Завдання і зміст цільового проекту

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Планування освітнього процесу у навчальному закладі.

Успішна діяльність загальноосвітнього закладу залежить від чіткої системи планування навчально-виховної роботи. Планування забезпечує цілеспрямованість роботи всіх підрозділів, створює умови для організованої роботи педагогічного та учнівського колективів, раціонального використання часу та інших можливостей і резервів.

Планування діяльності навчального закладу здійснюється відповідно до діючого законодавства спираючись на:

· Закон України «Про освіту»;

· Закон України «Про загальну середню освіту»;

· Накази та листи Міністерства освіти і науки України,

· Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів.

Розрізняють перспективне, річне й поточне планування діяльності школи. В усіх видах планування враховують зовнішню і внутрішню інформацію. До зовнішньої інформації належать вказівки державних і відомчих органів щодо завдань сучасної школи, про зміст навчання і виховання підростаючого покоління. Внутрішня інформація містить необхідні відомості про попередню діяльність школи, досягнення, недоліки і труднощі в роботі педагогічного колективу та ін.

Планування роботи закладу як одна з функцій управління. Принципи та види планування

Основними принципами планування роботи загальноосвітнього навчального закладу є такі: цілепокладання, науковості, системного підходу, доцільності, наступності, колегіальності, інноваційності (рис. 1). Це питання ґрунтовно відображено в сучасній науковій літературі [14; 15; 21; 26; 47 та ін.]. Ми вважаємо необхідним також виділення принципу використання прикладного програмного забезпечення, що обумовлено застосуванням комп’ютерної техніки в управлінні закладами освіти.

Рис. 1.Основні принципи планування роботи загальноосвітнього навчального закладу

Словник іншомовних слів дає кілька варіантів визначення терміна “принцип”. Стосовно планування роботи загальноосвітнього навчального закладу його можна трактувати як основні правила складання планів діяльності відповідного закладу освіти.

Принцип цілепокладання передбачає постановку мети діяльності загальноосвітнього навчального закладу у відповідності до Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Концепції загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі та ін. Мета повинна бути зорієнтована на досягнення конкретних результатів за показниками, які підлягають вимірюванню.

Принцип науковості повинен забезпечувати планове запровадження досягнень психолого-педагогічних та суміжних наук, використання результатів наукових досліджень у навчально-виховному процесі та управлінні.

Принцип системного підходу передбачає розгляд закладу як соціально-педагогічної системи, планування діяльності якої відбувається шляхом планування діяльності її підсистем. Він передбачає системне бачення керівником об’єкта управління, наявність у нього навичок щодо декомпозиції соціально-педагогічної системи закладу.

Принцип доцільності дозволяє планувати роботу закладу на основі діагностичних даних з метою підвищення реальної результативності роботи закладу. Це відбувається за рахунок внесення у плани заходів, які є конкретними, не переобтяжують його і реально виконуються.

Принцип наступності забезпечує відображення у плані роботи закладу результатів роботи за попередній період, що призводить до коригування його діяльності на новому етапі.

Принцип колегіальності полягає у залученні до складання плану не тільки педагогічного колективу, а й батьків, учнів, представників громадських організацій, тобто всіх учасників навчально-виховного процесу.

Принцип інноваційності передбачає істотну зміну завдань управлінської діяльності керівника, мети, змісту, форм та методів його роботи. Зокрема, метою управління загальноосвітнім навчальним закладом, який здійснює інноваційну діяльність, вважається постійне оновлення освітнього процесу, що дає позитивні результати; змістом – виконання керівником модернізованих управлінських функцій: прогнозування, політико-дипломатичної, консультативної, менеджерської, представницької; запровадження нових форм і методів управління, колективних і колегіальних форм управління; техніко-технологічних та економічних методів управління тощо. Реалізуючи принцип інноваційності, керівник загальноосвітнього навчального закладу спільно з учасниками навчально-виховного процесу вносить постійні зміни у його діяльність і тим самим покращує її результати.

Сучасні вимоги до організації планування роботи загальноосвітнього навчального закладу відображені у розробленій відповідно до вимог Закону України “Про загальну середню освіту” [27] Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 23.06.2000 р. № 240 [28] та Примірному статуті загальноосвітнього навчального закладу, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України від 29.04.2002 р. № 284 [59].

У п. 4 Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів до ділової документації зокрема віднесені:

1. План роботи на поточний навчальний рік.

2. Перспективне прогнозування розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

3. Навчальні плани та програми.

4. Розклад уроків для учнів 1–4 класів та 5–11 класів.

5. Графік роботи гуртків, секцій, об'єднань тощо.

6. Графік проведення позакласних заходів.

У Примірному статуті загальноосвітнього навчального закладу, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України від 29.04.2002 р. № 284, у п. 2.1 визначаються такі види планів закладу:

1. Перспективний план.

2. Річний план.

3. Робочий навчальний план.

4. Додатки до робочого навчального плану:

- розклад уроків (щоденний, тижневий);

- режим роботи (щоденний, річний).

