Семінар (від лат. seminarium – розсадник) є одним з найефективніших шляхів вивчення історико-правової науки, “розсадником” знань з історії держави і права України. Його особливість полягає в тому, що він передбачає опанування найважливіших й найактуальніших тем історико-правової науки, є найдієвішою формою закріплення і поглиблення знань студентів, формуванню та виявленню в них творчих здібностей, забезпечує можливість набуття навичок правильного висловлення своїх думок під час обговорення теми, створює умови для дискусій, узагальнення знань, отриманих з різних джерел та літератури, відстоювання власної точки зору, обгрунтування історико-теоретичних висновків. Семінарські заняття є школою мислення, формування висококваліфікованих фахівців і громадсько-політичних діячів.

Для кожного семінару визначені тема, план, основні поняття і терміни й теми рефератів та повідомлень.

Для з’ясування основних понять і термінів доцільно звертатись до “Енциклопедії українознавства”, “Юридичного словника”, “Юридичної енциклопедії”, “Малої енциклопедії етнодержавознавства”, словника-довідника “Українське державотворення”, “Довідника з історії України”, “Малого словника історії України”, “Словника іншомовних слів” та ін.

Основою для підготовки кожного семінару є рекомендовані джерела і література. Зазначимо при цьому, що в списку рекомендованої літератури містяться праці, написані з двох методологічних позицій: цивілізаційної (немарксистської) та формаційної (марксистської). Цивілізаційний підхід не абсолютизує матеріально-економічний фактор у державотворчих процесах, розглядає державу з позиції вирішального впливу на неї перш за все духовно-моральних і культурних елементів суспільства. Формаційна теорія виключно детермінізує державу економічними причинами. Зауважимо, що коли наука концентрує свою увагу тільки на окремих сторонах чи властивостях явища і нехтує іншими, як несуттєвими, то це негативно позначається на її об’єктивності. Бажано, щоб студенти слідкували за останніми публікаціями історико-правового характеру у таких виданнях, як “Вісник Академії правових наук”, “Право України”, “Розбудова держави”, “Державність” та ін.

Готуючись до семінарського заняття, доцільно насамперед ознайомитись з його планом; опрацювати виділені основні поняття і терміни; прочитати свій конспект відповідної лекції і матеріал рекомендованих підручників, посібників; глибоко опрацювати джерела і літературу. Все це дасть можливість грунтовно підготуватися до відповідей на питання семінару, а також розкрити тему реферату чи повідомлення.

Семінар розпочинається з короткого вступного слова його керівника, в якому формулюється актуальність теми, ставиться завдання та оголошується форма (тип) заняття.

При будь-якій формі проведення семінару студент повинен знати матеріал, виявити вміння аналізувати його. Під час вступу можна до певної міри користуватися своїм конспектом, спиратися на хрестоматію або ксерокопію документу.

В кінці семінару його керівник робить узагальнюючий висновок, на основі якого студенти вносять у свої записі відповідні доповнення і уточнення. Крім того, викладач оголошує і коротко мотивує виставлені оцінки, ставить завдання на наступний семінар.

Семінарські заняття є обов’язковими для відвідування. На них ведуть облік поточної успішності студентів. Пропущений з будь-яких причин семінар, одержана на занятті незадовільна оцінка підлягають обов’язковому відпрацюванню у визначений кафедрою день. Студенти відпрацьовують пропущене заняття шляхом написання реферату з подальшим його захистом. Невиконання зазначених вимог є підставою для того, щоб не допустити студента до складання підсумкового іспиту. Студенти, котрі не пропускають семінарських занять, беруть в них активну участь, мають відмінні оцінки, можуть за рішенням кафедри звільнятись від здачі іспиту. Їм виставляється відмінна іспитова оцінка.

Тема 1. Предмет, метод , періодизація та джерела курсу історії держави і права України. Перші державні утворення на території України та їх право ( VII ст. до н.е. – VI ст. н.е. ) – 2 год.

1. Предмет і сучасна методологія історико-юридичних досліджень.

2. Місце та значення історії держави і права України в системі юридичних наук.

