Закон обмеженості (вичерпності) всіх природних ресурсів. Уявлення про існування на Землі «невичерпних» ресурсів помилкове і надзвичайно шкідливе стосовно його практичного використання. Обмежені навіть ресурси сонячного проміння. Не через те, що Сонце перестане світити, а внаслідок неможливості використання людьми всього потоку проміння, яке досягає поверхні Землі. Усі природні ресурси в умовах Землі.

Закон зростаючої родючості – агротехнічні та інші прогресивні методи ведення сільського господарства, що з'являються в практиці землеробства забезпечують зростання продуктивності земель.

Закон мінімуму ( Ю.Лібіха) – основний закон: витривалістьорганізму визначається найслабкішою ланкою в ланцюгу його екологічних потреб, тобто життєі можливості організму лімітуються екологічними чинниками, кількість і якість яких близькі до необхідного для організму або екосистеми мінімуму, подальше їх зниження призводить до загибелі організму або деструкції екосистеми.

Закон спдної віддачі – збільшення вдвічі кількості працівників, що обробляють одиницю площі с.г. угідь, не забезпечує відповідного (вдвічі) збільшення врожаю, а лише дає змогу отримати додаткову його кількість.

Закон спадної (природної) родючості груту:

- у зв’язку з постійним збиранням урожаю, порушенням природних процесів ґрунтоутворення та постійним вирощуванням монокультури у грунті нагромаджуються токсичні речовини, що виділяються рослинами, внаслідок чого постійно зменшується природна родючість грунтів;

- кожне наступне додавання будь-якого корисного для організму чинника дає менший результат, ніж ефект, отриманий від попередньої дози того самого чинника, що був уже в достатньому обсязі.

Література.

1. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. – К: Тов. «Знання» , 2002., - 550 с.

2. Смаглій О.Ф., Кардашов А.Т., Литвак П.В. Агроекологія: навчальний посібник. –К: Вища школа, 2006., - 671 с.

Практична робота № 2

Тема. Особливості структури і функціонування агроекосистем

Мета:охарактеризувати агробіоценоз як антропогенно-природну екосистему, керовану людиною і сформовану на загальних екологічних законах.

Теоретичні відомості

Живі організми і неживе (абіотичне) середовище взаємопов'язані між собою. Будь-яка одиниця (біосистема), що включає всі спільно функціону- ючі організми (біотичні угруповання) на певній ділянці, взаємодіє з фізичним середовищем таким чином, що потік енергії створює визначені структури і кругообіг речовин між живою і неживою частинами, являючи собою екологічну систему. Екосистема- єдиний природний комплекс утворений сукупністю організмів, які мешкають разом, та умовами їх існування.

Екосистему визначаютьяк сукупність живих організмів, об'єднаних трофічно-енергетичними зв'язками між собою і середовище. Отже: Екосистемаскладається з біотопу та біоценозу.Вчення про екосистеми, їх генезис, структурно-функціональні особливості, еволюцію та антропогенну динаміку вивчає екосистемологія.

Вивчення агроекології потребує фундаментальних знань структури природних екосистем, продукту діяльності самої природи. Без розуміння особливостей організації природних екосистем неможливо оцінювати агроекосистеми.

Під сільськогосподарською екологічною системою (агроекосистемою) розуміють природний комплекс, змінений с.г. діяльністю людини.

Агроекосистема- це штучна або змішана система рослинних, тваринних і мікробіологічних угруповань з невираженим або відсутнім механізмом саморегулювання. Це нестійка система ценопопуляцій культивованих рослин, їх сортів на оброблюваних грунтах, яка підтримується і регулюється людиною; за відсутністю такого контролю втрачає свої властивості. Розділ екології, що вивчає екологічні системи, називають синекологією.

Створені людиною або трансформовані нею природні агроекосистеми складаються з певних видів (сортів) рослин, тварин і мікроорганізмів грунту. Основу агроекосистем становить їхній постійний компонент - культурні рослини, що утворюють агрофітоценоз і є його едифікаторами, виділені у культурний ярус. Поширення в них бур'янових рослин є додатковим, небажаним компонентом.

Тваринний світ, що населяє агроекосистему, формується із місцевих представників фауни, є непостійним компонентом. При пасовищному утриманні до нього долучаються сільськогосподарські тварини, що мають безпосередній вплив на агрофітоценоз.

Ґрунтова мікрофлора в процесі своєї діяльності сприяє мінералізації рослинних і тваринних рештків і збагачує грунт перегноєм. Отже: агроекосистема (агробіоценоз)- це агрофітоценоз + зооценоз + грунт і кліматоп.

