Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Мета: розкрити просторово-часові зв'язки між агрокліматичними та агрометеорологічними факторами росту, розвитку, стану, зимостійкості й продуктивності рослини, які відображають вимоги окремих культур до світлового й теплового режиму, вологості, родючості, рН ґрунту та ін.
Теоретичні відомості
Кліматичні й метеорологічні фактори мають істотне значення для сільського господарства, визначають розміщення його галузей, зон виро- щування сільськогосподарських рослин, строки проведення польових робіт тощо.
Основні кліматичні фактори середовища (світло, тепло, волога) здійснюють безпосередній вплив на рослини в основному через ґрунт. Другорядні кліматичні фактори (вітер, хмарність, сніг) відіграють допо- міжну роль, послаблюючи або підсилюючи дію інших факторів.
Для агроекосистеми і сільського господарства мають значення агрометеорологічні та агрокліматичні умови.
Під агрометеорологічними умовами розуміють режими погоди, що визначаються сукупністю метеорологічних і гідрологічних умов (температура і вологість повітря, грунту, сонячна радіація, сніговий покрив, опади, вітер тощо), які мають істотний вплив на агроекосистеми.
Агрокліматичні умови - це багаторічний режим агрометеорологічних умов.
Забезпеченість рослин теплом визначають сумою кліматичних і біоло- гічних температур; забезпеченість вологою оцінюють за сумою опадів і запа- сами продуктивної вологи в ґрунті. Для оцінювання умов перезимівлі рослин застосовують абсолютний мінімум температур повітря і ґрунту, суми міну- сових температур нижче 0,-5; -10 і -15 °С.
Кожен екологічний фактор може бути за певних умов обмежувальним. Обмежувальні фактори лімітують територію розселення виду. Різний ступінь вимогливості виду до факторів існуванняяя визначаються поняттям екологічна валентність або екологічна пластичність виду стосовно того чи іншого фактора. Екологічна валентність виду, або зона толерантності – це діапазон інтенсивності дії екологічного фактора, в якому можливе існування певного виду. Зона толерантності обмежена граничними мінімальними і максимальними значеннями фактора. Широку екологічну валентність виду щодо відношення до певних факторів позначають додаванням до їхньої назви префікса «еври» (широкий), і «стено» (вузький).
Організми підримують із середовищем певну рівновагу за допомогою саморегуляції. Гомеостаз– це здатність організмів ( як і популяцій та екосистем) підтримувати свої властивості на певному, достатньо стабільному рівні.
Світло впливає на біофотосинтетичну інтенсивність, динаміку росту рослин, урожайність та якість урожаю, на хід феноритміки, просторове розміщення рослин в агроекосистемі, її тепловий та водний режими.
За реакцією на інтенсивність освітлення сільськогосподарські рослини поділяються на світлолюбні, тіньові і тіневитривалі.
До світлолюбних належать соняшник, кукурудза, цукрові буряки, рис, бавовник, соя, томати, огірки, баклажани, перець, кавун, гарбуз, диня.
До тіньових належать бобові трави, горох, цвітна капуста, петрушка.
Тіньовитривалі - більшість зернових і гречка - добре ростуть і розвиваються за різних умов освітлення.
За максимальною інтенсивністю фотосинтезу (Fg) в умовах світло- вого забезпечення сільськогосподарські культури, згідно з моделлю агроеко- логічних зон ФАО, поділяють на 4 групи:
1. Культури С-3 помірного клімату (пшениця, ячмінь, картопля, цукрові буряки, бобові); Fg = 27 кг С02/га • год, за температури 15 - 20°С;
2. Культури С-3 теплового клімату (рис, соя, бавовник); Р§ = 50 кг С02/га • год, за температури 25 - 30 °С;
3. Культури С-4 (кукурудза, просо, цукрова тростина);Fg = 87 кг С02/га • год, за температури 25 - 35 °С;
4. Окремі сорти кукурудзи і сорго, пристосовані до нижчих температур, Fg - 87 кг С02/га • год, за температури 20 - 25 °С;
Реакція рослин на тривалість освітлення називають фотоперіодизмом.
Рослини довгого дня розвиваються при тривалості дня 14 -17 год. (пшениця, жито, ячмінь, картопля, редис, салат тощо)
Рослини короткого дня нормально розвиваються за тривалості світло- вого дня 8-12 год. (просо, соя, рис, кукурудза, бавовник, огірки, баклажани, соняшник, томати).
Нейтральні до витривалості світлового дня - гречка, бобові тощо.
Тепло. Джерелом тепла на земній поверхні є променева енергія сонця, а також тепло надр нашої планети. Залежно від забезпечення рослин теплом розрізняють тропічний, субтропічний, помірний та холодні пояси.
За відношенням до температури розрізняють такі екологічні групи рослин: теплолюбні, холодолюбні та мезотермні.
За низької температури коренева система розвивається краще, ніж надземна частина. Звідси значення ранньої сівби для підвищення зимостійкості. Пізня сівба сприяє кращому розвитку надземної частини, що важливо для боротьби з бур'янами.
За теплозабезпеченістю культури поділяються на: дуже ранні - сума ефективних температур вище 10 °С менша 1200 °С; відносно ранні - 1200 - 1600 °С; середньоранні -1600 - 2200 °С; середні - 2200 - 2800 °С; серед- ньопізні - 2800 -3400 °С; пізні - 3400 - 4000 °С; дуже пізні - понад 4000 °С.
Для повного розвитку сільськогосподарські культури за вегетаційний період потребують різної кількості тепла. Так, сума середньодобових температур вище 10 °С становить для: озимого жита - 1700 - 2125 °С; вівса - 1940 - 2310 °С; картоплі – 1300 - 3000 °С; буряків - 2400 - 3700 °С; рису - 3000 - 4500 °С.
За стійкістю до приморозків сільськогосподарські культури поді- ляються на 5 груп:
1. Найстійкіші. Це такі, як пшениця, овес, озиме жито, конюшина, лю- церна, озимий ріпак, горох. Більшість рослин цієї групи у фазі сходів гине при -8.. .-12 °С, а у фазі цвітіння і достигання вже при -2.. .-4 °С.
2. Стійкі до приморозків: люпин, вика яра, соняшник, льон, коноплі, цукрові буряки, кормові буряки, морква, капуста, гірчиця біла, боби. Більшість рослин гине у фазі сходів при температурі -6.. .-9 °С,ау фазі цвітіння-достигання- -2.. .-4 °С.
3. Середньо стійкі до приморозків: редиска, соя. їх стійкість вира- жається в межах -2...-6 °С.
4. Малостійкі до приморозків: кукурудза, просо, картопля. Пошкоджуються при -1... -2 °С, а при -З °С - гинуть.
5. Нестійкі до приморозків: гречка, квасоля, рис, огірки, томати, кавуни, дині, гарбузи. Зниження температури до -І... -2 °С призводить до загибелі їх посівів.
Особливо небезпечні пізні та короткотривалі приморозки, які в нашій місцевості є звичним явищем.
Вода.Водний фактор середовища складається із таких складових: опадів, вологості грунту та вологості повітря. Пристосування рослин до різних умов водопостачання позначилося на їхніх морфологічних, анатомно-фізіологічних та біохімічних особливостях.
За відношенням до води рослини поділяють на такі екологічні групи:
- гідрофіти – рослини, які ростуть у воді;
- гігрофіти – надземні рослини, які ростуть в умовах підвищеної вологості грунту та повітря на болотах, берегах річок чи озер;
- мезофіти, рослини, що живуть в умовах середнього рівня зволоження;
- ксерофіти, рослини посушливих місцевостей, пристосовані до життя в умовах недостатнього водозабезпечення. Це рослини пустель, посушливих степів, схилів які дуже прогріваються;
- сукуленти, багаторічні рослини з соковитими м’ясистими листками або стеблами, здатними нагромаджувати в них воду.
Ґрунт. Важливою умовою для рослини є кислотність ґрунту.
Детальніше із впливом агрометеорологічних факторів та властивостей ґрунту на культурні рослини ви ознайомитесь, опрацювавши рекомендовану літературу.
Види, які культивує людина, підтримуються штучним добором, тому вони не можуть конкурувати з іншими видами (бур'янами) та несприятли- вими умовами без підтримки людини.
Вимоги до культурних рослин стосуються наступного:
· висока екологічна пластичність, здатність давати врожай при широкому діапазоні коливань температур;
· скоростиглість, що випереджує розвиток бур'янів;
· здатність активно й позитивно реаіувати на агротехнічні заходи, високий генетичний потенціал;
· стійкість до захворювань і уражень шкідниками.
Дата: 2016-10-02, просмотров: 333.