Представництво – це діяльність представника, що здійснюється від імені особи, яку представляють, з метою домогтися для неї найбільш прийнятного рішення, а також надання їй допомоги у здійсненні своїх прав, запобігання їх порушення у процесі та сприяння господарському суду у здійсненні правосуддя у справах, віднесених законом до його компетенції.

Представництво буває коли:

= Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

= Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

= Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

= Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

= Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Не можуть бути представниками: судді, слідчі, прокурори, помічники суддів, працівники апарату суддів, недієздатні особи

Поняття доказування.

Доказування – логіко-практична діяльність осіб, що беруть участь у справі та суду з питань встановлення наявності чи відсутності обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При доказуванні суд і особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують обставини предмета доказування, його елементи за допомогою доказів, що допомагають сформувати нове знання, яке має значення для вирішення справи.

Предмет доказування – сукупність фактів, що мають значення для справи (юридичних фактів, що впливають на виникнення, зміну та припинення правовідносин).

Суб’єктами доказування в господарському процесі є суд та особи, що беруть участь у справі; інші особи, які беруть участь у справі, а саме посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів - коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи; судові експерти, які, будучи учасниками процесу доказу­вання, надають допомогу в досягненні мети доказування, але не мають обов’язку доказувати які-небудь обставини по справі.

Система правил доказування врегульована законодавством і є універсальною, імперативною і підпорядкованою принципам господ. процесу.

Кожна особа, що бере участь у справі , повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування в господарському процесі можна розділити на два види:

1) доказування відносно окремих юридичних фактів, як правило, для здійснення певної процесуальної дії. Об’єктами доказування при цьому є обставини, які належить установити згідно з вимогами найчастіше господарського процесуального законодавства;

2) доказування відносно всієї справи. Об’єкт доказування по справі в цілому є предметом доказування.

Не вимагають доказування: = обставини, визнані господарським судом загальновідомими; факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, в якій брали участь ті ж сторони.

Поняття і види доказів.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказамив господарському процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вони встановлюються засобами: письмовими і речовими доказами; висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В процесі доказування важливими є судові докази - відомості, які можуть підтвердити наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи та отримані у встановленому законом порядку передбаченими засобами доказування.

Це поняття поєднує в собі два взаємозв’язаних елементи: фактичні дані як зміст доказів і засоби доказування як процесуальна форма.

Докази класифікують:

за характером зв’язку змісту з фактом, який встановлюється - на прямі й побічні;

за процесом формування відомостей про факти - первісні та похідні;

за джерелом - особисті й речові.