Національний університет «Львівська Політехніка»

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Національний університет «Львівська Політехніка»

Кафедра міжнародного права та філософії права

«Затверджено»

Голова науково-методичної ради ІНПП

__________________________________

29 серпня 2011 р

Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять

з навчальної дисципліни

«Актуальні проблеми теорії держави і права»

Освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»

Для базового напряму/спеціальності «Правознавство»

7.03040101

Львів 2011

Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять з навчальної дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави і права» складено відповідно до освітньо-професійної програми Галузевого стандарту вищої освіти.

Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять з навчальної дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави і права» складено доцентом кафедри міжнародного права та філософії права, кандидатом юридичних наук, доцентом І.Ю. Настасяк 20 серпня 2011 р.

________________________

Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять з навчальної дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави і права» обговорено і схвалено на засіданні кафедри міжнародного права та філософії права (протокол № 1 від 22 серпня 2011 р.)

Завідувач кафедри ________________________

Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять з навчальної дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави і права» обговорено і схвалено на засіданні науково-методичної ради ІНПП (протокол №1 від 29 серпня 2011 р.)

ББК 67.0

УДК 340.01

Рецензенти:

Макарчук В.С., доктор юридичних наук, професор.

Кобилецький М.М.,доктор юридичних наук, доцент.

Настасяк І. Ю.

Актуальні проблеми теорії держави і права: методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять. ‒ Львів: Інститут права та психології НУ «Львівська Політехніка», 2011. ‒ 41 с.

ББК 67.0 УДК 340.01

Політехніка», 2011

Завдання для семінарських занять

Загальні методичні рекомендації

Семінарські заняття – одна з найважливіших і найдієвіших форм засвоєння усіх навчальних дисциплін. У сучасних умовах перед вищою школою України стоять великі й складні завдання щодо підвищення якості підготовки спеціалістів-юристів. Тому мета семінарських занять – навчити студентів та слухачів магістратури самостійно працювати і творчо мислити, робити висновки і давати оцінку явищам та подіям.

Семінарські заняття не повторюють, а доповнюють і поглиблюють теми лекційного курсу та навчальної літератури. Основне завдання семінару – поглибити і систематизувати вивчення найбільш важливих, складних і актуальних тем навчального курсу. Зокрема, семінари повинні виробити у студентів та слухачів магістратури уміння самостійно засвоювати питання навчального курсу. Готуючись до них, студент (слухач) вчиться конспектувати й аналізувати нормативні матеріали, державно-правові джерела та спеціальну літературу, а також узагальнювати знання, отримані з різних джерел.

У пропонованому практикумі теми семінарів подаються проблемно. Усі виділені теми відповідають пропонованій укладачами структурованій проблематиці новітніх концепцій українського державотворення і правотворення.

Семінарські заняття обов’язкові для відвідування. На них ведеться облік поточної успішності студентів та слухачів магістратури. Тому пропущене заняття, незважаючи на причину пропуску, як і незадовільна оцінка, отримана під час семінарського заняття, підлягають обов’язковому відпрацюванню. Зазвичай студенти (слухачі) відпрацьовують пропущене заняття шляхом написання письмової роботи (реферату) і подальшого його захисту. Тему реферату викладач вибирає серед зазначених у плані або ж із переліку питань, що розглядалися на семінарі. Невиконання цих вимог є підставою для того, щоб не допустити студента (слухача) до модульного контролю.

Семінарські заняття проводяться з найбільш важливих тем курсу. На основі активної форми навчання закріплюється теоретичний матеріал, навики та уміння, формуються загальнотеоретичне уявлення щодо сутнісної характеристики права. План кожної теми передбачає ті проблемні питання, які в менш за все висвітлювалися на лекціях.

Для цілеспрямованої підготовки до семінарського заняття студентам пропонуються завдання, де зосереджується увага на те, який матеріал потрібно повторити, яку тему вивчити заново.

Центральне місце у методичних матеріалах займають довідково-методичні вказівки. До кожного питання плану семінарського заняття подаються необхідні рекомендації.

