Оціночне зонування території виконується під час проведення земельно-оціночних робіт для спрощення виконання та підвищення точності оцінки земельних ділянок. При оціночному зонуванні межі земельних ділянок і кварталів, в переважній більшості співпадають. Визначення меж оціночних районів та економіко-планувальних зон здійснюється за наявними функціональними, архітектурними та споживчими властивостями земель, що окреслені чіткими планувальними межами.

Оціночний район – частина території населеного пункту, що має визначені межі, які проходять за лінійними або природними рубежами, включає структурні елементи – квартали, що об’єднані за однорідністю функціонального використання, однотипністю архітектурно-планувальних особливостей і мають відповідний рівень інженерно-інфраструктурного облаштування [3].

Економіко-планувальна зона – частина території населеного пункту з визначеними межами, сформована на основі оціночних районів за однорідністю функціонального використання, близькістю їх місця розташування, та близькістю значення комплексного індексуm [3].

Основною особливістю населених пунктів є територіальна неоднорідність функціоиально-планувальних, адміністративних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування земель будь-яких поселень, які у свою чергу виступають визначальними для якості окремих земельних масивів населених пунктів.

У процесі економічної та грошової оцінки земель населених пунктів основною визначальною одиницею їх території виступає економіко-планувальна зона, як частина території населеного пункту, що має однорідні споживчі якості, переважно однотипний характер використання і обмежується чіткими планувальними межами (магістральні вулиці, залізниця, водні рубежі, категорії земель (угіддя) тощо).

Необхідність економіко-планувального зонування або земельно-оціночної структуризації території населених пунктів обумовлюється складним поєднанням природних і антропогенних ландшафтів, різницею в функціонально-планувальних якостях, а відповідно і різним рівнем прибутковості від використання земель, що призводить до неоднорідності прояву рентоутворюючих факторів. Сам процес рентоутворення в межах населених пунктів виникає завдяки місцю розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природнокліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Економіко-планувальні зони встановлюються з врахуванням економічної цінності окремих масивів або кварталів з урахуванням факторів:

Ø неоднорідність функціонально-планувальних якостей території;

Ø доступність до місць прикладання праці, центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку, адміністративного та культурного центрів;

Ø рівень інженерного забезпечення та благоустрою території;

Ø рівень розвитку побутового обслуговування населення;

Ø екологічна якість території;

Ø соціально-містобудівна привабливість середовища щодо різноманітності місць прикладання праці, наявності історико-культурних та природних пам'яток, а також естетики архітектурної забудови тощо.

На підставі викладеного, підходи до визначення зон може бути обособлений для кожного населеного пункту. Водночас виділяють кілька підходів до вирішення завдання економіко-планувального зонування, але неодмінною умовою в кожному з них є виділення первинних робочих одиниць - оціночних районів. Межі оціночних районів, як правило, збігаються з межами плапувально-територіальних кварталів населеного пункту лише на початковій стадії земельно-оціночних робіт. Надалі кілька наявних кварталів населеного пункту можуть об'єднуватись в оціночні райони, які характеризуються однорідністю функціонального використання та територіальною цілісністю. Отже, кількість оціночних районів залежить від розміру населеного пункту, його народногосподарського профілю, адміністративного статусу і соціально-культурного потенціалу. їх кількість залежить також від кількості економічних, інженерних, статистичних і екологічних показників, які має можливість авторський колектив проаналізувати, і зокрема, комп'ютерною технікою. Встановлено, чим детальніша земельно-оціночна структуризація території, тим вищий ступінь достовірності кінцевого результату. Оціночні райони виділяються у встановлених межах населених пунктів та розділяються вулицями і магістралями різного рівня, межею смуги відводу залізниці, природними рубежами (річки, струмки, канали, рівчаки, с/г угіддя і т.д.), а в окремих випадках - межами ділянок виробничих підприємств [1].

При цьому площа одного оціночного району має бути порівнюваною з мікрорайоном багатоповерхової забудови, кварталом (групою кварталів) садибної забудови. Сукупність усіх земельно-оціночних одиниць повинна забезпечувати повне охоплення території населеного пункту, а межі оціночних районів не повинні перетинати меж адміністративних районів та порушувати планувальну межу населеного пункту.

Визначальним показником конкретного оціночного району виступає діапазон однорідності окремих індексів, що відображають вплив кожного фактора (або їх групи) на цінність території населеного пункту.

Основні оціночні фактори такі:

Ø неоднорідність функціонально-планувальних якостей території;

Ø доступність до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, масового відпочинку;

Ø рівень інженерного забезпечення та благоустрою території;

Ø рівень розвитку сфери обслуговування населення;

Ø екологічна якість території;

Ø привабливість середовища: різноманітність місць прикладання праці, наявність історико-культурних та природних пам'яток тощо;

Алгоритм розрахунку окремих індексів має відповідати таким умовам:

Ø значення кожного індексу мають розраховуватись від середнього значення конкретного фактора для населеного пункту (середнє значення =1);

Ø механізм зважування окремих факторів та їх груп має чітке наукове обґрунтування (методи багатовимірної статистики, соціологічне обстеження, експертна оцінка;

Ø екстремальні значення коефіцієнта Км2 мають вкладатись у діапазон, визначений для відповідних груп населених пунктів по чисельності «Порядку грошової оцінки земель населених пунктів».

На основі земельно-оціночної структуризації та виділення земельно-оціночних одиниць, в межах яких здійснюється збір, обробка та розрахунок окремих коефіцієнтів, складена таблиця 6.

Таблиця 6 Земельно-оціночна структура територія населеного пункту

На території села Дмитровка було виділено вісім оціночних районів які об’єднують квартали з більш менш однаковим типом забудови.