Стратегічне планування: концептуальні та технологічні засади

Стратегічне планування – це процес забезпечення напрямів та змісту видів діяльності закладу; це систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля усієї організації, спрямовані на розробку стратегій, оформлення їх у вигляді стратегічних планових документів різного типу, організацію виконання цих стратегічних планів, проектів і програм. Стратегічне планування дає можливість перевірити цінності закладу, його теперішній стан та оточення, фактори, пов'язані з досягненням бажаного майбутнього. Наше оточення змінюється постійно у всіх аспектах нашого життя - демографічному, економічному, культурному тощо. Таким чином, стратегічне планування є реакцією та процесом адаптації до змін, а також засобом створення майбутнього закладу в контексті цих змін. Це головне завдання для усіх закладів різних розмірів і типів. Це найдієвіше знаряддя розбудови одночасно і відповідальності, і компетенції персоналу. Зрештою, це основна передумова для успішної роботи будь-якої групи людей, що прагнуть досягти єдиної організаційної мети [17].

Сучасні школи мають справу із цілою низкою проблем, зумовлених не лише швидкими, а й прискореними трансформаційними змінами, які відбуваються в усіх аспектах суспільного життя. Тому традиційне планування вже є недостатнім у сучасному світі. Основною ідеєю моделі стратегічного планування є «переселення» команди працівників із сьогоднішньої ситуації в якесь ідеальне майбутнє, якого вони бажають досягти. Цікаво, що кожна школа, як і кожна громада, має своє власне бачення майбутнього. Стратегічне планування може стати ефективним засобом у визначенні ресурсів та пріоритетів розвитку, критеріїв успіху, що в цілому допоможе усім нам досягти процвітаючого майбутнього.

Іншою причиною для стратегічного планування є поліпшення діяльності закладу. Шкільний персонал у своїй щоденній праці часто може випустити з виду мету свого закладу. Наявність стратегічного плану не лише допоможе сфокусувати свою увагу на виконанні основної мети, але й стимулювати мислення, орієнтоване на майбутнє, яке базуватиметься на спільному баченні своєї місії. Співпраця між членами організації є більш ефективною, коли кожен її член працює над виконанням одних й тих же цілей, поділяючи спільні цінності.

Проблеми з фінансуванням є не єдиними, з якими має справа кожна організація. Сучасні освітні організації мають цілу низку проблем, пов'язаних з набором кадрів, створенням умов для професійного розвитку, налагодженням стосунків із сім'ями, іншими членами громад чи місцевими організаціями. Дивитися на них, як на мережу проблем, може стати надто обтяжливим. Включення їх у стратегічний план організації дозволяє бачити їх та мати з ними справу у координований спосіб – звернення до окремих частин проблеми як частини загального прогресу до повного їх вирішення. Це дозволяє організації впливати на оточення та контролювати своє майбутнє, а не просто реагувати на нього.

Стратегічне планування – це для тих, хто хоче спрямувати свою увагу на розвиток організації. Одразу ж як ви прийняли рішення розпочати процес стратегічного планування, ви можете адаптувати та пристосувати наступні кроки до потреб вашої організації. Проте, чим більшою є організація, тим складнішим повинен бути процес:

1. Розробка місії, означення перспектив.

2. Оцінка зовнішнього оточення.

3. Оцінка внутрішніх ресурсів.

4. Розробка цілей та завдань.

5. Розробка заходів для виконання завдань.

6. Створення умов для широкого та вільного обговорення плану в колективі закладу.

Процес планування залежить від формальної інформаційної системи. Організаційний аналіз або внутрішнє та зовнішнє оцінювання забезпечують реальну базу майбутніх планів. Бачення місії організації визначає ідеальний стан її майбутнього. Місія – це мета, заради якої існує організація, в якій чітко окреслені головні функції, особлива роль, призначення та цінності організації.

Процес внутрішнього оцінювання та вироблення спільного бачення майбутнього організації може відкрити всередині організації різні погляди на мету, існуючий стан ефективності та її потенціал для майбутнього розвитку. І знову ж таки, залучення усіх ключових осіб і досягнення консенсусу щодо зазначених питань може бути важливим елементом на усіх етапах. Наступним етапом після досягнення консенсусу щодо вироблення спільного бачення, мети, оцінки внутрішнього та зовнішнього оточення стає етап вироблення практичних кроків на визначений період часу - вироблення цілей та завдань організації, які визначаються та реалізуються на етапі втілення плану.

Оцінка та перегляд плану відбуваються наприкінці циклу планування, проте вони можуть також відбуватися на будь-якому етапі процесу планування. Іншими словами, це кінцевий та проміжні кроки постійного процесу. Такий письмовий план є дуже важливим документом, однак не менш важливим є процес його розробки. Першочергове питання, на яке необхідно дати відповідь перед тим, як розпочати процес стратегічного планування, це питання доцільності його здійснення - потрібно робити це чи ні. До тих пір, поки не буде чесної відповіді на нього у сенсі існуючого статусу організації та ставлення до цього процесу усіх членів організації, насамперед, керівництва, сам процес може стати приреченим на неуспіх ще до початку самого планування. Тому так важливо перед самим процесом планування чесно дати відповіді на наступні запитання:

· Для чого створюється новий стратегічний план?

· Яким чином він зможе допомогти нам?

· Чи буде він кращим за систему планування, яку ми використовуємо зараз?

· Чи віддані цій справі люди, які займають керівні посади?

· Скільки він буде нам коштувати щодо витрат часу та зусиль персоналу?

· Хто повинен увійти до складу команди планування?

· Чи має хтось досвід стратегічного планування?

· Як ми думаємо - чи можемо ми це зробити?

· Чи бажаємо ми здійснювати рішення стосовно нашого майбутнього?