Усі джерела потрібно вивчати крізь призму питань плану семінарського заняття. Слід навчитись знаходити та відбирати з різноманітних джерел таку інформацію, котра стосується саме цих запитань, і систематизувати її відповідно до кожного з останніх. Необхідно активно використовувати різноманітні словники, енциклопедії аби не залишити без уваги жодного незрозумілого терміна, який зустрічається у джерелах.

Загалом активна робота з навчальною та науковою літературою повинна сформувати у студента вміння самостійно аналізувати прочитане.

Семінар – це, насамперед, лабораторія творчого мислення, й у цьому вбачається його основне навчально-методичне призначення, його найбільша дидактична цінність.

Таким чином, семінарське заняття має бути активним, творчим заняттям, де студенти (слухачі) вчаться формулювати й обґрунтовувати вирішення навчальних питань, чітко аргументувати свої відповіді даними з першоджерел і спеціальної наукової літератури, захищати й відстоювати свою думку в діловій дискусії.

ПЛАНИ І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

План

1. Значущість держави і права у життєдіяльності суспільства.

2. Поняттєво-категоріальний апарат теоретико-правової науки: проблеми вдосконалення

3. Предмет і метотодологія дослідження актуальних проблем теорії держави і права.

4. Місце теоретико-правової науки у системі суспільних та юридичних наук. Міждисциплінарні зв’язки теорії держави і права.

5. Значення (теоретичне та політичне) вивчення теорії держави і права.

Методичні рекомендації

Розкриття теми передбачає необхідність формулювання поняття предмету науки теорії держави і права, що поєднує в собі систему знань про динаміку права і держави як найважливіших елементів цього ряду.

Функції та методи теорії держави і права слід характеризувати як інструментальний бік науки та дисципліни. Пояснюючи зміст категорії «метод дослідження», бажано проводити загальну класифікацію цих прийомів та способів вивчення предмету теорії держави і права за класичною схемою: 1) фундаментальні (світоглядні) методи дослідження; 2) загально-наукові методи дослідження; 3) спеціально-наукові та конкретні методи дослідження. Розуміння функцій теорії держави і права обов’язково слід пов’язувати зі значенням досягнень теоретичної юридичної науки для всієї системи юриспруденції та юридичної практики зокрема. Потрібно розкрити також зміст окремих видів функцій, наприклад, гносеологічної, онтологічної, прогностичної, евристичної та інших.

Формулювання змісту питання про місце теорії держави і права у системі суспільних і юридичних наук потребує, насамперед, характеристики структури загальної системи наук (суспільні, природничі, технічні), а також системи юридичних наук, що включає в себе такі основні “блоки” наукових напрямів і відповідних юридичних дисциплін: історико-теоретичні, галузеві, прикладні та спеціальні, міжнародно-правові.

Співвідношення теорії держави і права зі суспільними науками можна простежити завдяки аналізу використання у юриспруденції досягнень філософської методології, а також шляхом простеження місць перетину інтересів дослідження теорії держави і права з історією, соціологією, психологією, політологією та іншими науками.

Щоби розкрити теоретичне і політичне значення вивчення теорії держави і права, зокрема у вищих навчальних закладах юридичного спрямування, необхідно звернути увагу на її здатність формувати навики орієнтування у політиці при вирішенні проблемдержавної і юридичної практики, розширювати світогляд курсантів і студентів, виробляти в них уміння тлумачити і застосовувати нормативно-правові акти, юридично грамотно оцінювати правові факти, мислити правовими категоріями, зміцнювати режим законності у діяльності державних органів тощо.

Теми рефератів:

- Юридична наука в системі суспільних наук

- Вітчизняна юридична наука та її роль у процесі демократичної трансформації українського суспільства

Основна література до теми

1. Актуальні проблеми теорії держави і права. – Ч. І: Актуальні проблеми теорії держави: [навч. посібник] / С.М. Тимченко, С.К. Бостан, С.М. Легуша, Н.М. Пархоменко, Т.О. Пікуля, Н.В. Пронюк. – К.: КНТ, 2008. – 288 с.

2. Гусарєв С.Д. Теорія прави і держави: [навч. посібник] /
С.Д. Гусарєв, А.Ю. Олійник, О.Л. Слюсаренко. – К.: Всеукр. асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 270 с.

3. Зайчук О.В. Теорія держави і права: Академічний курс: [підруч.] / О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 685 с.

4. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: [підруч.] / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома. – Львів: Новий Світ – 2000, 2007. – 584 с.

5. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: [навч. посібник] / В.О. Котюк. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

6. Машков А. Проблеми теорії держави і права: [курс лекцій] / А. Машков. – К.: К.І.С., 2008. – 470 с.

7. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: [навч. посібник] / П.М. Рабінович. – О.: Юридична література, 2002. – 173 с.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підруч.] / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – Х.: Консум, 2005. – 656 с.

План

1. Основні теорії походження держави.

2. Особливості виникнення держав у різних народів світу

3. Причини утворення національних держав.

4. Співвідношення держави і суспільства.

3. Характерні ознаки держави та їхній зміст.

4. Типологія держав: формаційний, цивілізаційний та особистісний підходи та їх сучасна оцінка.

6. Зміст і розуміння форми держави. Чинники впливу на форму держави.

5. Основні види форм держави.

6. Поняття державного правління. Тенденції розвитку держав за формою державного правління.

7. Форма державного устрою: поняття, види, особливості.

8. Зміст і форма державно-політичного режиму.

Методичні рекомендації

Теорії виникнення держави доцільно пояснювати і класифікувати з урахуванням таких критеріїв, як характеристика носіїв теорії та періоду виникнення і поширення; короткий зміст теорії; особливості етапів і причин виникнення держави. Розкриваючи зміст класичних концепцій таких, як теологічна, патріархальна, насильницька, договірна, історико-матеріалістична, корисно порівнювати їх із нетрадиційними (космологічна, криміногенна, спортивна тощо). Необхідно вміти розкрити співвідношення причин і теорій походження держав.

Розкриття особливостей виникнення держав у різних народів світу, безумовно, вимагає розрізнення європейського та східного (або азіатського) способів формування державних утворень. Висвітлення причин утворення національних держав потребує розкриття поняття “нація” та врахування того, що такі держави формувалися здебільшого внаслідок ліквідації імперій, колоній, суверенізації державоподібних формувань тощо.

Питання про співвідношення держави і суспільства у даному контексті слід розкривати шляхом порівняння взаємовпливу та взаємозалежності цих явищ, наголосивши при цьому, що держава є особливою організацією суспільства.

Проблема багатозначності підходів до визначення поняття держави пов’язана, передусім, із низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників, які власне і треба розкрити.

Визначення ознак держави логічно пов’язане з досягненнями наукових концепцій походження держави й вимагає розкриття, аналізу і класифікації їх за критерієм невід’ємності. Це водночас буде виокремлювати поняття держави з-поміж інших видів суспільних об’єднань.

Характеристика типології держав за класичною схемою спирається на три види типології: формаційний, тобто за видом суспільно-економічної формації; цивілізаційний – за видом цивілізації, що виникає в процесі історичного розвитку людства; особистісний – за ступенем економічної, соціальної, політичної та духовної (культурної) свободи особистості.

Визначення категорії “форма держави” передбачає поєднання в єдину систему її структурних елементів: форми державного правління, форми державного устрою, форми державного політичного режиму, що відображають процес формування та реалізації державної влади.

Характеристика форми державного правління вимагає висвітлення особливостей процесу формування, звітності та відповідальності вищих виконавчих органів державної влади.

Аналіз форми державного устрою вимагає приділення окремої уваги питанню про суперечливу категорію “конфедерація” та інші складні державні утворення (союз, співдружність, співтовариство).

Форма державного політичного режиму може бути більш ретельно визначена шляхом класифікації всіх видів режиму за критерієм демократичності.

Описуючи форму держави Україна, необхідно розкрити конституційні положення цього аспекту, а також окреслити можливі шляхи вдосконалення, скажімо, форми правління чи державного устрою в нашій державі.

Можлива нетрадиційна форма проведення семінару– у вигляді дебатів на тему “Найкраща форма державного правління (устрою, режиму)”.

Теми рефератів:

- Характеристика умов і причин виникнення держави і права

- Теорії походження держави і права в Україні

- Характеристика основних внутрішніх і зовнішніх функцій Української держави

- Основні сучасні концепції держави

- Україна за формою державного устрою і політичного режиму

- Шляхи вдосконалення форми правління в Україні

Основна література до теми

5. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: [навч. посібник] / В.О. Котюк. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

6. Машков А. Проблеми теорії держави і права: [курс лекцій] / А. Машков. – К.: К.І.С., 2008. – 470 с.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підруч.] / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – Х.: Консум, 2005. – 656 с.

