Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
|
№ |
Заходи | 2011/2012 навчальний рік | 2012/2013 навчальний рік | ||||||||||||||||||||||
| 9 | 10 | 11 | 12 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | ||
Таблиця 4
Місячний план реалізації цільового проекту
| № пор. | Заходи щодо реалізації цільового проекту | Вересень | |||||||||||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
Таблиця 5
Тижневий план виконання завдань цільового проекту
| № пор. | Заходи щодо реалізації цільового проекту | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Особливості змісту програми розвитку закладу та перспективного плану роботи в умовах реформування освіти
Закон України від 6 липня 2010 року № 2442–VІ «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» вимагає перегляду підходів керівників загальноосвітніх навчальних закладів до формування змісту планів роботи. Це стосується і перспективного, і річного планів.
Сьогодні актуальною стає модель громадсько-державного управління освітою, в основі якої знаходиться принцип поєднання діяльності державних та суспільних суб’єктів управління в інтересах людини, соціуму та влади засобами взаємоузгодження та спрямування дій різних за природою сил на розвиток освітньої системи [12]. Головною перевагою такого управління вважається оптимальне задоволення потреб та інтересів учасників освітнього процесу при зваженій взаємодії громадськості й владних структур. Важливо наголосити саме на гармонійному поєднанні у державно-громадському управлінні загальнодержавних регулювань та суспільних ініціатив, і визначальній ролі останніх як чинника, що сприяє децентралізації управління освітою й автономізації діяльності навчальних закладів. Саме розвиток державно-громадського управління є запорукою демократизації освіти, захисту прав усіх її учасників [46, с. 14].
Зважаючи на нові тенденції в розвитку загальної середньої освіти, можна запропонувати для занесення до перспективного плану теми для обговорення на засіданнях педагогічної ради, конференції (загальних зборів) колективу закладу та ради закладу протягом наступних років:
1. Удосконалення уроку як засіб розвитку особистості учня в процесі допрофільної підготовки та профільного навчання.
2. Результати діяльності педагогічного колективу щодо реалізації методичної проблеми закладу на шляху його інноваційного розвитку.
3. Особистісно зорієнтована профорієнтаційна робота педагогічного колективу як основа соціалізації учнів.
4. Інноваційні підходи до організації навчально-виховного процесу на уроках (з предмета або галузі).
5. Інтеграція знань про природу – один із шляхів формування життєво важливих компетентностей учнів (для предметів природничої галузі).
6. Створення сприятливих умов для розвитку здібностей, обдарувань, творчого мислення учнів початкової школи.
7. Створення умов для розвитку педагогічної майстерності, творчої ініціативи педагогічних працівників засобами систематичного моніторингу рівня їх професійної компетентності.
8. Результати моніторингу стану викладання (предмет) з урахуванням головних вимог діагностування (об’єктивності, надійності, статистичної обробки одержаних даних).
9. Забезпечення умов розкриття творчого потенціалу педагога, формування ціннісних орієнтацій, рефлексивного мислення, оволодіння тенденціями змін в освітньому просторі.
10. Творче використання різних шляхів удосконалення інноваційної діяльності для досягнення максимальної ефективності навчально-виховного процесу.
11. Використання інновацій як механізмів руху школи та отримання кращої якості освіти.
12. Перетворення найбільш ефективних інновацій на повсякденну практику роботи навчального закладу.
13. Діяльність педагогічного колективу щодо пошуку оптимальних шляхів і способів підвищення ефективності навчальної діяльності учнів.
14. Аналіз портфоліо педагога як форма оцінювання його професіоналізму та результативності роботи під час експертизи на відповідність заявленої кваліфікаційної категорії.
15. Презентація проектів, створених учителями та учнями.
16. Підготовка, організація, проведення та результати моніторингу навчальних досягнень учнів
17. Творчий розвиток учнівської молоді у позакласній роботі.
18. Стратегія переходу навчального закладу до моделі профільної школи:
- адаптування до умов профільної школи;
- завдання переходу до профільної моделі;
- поетапність дій, зміст діяльності на кожному етапі, наступність;
- очікуваний результат.
19. Проблема готовності педагогічного колективу до здійснення допрофільної та профільної підготовки: ознаки готовності педагогів до нового змісту діяльності; напрями і форми підвищення компетентності педагогів у питаннях допрофільної та профільної підготовки;
- вивчення наявного досвіду щодо запобігання типових утруднень.
