Іннервація верхніх кінцівок здійснюється плечовим сплетенням на рівні Cv—Cvn—Ті сегментів. У хворих із остеохондрозом шийного відділу хребта розвиваються різні зміни (в основному рефлекторного генезу) в плечовому, ліктьовому, променезап'ястковому суглобах і суглобах кисті. Однак у разі тривалого перебігу захворювання приєднуються різні трофічні зміни брадитрофних тканин суглобів (плечолопатковий періартрит, синдром плече — кисть тощо). У зв'язку з цим при лікуванні остеохондрозу шийного відділу хребта необхідно приділяти серйозну увагу зазначеним вторинним клінічним проявам шийного остеохондрозу, які спричинюють страждання хворого і призводять до непрацездатності.
Плечовий суглоб. Дослідження плечового суглоба здійснюють у по-
| Мал. 45 Маніпуляція на правому плечовому суглобі. Розташування пальців (початок процедури ) | Мал. 46 Маніпуляція на правому плечовому суглобі. Момент нанесення удару зап’ястком правої кисті по власному пальцю лівої кисті (завершення процедури). |
ложенні хворого стоячи, але його можна проводити і в положенні хворого сидячи на стільці. Необхідно визначити об'єм активних і пасивних рухів, виявити ущільнення, защемлення м'яких тканин, контрактури, підвивихи в ділянці плечового, надплечоключичного суглоба і явища блокування. Для мобілізації крім пасивних рухів до почуття опору здійснюють і потряхування за пальці хворої верхньої кінцівки 2—3 рази, завдяки чому досягається розслаблення м'язового апарату. Крім того, хворий рефлекторно напружує м'язи, які відповідають певному сегменту ураження хребта.
Під час виконання маніпуляції в ділянці правого плечового суглоба лікар розміщує І палець лівої кисті спереду від, місця проекції щілини суглоба, обхоплюючи плечовий суглоб долонною поверхнею кисті ззаду, зверху (мал. 45). Обережні м'які удари наносять спереду по І пальцю долонною поверхнею зап'ястка правої кисті (мал. 46).
Для проведення силових маніпуляцій у ділянці правого акроміать-ноключичного суглоба лікар встановлює І палець лівої кисті в місці проекції щілини суглоба і також наносить обережні легкі удари зверху долонною поверхнею зап'ястка правої кисті.
Аналогічно проводять силові маніпуляції і в ділянці проекції плечового суглоба. Під час виконання зазначених силових дій під І паль: с :
відчувається деякий хруст, що свідчить про ефективність маніпуляції. Після силових дій лікар обережно своїми руками відводить і піднімає верхню кінцівку догори декілька разів у можливих на даному етапі межах, визначаючи істинний обсяг рухів у плечовому суглобі. Для завершення мобілізації суглоба кожен рух завершують легкими, але різкими і короткими рухами з метою усунення контрактури.
Під час виконання маніпуляції на лівому плечовому і акроміально-ключичному суглобі лікар лівою рукою обхоплює хворого ззаду, укладає своє передпліччя на пояс верхньої кінцівки хворого і знову встановлює палець лівої кисті спереду від місця проекції плечового надплечоключичного суглоба, а кистю обхоплює суглоб зверху і ззаду. Удари наносять так, як описано вище. Поряд з цим простукують плечовий суглоб зверху, а також здійснюють мобілізацію його.
Загальна кількість сеансів мануальної терапії залежить від тривалості патологічного процесу, характеру його перебігу, важкості контрактури, що розвивається, або підвивиху. У незадавнених випадках достатньо 1—3 маніпуляцій для досягнення лікувального ефекту і відновлення об'єму рухів у плечовому суглобі. При цьому хворий, який до звернення до лікаря не міг відвести і підняти руку, виконує ці рухи.
У тих випадках, коли розвиваються важкі контрактури, доводиться проводити 2—3 курси по 10—15 процедур. При цьому інколи повного обсягу. рухів досягнути не вдається.
У перші дні мануальної терапії з'являється відчуття болю різної інтенсивності, яке згодом минає.•
Ліктьовий суглоб. Дослідження ліктьового суглоба при контрактурах, епїкондилітах здійснюють у положенні хворого і лікаря стоячи. Пальпаторно визначають ущільнення, нерівності, больові точки тощо.