План

1. Правова природа влади

2. Поняття механізму держави та його складові елементи.

3. Поняття апарату держави та його ознаки.

4. Поняття та ознаки політичної системи суспільства.

5. Витоки й сутність демократії.

6. Форми та інститути демократії. Теорії демократії.

7. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина за Конституцією України.

8. Міжнародні механізми захисту прав людини.

Методичні рекомендації

При аналізі механізму держави доцільно звернути увагу на сучасну особливість розуміння цієї категорії як такої, що містить не тільки такі традиційні елементи, як державний і допоміжний апарат, а й систему органів місцевого самоврядування, що частково реалізують і державні владні функції своїми виконавчими структурами.

Дослідження питання про функції та форми діяльності держави доцільно здійснювати за допомогою загальної класифікації функцій на внутрішні та зовнішні. Особливої уваги вимагає питання про правові форми діяльності держави. Тут слід не тільки сформулювати визначення змісту цих форм діяльності, а й супроводжувати їх практичними прикладами у діяльності Української держави.

Розкриття суті й структури політичної системи вимагає від дослідника цього питання опанування цієї категорії з урахуванням наявності в її структурі не тільки елементів, що відображають способи та форми людських формувань, а й ідеологічні та динамічні частки політики у суспільстві. Слід розкривати поняття політичного режиму, політичної ідеології, пов’язуючи їх зі сучасною формою української держави.

Ретельне роз’яснення етапів та умов формування громадянського суспільства в юридичному сенсі ставить перед студентом завдання визначити нормативно-правові стандарти, які має затвердити легітимна влада для створення мінімальних підстав розвитку суспільства у більш цивілізований рівень, що надає підстави для характеристики громадянського статусу.

При відповіді на заплановані питання семінару треба розкрити сутність поняття “демократія”, звернувши увагу на умови та особливості виникнення цього терміна. Окремо треба зупинитися на основних цінностях сучасної демократії, її ознаках, функціях і принципах. Крім цього, треба розкрити передумови демократії: економічні, соціокультурні та інші.

Описуючи форми та інститути демократії, слід проаналізувати вибори як інститут демократії; референдум; громадянинна як творця демократії. Цікавим у цьому контексті буде аналіз ролі засобів масової інформації в демократичному суспільстві.

Окремо треба розглянути теорії пролетарської, “плюралістичної”, “комп’ютерної”, елітарної, партисипаторної, корпоративної демократії та інші.

Крім цього, необхідно розкрити сутність: демократії як цінності для суспільства; її механізму в контексті соціальних меншин; функціональності органів самоврядування. Доречно також проаналізувати елементи демократії в історії України та окреслити шляхи до демократичного сусупільства.

Розділ 2 Конституції України встановлює перелік прав і свобод, які захищаються державою, а також тих обов’язків дотримання яких вимагається від особи. Водночас слід зазначити, що в юридичній практиці трапляються порушення цих конституційних норм. Розкриття причин цього збагатить висвітлення теми.

Національний (суд, правоохоронні органи, адвокатура, нотаріат, прокуратура), міжнародний (ООНівські органи контролю за дотриманням прав людини) та регіональний (Європейський суд з прав людини, ОБСЄ) механізми захисту прав людини дозволяють на різних рівнях гарантувати дотримання прав і свобод.

Теми рефератів:

- Практична значущість поділу влад у державно-правовій теорії України

- Вимоги до державних органів в умовах формування громадянського суспільства

- Основні суб’єкти політичної системи суспільства та їх характеристика

- Демократія як спосіб функціонування політичної системи суспільства

- Проблеми розвитку демократії в сучасній Україні

- Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура

- Право як загальносоціальна цінність (права людини, дитини, нації, народу, людства)

Основна література до теми

5. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: [навч. посібник] / В.О. Котюк. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

6. Машков А. Проблеми теорії держави і права: [курс лекцій] / А. Машков. – К.: К.І.С., 2008. – 470 с.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підруч.] / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – Х.: Консум, 2005. – 656 с.

