На фінансування соціально-культурних закладів з Державного бюджету було виділено 7,4% видатків по відношенню до ВВП (2000 р) (1997-1995 рр – 11,1%).

У 2001 році було введено в експлуатацію загальноосвітніх навчальнихї закладів на тис. учнівських місць, у тому числі в сільській місцевості 6,7 тис. (1990 – 163,9 тис.; у сільській місцевості – 60,8 тис.). У Київській області було відкрито навчальних закладів на 2,4 тис. місць, у Вінницькій та Черкаській – на 0,1 тис. місць.

Було введено в експлуатацію стадіонів на 35490 місць у 2002 р. (1998 р. – 550, 1996 р. – 11810), плавальних басейнів площею 275 м2 (1998 р. –5128 м2, 1995 р. – 483 м2), 2 фізкультурно-оздоровчі комплекси (1997 р. – 13; 2000 – 7) [11].

На початках 2001-2002 навчального року в Україні працювало 22,2 тис. шкіл, у яких навчалось понад 6,6 млн. Учнів, яких навчало 568 тис. учителів [13].

6601 тис. : 568 тис » 12.

Один вчитель навчає приблизно 12 учнів. Серед денних загальноосвітніх шкіл майже половину (48%) становлять середні, третину (33%) неповні середні, 14% - початкові і 2% школи для дітей з вадами розумовго та фізичного розвитку. П’ята частина шкіл веде заняття у дві-три зміни. Найбільше учнів навчається у другу та третю зміну у АРК, Луганській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Рівненській обл. та м. Київ. Найменше – в Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Працює також незначна кількість вечірніх (змінних) та самостійних заочних шкіл.

Розгалуженою є мережа дитячих музичних, мистецьких, художніх та хореографічних шкіл (1593 у 1995 р).

Більще половини учнів денних шкіл вчиться українською мовою, решта вивчає українську мову як предмет. Є також школи з російською, молдавською, угорською, румунською та кримсько-татарськими мовами навчання.

У 2001 р. Неповну середню освіту здобули 738 тис. учнів, середню – 505 тис. З кожним роком зростає пиома вага випускників, які продовжують навчання для здобуття обов’язкової повної загальної середньої освіти. У 2001 р. 67% випускників перейшли до десятих класів денних загальноосвітніх шкіл, 4% - до вечірніх (змінних), 16% вступили до ПТНЗ, 11% - до вищих навчальних закладів.

До комплексу загальноосвітньої школи включаються і дошкільні установи. Наприкінці 2001 р. Їх налічувалось 15,7 тис. на 1,077 млн. Місць, у яких перебувало 968 тис. дітей (39%). Значна частина дітей до трирічного віку виховується тепере вдома у зв’язку з наданням жінкам (матерям) додаткової відпустки по догляду за дитиною. Краща забезпеченість дітей у південних та східних областях дошкільними закладами, гірша у західних.

На кінець 2001 р. В країні нараховувалось 228 будиніків-інтернатів чисельністю 54 тис. місць, з яких 9 тис. для дітей-інвалідів.

В системі професійно-технічної освіти намічається 965 професійно-технічних навчальних закладів (2001), якими було підготовлено 278,8 тис. кваліфікованих робітників. Найбільше робітників випущено в Донецькій (30,8 тис.), Дніпропетровській (22 тис.), Львівській (19,1 тис.) та Луганській (18,8 тис.) областях. Найменше – у Чернівецькій (4,4 тис.), Тернопільській (4,9) та Закарпатській (5,5тис.) областях. Територіально училища розміщені більш-менш рівномірно, в основному по міських поселеннях та деяких селах [13].

Вища і середня освіта представлена 983 середніми спеціальними учбовими закладами (2001-2002 рр), в яких навчається понад 2 млн. Осіб. На денному відділенні навчається 1344, 2 тис. (64%) осіб, на верхньому – 15,7 тис. (0,7%), на заочному – 749,4 тис. (35,3%) (Табл. 2.5).

Серед галузевих груп найбільше студентів і учнів вчиться у закладах, що готують спеціалістів для промислвості та будівництва, освіти, сільського господарства, охорони здоров’я, економіки і права, транспорту та зв’язку.

Педагогічні та медичні освітні заклади розміщені більш-менш рівномірно в більшості міст обласного підпорядкування та обласних центрах. Найбільше закладів вищої і середньо спеціальної освіти сконцентровано у Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську, Львові та Донецьку.

Потенціал наукового комплексу України досить високий. У державі є понад 1400 організацій, що виконують наукові та науково-технічні роботи і науково-дослідні, конструкторські та проектно-вишукувальні організації, вищі навчальні заклади тощо (табл. 6). У науковому комплексі працює 113,3 тис. осіб (2001), з них науковий ступінь доктора наук мають 4 тис. (3,5%), кандидата наук – 17,4 тис. (15,5%). В Україні триває процес “Відтоку умів”. Через несприятливі та незадовільні умови життя та через особисті вимоги наукові працівники вищої кваліфікації виїжджають за межі України. Щороку країну покидає 35 докторів наук та 122 кандидати наук (Рис.2.2).

Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організації, у 2001 році становив 2275 млн. грн, з яких 58% припадає на розробки, 16% - фундаментальні дослідження, 13% - прикладні дослідження, 13% - науково-технічні послуги.