Мануальну терапію починають, як завжди, з мобілізації шляхом проведення активних і пасивних рухів до упору і опору, а також потягування за пальці кисті і їх лотряхування. Потім фіксують ліктьовий суглоб лівою кистю. При цьому І і II пальцями захоплюють виростки плечової кістки, а правою здійснюють мобілізацію шляхом виконання пасивних рухів у стані розслаблення (супінація, пронація, згинання, розгинання до пружинячого упору). Такі рухи повторюють декілька разів до розслаблення м'язів. У цей момент при супінації передпліччя роблять швидкі, поштовхові, малої амплітуди рухи правою рукою, спрямовані на перерозгинання в ліктьовому суглобі до відчуття легкого хрусту або «ляскоту». Ліва кисть створює протиупор у ліктьовому суглобі. Маніпуляцію закінчують пасивними рухами в суглобі, спрямованими на розгинання, згинання і супінацію.
Після цього, за наявності ущільнень, контрактури, защемлення м'яких тканин або підвивихів, здійснюють відносно м'яке постукування, наносячи удари долонною поверхнею правої кисті по І пальцю лівої кисті, в основному по зовнішній і внутрішній поверхні ліктьового суглоба, а також в ділянці ліктьового відростка. Суглоб утримують лівою кистю. На закінчення знову визначають обсяг пасивних рухів у суглобі.
Кількість маніпуляцій залежить від гостроти процесу, давності захворювання і важкості стану.
Променезап'ястковий суглоб і кисть. За наявності патології в промене-зап'ястковому суглобі та суглобах кисті маніпуляції починають також з мобілізації їх шляхом пояхування за пальці хворої; кінцівки, чим досягають повного розслаблення капсульно-звязкового і м'язового апарату. Потім; методом пальпації оцінюють стан суглобів, особливо в разі рефлекторних синдромів (стилоїдит), виявляють контрактури
Після цього здійснюють пасивне розроблення рухів у променезап'яст-ковому суглобі та cyглoбах киcтi: спочатку пасивні рухи повторюють декілька разів ритмічно до упору, а потім, на етапі розслаблення, проводять деякі перерозгинання.
Потім, якщо е ущільнення контрактур і підвивихів, лікар правою кистю здійснює обережне простукування зовнішньої та внутрішньої поверхні променезап'ясткового суглоба по І пальцю своєї лівої кисті, який він встановлює на суглоб.
Необхідно ще раз підкреслити, що, розпочинаючи застосовувати методи мануальної терапії у хворих на остеохондроз хребта, слід бути обережним, уважним, ретельно вивчити клінічні прояви захворювання і рентгенологічні дані, диференційовано підходити до проведення маніпуляцій з урахуванням сегмента ураження, індивідуальних особливостей хворого, стадії патологічного процесу, ступеня гостроти і тривалості захворювання, стану рухомості та блокування хребтового сегмента, прояву його деформації. Маніпуляції необхідно проводити щадно, щоб не спричинити гіперрухомості у зв'язку із застосуванням надмірних зусиль.
Особливої обережності слід додержуватися, здійснюючи маніпуляції на шийному відділі хребта, де грубі маніпуляції можуть призвести до повного або часткового стискування хребтової артерії з розвитком порушення кровопостачання стволу мозку і ускладнень у вигляді непритомності і колапсу. На шийному відділі не можна робити маніпуляції в положенні максимального розгинання голови назад, оскільки при різких рухах це може призвести до стискування хребтової артерії і непритомності.
