Управління економікою України в умовах переходу до ринку ставить перед менеджерами принципово нові задачі підвищення ефективності виробництва та його технічного рівня, побудови рациональних структур управління, використання досягнень науки та техніки. Важливість втілення поняття ефективності своєчасна.

Ефективність - це спроможність організації приносити ефект, результат.

Основним критерієм ефективності організації управління є рівень ефективності роботи підприємства. В цьому критерії відображаються результати функціонування як об’єкта, так і суб’єкта управління, економічності процесу управління.

При оцінці рівня ефективності управління необхідно аналізувати результати функціонування системи взагалі по двом напрямкам: по рівню економічної ефективності виробництва, досягнутому в результаті виконання функцій управління (тобто, який ефект оказує управління на виробництво і по тому, які витрати безпосередньо на саме управління, що визиває відповідний ефект). Підвищення ефективності управління – це створення науково-обгрунтованих організаційних форм, методів, техніки управління та сприятливих умов для досягнення намічених цілей, що відображені в лані підприємства з найвищими якісними і кількісними показниками при найменших витратах ресурсів.

Багатогранна діяльність машинобудівного підприємства і необхідність оцінювати ефективність усіх аспектів її вдосконалення ускладнюють вибір єдиного показника оцінки. Тому економічну ефективність системи управління прийнято вимірювати за допомогою системи показників, котрі використовуються лише при оцінці функціонування об’єкта управління.

Перелік таких показників наведено нижче:

- узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва та управління;

- показники економічної ефективності використання праці;

- показники підвищення ефективності використання основних фондів, оборотних коштів та капітальних вкладень;

- показники економічної ефективності використання матеріальних ресурсів.

Приведені показники ефективності виробництва використовуються для оцінки економічної ефективності системи управління. На ці показники впливає велика кількість факторів, не лише управлінського характеру. Тому оцінка економічної ефективності системи управління по кінцевим результатам функціонування виробництва страждає недоліками. Тому необхідно кінцеві результати виробництва порівняти з фактичними та нормативними витратами на виконання управлінських функцій.

Заходи, пов’язані з розрахунком і порівняння таких показників дозволяють судити про ефективність управлінської системи і намітити шляхи її вдосконалення.

Заходи по підвищенню ефективності управління розробляються по слідуючим напрямкам:

- вдосконалення забезпечення управління – втілення автоматизованих систем управління (АСУ) різноманітного призначення та організаційної техніки;

- вдосконалення організаційної структури управління;

- підвищення кваліфікації робітників апарату управління.

По всім напрямкам повинен бути визначений річний економічний ефект або економічна ефективність.

Заходи можуть мати характер комплексного втілення (наприклад АСУП) або характер часткового невеликого заходу (наприклад, втілення периферійної оргтехніки в якому-небудь підрозділі).

Що стосується досліджуємого підприємства, то на АТ ”КВБЗ” є план проведення заходів, які дають визначений економічний ефект і дозволяють зекономити затрати живої праці, коштів та природних ресурсів.

В економіці одним із основних понять є «економічна ефективність» організаційної та виробничої структури підприємства.

Заходами, що забезпечують «економічна ефективність» можуть вважатися:

- впровадження нової техніки;

- інвестиційний проект;

- укладення комерційної угоди;

- реалізація будь-якого господарського рішення;

- здійснення природоохоронних заходів;

- проведення соціальних заходів, спрямованих на підвищення добробуту людей, поліпшення інфраструктури, формування культурних цінностей та ін.

Загальними для всіх цих заходів є два моменти:

- по-перше, всі вони спрямовані на досягнення конкретного результату (соціального або економічного);

- по-друге, всі вони потребують витрат коштів (або інших ресурсів).

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим - співвідношення ефекту і витрат, що його викликали. Ефект (від лат. еffectus - виконання, дія) означає результат, наслідок певних причин, дій. Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками, кубічними або квадратними метрами, тоннами тощо), показниками поліпшення здоров'я населення (наприклад, зниженням захворюваності або смертності, виробничого травматизму, підвищенням середньої тривалості життя) тощо. У тому випадку коли зазначені результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект - виражений у вартісній (грошової) формі результат будь-яких дій (зокрема, зазначених вище господарських заходів).

Хоча за самим визначенням результат і ефект є близькими поняттями (ефект - певна форма результату), потреби економічної практики змушують у де-яких випадках розмежовувати зазначені терміни. При цьому під умовним поняттям «економічний результат» звичайно мають на увазі загальний (брутто) результат (зокрема, виручка, доход), а під поняттям «економічний ефект» - чистий (нетто) результат (зокрема, прибуток).

Принциповий взаємозв'язок між зазначеними двома поняттями може бути виражений формулою:

Е = Р - З, (11.1)

де Е - величина умовного економічного ефекту;

Р - величина умовного економічного результату;

З - повні витрати на реалізацію заходу, який викликав ефект.

Залежно від рівня господарювання розглянуті показники можуть, зокрема, отримувати такий зміст:

1) народногосподарський рівень:

Р - приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) за період;

З - повні витрати по заходу, включаючи економічні збитки від порушення середовища;

Е - приріст національного доходу.

2) рівень підприємства:

Р - загальний виручка (виторг) підприємства за період;

З - вартість виробництва і реалізації продукції «плюс» податкові відрахування і платежі;

Е - прибуток.

Якщо результати економічної діяльності перевищують витрати, говорять про позитивний (додатний) ефект (зокрема, підприємство отримує прибуток), у протилежному разі - про негативний (від'ємний) ефект (збитки, шкода, втрати та ін.).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв'язків виробництва. Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) - результату і витрат. Це, не виключає використання в системі показників ефективності і самих абсолютних значень вихідних параметрів.

Удосконалення організаційної та виробничої структури підприємства - це позитивний чинник, який найбільш послідовно підноситься економістами. Це не повинно дивувати, оскільки ефективність (effectiveness) і економічність (efficiency) - майже синоніми. Обидва терміни характеризують «результативність» використання засобів для досягнення цілей».