Важливим критерієм рівня розвитку соціально-культурного обслуговування є доступність послуг для населення, що має територіальний, вартісний та нормативний аспекти. До основних закономірностей територіальної організації комплексу належать: динамічно-пропорційне щодо населення і збалансоване з його птребами розміщення об’єктів, територіальна доступність об’єктів для населення та комплексоутворення різних видів обслуговування в межах поселення для задоволення потреб його жителів; оптимальне поєднання великих спеціалізованих і дрібних закладів та установ; територіальна ієрархія об’єктів, центрів і систем обслуговування. В основу територіальної організації обслуговування населення в Україні покладено принцип ступінчастості, згідно з яким потреба в одержанні послуг реалізується за умови пересування споживача в системі по щаблях – від меншого до більшого.

До основних факторів, що впливають на розміщення соціально-культурного комплексу можна віднести трудовий та споживчий.

Фактор робочої сили або трудовий фактор пов’язаний з демографічним показником країни (регіону) і залежить від чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової групи. Тобто чим більша кількість трудових ресурсів, тим більша їх кількість буде задіяна у соціальній сфері. Для того, щоб працювати у культурно-освітній сфері потрібні певні знання, певний рівень кваліфікації.

Заклади культури, освіти та спорту обслуговують потреби населення, тому основним фактором, який впливає на їх розміщення є споживацький фактор. Заклади цих сфер, розповсюджені по всій території країни, але не рівномірно. Оскільки у містах більше населення, попит на послуги соціально-культурного комплексу зростає, тому значна частка закладів зосереджена у місцях великих скупчень людей.

Заклади комплекс урозташовують не лише поблизу постійного місця проживання споживача, але й поблизу місця його соціальної праці, поблизу місць його відпочинку.

Наукові заклади орієнтуються на науковий потенціал та науково-технічну базу, тому розташовуються лише у великих промислово та науково розвинутих центрах.

Релігійні заклади орієнтуються в основному на споживача, незалежно від його місцерозташування, оскільки покликані задовольняти духовні потреби населення.

Музеї, театри та бібліотеки через невеликий об’єм своїх послуг та наневисок употреби зосереджені рідше і в основному в обласних та районних центрах.

Загальноосвітні та дошкільні заклади через високий рівень споживання розташовані майже в кожному населеному пункті.

Клубні установи розміщені згідно з адміністративним поділом території і за виробничим принципом – при заводах, фабриках, учбових закладах, санаторіях.

Загальноосвітні навчальні заклади розміщені по всій території України, оскільки вони покликані підвищувати рівень освіченості населення. Отже освітні заклади орієнтуються на споживача будь-якої місцевості.

Науковий комплекс розміщується переважно у високорозвинутих промислових центрах, оскільки потребують висококваліфікованих кадрів, наукової літератури та техніки.

Заклади культури клубного типу, розміщені переважно у сільській місцевості, оскільки створені для підняття культурного рівня сільського населення.

Спортивні секції, гуртки та організації функціонують переважно у великих містах та селищах міського типу. Для їх функціонування потрібні відповідні кадри та відповідна кількість споживачів. Спортивні стадіони будуються переважно у великих містах, оскільки мають великі розміри і використовуються лише в певних цілях у певні проміжки часу.

Заклади культури і мистецтва орієнтуються на споживача. Оскільки доходи, а отже і можливість функціонувати музнїв, театрів, кінотеатрів, філармоній, тощо залежать насамперед від кількості відвідувань, а вона в свою чергу вища там, де більша кількість населення. Також заклади культури і мистецтва потребують відповідних кваліфікованих кадрів, які дають лише навчальні заклади міст.

Заклади релігії розміщені по всій території країни, оскільки покликані для підтримання та розвитку духовного життя населення. У будь-якому селі України є костьол та церква. У великих містах та містечках їх сукупність вища, що пояснюється вищою концентрацією населення.

Ми можемо зробити висновок, що основним фактором розміщення складових соціально-культурного комплексу є наявність споживача. Чим вища концентрація споживачів в окремому місці, тим вища концентрація закладів та установ соціально-культурного комплексу. Це пояснюється так, що основним завданням соціально-культурного підкомплексу, як складової соціального комплексу, є задоволення потреб населення в цілому і особистості окремо. Чим більша кількість споживачів, тим бульшою має бути і кількість виробників послуг для задовлення потреб споживача.