Розрахункові норми часу для виконання процедур мануальної терапії наведені нижче.
| Найменування процедури | Час на 1 процедуру, в умовних одиницях |
| Маніпулярна діагностика та мобілізаційно-маніпуляційні прийоми на: поперековому відділу хребта попередково-крижовій ділянці попередкво-грудній ділянці грудного відділу ребрах шийно-грудній ділянці шийному відділі черепно-хребтовій ділянці плече лопатковій ділянці ліктьовому, променезапястковому, кульшовому, колінному, голінковостопному суглобах суглобах стопи суглобах пальців | 2 1 1 2 По 0,25 на ребро 1 3 2 По 1 на суглоб По 0,5 на суглоб По 0,25 на суглоб |
Примітки. 1. У розрахункових нормах часу враховано час для підготовчої роботи щодо заповнення документації та безпосереднього проведення процедури. 2, За умовну одиницю взято 10 хв робочого часу. 3. Під час проведенняпроцедур мануальної і терапії на суміжних анатомо-топографічних ділянках хребта хворого кількість розрахункових .одиниць на 2-гу і кожну наступну процедуру. Приймає в межах 30% відповідної розрахункової норми. 4. У разі проведення декількох процедур одному хворому на різних анатомо-топографічних ділянках за 1 відвідування кожна з процедур враховується відповідно до розрахункових норм. 5. У разі проведення мануальних процедур з використанням медикаментозної блокади витрати робочого часу на 1 хворого збільшуються па 1 одиницю.
Додаток
Перелік контрольних запитань з курсу спортивної медицини та лікувальної фізкультури для диференційованого заліку на медичному факультеті.
1. Організація та завдання служби спортивної медицини; форми і зміст роботи лікаря зі спортивної медицини.
2. Комплексна методика обмеження фізкультурників і спортсменів.
3. Чинники, що визначають фізичний розвиток і методику його оцінки.
4. Аналіз та оцінка даних перкусії та аускультації серця .спортсменів; фізіологічні показники тренованості.
5. Функціональні проби, що використовуються в спортивній медицині.
6. Проби зі зміною положення тіла в, оцінці функціонального стану вегетативної нервової системи: методика проведення та оцінка.
7. Проби із затриманням дихання в оцінці функціонального стану дихальної системи: методика проведення та оцінка.
8. Комбінована проба з фізичним навантаженням Летунова і тест Руф'є: методика проведення, форма протоколу, оцінка та область застосування.
9. Темпи реакцій серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантаження під час проведення функціональних проб.
10. Загальна фізична і працездатність і толерантність до фізичного навантаження; фізіологічні передумови; прилади для тестування, показання та протипоказання, види і початкова величина навантажень.
11. Клінічні та фізіологічні критерії порога толерантності до фізичних навантажень.
12. Субмаксимальний тест PWC170, степ-ергометрія.
13. Висновки лікаря за результатами обстеження фізкультурників і спортсменів, медичні групи.
14. функціональні класи (класи фізичного стану) залежно від потужності навантаження, виконаного під час тестування фізичної працездатності, та від аеробної вдатності. ' .
15. Кількісна оцінка. рівня фізичного (соматичного) здоров'я на основі експрес-тестів. .
16. Типові рухові режими, межова 1 тренувальна частота серцевих скорочень залежно від фізичного ставу.
17. Лікарсько-педагогічний контроль, завдання та зміст спостереження.
18. Основні частини уроку (заняття) з фізичного виховання, оздоровчого -і. спортивного тренування; моторна щільність.
19. Фізіологічна крива уроку( заняття) з "фізичного виховання, оздоровчого та спортивного тренування: показники, що досліджуються:, форма кривої, оптимальна величина функціональних зрушень.
20. Оцінка ступеня втоми за зовнішніми ознаками на уроках (заняттях) з фізичного виховання І під час оздоровчого та спортивного тренування.
21. Санітарно-гігієнічний контроль за місцями й умовами проведення тренувальних занять і змагань.
22. Гостре та хронічне фізичне перенапруження, перетренування.
23. Електрокардіограма спортсмена; дистрофія міокарда, порушення ритму серця.
24. Гіпер- і гіпотонічний стани у фізкультурників і спортсменів.
25. Печінковий больовий синдром у фізкультурників і спортсменів.
26. Фізіологічні механізми процесів відновлення.
27. Медико-біологічні засоби відновлення під час оздоровчого тренування і а
сучасному спорті.
28. Особливості лікарського контролю за особами різної статі та віку.
29. Вікові норми для початку занять спортом.
30 Орієнтовні терміни відновлення занять після перенесених захворювань та ушкоджень.
31. Визначення предмету ЛФК; засоби, форми і методи ЛФК.
32. Основні механізми лікувально! дії фізичних вправ.
