Мета:розкрити особливості формування, видового складу і структури, біотичних стосунків у межах агрофітоценозу.

Теоретичні відомості

Під агрофітоценозомрозуміють польові посіви рослин, окультурені природні кормові угіддя шляхом корінного поліпшення, культурні (сіяні) сіножаті й пасовища тощо. В екологічному розуміння агрофітоценоз- це створені людиною посіви культурних рослин на спеціально відведеній і відповідним чином підготовленій ділянці з метою одержання необхідної органічної речовини ( кормових, харчових, технічних рослин ). Висіяні людиною культурні рослини є домінантами,або едифікаторамиагрофітоценозу. Інші його компоненти з'являються в ньому поза бажанням людини і є додатковими і шкідливими. Розміщення видів в агрофітоценозі залежить від агротехніки. Культурні рослини підбираються згідно з екологічними закономірностями.

Здебільшого агрофітоценози складаються з одного виду культурної рослини та кількох десятків видів бур'янів. Складні (дво – і більше видові) агрофітоценози утворені більше, ніж одним видом культурних рослин. Це вико-вівсяні суміші, сіяні луки і пасовища тощо. В їхньому складі теж присутні бур'яни.

Щільність культурних рослин у агрофітоценозі регулюють за рахунок норм висіву і способу сівби насіння, а також шляхом проріджування посівів. Щодо бур'янів, то за умови шкідливого рівняи, їх знищують. Підвищення норми вісіву призводить до вилягання і пригнічення росту рослин внаслідок заглушення посівів, а зменшення норми зумовлює забур’яненість.

В сільськогосподарській практиці за едифікаторним ефектомвиділя-ють три групи культур:

- сильноедифікаторні(культури суцільного посіву, які формують густий травостій, високорослий або середньо рослий, зазвичай швидко розвивається після посіву, рано відростає навесні -жито, ріпак, соняшник на силос).

- середньоедифікаторні(рослини суцільного посіву та рядкового весняного посіву, досить високорослі, зазвичай швидко ростуть після появи сходів - ярі зернові, рис гречка, просо, соя).

- слабкоедифікаторні(рослини рядкового посіву з широким або нешироким міжряддями, культури суцільного посіву, низькорослі, що повільно розвиваються після появи сходів - баштанні, морква, капуста, цибуля, цукровий буряк).

Бур'яни - це супутники культурних рослин поля і городу, пасовищ тощо. Вони є другим автотрофним компонентом агрофітоценозу. Щільність культурних рослин у агрофітоценозі регулюють за рахунок норм висіву і способу сівби насіння, а також шляхом проріджування посівів. Щодо бур'янів, то за умови шкідливого рівня, їх знищують. Підвищення норми висіву призводить до вилягання і пригнічення росту рослин внаслідок заглушення посівів, а зменшення норми зумовлює забур'яненість. Фітоекологи розрізняють два пороги чисельності бур'янів: екологічний, коли врожай сільськогосподарських культур вірогідно знижується через бур'яни, та економічний, за якого ціна гербіцидів нижча, ніж ціна приросту врожаю.

Незважаючи на різноманітність компонентів агрофітоценозу, головними організаційними елементами його структури завжди є культурні рослини та бур'яни. Структурна організація агрофітоценозу досить спрощена, як і структура природних фітоценозів у тих же екологічних умовах. Чисті одно видові посіви за відсутності бур'янів є одноярусними угрупованнями.

Просторова структура, або ярусність, агрофітоценозу зумовлена вертикальним розподілом функціональних органів на різній висоті від землі (листя) і глибині грунту (коренів). Формування надземної структури залежить від екологічних вимог рослин до світла, а підземної - від умов мінерального живлення і водозабезпечення різних шарів грунту.

За А.І.Мальцевим, у агрофітоценозах виділяють такі надземні яруси:

- культурний (К),утворений висіяними рослинами, він особливий і вимагає догляду

- верхній (В),представлений високорослими бур'янами

- середній(С),розміщений нижче культурного ярусу;

- нижній (Н),включає ті невитривалі рослини - однорічні бур'яни та післяжнивні.

Необхідно підкреслити, що культурний ярус може бути утворений світлолюбними високорослими рослинами, а нижчі культурні рослини розміщені в ярусі середньорослих бур'янів. Це - овочеві, картопля, що вимагають стараннішого агротехнічного доглялу. Ярусний розподіл знижує конкуренцію, забезпечує оптимальне використання площі посіву.

Можливість спільного зростання різних видів зумовлена їхньою екологічною, біологічною специфікою, а також неординарністю умов зростання. Кожен вид у фітоценозі займає свою екологічну нішу. Певна ніша характеризується горизонтами середовища, де розміщені надземна і підземна частини фітомаси тіла рослини. Отже, чим різноманітніший видовий склад угруповання, тим повніше використовується потенціал місцезростання за можливого мінімуму конкуренції.

В екології під екологічною нішеюрозуміють фізичний простір із властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму, тобто це місце виду в природі, яке характеризує не лише розміщення його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та відношення до абіотичних чинників середовища існування.

У агрофітоценозах формуються відповідні форми біотичних взаємозв'язків і взаємовідносин, що особливо необхідно враховувати при створенні сумісних посіві кількох видів та розміщення їх у сівозміні. Крім конкуренції,негативним є алелопатія(вплив через виділення спеціальних хімічних речовин листками чи коренями), паразитизм і напівпаразитизм, симбіоз.

Часто дані стосунки мають позитивне значення. Швидкоростучі рослини успішно витісняють бур'яни, фізіологічно активні речовини культурних рослин пригнічують ріст бур'янів (овес впливає на ріст макуcамосійки, жито - на гірчицю польову).

Симбіоз- форма тривалого співжиття організмів різних видів, за якого обидва партнери (симбіоти) мають від цього певну вигоду. Симбіоз має надзвичайно різноманітний характер і різниться безпосередніми трофічними зв'язками (бобові рослини і бульбочкові бактерії; рослини і мікоризні гриби).

Від природних угрупувань агрофітоценоз відрізняється цілеспрямованим посівом домінантних рослин, простішою структурою, біднішим видовим складом, недовговічністю існування, нездатністю до самовідновлення, керування з боку людини і внесенням додаткової енергії.

Завдання 1.Описати структуру одновидового агрофітоценозу на прикладі посіву пшениці за схемою

Розмістіть по ярусах такі види бур'янів: осот рожевий, березка польова, підмаренник чіпкий, фіалка триколірна, стоколос безостий.

Які із цих бур'янів належать до злісних і найбільш шкідливих для пшениці?

Література

1. М'якушко В.К., Мельничук Д.О. та ін. Сільськогосподарська екологія.

- К.: Урожай, 1992. - С. 38-60.

2. Смаглій О.Ф., Кардашов А.Т., та ін. Агроекологія. - К.: Вища освіта, 2006. С. 87-96.

3. Кравців Р.Й., Черево М.В. Екологічні основи фермерських господарств.

- Л.: Те Рус, 2005. - С. 20-24.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення агрофітоценозу?

2. Назвати види агрофітоценозів за домінантними видами.

3. Хто входить до складу агрофітоценозу?

4. Назвати форми взаємовідносин між рослинами в агрофітоценозі.

5. В чому проявляється видова і міжвидова конкуренція в агрофітоценозах?

6. Якими шляхами можна зменшити конкурентні відносини в агрофіто-ценозі?

7. В чому суть алелопатії, її практичне значення?

8. Яку екологічну нішу займають агрофітоценози в складі агробіоцено

Практична робота № 4