Проведення маніпуляцій на грудному відділі хребта починають з глибокого загального масажу паравертебрально, щоб зняти спазм м'язів, а також усунення ссублюксації», защемлення хрящових тіл і синовіальної оболонки в дуговідростчастих, ребернохребцевих і ребернопоперечних суглобах. Здійснюють масаж цих суглобів шляхом натискування стиснутими в кулак кистями, опираючись послідовно у вигляді перекату спочатку на головки V—II п'ясткових кісток (починаючи з V, поступово переходячи до II кістки) і основні фаланги чотирьох пальців до появи хрусту або сляскоту» (за даними інших авторів) у дуговідростчастих, ребернохребцевнх і ребернопоперечних суглобах. При цьому під тиском виникає гіперемія на зразок <ялинки». Маніпуляції виконують спочатку в напрямку від середини грудного відділу хребта доверху, потім 2—3 рази повторюють аналогічним чином від нижньогрудного відділу до шиї. Напрямок прикладання зусиль повинен бути суворо симетричним для одночасного впливу на однойменні суглоби знизу догори з певним ступенем дистракції з метою досягнення позитивної лікувальної дії (мал. 32). Сам момент натискування необхідно сумістити з видихом. Сила мануальних впливів повинна бути суворо індивідуальна і залежати, як вже сказано, від конституції, м'язового корсета і больового синдрому (в середньому від 10—15 до 50—60 кг).

Мал. 32. Прикладання силових дій знизу донизу:

а) — початок маніпуляції; б) — завершення маніпуляції

Обов'язкова умова—поява хрусту або ляскоту», що свідчить про правильне приведення лікувальної маніпуляції на ураженому сегменті грудного відділу хребта.

Кількість маніпуляцій на грудному відділі хребта залежить від наявності хрусту. Виконують щодня або з інтервалами до тих пір, доки в цей симптом. Інтервали між сеансами залежать від індивідуальної переносності, наявності та інтенсивності больового синдрому.

На початкових стадіях захворювання або в разі невеликої тривалості загострення для досягнення ефекту достатньо 3—5 маніпуляцій.

На жаль, хворі звертаються за допомогою через місяці і навіть роки після неодноразового лікування у невропатолога, в санаторних умовах, часто без ефекту або з незначним поліпшенням. При цьому розвиваються грубі порушення міжхребцевих співвідношень зі стійкою рефлекторною контрактурою м'язів і функціональними порушеннями. У таких випадках необхідно продовжити маніпуляції на хребті.

Наступним етапом мануальної терапії на грудному відділі хребта е обережне постукування через м'язовий шар по дугах хребців, дуговідростчастих суглобах і поперечних відростках шляхом ударяння по пальцях лікаря (за показаннями слід створити повітряну подушку між ними). Обережність під час маніпуляцій на грудному відділі необхідна з огляду на те, що тут топографічне розміщені життєво важливі органи з великим і складним рефлекторним полем впливу. Техніка маніпуляцій така: III і IV пальці лівої кисті у вигляді букви V встановлюють на дуги і поперечні відростки хребця таким чином, щоб остисті відростки містилися між ними (мал. 33). Потім повільним рухом зверху вниз, від II—IV грудного хребця до поперекового відділу здійснюють постукування по них бічною поверхнею зап'ястка правої кисті, наносячи удари біля основи розведених пальців. В ураженому сегменті доцільно робити м'які удари по фалангах розведених пальців, створюючи повітряну подушку між зап'ястком кисті і остистими відростками.

У II і III стадіях остеохондрозу, як наслідок його, розвивається спондилоартроз, Поряд з цим у зазначений період між остистими відростками

Мал. 33. Простукування дуг і поперечних відростків хребців у ділянці дуговідросткових суглобів по власних пальцях:

а- розташування пальців на хребті хворого в момент початку маніпуляції; б- схема розташування під час простукування хребта; в-нанесення удару по пальцях лівої кисті зап'ястком правої (завершення маніпуляції)

внаслідок патологічного процесу в капсульному і зв'язковому апарату виникають заглиблення і розходження остистих відростків. У таких випадках для нормалізації міжхребцевих відношень лікар, який виконує маніпуляцію, сідає поруч з хворим на тапчан, розміщуючись спиною до голови хворого. Безіменний (III). палець лівої кисті лікар встановлює кінцем нігтьової фаланги під остистий відросток, розміщений каудальне до виступаючого хребця, приблизно під кутом 45—50°, і здійсню? дозоване обережне постукування бічною долонною поверхнею зап’ястя правої руки по нігтьовій фаланзі знизу вгору з елементами дистракції (мал. 34).

Наступною маніпуляцією за наявності зазначених станів є силове дозоване натискування на виступаючий відросток перпендикулярно до його осі. Для виконання такої дії виступаючий відросток розміщують між головками III і IV п'ясткових кісток стиснутої в кулак правої кисті, яку для посилення дії захоплюють лівою, і здійснюють перпендикулярні натискування і розгинання кисті в променезап'ястковому суглобі (мал. 35).

За наявності анталгічного сколіозу нижні кінці остистих відростків розвертаються в бік вершини сколіозу. В цих випадках проводять аналогічну маніпуляцію з деякими змінами: остистий відросток також розміщують між головками III і IV п'ясткових кісток стиснутої в кулак правої кисті, але перпендикулярне натискування супроводжують розворотом остистого відростка в бік, протилежний його відхиленню, поступово нормалізуючи співвідношення.

Після закінчення маніпуляції хворий піднімається на ноги, віджимаючись від тапчана верхніми кінцівками, по можливості зберігаючи досягнуті співвідношення в хребті шляхом напруження м'язів і утримуючи фізіологічні вигини хребта. Потім лікар стає позаду хворого обличчям до його спини, обхоплює хворого під пахви і спереду на його грудях на рівні сосків захоплює кистю однієї своєї руки дистальний кінець передпліччя іншої. Руки хворого вільно звисають через передпліччя лікаря, м'язи всього тулуба повинні бути розслаблені. У такому положенні лікар здійснює стряхування хворого, притискуючи його до себе в ділянці грудної клітки, відриваючи від підлоги, відкидуючись разом із хворим назад і розвертаючи при цьому його плечі. Описана маніпуляція дозволяє провести відносно дозовану дистракцію грудного і поперекового відділів хребта без додаткових зусиль (мал; 36).

Зумовлено це тим, що лікар, утримуючи хворого спереду, відчуває тягар його тіла, напруження м'язового корсета і з урахуванням больового синдрому може регулювати силу стряхування.

Після маніпуляції хворому слід призначити щадний режим і спокій. За показаннями доцільно продовжити або призначити медикаментозну терапію.