33. Режими рухової активності на стаціонарному, санаторному та амбулаторно-поліклінічному етапах реабілітації.
34. Протипоказання до призначення ЛФК.
35. Оцінка ефективності курсу ЛФК.
36. Фізична реабілітація з урахування толерантності до фізичного навантаження. ' .
37. Поняття про динамічні, статичні, активні, пасивні, ідеомоторні, коригуючи, дихальні та дренажні вправи. .
38. Форма описування схеми процедури лікувальної гімнастики та комплексу вправ лікувальної гімнастики.
39. Фізіологічний вплив масажу на організм і протипоказання до його призначення.
40. Класифікація масажу і його різновиди: основні та додаткові прийоми.
41. ЛФК для хворих на інфаркт міокарда, перелік спеціальних вправ.
42. ЛФК для осіб з ішемічною хворобою серця, перелік спеціальних вправ.
43. ЛФК для осіб із гіпертонічною хворобою, перелік спеціальних вправ.
44. ЛФК для осіб із гіпотонічною хворобою, перелік спеціальних вправ.
45. ЛФК для хворих на гострий бронхіт і пневмонію, перелік спеціальних вправ.
46. ЛФК для хворих на хронічний бронхіт, перелік спеціальних вправ.
47. ЛФК для хворих на бронхіальну астму, перелік спеціальних вправ.
48. ЛФК для хворих на плеврит, перелік спеціальних вправ. .
49. ЛФК для хворих на хронічний гастрит, перелік спеціальних вправ.
50. ЛФК для осіб із виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, перелік спеціальних вправ.
51. ЛФК для хворих на спланхноптоз, перелік спеціальних вправ.
52. ЛФК для хворих із дискінезією жовчовивідних шляхів, перелік спеціальних вправ.
53. ЛФК у разі судинних уражень головного мозку, перелік спеціальних вправ.
54. Завдання й особливості методики ЛФК, масажу і мануальної терапії у хворих із остеохондрозом хребта, перелік спеціальних вправ.
55. ЛФК після операції на органах черевної порожнини, перелік спеціальних вправ.
56. ЛФК після операції на органах грудної порожнини, перелік спеціальних вправ.
57. ЛФК у разі ушкоджень плечового пояса і верхніх кінцівок, перелік спеціальних вправ.
58. ЛФК у разі компресійних ушкоджень хребта, перелік спеціальних вправ.
59. Завдання й особливості лікувальної та коригуючої гімнастики для хворих зі сколіозом, перелік спеціальних вправ.
60. Значення загартування та його особливості у дітей різного віку.
61. Завдання й особливості методів ЛФК у хворих із рахітом та гіпертрофією, перелік спеціальних вправ.
62. ЛФК для дітей, хворих на пневмонію та гострий бронхіт, перелік спеціальних вправ.
63. ЛФК для дітей, хворих на бронхіальну астму, перелік спеціальних вправ.
64. ЛФК для дітей з кривошиєю, перелік спеціальних вправ.
65. ЛФК для дітей зі сколіозом, перелік спеціальних вправ.
66. ЛФК для дітей з плоскостопістю, перелік спеціальних вправ.
67. Завдання й особливості використання фізичних вправ у вагітних жінок із нормальним перебігом вагітності.
68. ЛФК для вагітних жінок із патологією вагітності.
69. Завдання й особливості фізичних вправ під час пологів.
70. Завдання й особливості фізичних вправ у післяпологовий період.
71. ЛФК для жінок із захворюваннями статевих органів, перелік спеціальних вправ.
72. ЛФК Для жінок а опущенням матки, перелік спеціальних вправ.
73. ЛФК для жінок з аномаліями положення матки, перелік спеціальних вправ.
Перелік розроблено згідно з Програмою лікувальної фізкультури та спортивної медицини для студентів медичного факультету медичних вузів, затвердженою Головним управлінням навчальних закладів, кадрів і науки Міністерства охорони здоров'я України 15.06.93 р
Зміст
| Передумова......................................................................................... | 3 |
| Вступ (В.В. Клапчук, І.В. Муравов)............................................................. | 5 |
Спортивна медицина
Лікувальна фізкультура90
Дата: 2019-11-01, просмотров: 190.
