Подаючи претензії і позови, підприємства мають на меті, використовуючи правові засоби, забезпечити захист своїх прав і законних інтересів. Подання претензії — це досудове повідомлення відповідачеві про порушення ним законних інтересів і прав контр­агента. Визнання й задоволення претензійних вимог є добровільним урегулюванням спору.

Стаття 6 Цивільного кодексу України передбачає, що до пред’явлення позову, який випливає з відносин між організаціями, обов’язковим є пред’явлення претензії. Тобто спір може бути переданий до господарського суду лише після того, як контраген­ту була пред’явлена претензія, яку він відхилив або не дав на неї відповіді в термін, передбачений діючим законодавством.

Порядок досудового врегулювання спорів визначається Господарським процесуальним кодексом України, та іншим законодавством.

Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Порядок досудового врегулювання спорів визначається ГП Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

Спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв’язку та договору, заснованому на державному замовленні, можуть бути передані на вирішення господарського сужду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.

Справи за заявою прокурора чи його заступника, рахункової палати, Антимонопольного комітету та його територіальних відділень порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів.

Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори:

про визнання договорів недійсними,

про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій,

про стягнення заборгованості за опротестованими векселями,

про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ,

про звернення стягнення на заставлене майно.

Поняття підвідомчості і підсудності.

Підвідомчість справ господ. суду – правило, у відповідності з яким розмежовується компетенція госп.судів та інших органів. Визначається характером відношень, які стали причиною звернення до суду та особовим колом учасників.

Підсудність – розмежування компетенції між різними ланками господ.судів та між окремими судами однієї ланки (за родовою, територіальною ознаками, виключною підсудністю)

Питання про підвідомчість справи вирішує суддя господарського суду одноособово, спираючись на дані, які містяться в поданій позовній заяві. При цьому суддя не повинен керуватися думкою позивача, а перевіряє її правильність сам. Якщо справа не підвідомча господарському суду, суддя виносить ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви

Підвідомчість визначають критерії:

суб’єктивні = госп. суд вирішує усі спори, що виникають між юрид. особами, а також громадянами – суб’єктами підприємн. діяльності; = у випадках визначених законодавством можуть розглядати справи за участю державних органів та громадян, які не є суб’єктами підприємництва;

об’єктивні – чітко визначені ст. 12 ГПК

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім чітко визначених спорів

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господ. товариством та його учасником (засновником, акціонером), а також між учасниками.

Види підсудності.

Підсудність – розмежування компетенції між різними ланками господ.судів та між окремими судами однієї ланки

1. Родова підсудність залежить від предмета спору та визначає судову ланку підсудності. Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

2. Територіальна підсудність розмежовує предметну компетенцію господ. судів одного рівня залежно від спору, є декілька видів:

загальна територіальна підсудність розмежовує компетенцію однорівневих господ. судів: справи розглядаються місцевим господ. судом за місцезнаходженням: = сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії (передати майно, виконати роботу надати послуги…) по спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів і визнання договорів недійсними; = відповідача по спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів. Місцезнаходження визначається на момент подання позову і вказується позивачем. Місцезнаходження юрид. особи визначається місцем її державної реєстрації, вказується в уставних документах та визнається за місцезнаходженням її головного виконавчого органу.

альтернативна підсудність - надає позивачеві право вибору господ. суду, де буде розглянута справа. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

спеціальна територіальна підсудність по справах про банкрутство, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

3. Підсудність по зв’язку справ у випадку їх тісних зв’язків, наявність яких дозволяє розглянути усі вимоги в одному процесі, тобто незалежно від територіальної приналежності спір підлягає розгляду в тому господарському суді, в якому вирішується інша справа, з якою пов’язаний спір.

4. Виключна підсудність - встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господ. суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді для забезпечення кращих умов вирішення певних категорій справ. Перелік справ виключної підсудності, у статті 16 ГПК вичерпнимй справи у спорах:

= що виникають з договору перевезення, в яких одним із відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу;

= про право власності на майно або витребування майна з незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні майном розглядаються за місцезнаходженням майна;

= у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, НБУ, Рахункова палата, ВР АРК, чи РМ АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або облдержадміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

4. Окрема підсудність. Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією зі сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий господарський суд України.