Курсова/випускна-кваліфікаційна робота невелике завершене науково-практичне дослідження студента з актуальної для нього теми, в якому він на основі вивченого матеріалу з творчої дисципліни, такої як акторська майстерність, або сценічна мова, (дисципліни, які базуються на вивченні великої кількості теоретичних і літературних матеріалів), збирає й компілює попередні розробки певної проблеми (теоретичний розділ), а з іншого – у практичному розділі здійснює практичний творчий показ моно-виставу, або роль у колективній виставі і репрезентує на захисті перед глядачами.

Курсова/ випускна кваліфікаційна робота має за мету:

– виявити рівень оволодіння теоретичними та практичними знаннями з базових лекційних курсів та практичних занять ;

– розширити та поглибити теоретичні знання;

–розвинути здібність до самостійної пізнавальної діяльності, на­вички первинної науково-дослідної роботи;

– допомогти оволодіти вмінням прилюдного теоретичного захисту підготов­леного матеріалу;

– зіграти роль у творчому проекті і провести таким чином публічний захист.

Студенти обирають тему дослідження за рекомендацією наукового керівника, виходячі з ролі, яку студент грає в тій чи іншій виставі, або персонально створеній літературно-поетичної композиції з дисциплін сценічна мова і проводять захист курсової роботи.

Теми мають бути виключно творчого акторського ролевого характеру в дослідженні яких, актор повинен розв’язувати драматургію твору та свого персонажу за методом дійового аналізу спираючись на труди К.С.Станіславського та його учнів і послідовників.

Цей етап в опануванні акторським фахом вкрай важливий, тому, що надає актору можливість зосередитися на теоретичній, психологічній та аналітичній роботі над роллю та усвідомити послідовність, та ступінь глибини і складності обґрунтування роботи над створенням ролі.

Тема курсової/випускної кваліфікаційної роботи має бути чітко сформульованою, стислою, конкретною. У темі бажано уникати таких словосполучень, як-то: „До питання про ...” ; „ Дослідження проблеми ...”; „Матеріали до вивчення ...” ; „Аналіз і дослідження питань ...”, у яких не повною мірою відбито сутність наукової проблеми та які більше вказують на методи дослідження, а не на його проблему і мету.

Послідовність роботи над курсовим/випускним кваліфікаційним дослідженням та рекомендований графік підготовки роботи є такими:

1. Вибір теми, обговорення її з керівником. Написання заяви на ім’я завідувача кафедри з проханням затвердити тему та наукового керівника (дивись Додаток А до цих вказівок).

2. З'ясування проблематики, кола питань, які мають бути вирі­шені під час написання курсового /випускного кваліфікаційного дослідження; складання робочої гіпотези.

3. Добір літератури, обговорення з керівником рекомендованої літератури та власний пошук нових видань з даного питання, перегляд документальних та художніх фільмів, які висвітлюють дану тему.

4. Конспектування наукових матеріалів, складання конспектів та тезових планів, плану-проспекту курсової /випускної кваліфікаційної роботи, обговорення їх з керівником.

5. Викладення матеріалу, затвердження чернеток керівником, угрупування та систематизація матеріалів, написання тексту за планом та тезами.

6. Представлення роботи на засіданні кафедри, звітування щодо готовності роботи (на початку другого семестру, у лютому місяці кожного року, на засіданні кафедри театрального мистецтва розглядається питання готовності курсової/випускної кваліфікаційної роботи не менш ніж на 50%).

7. Опрацьовування рукопису, редагування, формулювання висновків. Подання готової курсової /випускної кваліфікаційної роботи затвердженої художнім керівником на кафедру театрального мистецтва до 1 травня.

8. Рецензування роботи керівником, корегування недоліків.

9. Написання вступного слова до захисту роботи, підготовка до захисту, який відбувається протягом травня - червня.

Студент, який обрав тему курсового/випускного кваліфікаційного дослідження, отримує від керівника рекомендації щодо підбору літератури з даного питання. Проте пошук необхідної наукової літератури він веде самостійно. Пошук інформації для актора є необхідним етапом професійного становлення..

Зазвичай пошук літератури починається з роботи в пошукових порталах інтернету, з каталогами наукових бібліотек: алфавітним каталогом, якщо студентові відомі автор та назва твору, або систематичним каталогом, якщо студентові необхідно продивитися інформацію про всі джерела з означеної проблеми. Отримані відомості про ті книги чи періодичні видання, які стосуються проблеми, виписуються на власну каталожну картку (замовлення). Це замовлення подається або на абонемент, або в читальний зал наукової літератури, або в зал періодики. Крім того, студент може користуватися послугами міжбібліотечного абонементу (замовлення книг з інших бібліотек), Інтернету тощо. Інформацію про нові видання можна отримати не тільки в каталозі, айв реферативних журналах, аналітичних оглядах, бюлетенях сигнальної інформації, вісниках періодичних видань тощо. Всі ці відомості можна уточнити в бібліографічному відділі бібліотеки.

Отримавши книгу або періодичне видання, студент може робити виписки, або ксерокопії з потрібних матеріалів. Але найкращою формою оволодіння матеріалом є конспектування. Конспектможе бути: - плановим, коли складається план повідомлення;

- у вигляді власних питань та цитатних відповідей на ці питання з різних джерел із висновками щодо точних бібліографічних даних видання, з яким працював студент;

- тезовим, коли студент компілює чужі та власні думки у вигляді тез за проблемою;

- цитатним, коли у логіці статті або монографії підбираються най­більш важливі цитати;

- схематичним, коли студент, опрацювавши весь матеріал, скла­дає схему вирішення проблеми за історичними етапами, за різ­ними науковими школами, за послідовністю наукового прогресу, за спадкоємністю дослідників, за власною логікою тощо;

- вільної форми, який поєднує різні методи роботи з матеріалом (цитатний, тезовий, плановий, схематичний).

Після складання конспектів студент зазвичай починає роботу над текстом курсової роботи і приступає до написання чернетки. Опанувавши теорії та ідеї провідних дослідників театрального мистецтва, історичні справки, біографії та творчий спадок митців (з творами яких зв’язано дослідження), епоху, жанр, стиль та творчі взірці інших виконавців ролей, або літературно-поетичних матеріалів, якими можна корегувати робочу гіпотезу, або основний робочий постулат, студент нарешті може сфор­мулювати основну ідею та втілити її у власному дослідженні.