Формою пізнання соціальної і педагогічної дійсності, її ролі в житті особистості є соціально-педагогічне дослідження як система наукових методів і способів вивчення соціально-педагогічних процесів у цілому; впливу зовнішніх факторів і внутрішніх умов на розвиток і становлення особистості та колективу, а також вивчення детермінантів взаємодії між соціально-педагогічними явищами з метою отримання переконливо доведених і практично значущих знань (рішення, висновки) для теорії і практики соціального виховання особистості [6, с. 33].

Складність соціально-педагогічного дослідження визначається динамічністю, розвитком, зміною середовища, виникненням чи розривом соціальних зв’язків.

Соціальна педагогіка відносно нова наука, тому її становлення висуває певні проблеми у галузі наукових досліджень. Теоретичними проблемами соціальної педагогіки є „уточнення об’єкта та предмета дослідження науки, розробка понятійно-термінологічної системи, критеріїв оцінки соціально-педагогічних досліджень, методів дослідження, діагностування та прогнозування явищ соціальної педагогіки” [6].

Важливими також є проблеми дослідження соціально-педагогічної діяльності, а саме: змісту, технологій, методів, засобів діяльності, розробка технологій діяльності соціального педагога з різними групами дітей та молоді, в різних соціумах; дослідження взаємозв’язку соціальної педагогіки з соціальною роботою, спеціальною, корекційною педагогікою, історією соціальної педагогіки, практичною психологією та ін.

Не менш важливим є проблеми дослідження професійної підготовки соціального педагога, розробка змісту, форм, методів підготовки, критеріїв проведення атестації практичних працівників, розробка навчальних посібників з історії соціальної педагогіки, соціальної роботи, технологій соціально-педагогічної діяльності та ін.

Метою соціально-педагогічного дослідження є визначення конкретного об’єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі розроблених у науці методів і принципів пізнання.

Соціально-педагогічне дослідження є комплексним поєднанням соціального і педагогічного досліджень.

Як поняття соціального і педагогічного об’єднуються, можна визначити з того, що є об’єктом педагогічного і соціального пізнання [6, с. 34]. З одного боку – це педагогічні явища (факти), з яких складаються педагогічні процеси. З іншого боку, детальний аналіз поняття „соціальний факт”, що є об’єктом соціального дослідження, вказує на спільність ознак об’єкту педагогічного і соціального дослідження.

При дослідженні соціального факту науковому вивченню піддаються соціально значущі акти індивідуальної чи групової поведінки людей, продукти їх діяльності. Соціальний факт розглядається як реально існуюча подія, властивості, відношення, зв’язки соціальної реальності та процеси їх вимірювання.

Основна мета дослідника педагогічного процесу – вивчати об’єктивні закономірності навчально-виховного процесу. Результатом його пошукової діяльності є розкрита сутність, наукова класифікація, закономірні зв’язки педагогічних явищ.

Вимога комплексності соціально-педагогічного дослідження висуває необхідність вести дослідження по всьому фронту наукового пошуку, мати повні дані про завдання, характер і методи одержання знання в суміжних галузях, використовувати їх результати.

Характерною ознакою соціально-педагогічного дослідження є те, що вивчення соціально-педагогічних процесів здійснюється шляхом аналізу діяльності людини (або її результату) через виявлення її соціальних потреб, інтересів, мотивів поведінки та ціннісних орієнтацій. Тому за своєю гносеологічною структурою соціально-педагогічні дослідження є особливим видом суб’єкт-об’єктного відношення, в якому джерелом первинної інформації завжди виступає людина або упредметнені в документах факти її свідомості і поведінки (невербальні чи вербальні) [12, с. 429].

До джерел, які можуть бути використані в соціально-педагогічному дослідженні можна також віднести:

1) загальнолюдські гуманістичні ідеали, що відображені у так званому соціальному замовленні суспільства;

2) досягнення всього комплексу наук про людину (психології, педагогіки, валеології, філософії, соціології, соціальної роботи);

3) теоретичні концепції, вітчизняний і зарубіжний досвід;

4) педагогічний потенціал оточуючого дитину середовища;

5) творчий потенціал працівників соціальної сфери.

Пошуковий простір соціально-педагогічних досліджень організовується у кількох взаємопов’язаних напрямах:

а) теоретична діяльність, яка досліджує закони і закономірності функціонування ідеальних об’єктів (наприклад, соціум, духовність, рівень вихованості);

б) методологічна діяльність, суть якої полягає у створенні моделей, проектів, технологій і методик;

в) науково-проектна діяльність, котра пов’язана з розробкою реальних проектів запровадження соціальних, соціально-педагогічних, управлінських і інших програм;

г) експериментальна діяльність, яка вимагає створення особливих штучних умов для проведення дослідження і перевіряє на істинність теоретичні знання, достовірність, методологічні схеми та можливість практичного втілення.

Соціально-педагогічне дослідження складається з комплексу окремих процесів і особливих дій, що знаходяться у певній послідовності та взаємозв’язку. Для вирішення складних наукових проблем у сфері соціально-педагогічної практики, дослідникові необхідно дотримуватись основних вимог пошукової діяльності.