Після того, як ви дасте позитивні відповіді на ці запитання, ви сміло можете розпочинати процес. Процес планування часто вимагає роботи невеликої групи людей, щоб зосередити зусилля та розробити письмовий документ, проте внесок кожного члена організації є необхідним для того, щоб кожен відчував свій внесок як у процес, так і у результат. Тому важливо, щоб члени команди вміли працювати разом, були віддані процесу та користувалися повагою своїх колег. Пропонуємо такий алгоритм здійснення стратегічного планування [17; 20; 36].

Крок 1. Визначення перспектив. Мета – окреслити ідеальне бачення майбутнього і створити для організації чітку перспективу розвитку. Його основна роль - окреслити мрію, досягти якої погодилися б усі працівники, і не лише погодилися, а й спрямували б на її досягнення всі свої зусилля. Згодом реальність візьме гору, але на цьому етапі потрібно спонукати працівників бути якомога більш творчими та ідеалістичними, щоб вони якомога більше перейнялися почуттям обов'язку та аналізом перспектив, що перед ними виникають. Розбудіть у людей пристрасть, і ви досягнете відмінних результатів.

Відповіді на наступні запитання слід шукати, піднявшись у дещо ідеальний світ:

· Як буде виглядати ваша школа через 5-15 років?

· Які предмети та послуги користуватимуться попитом?

· Хто на той час працюватиме разом з вами?

· Якою буде кваліфікація та освітній рівень цих людей?

· Що впливатиме на їхні стосунки та поведінку?

· На які цінності тоді спиратиметься школа?

· Яким буде культурний рівень школи?

· Чи буде подобатися вам працювати в цій школі в майбутньому?

· Як ставитимуться до школи її працівники, учні, батьки та громадськість?

Існує декілька підходів до формування бачення майбутнього. Бажаний майбутній стан може бути виражений філософськи в сенсі системи цінностей, які здатні просувати організацію у майбутнє, та в практичному сенсі, тобто, що хоче досягти організація в майбутньому. Різні фахівці рекомендують методику сценарію та методику критичних запитань.

Сценарна методика передбачає розвиток декількох альтернативних уявлень щодо того, яким бачиться організація в майбутньому для її членів, які пізніше оцінюються з точки зору їхньої відповідності до місії організації, потреб громади, фінансової спроможності. Ці сценарії обговорюються з членами організації, обирається найоптимальніший варіант, реалізується та переглядається.

Методика критичних запитань фокусує увагу на проблемах, з якими стикається організація. При такому підході визначаються критичні точки, їхня пріоритетність, а також визначаються найкращі шляхи їх вирішення. По мірі того, як визначається найкраще вирішення даної проблеми, стратегія організації на майбутнє стає чіткою.

Фахівці, які працюють з громадою, використовують інший підхід, що фокусує свою увагу на громаді, а не на організації у розробленні бачення майбутнього. Вони визначають процес процес бачення як процес, спрямований на майбутнє, який надихає громаду взяти відповідальність та творчо підійти до окреслення власного майбутнього, ніж бути захопленими зненацька майбутніми змінами. Вони визначають чотири основні завдання, які потрібно виконати при розробленні бачення майбутнього:

1. Розробка спільних цілей для громади.

2. Деталізація широкого бачення майбутнього.

3. Структуризація бачення за окремими темами.

4. Розробка ширшого бачення для кожної з тем.

Такий підхід забезпечує цілі та завдання, які можуть лягти в основу програм на забезпечення потреб громади.

Бачення організації повинно відповідати її головним цінностям. Чи аналізували ви, що люди думають про вас і що ви думаєте про свою організацію? Які цінності утримують членів вашої організації разом? Цінності організації можуть бути написаними на папері, однак це не має ніякого значення, якщо члени організації не поділяють їх. Прикладом цінностей організації є: рівні можливості, колективне прийняття рішень, ефективність. Щоб будувати свою роботу на тих чи інших засадах, організації перш за все повинні визначитися зі своїми цінностями. Чим швидше ви це зробите, тим кращих результатів досягнете. Склавши перелік головних моральних цінностей і принципів організації, ви зможете у подальшому відповідним чином будувати свою роботу.

Крок 2. «Тут і зараз» або SWOT-аналіз. Власне, основними стратегічними питаннями є такі три запитання: 1. Де ми є зараз? 2. Де ми хочемо бути? 3. Як нам туди потрапити? Будемо вважати, що ви вже дали відповідь на друге запитання, досягнувши згоди щодо розвитку бачення майбутнього вашої школи у контексті її розвитку як центру розвитку громади.

Щоб дати відповідь на перше запитання, доречно використати методику SWOT-аналізу, яка передбачає аналіз переваг вашої школи (strengths), слабких місць (weaknesses), можливостей (opportunities) і загроз (threatens) її діяльності [36]. Цю вправу також краще проводити у команді, оскільки спільна робота над аналізом сильних та слабких сторін організації, можливостей та загроз, які оточують вас, має ряд переваг:

· не секрет, що в організаціях люди часто мають різні точки зору та судження, часто по - різному бачать перспективи розвитку своєї організації, по - різному оцінюють потенціал організації. Тому фактори, які можуть оцінюватися частиною людей як сильні сторони організації, іншими людьми вони можуть оцінюватися як слабкі її сторони. Досягнення консенсусу щодо сильних та слабких сторін організації є одним з найбільших викликів внутрішнього оцінювання.