План

1. Закономірності виникнення права та його необхідність у суспільстві.

2. Розуміння права у світовій і вітчизняній юриспруденції.

3. Загальне поняття й ознаки права. Поняття принципів права, їх значення.

4. Об’єктивне і суб’єктивне право.

5. Типологія права.

6. Соціальна цінність права, функції права та його структура.

7. Стратегія трансформації та розвитку українського права.

8. Поняття форми права. Співвідношення термінів “форма права” та “джерело права”.

9. Класифікація форм права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт.

Методичні рекомендації:

Характеристику наукових доктрин праворозуміння бажано здійснювати за такою схемою: період виникнення; найвідомі науковці, що розвивали теорію (або прихильники); зміст підходу до розуміння категорії «право». Окрему увагу в процесі характеристики нормативної, моральністної та соціологічної концепцій треба приділити аспектам, що об’єднують ці теорії – відображенню їх змісту в сучасних дефініціях категорії «право».

При аналізі теми слід не тільки сформулювати сучасні визначення права, а й ретельно зупинитися на невід’ємних його ознаках. Доцільно порівняти ознаки права з ознаками інших соціальних регуляторів.

Пояснювати принципи права як певні вихідні ідеї доцільно також здійснювати з використанням загальної класифікації їх на загальнолюдські, галузеві та міжгалузеві. Роз’яснення змісту окремих принципів буде більш вдалим, якщо навести типові помилки у розумінні деяких з них (презумпція невинності, верховенство закону і права та інші).

Визначення функцій права як загальних напрямів його впливу на суспільні відносини передбачає характеристику класифікації цих функцій за ознакою соціальної впливовості на загально-соціальні та спеціально-соціальні. Особливу увагу при висвітленні загально-соціальних функцій треба приділити регулятивній функції та її видам. Аналіз спеціально-соціальних функцій передбачає оглядову характеристику змісту і приклади втілення ідеологічної, виховної, превентивної, інформаційної, оцінювальної та інших функцій права.

Зовнішній прояв права у його формах – питання, що сприяє роз’ясненню шляхів сучасного відображення у нормативно-правових актах правил, які виникають у суспільстві за різних обставин і набувають єдиного юридичного сенсу і значення. Необхідно визначити зміст таких традиційних у юриспруденції видів джерел права як правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір та нормативно-правовий акт.

Характеристика закону як юридичної категорії в контексті даної теми розкриває один із видів нормативно-правового акта, що характеризується вищою юридичною силою. Це потребує формулювання самої дефініції та здійснення загальної класифікації видів закону. Окремо доцільно дати пояснення сфері впливу закону, тобто видам дії закону у часі, просторі та щодо кола осіб.

Третє питання також орієнтоване на розкриття змісту одного з видів нормативно-правового акта – підзаконного. Тут важливо не тільки визначити поняття та різновиди підзаконних нормативно-правових актів, а й вказати на специфіку співвідношення їх із законом як актом вищої юридичної сили.

Дослідження нетрадиційних джерел права звертає нашу увагу на такі різновиди форм права, як релігійно-правові догми та ідеологічні норми, що можуть виступати «будівельним матеріалом» окремих правових систем сучасності. Слід наголосити на тому, що традиційні джерела у сучасному розумінні не є закритою догмою, а процес розвитку форм права передбачає доповнення звичайного переліку, наприклад, принципами права або окремими елементами юридичної практики (владне розпорядження).

Теми рефератів:

- Принципи права України

- Різноманітність підходів до визначення поняття права

- Особливості чинності нормативно-правових актів

- Правовий прецедент як джерело права

- Нормативні акти України: види, значення, особливості та межі їх дії

Основна література до теми

1. Гусарєв С.Д. Теорія прави і держави: [навч. посібник] /
С.Д. Гусарєв, А.Ю. Олійник, О.Л. Слюсаренко. – К.: Всеукр. асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 270 с.

2. Зайчук О.В. Теорія держави і права: Академічний курс: [підруч.] / О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 685 с.

3. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: [підруч.] / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома. – Львів: Новий Світ – 2000, 2007. – 584 с.

4. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: [навч. посібник] / В.О. Котюк. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

5. Машков А. Проблеми теорії держави і права: [курс лекцій] / А. Машков. – К.: К.І.С., 2008. – 470 с.