Витрати організацій на виконання власними силами наукових танауково-технічних робіт становить 2010,7 млн. грн. (2001 р), з яких 55% піщло на розробки, 17% - фундаментальні дослідження, 14% - прикладні дослідження, 14% - науково-технічні послуги. Обсяг фінансування науково-технічних робіт за рахунок держбюджету, коштів замовників становить 2432,5 млн. грн. [11].

Отже, маючи ці дані, ми можемо визначити загальну ефективність наукових та науково-технічних робіт

Еф=Прибуток/Витрати

Прибуток=2275 млн. грн.

Витрати = 2010, 7 млн+2432,5млн=4443,2 млн.грн.

Еф=2275/4443,2=0,5.

На кінець 2002 року в Україні працювало 20,4 тис. масових та універсальних бібіліотек, які налічували книжковий фонд чисельністю у 339 млн. примірників. У сільській місцевості діяло понад 15,5 тис. бібіліотек (76%), в яких концентрувалося майже половина усіх книжок бібілотечного фонду (45%). Та кількість бібіліотек не дає повної уявипро рівень бібілотечного обслуговування, який залежить перш за все від ступеня розвитку мережі бібіліотечних установ і їх територіальної доступності, від наявності книжкових фондів іїх співвідношення з чисельнісю населення (табл. 2.7).

На 100 осіб припадає в середньому 707 примірників (2002 р). Найвищий цей показник у Рівненській (1069) та Вінницькій (1054) областях, найнижчий – Луганська (509), Донецька (521), Львівська (553) області.

У 2005 році було видано 5430 видань тиражем понад 14,5 млн. примірників. Найбільше видань було видано у Харківській (20%), тиражем понад 4,5 млн. області та у м. Києві 38%, тиражем понад 6,4 млн, найменше у Херсонській (0,09%) 1,9 млн. області (табл. 2.10).

Своєрідними центрами культурного відпочинку населення є культурні установи, яких в Україні функціонує майже 20 тис. ( 17 тис. У сільській місцевості). Розгалужена мережа установ різних типів (палаци культури, клуби, будинки культури) перебуває у розпорядженні Міністерства культури, галузевих профспілок, різних організацій і відомств.

В середньому на 100 осіб припадає 11 місць (2002 р) у закладах культури клубного типу. Найвищий показник у Хмельницькій (23), Вінницькій (21), Житомирській (20) областях, найнижчий у Донецькій (5), Дніпропетровській, Луганській (по 6), Харківській (4) та Запорізькій (8) областях [11].

Масовою пропагандою культурних досягнень займаються засоби масової інформації – теле та радіомовлення, газети і журнали. У 2002 р. було видано 3045 видань газети, разовим тиражем 87 млн примірників, з яких українською мовою було видано 37%. Кількість журналів та інших періодичних видань 2002 р становить 1923, річним тиражем 84 млн примірників, у тому числі українською мовою всього 31% [7].

Середній добовий обсяг радіомовлення становить 344 години: українською мовою 87,9%, російською – 8,3%. Найбільший середньодобовий показник має Національна телерадіокомпанія (94,5 годин) міста Києва та Дніпропетровська обл. (20,7 годин); найменший Сумська та Івано-Франківська (менше 2 годин ) області.

Середньодобовий обсяг телебачення складає 237,7 годин (2002 р) у тому числі 82,4% українською, а 16,5% російською мовами. Найвищий середньодобовий показник мають Національна телерадіокомпанія ( 17,2 годин) та Одеська обл. (16,9), найнижчий – Рівненська та Сумська (менше 2 годин) області.

На початок 2002 – 2003 навчального року в Україні діяло 1021 дитячих музичних шкіл, 329 шкіл мистецтв, 130 художніх шкіл, 11 хореографічних шкіл та 2 вечірні школи загальної музичної освіти, у яких навчалось 297,7 тис. учнів.

В Україні діє 5261 кінотеатр та зали з кіноустановками. Кількість відвідування кіносеансів на одного жителя в середньому за рік становить 0,2 (2002 р). Забезпечення населення місцями у залах із стаціонарними установками сягає 3 місць на 100 осіб (табл. 2.8).

Досить важливу роль у культурному житті населення відіграє музейна справа. Музеїв в Україні (включаючи філіали) 376, у тому числі : історичні, меморіальні, краєзнавчі, природно-наукові, галузеві та ін. Серед експонатів сотні тисяч картин, творів графіки, скульптури, виробів прикладного мистецтва, фотографій, документів, тощо. Кількість відвідування музеїв за рік становить 17,5 млн осіб (2002 р), що становить 30% усього населення країни.

На 2002 р у нашій країні налічувалось 67 концертних організацій, які за рік відвідало 6,6 млн. осіб (2002 р), що становить майже 14% від загальної кількості жителів України.

Досягнення в культурному житті були б неможливі без розвитку театру. Кількість професійних театрів (включаючи театри-студії) (табл. 2.9) сягала 131 (2002 р), у тому числі – опери і балету 7 ,драми та музичної комедії – 86, дитячих та юного глядача – 38. Найбільше їх у м. Києві (30) та Львівській обл. (10), найменше – у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Кіровоградській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській та Черкаській обл. (по 2 театри). Забезпеченість театральними місцями становить 36 місць на 100 осіб. Кількість відвідувань сягає 6,2 млн осіб за рік [11].

Розділ ІІІ Проблеми та перспективи розвитку соціально-культурного комплексу