У сучасних агроекосистемах матеріально-енергетичні, економічні й екологічні процеси виробництва біологічної продукції перебувають у тісному взаємозв'язку. Людина створила окремі природно-технологічні системи для вирощування рослин ( теплиці, оранжереї, парникові господарства) і тварин (свинарники, корівники, конюшні, вівчарні, птахофабрики, пасіки тощо). Вони функціонують за умови керування людиною і наявності додаткової енергії.

Незважаючи на різноманітність, сільськогосподарські екосистеми мають однакові складові елементи: культурні рослини і бур'яни; тварини (безхребетні й хребетні), що живуть у грунті й посівах; паразити (безхребетйі й хребетні), що живуть у грунті й посівах; паразити й напівпаразити культурних рослин і бур'янів;

Ланцюги живлення у сільськогосподарських екосистемах скорочені й залучені в сферу діяльності людини. На вершині екологічної піраміди

розміщена людина, яка водночас є споживачем і рослинної й тваринної продукції.

Агроекосистемуможна розглядати як трансформовану природну або створену, що функціонує за рахунок природної та антропогенної енергії (додаткової). З переходом на інтенсивні технології сільського господарства зростає енергоємність її продукції внаслідок підвищеного використання антропогенних джерел енергії.

За рівнем антропогенного впливу і енергетичних витрат агроеко- системи поділяють на три групи.

До першої групи належать екстенсивні агрокосистеми.Їхня про- дуктивність низька, адаптивність до умов висока, спеціалізація –рослинни- цька, тваринницька й комплексна. Дані агроекосистеми орієнтовані на використання природної родючості грунтів, без використання добрив та інших хімічних засобів або дуже обмежене їх застосування. Це багаторічні кормові угіддя.

До другої групи відносяться інтенсивні агроекосистеми.Про- дуктивність їх висока, ступінь адаптивності низький, спеціалізація –рослин- ницька, тваринницька й комплексна. В них застосовуються сівозміни із травами і сидератами, на поля вносять безпідстилковий гній, застосовують ефективні засоби виробництва – нові сорти, гібриди, агрохімікати і механізми. Використовують більш ефективні технологічні процеси та застосовують передові методи організації праці, новітні досягнення науки та техніки. Дані агроекосистеми забезпечують найвищу врожайність с.г. культур

Третю групу становлять адаптивні агроекосистеми.Їхня про- дуктивність досить висока, адаптивність теж висока, спеціалізація –рослин- ницька, тваринницька та комплексна. Широко використовують коротко ротаційні сівозміни, біологічне різноманіття невелике, використовується гній, біологічні методи захисту.

Завдання.Опишіть типову структуру агробіоценозу, його відмінності від природного біоценозу за поданою схемою.

Істотною особливістю агроекосистем є поява в них штучного добору і селекції рослин та тварин, залучення у трофічний ланцюг сільсько господарських тварин і людини, порушення кругообігу речовин внаслідок надходження мінеральних добрив, пестицидів, а також використання ними природної сонячної енергії та додаткових енергетичних ресурсів. На основі даних порівняльної характеристики потрібно зробити висновок і роль антропогенних факторів в житті природних і окультурених та культурних біогеоценозів і ландшафтів, про значення природних біогеоценозів і ландшафтів.

Література

1. Кравців Р.И., Черево М.В. Екологічні основи фермерських господарств. - Л.: ТеРус, 2005. - С. 14-64.

2. М'якушко В.К., Мельничук Д.О. та ін. Сільськогосподарська екологія. -К., 1992. -С. 31-101.

3. Смаглій О.Ф., Кардашов А.Т. та ін. Агроекологія. - К., 2006. - С.35-43.

4. Сільськогосподарська екологія: Навч. Посіб. Для ВНЗ / За заг. Ред.. В.О.Головка, А.З.Злотіна, В.Л. Мєшкової. - X.: Еспада, 2009.- 624 с.

Запитання для самопідготовки

1. Яким шляхом виникли агроекосистеми?

2. Яке значення людини у функціонуванні агро екосистем?

3. Назвіть джерела енергії агробіоценозу.

4. Що таке антропогенна енергія, її значення для агроекосистем?

5. Назвіть складові компоненти агроекосистеми.

6. Дайте приклади агробіогеценозу.

7. Хто є головним продуцентом?

8. Ким представлений гетеротрофний блок агробіоценозів?

9. Хто є основним консументом в агробіоценозі?

10. 3 яких ланок складається ланцюг живлення в агроекосистемі?

11. Назвати три групи агроекосистем за рівнем енергетичних
витрат.

12. В чому особливість біотопу (екотопу) агроекосистем, чим він
представлений

Практична робота №3