6. Правознавство: [навч. посібник] / за ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підруч.] / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – Х.: Консум, 2005. – 656 с.

План

1. Співвідношення норми права з іншими соціальними нормами.

2. Поняття правової норми та її ознаки.

3. Практична значущість знань про норми права.

4. Поняття правотворчості. Правотворення, правотворчість і нормотворчість.

5. Законодавча техніка.

6. Правові колізії: причини виникнення, проблеми розв’язання

7. Законодавчий процес у парламенті України.

8. Судова правотворчість як особливий вид правотворчості.

Методичні рекомендації:

Регуляція суспільної поведінки – сфера питань, що постає вже на ранніх етапах розвитку суспільства. Тому характеристика цього питання прямо пов’язана з проблемою розвитку суспільного об’єднання у державу. Необхідно визначити межі можливого нормативного і ненормативного регулювання суспільних відносин, спираючись на їх зовнішній прояв та корисність для суспільства й особистості в соціальному нормативному впливі.

Розгляд теми потребує проведення загальної класифікації соціальних норм, що здатні впливати як правила суспільних відносин. Доцільно здійснювати таку класифікацію з використанням порівняльного методу дослідження, що якісно відображає невід’ємні ознаки цих норм.

Порівнюючи технічні норми та норми права, слід звернути особливу увагу на шляхи переростання технічних норм у правові та навести відповідні приклади з чинного законодавства України. Окремо треба пояснити сфери впливу технічних норм на суспільні відносини, окреслити їх якісну характеристику.

Співвідношення норм моралі та норм права доцільно розкривати відштовхуючись від походження їх у процесі розвитку суспільства та, водночас, спираючись на засоби їх забезпечення. Тут важливо визначити і моральнісну фундацію правових норм.

Найбільш повне та адекватне визначення категорії “норма права” можливе завдяки розкриттю її головних та невід’ємних ознак. Характеристика системності, загальної обов’язковості, формальної визначеності, забезпеченості владою держави, нормативності та інших ознак досягається розкриттям їхньої внутрішньої суті з відповідними прикладами та порівняннями.

Дослідження особливості структури юридичної норми є водночас продовженням пояснення ознаки “нормативності”. Потрібно звернути увагу на теоретичність класичної моделі, що складається з гіпотези, диспозиції, санкції у порівнянні з практичними особливостями відображення цієї структури у статтях нормативно-правових актів. Доцільно також використовувати для опису особливостей реального закріплення структури норми у статті нормативно-правового акта.

Загальну класифікацію видів норм права слід починати з розподілу всієї системи юридичних норм за значенням у правовому регулюванні на матеріальні та процесуальні з відповідними визначеннями та прикладами. Рекомендується включити у характеристику різновидів норм права такі класифікації як: за галузевою належністю; за способом викладення диспозиції, гіпотези, санкції; за юридичною силою тощо. Окрему увагу бажано приділити спеціалізованим нормам. Тут необхідно роз’яснити нетиповість і спеціалізованість цих норм і розкрити на прикладах окремі їх види: загально-закріплюючі, дефінітивні, декларативні, оперативні, колізійні.

Порівняльний аналіз категорій “правотворення”, “правотворчість” і “нормотворчість” необхідний для з’ясування особливостей та відмінностей як самих понять, так і процесів, що позначаються цими назвами. Таким чином здійснюється поєднання суто теоретичних уявлень про формування права з практичними процесами нормотворчої та законотворчої діяльності.

Здійснення характеристики правотворчості шляхом дослідження її ознак, принципів та функцій є одним зі способів визначення відмінних характеристик від інших видів правової діяльності: правозастосування, інтепретаційно-правової діяльності, правового виховання та ін.

Слід також описати стадії та етапи процесу створення юридичних норм на прикладі законотворчості Верховної Ради України. У характеристиці стадії законодавчої ініціативи та підготовки проекту закону важливо звернути увагу на етап встановлення необхідності у правовому регулюванні певних суспільних процесів на рівні закону. Стадія прийняття проекту закону потребує аналізу послідовності та змісту окремих читань законопроекту. Подальші стадії – затвердження, оприлюднення, набуття чинності – не розкривають усю складність процесу законотворчості, що продовжується у систематизації, змінах, доповненнях, скасуванні частини або цілого закону.

