М | 10 |
| 500–3000 1700–10000 | К, Р | 100 |
| 500–30000 17000–100000 | К, Т | 1000 |
Насадка позначається літерою К, яка нанесена на її внутрішню сторону. Ця насадка застосовується не самостійно, а разом з однією із трьох інших насадок, які мають позначення М, Р, Т.
Кожна з трьох насадок разом з насадкою К утворює три поглинача з коефіцієнтом послаблення 10, 100, 1000 і застосовується для розширення діапазону вимірювання.
Дата: 2018-12-21, просмотров: 1312.