20. Портфоліо досягнень учнів як засіб упорядкування профільного навчання: призначення портфоліо як компонента «профільного простору» школяра; технологія формування портфоліо і педагогічна підтримка цього процесу.
21. Метод проектів як важливий засіб розвитку соціальної компетентності учнів профільної школи.
22. Проблеми дотримання принципу наступності у процесі формування й розвитку мотивації навчальної діяльності школярів у початковій школі, школі ІІ ступеня та старшій профільній школі.
Річне планування: зміст та види
Основним документом планування роботи школи є річний план. Слід наголосити на тому, що в інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів підкреслюється доцільність приведення розділів річного плану у відповідність до структури Закону України “Про загальну середню освіту”. Його пропонується складати за участю педагогічного колективу, громадських організацій, відображуючи головні питання діяльності школи, і в обов’язковому порядку обговорювати на засіданні педагогічної ради. Зважаючи на те, що річний план має виходити з глибокого аналізу діяльності педагогічного і учнівського колективів і орієнтувати їх на досягнення кінцевого результату у навчально-виховному процесі, є необхідним пов’язувати його створення з виробленням критеріїв ефективності роботи загальноосвітнього навчального закладу і його управлінської підсистеми зокрема.
Основою для створення річного плану є навчальний план — нормативний документ закладу, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін.
Типовий навчальний план містить інваріантну складову, сформовану на державному рівні, обов'язкову для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форм власності, та варіативну, в якій передбачено додаткові години на вивчення предметів інваріантної складової, курси за вибором, індивідуальні та групові заняття, консультації.
Типові навчальні плани старшої школи реалізують зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Кожен з профілів передбачає вивчення предметів на одному із трьох рівнів:
рівні стандарту — навчальні предмети не є профільними чи базовими (наприклад, математика в художньо-естетичному профілі, історія у фізико-математичному профілі);
академічному рівні — навчальні предмети не є профільними, але є базовими (наприклад, алгебра і геометрія у фізичному профілі);
профільному рівні, який передбачає поглиблене вивчення відповідних предметів, орієнтацію їх змісту на майбутню професію (наприклад, мови та літератури на філологічному профілі).
Отже, профільне навчання забезпечує сукупність предметів:
1) базових; 2) профільних; 3) предметів, що розширюють профіль; 4) курсів за вибором, факультативів.
На основі Типових навчальних планів загальноосвітні навчальні заклади складають на кожен навчальний рік робочий навчальний план з конкретизацією варіативної складової, враховуючи особливості регіону та індивідуальні освітні потреби учнів.
Організації виконання річного плану служить особисте тижневе планування роботи керівників школи. Директор школи, його заступники з навчально-виховної та виховної роботи відповідно до річного плану роботи школи складають тижневі плани довільної форми, які мають сприяти чіткій і цілеспрямованій їх діяльності. Тижневий план складається в кінці чи на початку тижня після аналізу роботи школи, обговорюється на нараді при директорові. В ньому відмічається, що було виконано, а що залишилось невирішеним.
Проектування системи внутрішньошкільного контролю є важливим розділом річного планування та має складатися з таких елементів:
- місце і значення цієї системи в загальній системі управління (організації);
- функціональні можливості системи;
- основні компоненти системи;
- суб’єкти системи;
- ціннісно-нормативний компонент (система цінностей, принципів);
- результативний компонент (продукти діяльності, кінцеві результати);
- змістовий компонент (зміст діяльності);
- технологічний компонент (методи, засоби діяльності);
- організаційний компонент (організаційна структура, форми організації);
- ресурсний компонент (ресурси, їх забезпечення); умови діяльності;
- прогностичний компонент (процес управління, організаційні механізми) [14].
Адміністрація навчального закладу, плануючи роботу з підвищення ефективності внутрішньошкільного контролю, особливу увагу має приділяти організації раціонального використання часу, що відводиться на відвідування уроків та інших заходів. Відомо, що для забезпечення належного рівня управління закладом слід приділяти увагу контролю за навчально-виховним процесом:
- директорові – 50% свого робочого часу;
- заступникові директора з навчально-виховної роботи – 75% [70].