3. Періодизація та джерела історії держави та права України.

4. Скіфська держава і право.

5.Суспільно-політичний лад і право грецьких полісів Північного Причорномор’я.

6. Держава і право Боспору.

Основні поняття і терміни

Держава, джерело, закон, історія, історіографія, метод, методологія, право, публічна політична влада, юриспруденція.

Агороном, аристократична республіка, архікойтоніт, архонт, варвар, вільний общинник, демократія, метрополід, наварх, номофілак, поліс, демократична республіка, деспотична монархія, скіфи-кочовики, скіфи-орачі, царські скіфи, рада міста, рада старійшин.

Теми рефератів

1. Історіографія історії держави і права України.

2. Держава антів.

3. Зародження державної організації на території Украї­ни.

4. Виникнення та суспільно-політичний лад Скіфської держави.

5. Джерела та основні риси права у державі Скіфів.

6. Грецькі міста-поліси Чорноморського узбережжя Ук­раїни: організація влади та суспільства.

7. Суспільний та державний устрій Афін та Херсонесу (порівняльний аналіз).

8. Джерела та основні риси права античних міст - полі­сів України.

9. Боспорське царство, його суспільно-політичний лад і право.

10. Дослов'янські політичні утворення на території Украї­ни, їх місце та роль у вітчизняній історії, у національному праві - та державотворенні.

Джерела і література

1. Блаватская В.Д. Пантикапей. Очерк истории столицы Боспора. – М., 1964.

2. Бочорников Д. Права людини у додержавну та ранньодержавну добу історії України. // Право України, 1997, № 3.

3. Брайчевський М. Антське царство. Конспект історії України. Нова концепція // Старожитності. 1994. – Ч.6.

4. Брайчевський М. Скіфи. Конспект історії України. Нова концепція // Старожитності. 1994. – Ч.4.

5. Бурчак Ф.І. Про державу і право. – К., 1979.

6. Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса VII-I вв. до н.э. Историко-эпиграфическое исследование.– М., 1989.

7. Гайдукевич В.Ф. Боспорское царство. – М–Л., 1949.

8. Геродот. История.– М., 1961.

9. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. (Державна школа: історія, політологія, право).–К.,1996.

10. Жебелев С.А. Северное Причерноморье. Исследования и статьи по истории Северного Причерноморья античной эпохи.-М.-Л.,1954.

11. Завольнюк В. Принцип історизму в право – та державознавстві // Право України.-1998-№2.

12. Зашкільняк Л.О. Вступ до методології історії. – Львів,1996.

13. Зубар В.М., Ліньова Є.А., Сон Н.О. Античний світ Північного Причорномор'я. – К., 1999.

14. Іванов В. Історія держави і права України. Навч. посібник. – К., 2003

15. Історія держави і права України. Курс лекцій / За ред., проф. В.І. Гончаренка. – К., 1996.

16. Кадеєв В.І. Про державний лад Херсонеса в перших століттях н.е. // Український історичний журнал. – 1971.– № 9.

17. Костицький М.В. Методологічні проблеми творення нового українського права //На шляху до правової держави. – Львів, 1992.

18. Костицький М.В. Методологія пізнання української історико-правової дійсності // Вісник ЛДУ Сер. юрид., 1993. – Вип.30.

19. Кульчицьклий С. Проблеми періодизації вітчизняної історії // Історія України–1998-№36.

20. Настюк М.Й., Костицкий М.В., Гураль П.Ф., Тыщик Б.Й. Методы изучения историко-правовых явлений.–Львов, 1986.

21. Нейхард А.А. Скифский рассказ Геродота в отечественной историографии.-Л.,1982.

22. Павленко Ю.В. На шляху реформування ранніх цивілізацій на Україні та суміжних територіях. // Теоритичня проблеми вітчизняної історіографії та джерелознавства. – К., 1993

23. Хрестоматія з історії держави і права України: У 2-х т./ За ред. В.Д.Гончаренка.- К.,1997.-Т.1.

24. Юридична наука і освіта в Україні. – К., 1992.