Окремо увагу слід звернути на поняття та особливості законодавчої техніки. При цьому доцільно порівняти законодавчу та юридичну техніку.

Теми рефератів:

- Проблеми співвідношення права і моралі

- Передумови виникнення і процес формування норм права у суспільстві

- Правотворчий процес в Україні

- Законність у законотворчій діяльності

Основна література до теми

4. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: [навч. посібник] / В.О. Котюк. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

5. Машков А. Проблеми теорії держави і права: [курс лекцій] / А. Машков. – К.: К.І.С., 2008. – 470 с.

6. Правознавство: [навч. посібник] / за ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підруч.] / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – Х.: Консум, 2005. – 656 с.

План

1. Система права, система законодавства, правова система: співвідношення понять і перспективи розвитку.

2. Основні аспекти системи права.

3. Система законодавства. Систематизація нормативно-правового матеріалу: поняття, призначення, способи.

4. Сучасна кодифікація законодавства України.

5. Поняття і структура правової системи суспільства.

6. Типізація сучасних правових систем світу.

7. Тенденції розвитку сучасної правової системи України

Методичні рекомендації:

Характеристика категорії “система права” у порівнянні з “правовою системою” потрібна для виявлення суттєвих відмінностей між цими дуже схожими за назвою поняттями. Крім того, це аналітичний підхід до такого розділу теорії права, як порівняльне правознавство. Визначення системи права фундується на розумінні її як певної внутрішньої структури всієї сукупності правових норм.

Дослідження структури системи права треба спрямовувати за такими напрямами: роз’яснення суті категорії “інститут права” з відповідними прикладами галузевих та міжгалузевих інститутів; роз’яснення категорій “галузь права” та “підгалузь права” з використанням таких елементів, як “норма права” та “інститут права”, і певними прикладами.

Характеристика системи права буде більш виразною завдяки розкриттю змісту зовнішньої форми відображення цієї системи у сукупності чинних законодавчих актів держави. Окрему увагу при цьому слід звернути на сучасне роз’яснення актів Конституційного Суду України в контексті категорії “законодавство” в широкому розумінні.

Характеристика систематизації законодавства є логічним продовженням аналізу процесу законотворення. Тут корисно відштовхнутись від початкового етапу систематизації – обліку. Пояснення окремих різновидів систематизації: консолідації, інкорпорації та кодифікації необхідно ілюструвати прикладами зі сучасних законодавчих збірок і кодексів України.

Джерела романо-германської правової системи можна розглядати у двох напрямах: перший – історичні джерела (починаючи з дигестів Юстініана), другий – правові джерела (наприклад, нормативно-правові акти). Доцільно аналізувати особливості цієї правової системи на прикладах її втілення у різноманітних державах континентальної Європи.

Окремо потребують розгляду особливості прецедентної правової системи в умовах розвитку Великобританії. Необхідно визначити поняття і значення судового прецеденту як основного джерела загального права та його співвідношення з правом справедливості.

При розгляді релігійно-традиційної правової системи слід звернути увагу на такі альтернативні джерела права, як релігійні догми, та особливості їх впливу на суспільні відносини у державах мусульманського права.

Розгляд змішаної правової системи доцільно здійснювати крізь історичні етапи розвитку Індії. Необхідно визначити вплив прецедентної та континентальної правових систем на релігійно-традиційну основу правової системи цієї держави.

Особливу увагу слід приділити висвітленню особливостей правової системи України як різновиду романо-германського типу правової сім’ї.

Теми рефератів:

- Система права: поняття, основні ознаки, елементи, критерії поділу на галузі

- Особливості систематизації законодавства в Україні

- Порівняльна характеристика радиційного права різних регіонів земної кулі

- Основні ознаки та особливості нормативної (романо-германської) правової сім’ї

- Основні ознаки та особливості прецедентної (англо-саксонської) правової сім’ї

Основна література до теми

4. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: [навч. посібник] / В.О. Котюк. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

5. Машков А. Проблеми теорії держави і права: [курс

Дата: 2016-10-02, просмотров: 179.

12 3 4 5 6 7 8 9 Следующая ⇒