· крім того, така спільна діяльність може стати дієвим фактором розвитку команди, оскільки забезпечує поінформованість кожного в існуючій ситуації, що збільшує відданість працівників у розробці подальших дій.

Існують різні погляди на те, що повинно бути першим кроком у процесі стратегічного планування. Деякі експерти вважають, що оцінка зовнішнього оточення або аналіз ситуації повинні передувати розробці бачення та цілей, у той час як інші вважають, що спочатку необхідно мати бачення та визначені цілі, а вже наступним кроком повинен стати аналіз середовища. У своїй публікації ми дотримуємося погляду, що оцінка середовища необхідна в першу чергу, зокрема і для розробки бачення. Жодна організація не може забезпечити потреби громади сама по собі. Але визнання міріад потреб може допомогти організації зосередитися на визначенні пріоритетних та розробці своєї місії, постановці цілей та завдань.

Методи збору інформації про зовнішнє оточення включають в себе опитувальники, проведення інтерв'ю, збори громади, неформальні техніки (як, наприклад, розмова з окремими працівниками тощо), технологію Дельфі [16].

Типовими запитаннями, які ставляться для оцінки зовнішнього середовища, є наступні:

· Якою є наша громада на сьогоднішній день?

· Чи є демографічні зміни? Які?

· Яким є вплив існуючих тенденцій на майбутнє громади?

· Які інші організації надають послуги громаді?

· Які послуги вони надають? Кому?

· Які потреби існують на сьогоднішній день? Які потреби можуть виникнути завтра?

Планування стратегії розвитку навчального закладу – це своєрідний пошук відповіді на чотири основні питання:

1. Яким є сьогодні заклад, його сильні й слабкі сторони?

2. Яким хотілося б бачити заклад в майбутньому?

3. Чи можна реалізувати поставлену мету і які можуть бути перешкоди?

4. Що необхідно зробити і в якій послідовності, аби досягти мети?

Можна використати такий алгоритм організаційного аналізу роботи закладу (рис. 2) [49; 68].

Збір інформації про стан діяльності

Визначення основних досягнень та їх аналітичне обґрунтування

Визначення основних недоліків та їх аналітичне обґрунтування

Визначення напрямків перспективного розвитку

Визначення заходів щодо усунення недоліків

Узагальнення завдань та визначення пріоритетних напрямків розвитку закладу освіти

Проектування бажаних результатів

Рис. 2. Алгоритм організаційного аналізу

Крок 3. Визначення цілей та завдань. Хто, що, коли, де, чому і яким чином – ці питання є також напрямом для розробки цілей та завдань. Бачення майбутнього організації - чому - є спрямовуючою силою в її розвитку. Конкретні цілі - що ми повинні досягти - визначаються, щоб допомогти організації перейти від теперішнього до бажаного стану.

Орієнтуючись на бачення та місію вашої організації, а також на результати організаційного аналізу, ви можете визначити стратегічні цілі. Не буває «правильних» або «неправильних» стратегічних цілей. Те, що прийнятно для однієї організації, може бути неприйнятним для іншої, навіть якщо в них однакова місія. Стратегічні цілі визначаються на основі аналізу внутрішніх та зовнішніх факторів (сильних якостей, можливостей та загроз) і для кожної організації вони свої. Стратегічними називаються головні, пріоритетні цілі організації. Вони визначають шлях, яким рухатиметься організація.

В ідеалі стратегічні цілі повинні:

· чітко вказувати напрям розвитку.

· бути реалістичними.

· бути орієнтованими на результати.

Іншими словами цілі повинні бути «розумними» (від англ. smart - розумний) або SMART (Specific, Measurable, Achievable, Realistic, Timely) [78]:

S (specific) - Визначеність. Цілі повинні виражати точно те, чого ви прагнете досягти.

M (measurable) - Вимірність. Якомога більше цифр! Занотовуйте не лише кількість користувачів, а й кількісно розпишіть стандарти якості.

A (achievable) - Досяжність. Прагніть до найвищого, але не ризикуйте зірватися, намагаючись схопити мрію. Вирахуйте ту найвищу планку, яку ви зможете подолати.

R (realistic) - Реалістичність. Порівняйте вашу мету з наявними у вас ресурсами. Рухайтесь у напрямку її досягнення з тим, що ви маєте зараз.

T (timely) - Своєчасність. Пам'ятайте про те, коли саме ви маєте намір досягти ключових результатів та проміжних цілей за планом.

Після визначення стратегічних цілей вже досить легко визначити завдання, які являють собою детальний план досягнення стратегічних цілей. Після визначення завдань потрібно проаналізувати, що необхідно для їх виконання. На тренінгах із стратегічного планування тренери часто розповідають стару історію, коли маршали прийшли до Наполеона з планами нової кампанії проти Прусії або Іспанії, а той мовчки їх вислухав і запитав лише одне: «Скільки коней потрібно для цієї кампанії?» З'ясувалося, що вони про це не подумали, а наявних коней було недостатньо для успішної реалізації планів [43]. Це дуже типово. Слід завжди пам'ятати цей приклад при плануванні діяльності й не робити подібних помилок.

Існує три основні стратегії розвитку навчальних закладів:

1. Стратегія локальних змін, яка передбачає паралельне покращення, раціоналізацію, оновлення окремих напрямків життя закладів.

2. Стратегія модульних змін, яка передбачає здійснення декількох комплексних нововведень, які не пов’язані між собою.

