Розвиток особистості- процес формування особистості,як соціальної якості індивіда,результати її соціалізаціїї і виховання.

Соціалізація-це процес і результати засвоєння та активне відтворення «індивізм» соціального досвіду,що відбувається у спільній діяльності у спілкуванні. Розвиток людини — це процес кількісних та якісних змін, який охоплює становлення людини в біологічному, психічному та соціальному плані. Він характеризується фізичними (морфологічними, біохімічними, фізіологічними), психічними змінами (появою новоутворень, нових механізмів, нових процесів, нових якостей), розширенням та поглибленням взаємозв’язків різних властивостей особистості, новим рівнем функціонування та формування психологічних стратегій рішень особистих, професійних, соціальних проблем, цілісністю, інтегративністю тощо.

Одним із важливих моментів розкриття сутності розвитку людини є розуміння тих законів, за якими відбувається розвиток, розуміння рушійних сил розвитку, джерел, закономірностей та його етапів, ролі кризових періодів в житті людини, можливостей прискорення процесу розвитку тощо.Перше, з чим стикаються при вивченні психічного розвитку людини, це проблема співвідношення в ньому біологічного та соціального.

15.

ВІДЧУТТЯ є найпростішим психічним процесом, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів організму під час безпосередньої дії подразників на відповідні рецептори

ВІДЧУТТЯ - пізнавальний психічний процес відображення у психіці людини окремих властивостей і якостей предметів і явищ під час їхньої безпосередній дії на її органи чуттів.

Роль відчуттів у житті й пізнанні реальності дуже важлива, оскільки є єдиним джерелом наших знань про зовнішній світ і про нас самих.

За розміщенням рецепторів в організмі - на поверхні, всередині організму, у м'язах і сухожиллях - виокремлюють відчуття:

· екстероцептивні, що відображають властивості предметів і явищ зовнішнього світу (зорові, слухові, нюхові, смакові);

· інтероцептивні, що містять інформацію про стан внутрішніх органів (відчуття голоду, спраги, втоми);

· пропріоцептивні, що відображають рухи органів тіла і стан тіла (кінестетичні та статичні).

Наприклад, орган зорових відчуттів - око. Вухо - орган сприй­няття слухових відчуттів. Тактильна, температурна і больова чутливість - функція органів, розташованих у шкірі.

Больові відчуття сигналізують про порушення цілісності тка­нини, що, звичайно, зумовлює в людини захисну реакцію.

Температурне відчуття - це відчуття холоду, тепла, що його спричинює контакт із предметами, які мають температуру, вищу чи нижчу, ніж температура тіла.

Проміжне положення між тактильними і слуховими відчуттями посідають вібраційні відчуття, які сигналізують про вібрацію пред­мета. Органа вібраційного чуття поки що не знайдено.

Нюхові відчуття сигналізують про стан придатності продуктів до вживання, про чисте чи забруднене повітря.

Орган смакових відчуттів - спеціальні чутливі до хімічних подразників колбочки, розташовані на язиці та піднебінні.

Статичні, або гравітаційні відчуття відображають поло­ження нашого тіла в просторі - лежання, стояння, сидіння, рівновагу, падіння.

Кінестеїііичні відчуття відображають рухи та стани окремих частин тіла - рук, ніг, голови, корпусу.

Органічні відчуття сигналізують про такі стани організму, як голод, спрага, самопочуття, втома, біль.

Статеві відчуття сигналізують про потребу організму в сексуальній розрядці, забезпечують отримання задоволення внаслідок подразнення так званих ерогенних зон і сексу загалом.

Загальні властивості відчуттів..

Якість - це основна особливість певного відчуття, що відрізняє його від інших видів відчуттів і варіює в межах цього виду..

Інтенсивність відчуттів є його кількісною характеристикою і визначається силою подразника, що діє, і функціональним станом рецептора.

Тривалість відчуття є його часовою характеристикою. Її також визначає функціональний стан органу чуття, але головним чином час дії подразника та його інтенсивність. Під час дії подразника на орган чуття відчуття виникає не відразу, а через деякий час, який має назву латентного (прихованого) періоду відчуття.

Загальні закономірності відчуттів.

Чутливість. Чутливість органу чуття визначається мінімальним подразником, який у конкретних умовах стає спроможним викликати відчуття.(min , max

Адаптація. - це зміна чутливості органів чуття під впливом дії подразника.

Взаємодія відчуттів - це зміна чутливості однієї аналізаторної системи під впливом іншої.

Контраст відчуттів - це зміна інтенсивності та якості відчут­тів під впливом попереднього або супутнього подразника.

Синестезія відчуттів - це виникнення під впливом подраз­ника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора.