Актуальність: Гемоглобіну належить важлива роль у забезпеченні дихальної функції крові, підтриманні рН крові, детоксикації токсичних речовин.
Навчальні цілі
Знати: структуру, процеси синтезу і розпаду гемоглобіну.
Вміти: трактувати показники метаболізму гемоглобіну.
Самостійна позааудиторна робота
Узошитах для протоколів:
3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення прямого і непрямого білірубіну сироватки крові”.
Контрольні питання
1. Біосинтез гемоглобіну. Порушення синтезу, порфірії.
2. Розщеплення гемоглобіну, утворення жовчних пігментів.
3. Перетворення білірубіну, прямий і непрямий білірубін, стеркобілін, урбілін.
4. Порушення обміну жовчних пігментів, різні види жовтяниць.
Самостійна аудиторна робота
І. Охарактеризуйте метаболізм гемоглобіну за схемою:
1. Синтез:
а) вихідні речовини:
б) ферменти:
в)порушення:
г) прояви:
2) катаболізм:
а) ферменти:
б) кінцеві продукти:
в) місце утворення:
г) концентрація в сироватці крові:
д) транспортна форма:
е) порушення:
є) прояви:
ІІ. Виконати лабораторну роботу „Визначення прямого і непрямого білірубіну сироватки крові”.
Принцип методу.Діазореактив дає з прямим (зв'язаним) білірубіном рожеве забарвлення. Інтенсивність забарвлення розчину (азобілірубін) пропорційна концентрації прямого білірубіну і може бути визначена фотометрично. Непрямий (вільний) білірубін можна перевести в розчинний стан додаванням до сироватки крові кофеїнового реактиву, який підвищує розчинність цього пігменту, і визначити з допомогою діазореакції. Загальний вміст обох форм білірубіну складає загальний білірубін. По різниці між кількістю загального і прямого білірубіну визначають рівень непрямого білірубіну.
Хід роботи.В три пробірки наливають по 0,5 мл сироватки крові, розведеної у 2 рази ізотонічним розчином хлориду натрію. В першу пробірку (для прямого білірубіну) доливають 1,75 мл ізотонічного розчину, 0,25 мл діазореактиву (готового) і залишають на 10 хвилин. В другу пробірку (контроль) доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву і 0,25 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Через 10 хвилин фотометрують пробу проти води в кюветі на 5 мм при зеленому світофільтрі (530 нм) і вимірюють оптичну щільність азобілірубіну рожевого кольору. Розрахунок проводять по калібрувальному графіку, який будують на основі показників основного і робочих стандартних розчинів білірубіну.
В третю пробірку для загального білірубіну доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву, 0,25 мл діазореактиву і через 20 хвилин фотометрують проти води. Знаходять вміст загального і прямого білірубіну. Для визначення вмісту непрямого (вільного) білірубіну в сироватці крові із загального білірубіну вираховують показники прямого білірубіну і множать на розведення сироватки з урахуванням контролю. Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (мкмоль/л) дорівнює 17,104.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 24(20)
Тема: Біохімія печінки.
Актуальність: Печінці належить важлива роль в обміні білків і амінокислот, ліпідів, вуглеводів, детоксикації ксенобіотиків, забезпечення гомеостазу організму.
Навчальні цілі
Знати: роль печінки в обміні білків, амінокислот, ліпідів, вуглеводів.
Вміти: трактувати біохімічні показники оцінки функціонального стану печінки.
Самостійна позааудиторна робота
Узошитах для протоколів:
3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторних робіт „Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.
Контрольні питання
1. Хімічний склад і функції печінки.
2. Роль печінки в обміні вуглеводів.
3. Роль печінки в обміні ліпідів.
4. Роль печінки в обміні білків.
5. Клініко-біохімічні тести у діагностиці функціонального стану печінки.
Самостійна аудиторна робота
І. Охарактеризуйте метаболічні шляхи в печінці за схемою:
Сполуки | Метаболічний шлях | Вихідні речовини | Кінцеві продукти | Порушення | Біохімічні критерії |
ІІ. Виконати лабораторні роботи„Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.
1. Тімолова проба.
Принцип методу.При взаємодії сироватки з тімолово-вероналовим розчином з'являється помутніння внаслідок утворення глобуліново-тімолово-ліпідного комплексу.
Хід визначення і розрахунок:До6 мл тімолово-вероналового буферного розчину добавляють 0,1 мл сироватки, залишають відстоятись 30 хв. і потім вимірюють оптичну густину при довжині хвилі 630-690 нм (червоний фільтр) проти тімолово-вероналового буфера в кюветах з товщиною шару 1 см. Реакцію проводять при кімнатній температурі.
Розрахунок ведуть по калібровочному розчину сульфату барію, готують розведення відповідно одиницями помутніння по Шенк-Хогланд. Калібровочні розчини добре збовтують і негайно при довжині хвилі 630-690 нм в кюветах товщиною шару 2 мм проти води вимірюють.
2.Сулемова проба.
Принцип: Сулема в присутності мілкодисперсних колоїдів (білків) утворює колоїдний розчин солей ртуті. Порушення дисперсності білкових функцій сироватки крові викликає осадження грубодисперсних часточок.
Хід визначення: До 0,5 мл сироватки добавляють 1 мл 154 ммоль/л розчину NaCl і титрують 1 г/л розсчином сулеми. Після появи вихідного зворотнього помутніння, титрують повільно з інтервалом 20-30 с до стійкого помутніння (через вертикальний шар рідини неможливо прочитати газетний текст). Результати сулемової реакції виражають в кількості мілілітрів розчину сулеми, які пішли на титрування.
Нормальні величини: 1,6-2,2 мл сулеми.
Принцип: При добавленні до сироватки крові розчину СаCl2 і нагрівають проходить порушення колоїдної стійкості сироватки.
Хід визначення: До 0,1 мл сироватки добавляють 4,9 мл води, перемішують, запрокидуючи пробірку і добавляють 0,1 мл 0,5% розчину СаCl2, взбовтують і нагрівають пробірку над полум'ям до одноразового закипання суміші. Охолоджують пробірку і дивляться на світло. Якщо пластівців немає, то в цю пробірку добавляють ще 0,1 мл СаCl2 і знову кип'ятять. Процедуру повторюють, поки не випадуть пластівці.
Результати оцінюють, підраховуючи загальну кількістьСаCl2 , який пішов на реакцію.
Нормальні величини:в нормі коагуляція настає при добавленні 0,4-0,5мл розчину СаCl2.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Заняття № 25(21)
Дата: 2016-10-02, просмотров: 216.