3. Стратегія системних змін передбачає повну реконструкцію закладу, торкається всіх компонентів діяльності (мети, змісту, організації, технології тощо), всіх структур, зв’язків, ланок [17].

Стратегічне планування вимагає широкої бази інформації. Воно залучає ключових осіб для того, щоб досягти консенсусу щодо бачення майбутнього організації та конкретних кроків - видів діяльності, необхідних для досягнення цього майбутнього. Стратегічне планування базується на високо ймовірних припущеннях, враховує можливості та перешкоди, що можуть виникнути. Важливим є моніторинг за успіхами окремих працівників і цілих проектів. У кінці реалізації кожного проекту і, зазвичай, в кінці року ми оцінюємо, чи досягла організація бажаних результатів. Найдешевше зробити це власними силами - при цьому група співробітників порівнює початковий план з кінцевими результатами. Проте, оскільки ці люди не можуть бути повністю об'єктивними та не завжди мають відповідну підготовку, до цієї справи можна залучати фахівців-консультантів. Одні експерти вважають, що будь-які результати можуть бути виміряні та вирахувані, інші ж з ними незгодні (наприклад, як виміряти «громадянське суспільство»?) Як правило, ви повинні використовувати кількісні критерії, де це можливо, а в інших випадках визначати якісні орієнтири, що дозволять робити висновки про хід справи [36; 72].

Структура стратегічного планування діяльності закладу

Сучасна нормативно-правова база містить два види документів щодо стратегічного планування діяльності навчального закладу (рис. 3):

Рис. 3. Структура стратегічного планування діяльності закладу

1. Перспективне прогнозування розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу (Інструкція з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах I–III ступенів, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 23.06.2000 р. № 240, п. 4.32) [28].

2. Перспективний план (Примірний статут загальноосвітнього навчального закладу, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 29.04.2002 № 284, п. 2.1) [59].

Перспективне прогнозування розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу робиться керівниками у вигляді програми розвитку закладу. З досвіду роботи можу констатувати, що доцільним є складання такої програми на десять років (на міжатестаційний період). Важливим при складанні програми розвитку загальноосвітнього навчального закладу є бачення його керівником цілей діяльності закладу на досить тривалий період. Таке планування повинно відображувати віддалену перспективу розвитку кожної підсистеми діяльності закладу і його соціально-педагогічної системи в цілому відповідно до ієрархії цілей.

В процесі розробки програми розвитку закладу доцільно виділити такі етапи:

1. Організаційний аналіз стану закладу.

2. Визначення місії закладу.

3. Формування концепції майбутнього закладу.

4. Розробка стратегії, основних напрямків і завдань переходу до нового закладу.

5. Формування перспективного плану роботи.

6. Експертиза програми.

Основними компонентами концепції розвитку закладу є:

1. Мета.

2. Завдання.

3. Гіпотеза.

4. Шляхи реалізації мети і завдань.

5. Ресурсне забезпечення діяльності закладу.

6. Очікувані результати.

Програма розвитку закладу повинна бути пов’язаною із планами соціально-економічного розвитку відповідної території та довгостроковими освітніми програмами. До неї як додатки можуть входити довгострокові програми розвитку загальноосвітнього навчального закладу за окремими напрямами.

Важливою є послідовність реалізації програми, обґрунтованість і доцільність можливих її коригувань.

Розглядаючи порядок ухвалення Програми розвитку закладу (Перспективного прогнозування розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу) та перспективного плану роботи закладу, слід звернутись до чинних нормативних документів. Відповідно до Примірного статуту загальноосвітнього навчального закладу розгляд та ухвалення стратегії розвитку закладу відноситься до компетенції вищого органу громадського самоврядування (п. 4.2), а затвердження планів роботи – до компетенції ради закладу (пп. 2.1, 4.3.6).

Тому Перспективне прогнозування (програма) розвитку закладу:

- розробляється адміністрацією спільно з радою закладу;

- погоджується з педагогічною радою, органами учнівського та батьківського самоврядування, профспілковим комітетом;

- схвалюється загальними зборами (конференцією) колективу закладу.

На основі програми розвитку закладу рада закладу після погодження з педагогічною радою затверджує перспективний план роботи закладу – письмовий документ, який визначає систему заходів щодо реалізації стратегії діяльності організації на певний довгостроковий період. Він базується на результатах зовнішнього та внутрішнього оцінювання, містить бачення майбутнього організації згідно з програмою розвитку закладу; включає конкретні цілі та завдання, описані конкретними термінами - що повинно бути зроблено, коли, ким, яким чином. Як правило, перспективний план розробляється на той самий період, що і програма розвитку закладу

Успішний перспективний план, зазвичай, містить такі складові:

· Організаційний аналіз, який включає ідентифікацію зацікавлених осіб, аналіз сильних та слабких сторін організації.

· Мету, яку організація хотіла б досягти у майбутньому відповідно до програми розвитку закладу.

· Завдання, які потрібно виконати та терміни їх виконання.

· Опис очікуваних результатів.

Структура перспективного плану повинна коригуватися із структурою річного плану роботи закладу. Це стосується і кількості розділів, і структури планування конкретних заходів. З досвіду роботи можу запропонувати у цій структурі зазначати не лише назви заходів, терміни виконання та відповідальних за виконання, але ще й виконавців (з прізвищами або лише із зазначенням певного підрозділу організації, що виконуватиме завдання щодо реалізації даного заходу) – наскільки це можливо передбачити в перспективному плані (табл. 1).