Достатня якість навчально-виховної роботи в навчальному закладі можлива тоді, коли в керівників є достатньо фактів для аналізу й відповідних висновків. Лише той керівник, який систематично відвідує уроки й аналізує їх, може робити правильні висновки про якість навчально-виховного процесу. Окрім уроків, адміністрація повинна відвідувати ще й факультативні заняття, індивідуальні консультації, позакласні та позашкільні заходи, працювати зі шкільною документацією тощо. Цю проблему можна розв’язувати двома шляхами:
‑ залученням педагогічного активу (керівників методичних об’єднань, вчителів-методистів, старших учителів, членів методичної ради, вчителів-наставників, членів атестаційної комісії, профспілкового комітету тощо) до відвідування й аналізу уроків, позакласних та позашкільних заходів, перевірки шкільної документації;
‑ наведенням ладу в системі відвідування уроків та інших заходів.
Кожен працівник адміністрації повинен відвідати таку кількість заходів, яка дозволяє володіти станом справ у школі, дієво впливати на якість навчально-виховного процесу. Для реалізації цих завдань директору школи потрібно відвідувати щотижня не менше чотирьох, а його заступникам – п’яти-шести уроків, факультативних занять, виховних заходів.
За основу планування внутрішньошкільного контролю за станом викладання предметів доцільно брати графік атестації педагогічних працівників.
Графік внутрішньошкільного контролю може бути складений за видами діяльності:
1. Адміністративно-господарська діяльність.
1.1. Стан готовності до нового навчального року.
1.2. Виконання законодавства про освіту, галузевих нормативних документів.
1.3. Виконання законодавства про мови.
1.4. Виконання програм роботи з обдарованими учнями.
1.5. Перевірка стану техніки безпеки, охорони праці.
1.6. Дотримання державних санітарних правил і норм.
1.7. Медичний огляд працівників школи.
1.8. Формування мережі гуртків, факультативів, індивідуальних занять.
1.9. Дотримання вимог до ведення шкільної документації.
1.10. Комплектування закладу кадрами.
1.11. Організація харчування учнів.
1.12. Організація літнього відпочинку учнів.
1.13. Забезпечення учнів підручниками.
1.14. Стан збереження та зміцнення бібліотечного фонду.
1.15. Робота бібліотеки.
1.16. Раціональне використання енергоресурсів.
1.17. Підготовка та проведення поточного і капітального ремонту.
2. Контроль за веденням шкільної документації.
2.1. Ведення календарно-тематичних планів.
2.2. Ведення класних журналів.
2.3. Ведення журналів факультативних занять, гуртків.
2.4. Ведення планів роботи гуртків.
2.5. Ведення документації щодо індивідуальної форми навчання учнів.
2.6. Ведення документації шкільних методичних об’єднань.
2.7. Ведення учнівських зошитів.
2.8. Ведення учнівських щоденників.
3. Викладання предметів навчального плану.
3.1. Контроль за станом викладання предметів (зазначаються предмети).
3.2. Моніторингові дослідження рівня навчальних досягнень учнів (зазначаються предмети).
3.3. Відповідність змісту уроку навчальній програмі.
3.4. Раціональне використання робочого часу на уроці.
3.5. Стан виконання учнями домашніх завдань.
3.6. Нормування домашніх завдань з урахуванням психолого-педагогічних вимог та вікових особливостей учнів.
3.7. Виконання єдиних програмних вимог до усного та писемного мовлення.
3.8. Стан підготовки до державної підсумкової атестації.
3.9. Стан виконання навчальних програм.
4. Виховна робота.
4.1. Виконання планів виховної роботи.
4.2. Організація роботи учнівського самоврядування.
4.3. Стан роботи щодо профілактики правопорушень.
4.4. Моральне виховання.
4.5. Патріотичне виховання.
4.6. Естетичне виховання.
4.7. Екологічне виховання.
4.8. Трудове виховання.
4.9. Громадянське виховання.
5. Методична робота.
5.1. Вивчення роботи новопризначених вчителів.
5.2. Результативність навчання на курсах підвищення кваліфікації та семінарах.
5.3. Стан інноваційної діяльності.
5.4. Стан поповнення науково-методичної, інформаційної бази школи.
5.5. Стан вивчення, узагальнення і запровадження перспективного педагогічного досвіду.
Для здійснення внутрішньошкільного контролю доцільно складати графік, який конкретизує відповідний розділ річного плану роботи. У графіку слід визначити об’єкти, напрямки діяльності, питання, які підлягають контролю, терміни здійснення перевірок, відповідальних осіб, вказати форму узагальнення результатів, підбиття підсумків [42; 49; 70]. Цей графік може мати такий вигляд (табл. 6–8).
Таблиця 6
Дата: 2018-11-18, просмотров: 227.