Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Актуальність: Гемоглобіну належить важлива роль у забезпеченні дихальної функції крові, підтриманні рН крові, детоксикації токсичних речовин.

Навчальні цілі

Знати: структуру, процеси синтезу і розпаду гемоглобіну.

Вміти: трактувати показники метаболізму гемоглобіну.

Самостійна позааудиторна робота

Узошитах для протоколів:

1. Напишіть структурну формулу гему гемоглобіну.
2. Складіть схему катаболізму й синтезу гемоглобіну.

3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення прямого і непрямого білірубіну сироватки крові”.

Контрольні питання

1. Біосинтез гемоглобіну. Порушення синтезу, порфірії.

2. Розщеплення гемоглобіну, утворення жовчних пігментів.

3. Перетворення білірубіну, прямий і непрямий білірубін, стеркобілін, урбілін.

4. Порушення обміну жовчних пігментів, різні види жовтяниць.

Самостійна аудиторна робота

І. Охарактеризуйте метаболізм гемоглобіну за схемою:

1. Синтез:

а) вихідні речовини:

б) ферменти:

в)порушення:

г) прояви:

2) катаболізм:

а) ферменти:

б) кінцеві продукти:

в) місце утворення:

г) концентрація в сироватці крові:

д) транспортна форма:

е) порушення:

є) прояви:

ІІ. Виконати лабораторну роботу „Визначення прямого і непрямого білірубіну сироватки крові”.

Принцип методу.Діазореактив дає з прямим (зв'язаним) білірубіном рожеве забарвлення. Інтенсивність забарвлення розчину (азобілірубін) пропорційна концентрації прямого білірубіну і може бути визначена фотометрично. Непрямий (вільний) білірубін можна перевести в розчинний стан додаванням до сироватки крові кофеїнового реактиву, який підвищує розчинність цього пігменту, і визначити з допомогою діазореакції. Загальний вміст обох форм білірубіну складає загальний білірубін. По різниці між кількістю загального і прямого білірубіну визначають рівень непрямого білірубіну.

Хід роботи.В три пробірки наливають по 0,5 мл сироватки крові, розведеної у 2 рази ізотонічним розчином хлориду натрію. В першу пробірку (для прямого білірубіну) доливають 1,75 мл ізотонічного розчину, 0,25 мл діазореактиву (готового) і залишають на 10 хвилин. В другу пробірку (контроль) доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву і 0,25 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Через 10 хвилин фотометрують пробу проти води в кюветі на 5 мм при зеленому світофільтрі (530 нм) і вимірюють оптичну щільність азобілірубіну рожевого кольору. Розрахунок проводять по калібрувальному графіку, який будують на основі показників основного і робочих стандартних розчинів білірубіну.

В третю пробірку для загального білірубіну доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву, 0,25 мл діазореактиву і через 20 хвилин фотометрують проти води. Знаходять вміст загального і прямого білірубіну. Для визначення вмісту непрямого (вільного) білірубіну в сироватці крові із загального білірубіну вираховують показники прямого білірубіну і множать на розведення сироватки з урахуванням контролю. Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (мкмоль/л) дорівнює 17,104.

Література

1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.

 

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

 

Заняття № 24(20)

Тема: Біохімія печінки.

Актуальність: Печінці належить важлива роль в обміні білків і амінокислот, ліпідів, вуглеводів, детоксикації ксенобіотиків, забезпечення гомеостазу організму.

Навчальні цілі

Знати: роль печінки в обміні білків, амінокислот, ліпідів, вуглеводів.

Вміти: трактувати біохімічні показники оцінки функціонального стану печінки.

Самостійна позааудиторна робота

Узошитах для протоколів:

1. Скласти схему метаболічних процесів, які забезпечують гомеостаз глюкози в крові.
2. Складіть схему обміну ліпідів, які протікають у печінці під час голодування.

3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторних робіт „Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.

Контрольні питання

1. Хімічний склад і функції печінки.

2. Роль печінки в обміні вуглеводів.

3. Роль печінки в обміні ліпідів.

4. Роль печінки в обміні білків.

5. Клініко-біохімічні тести у діагностиці функціонального стану печінки.

Самостійна аудиторна робота

І. Охарактеризуйте метаболічні шляхи в печінці за схемою:

Сполуки	Метаболічний шлях	Вихідні речовини	Кінцеві продукти	Порушення	Біохімічні критерії

ІІ. Виконати лабораторні роботи„Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.

1. Тімолова проба.

Принцип методу.При взаємодії сироватки з тімолово-вероналовим розчином з'являється помутніння внаслідок утворення глобуліново-тімолово-ліпідного комплексу.

Хід визначення і розрахунок:До6 мл тімолово-вероналового буферного розчину добавляють 0,1 мл сироватки, залишають відстоятись 30 хв. і потім вимірюють оптичну густину при довжині хвилі 630-690 нм (червоний фільтр) проти тімолово-вероналового буфера в кюветах з товщиною шару 1 см. Реакцію проводять при кімнатній температурі.

Розрахунок ведуть по калібровочному розчину сульфату барію, готують розведення відповідно одиницями помутніння по Шенк-Хогланд. Калібровочні розчини добре збовтують і негайно при довжині хвилі 630-690 нм в кюветах товщиною шару 2 мм проти води вимірюють.

2.Сулемова проба.

Принцип: Сулема в присутності мілкодисперсних колоїдів (білків) утворює колоїдний розчин солей ртуті. Порушення дисперсності білкових функцій сироватки крові викликає осадження грубодисперсних часточок.

Хід визначення: До 0,5 мл сироватки добавляють 1 мл 154 ммоль/л розчину NaCl і титрують 1 г/л розсчином сулеми. Після появи вихідного зворотнього помутніння, титрують повільно з інтервалом 20-30 с до стійкого помутніння (через вертикальний шар рідини неможливо прочитати газетний текст). Результати сулемової реакції виражають в кількості мілілітрів розчину сулеми, які пішли на титрування.

Нормальні величини: 1,6-2,2 мл сулеми.

1. Проба Вельтмана.

Принцип: При добавленні до сироватки крові розчину СаCl₂ і нагрівають проходить порушення колоїдної стійкості сироватки.

Хід визначення: До 0,1 мл сироватки добавляють 4,9 мл води, перемішують, запрокидуючи пробірку і добавляють 0,1 мл 0,5% розчину СаCl₂, взбовтують і нагрівають пробірку над полум'ям до одноразового закипання суміші. Охолоджують пробірку і дивляться на світло. Якщо пластівців немає, то в цю пробірку добавляють ще 0,1 мл СаCl₂ і знову кип'ятять. Процедуру повторюють, поки не випадуть пластівці.

Результати оцінюють, підраховуючи загальну кількістьСаCl₂ , який пішов на реакцію.

Нормальні величини:в нормі коагуляція настає при добавленні 0,4-0,5мл розчину СаCl_2.

Література

1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.

 

Заняття № 25(21)