Таблиця 1

Структура планування заходів

№ пор.	Назва заходу	Терміни виконання (навчальний рік або кілька навчальних років)	Відповідальний за виконання (як правило, із адміністрації закладу)	Виконавці (назва підрозділу або конкретні прізвища)	Примітка

До перспективного плану діяльності закладу як додатки можуть розроблятися цільові проекти [42].

Цільовий проект – це сукупність теоретичного обґрунтування та конкретного плану дій для переведення певної шкільної підсистеми на вищий рівень розвитку.

За напрямками діяльності проекти (системи) можуть бути:

- дидактична система, спрямована на вирішення актуальних проблем навчання;

- виховна система, що передбачає спрямування на реалізацію актуальних проблем виховання;

- науково-методична система, в основі якої – підвищення професійної майстерності педагогів школи;

- управлінська система, спрямована на розробку та впровадження нової моделі стосунків, режиму діяльності, удосконалення управлінської діяльності;

- соціально-психологічна система;

- матеріально-технічна система, що передбачає удосконалення матеріальної бази школи, впровадження нових механізмів господарювання, естетичне оформлення приміщень, нове технічне обладнання.

За широтою залучення ресурсів цільові проекти поділяються на:

- внутрішньошкільні, для реалізації яких залучаються внутрішні ресурси школи;

- відкриті, для роботи над якими залучаються ресурси інших організацій та установ.

За участю педагогів у розробці та реалізації цільові проекти поділяються на колективні, групові, індивідуальні.

Цільові проекти, як правило, одержують власні назви, які лаконічно відображають їх зміст. Вони не є конкретними програмами дій конкретних виконавців. Тому поширення досвіду такого планування не може здійснюватися через тиражування готових цільових проектів, розроблених в одній із шкіл або в методичному центрі, а лише через використання механізмів їх створення.

Цільові проекти обов’язково створюються самими педагогічними колективами і сприймаються вчителями як власні колективні надбання. Їх доречно оформляти у вигляді окремих таблиць, кожна з яких розкриває зміст діяльності колективу щодо реалізації певного цільового проекту (табл. 2) та дає змогу координувати і контролювати роботу виконавців у перспективі, протягом навчального року, місяця, тижня (табл. 3–5) [69].

Контроль за ходом виконання цільових проектів покладається на адміністрацію школи, керівників методичних об’єднань або спеціально призначених осіб. Рішення про повне виконання цільового проекту або про припинення роботи над його реалізацією приймаються тими органами, які дали згоду на його здійснення, або директором школи. Інформація про хід виконання загальношкільних цільових проектів та результати роботи заслуховується на засіданнях ради школи (педагогічної ради) і узагальнюється наказами по школі.

Методика проектно-цільового планування діяльності закладу дозволяє кожній школі мати індивідуальний план роботи, який враховує її особливості, забезпечує простір для творчого пошуку окремим об’єднанням та групам педагогів, кожному вчителю, і через реалізацію блоку цільових проектів спрямовує їх зусилля на вирішення актуальних проблем шкільного життя [42; 49].

Таблиця 2

Міра складності предметів

Предмет	Бал складності
Геометрія	6
Алгебра	5,5
Іноземна мова	5,4
Хімія	5,3
Фізика	5,2
Біологія	3,6
Українська мова	3,5
Українська література	1,7
Історія	1,7

При правильно складеному розкладі уроків найбільша кількість балів за день за сумою усіх предметів повинна припадати на вівторок і (або) середу. Для учнів молодшого і середнього віку розподіляти навчальне навантаження в тижневому циклі слід таким чином, щоб його найбільша інтенсивність (за сумою балів за день) припадала на вівторок і середу, в той час як четвер був дещо полегшеним днем. Розклад складено неправильно, коли найбільше число балів за день припадає на перший та останній робочі дні тижня або коли воно однакове у всі робочі дні. Робочий тиждень передбачає для учнів першого класу протягом навчального року додатковий розвантажувальний день – четвер, у розклад якого не вводяться предмети, що потребують значного розумового напруження (математика, мови). Режим роботи загальноосвітнього навчального закладу визначається ним на основі нормативно-правових актів та за погодженням з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Початок занять у загальноосвітніх навчальних закладах повинен бути не раніше 8.00. При двозмінному режимі навчання початок занять у другу зміну організовується не пізніше 14 години, закінчення - не пізніше 19.00. Учні 1–2 класів, випускних та спеціальних класів навчаються лише у першу зміну. Учні 3–5 класів можуть навчатися у першу зміну або у підзміну з початком занять не пізніше 12 години. Починати заняття як в першу, так і в другу зміну слід в один і той самий час протягом навчального року. Навчання у гімназіях, ліцеях, колегіумах і спеціалізованих загальноосвітніх школах організується в одну (першу) зміну.

План роботи методичного об'єднання. Робота методичного об'єднання учителів, класних керівників, вихователів планується на поточний навчальний рік відповідно до рекомендацій щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти і спрямовується на поліпшення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки педагогічних кадрів закладу або регіону. У плані мають бути відображені результативність і підсумки методичної роботи за попередній навчальний рік, зокрема, стан виконання навчальних програм, рівень і якість навчальних досягнень учнів тощо.

План має містити завдання методичного об'єднання на поточний навчальний рік, основні напрямки роботи об'єднання, що випливають із завдань розбудови національної системи освіти, аналізу стану навчально-виховного процесу і стану освіти у навчальному закладі або регіоні.

План роботи методичного об'єднання доцільно складати за такими розділами:

1. Вступ. У вступі визначається проблема, над якою має працювати методичне об'єднання, та основні напрямки роботи з вирішення цієї проблеми.

2. Вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду в практику роботи вчителя

№	Прізвище, ім'я та по батькові вчителя	Вивчення передового педагогічного досвіду (тема)	Чий досвід вивчається (прізвище, ініціали та адреса педагога)

3. Список учителів та визначення тем, над якими вони мають працювати протягом навчального року

№	Прізвище, ім'я та по батькові вчителя	Над якою темою працює

4. Тематика засідань

№	Тематика засідань	Дата проведення	Місце проведення	Відповідальний за проведення

На засіданнях методичних об'єднань повинні розглядатися нормативно-правові документи щодо організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, актуальні проблеми методики викладання шкільних дисциплін, проведення навчально-виховних занять. Крім того, члени методичних об'єднань (кафедр) мають знайомитися з методикою вивчення складних тем навчальних програм, розглядати матеріали моніторингу навчально-виховного процесу, рівень і якість загальної підготовки школярів, обмінюватися досвідом, проводити огляди навчально-методичної літератури, педагогічної преси тощо.

У процесі роботи методичних об'єднань належна увага має приділятися заслуховуванню і обговоренню доповідей, проведенню уроків та виховних заходів, ділових педагогічних ігор, практичних та семінарських занять. Варто визначати завдання для підготовки до наступного засідання. План методичного об'єднання може бути складений за блочно-модульним принципом, що містить три напрямки (блоки) його діяльності: пізнавальну, тематичну та узагальнюючу.

Плани методичної роботи з педагогічними кадрами та їх реалізація, як і вся система заходів методичного характеру в системі післядипломної педагогічної освіти, мають бути максимально спрямовані на формування професійно-педагогічної та соціально-психологічної культури педагогів, розширення і поглиблення знань, продукування ними нових педагогічних ідей, технологій навчання та виховання в сучасних умовах.

Структура плану роботи класного керівника, вихователя

1. Аналіз рівня вихованості учнів і розвитку колективу. Рівень громадської активності учнів, традицій, мікроклімат в колективі, культура поведінки, ступінь розвитку самоврядування, громадської думки, позиції батьків з дотримання єдиних педагогічних вимог. Виходячи з даного аналізу, визначаються конкретні реальні виховні завдання.

2. Основні виховні заходи по організації і розвитку класного колективу. Класні години, збори, трудові справи, походи, екскурсії, зустрічі, конкурси, робота творчих груп за інтересами, участь у вікторинах, виставках, відвідування театрів, музеїв.

3. Індивідуальна робота з учнями. Передбачаються методи і прийоми щодо залучення конкретних учнів до підготовки і проведення певних заходів, а також проведення бесід, діагностичних, профілактичних та інших заходів.

4. Організація роботи з безпеки життя і здоров'я учнів. Передбачаються практичні заняття щодо дотримання правил дорожнього руху, формування санітарно-гігієнічних навичок, знань і вмінь з техніки безпеки тощо.

5. Робота з батьками. Зазначаються форми роботи щодо залучення батьків до навчально-виховного процесу; відвідування учнів вдома; консультації; лекції для батьків; контакти з підприємствами, де працюють батьки.

6. Взаємодія з учителями і вихователями, що працюють в класі, керівниками гуртків, адміністрацією. Відвідування уроків з метою визначення рівня засвоєння учнями знань і формування вмінь тощо.

План роботи шкільної бібліотеки складає завідувач бібліотеки школи за участю шкільних методичних об'єднань учителів, класних керівників, вихователів на період з 1 вересня поточного до 1 вересня наступного року за такою ж формою, як і план роботи школи. Затверджує його педагогічна рада до початку навчального року як додаток до річного плану робот школи. У плані мають бути передбачені такі питання:

- комплектування, поповнення і збереження фондів бібліотеки, створення фондів шкільних підручників і посібників;

- заходи щодо удосконалення обладнання шкільної бібліотеки, комп’ютеризація роботи бібліотеки;

- проведення бібліотечних уроків;

- організація роботи бібліотечного активу, гуртків і клубів на базі бібліотеки;

- керівництво позакласним читанням учнів (робота щодо залучення їх до бібліотеки: бесіди, лекції, складання списків рекомендованої літератури, організація виставок, оформлення стендів, тематичних плакатів);

- конкурси, вікторини, зустрічі з письменниками, обговорення книг, конференції, диспути, літературні ранки і вечори, відзначення знаменних дат);

- робота з формулярами читачів.

Структура річного плану роботи закладу

Проаналізувавши й узагальнивши погляди різних науковців і практиків, можна визначити сучасні вимоги до формування змісту та розроблення структури річного плану роботи навчального закладу.

Перш за все слід зазначити, що річний план роботи навчального закладу повинен містити вступ, основну частину та додатки.

У вступі подається аналіз роботи навчального закладу за минулий навчальний рік. Обов’язково зазначається, що у навчальному році робота школи була спрямована на виконання Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національної доктрини розвитку освіти, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, керівних документів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Програми розвитку системи освіти регіону, Програми інноваційного розвитку освіти району (міста) в галузі освіти, Перспективного плану роботи закладу, інших чинних законодавчих та нормативних документів. Заклад здійснює свою діяльність відповідно до Статуту.

Далі необхідно зробити короткий аналіз роботи навчального закладу за минулий навчальний рік і визначити завдання діяльності закладу на новий навчальний рік. Аналітична частина вступу може містити такі блоки:

1. Статистична інформація – кількісні та якісні показники набору учнів до школи; виконання Закону України «Про загальну середню освіту», працевлаштування випускників; кількісні та якісні показники успішності (за класами, предметами, вчителями у діаграмах різного виду), пояснення причини підвищення або зниження успішності школярів; дані про зайнятість учнів у позакласній діяльності; наявність правопорушень чи злочинів, їхні причини; відомості про здоров'я учнів.

2. Досягнення у виконанні протягом року програми розвитку закладу – результативність впровадження інновацій результативність науково-методичної роботи з педагогічними кадрами; ефективність форм взаємодії з різними партнерами з числа державних установ, громадських організацій; аналіз створення необхідних умов для реалізації програми розвитку навчального закладу.

3. Проблеми. Вказуються нерозв'язані завдання, труднощі і перешкоди на шляху реалізації програми розвитку навчального закладу. Правильно виділені та чітко сформульовані проблеми виступають основою визначення завдань, розв'язання яких необхідне та можливе у новому навчальному році.

Визначення завдань на новий навчальний рік. При цьому варто врахувати:

- завдання, пов'язані з позитивними змінами у рівні успішності школярів, формуванні системи цінностей, зміцненні здоров'я, соціального захисту школярів; завдання, пов'язані з удосконаленням навчально-виховного процесу на основі впровадження й апробацій інноваційних технологій;

- завдання, пов'язані з забезпеченням підвищення рівня професійної компетентності педагогів; завдання, пов'язані зі створенням системи взаємовідносин навчального закладу і зовнішнього середовища; завдання, пов'язані з удосконаленням системи управління закладом, забезпеченням необхідних організаційних, науково-методичних, морально-психологічних, матеріально-технічних, інформаційних умов реалізації плану роботи на навчальний рік.

Основна частина річного плану роботи навчального закладу – це структурований зміст діяльності закладу у наступному навчальному році. Слід зазначити, що єдиної, обов'язкової для усіх навчальних закладів структури плану роботи, чинні нормативні документи не передбачають. Лише в Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів зазначено, що «…розділи річного плану доцільно привести у відповідність до структури Закону України «Про загальну середню освіту» [28]. Але, уважно ознайомившись зі структурою зазначеного Закону, кожен може зробити висновок, що здійснити це повністю неможливо, оскільки закон містить такі, наприклад, розділи, як «Розділ II. Загальноосвітні навчальні заклади системи загальної середньої освіти», «Розділ X. Відповідальність у сфері загальної середньої освіти», «Розділ XI. Прикінцеві положення». До структури річного плану роботи закладу можна залучити лише вісім із одинадцяти розділів Закону, але до формулювань трьох із цих восьми розділів необхідно вносити певні зміни.

Зважаючи на те, що річний план роботи навчального закладу – це основний документ, який регламентує і координує діяльність учасників навчально-виховного процесу, колегіальних органів та органів громадського самоврядування. Тому доцільно подати в додатках таку інформацію:

- тематика засідань педагогічної ради;

- тематика засідань ради закладу;

- тематика наказів, що стосуються навчально-виховного процесу;

- тематика засідань ради при директорові;

- тематика засідань піклувальної ради;

- тематика засідань методичної ради;

- тематика засідань методичних об’єднань;

- тематика семінарів з актуальних проблем дидактики, психології, виховної роботи;

- тематика занять школи молодого вчителя, школи молодого класного керівника;

- графік вивчення системи роботи вчителів, які атестуються;

- тематика батьківських зборів, занять «Батьківського університету»;

- тематика шкільних масових заходів;

- угоди про співпрацю закладу з вищими та іншими навчальними закладами;

- угоди про міжнародну співпрацю.

На основі аналізу нормативних документів, методичних рекомендацій та власного досвіду можемо запропонувати такий варіант структури річного плану загальноосвітнього навчального закладу, розроблений на основі структури Закону України «Про загальну середню освіту» :

ВСТУП

1. Аналіз виконання плану роботи закладу в минулому навчальному році

Аналіз здійснюється з урахуванням усіх розділів плану за основними напрямками роботи:

- загальні питання діяльності закладу, забезпечення виконання вимог Законодавства про загальну середню освіту;

- навчання;

- виховання;

- безпека життєдіяльності;

- науково-методичне й організаційне забезпечення тощо.

Аналіз має базуватися на педагогічному аналізі діяльності закладу за рік, що розглядався на підсумковому засіданні педагогічної ради, але не повинен дослівно повторювати його. Аналіз виконання плану має бути повним, але стислим. Обовя’зково слід зазначити причини невиконання конкретних запланованих заходів, невикористані резерви та нові ресурси, що з’явилися в закладі.

2. Завдання на новий навчальний рік за основними напрямками роботи та обґрунтуванням нових формулювань проблем, над якими працюватиме колектив закладу:

- дидактичної;

- виховної;

- методичної.

Якщо формулювання проблем не змінюються, слід обґрунтувати необхідність продовження роботи над минулорічними проблемами.

НАКАЗ

02.04.2012 № _____

Про організацію підготовки плану