ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
СТУДЕНТІВ ІЗ ПІДГОТОВКИ,
ОФОРМЛЕННЯ ТА ЗАХИСТУ
ВИПУСКНИХ РОБІТ
Навчально-методичний посібник
для студентів зі спеціальності «Соціальна педагогіка»
Черкаси – 2011
УДК 371.26:36
ББК 60.561.774.58
Рецензенти:
В. П. Шпак – доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри корекційної і соціальної педагогіки Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка;
О. П. Лещинський – доктор педагогічних наук, професор кафедри інноваційних педагогічних технологій Черкаського державного технологічного університету.
Організація самостійної роботи студентів із підготовки, оформлення та захисту випускних робіт : навчально-методичний посібник для студентів зі спеціальності «Соціальна педагогіка» / уклад. : С. П. Архипова, Г. Я. Майборода, О. В. Тютюнник. – Черкаси : ПП Чабаненко, 2011. – 166 с.
Укладачі:
С. П. Архипова – кандидат педагогічних наук, професор кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького;
Г. Я. Майборода – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького;
О. В. Тютюнник – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Навчально-методичний посібник з організації самостійної роботи студентів із підготовки, оформлення та захисту випускних робіт рекомендується студентам-випускникам зі спеціальності «Соціальна педагогіка» освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст», «магістр». Посібник містить необхідну інформацію, яка допоможе грамотно організувати самостійну діяльність з підготовки і захисту випускних робіт та складання випускних екзаменів.
УДК 371.26:36
ББК 60.561.774.58
Затверджено Вченою радою Черкаського національного університету імені Б.Хмельницького (протокол № 1 від 30.08.2011 р.)
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ «БАКАЛАВР»…………………………………...……………………….4
1.1. Програма державного екзамену „Соціальна педагогіка та технології соціально-педагогічної діяльності”........................................4
1.2. Державний екзамен „Соціальна педагогіка та технології соціально-педагогічної діяльності”: методичні рекомендації до підготовки.................................................................................................29
1.3. Кваліфікаційна робота: методичні рекомендації до підготовки та захисту...............................................................................38
РОЗДІЛ 2. ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ «СПЕЦІАЛІСТ», «МАГІСТР»……………………………………….55
2.1. Програма державного екзамену „Технології соціально-педагогічної діяльності” (освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»)…………………………………………………………….55
2.2. Державний екзамен „Технології соціально-педагогічної діяльності”: методичні рекомендації (освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»)……………...…………………………………..………..76
2.3. Магістерська / дипломна робота : методичні рекомендації до підготовки та захисту..........................................................................88
ДОДАТКИ…………………………….…………………………109
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………...…………..165
РОЗДІЛ 1
Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»
1.1. ПРОГРАМА КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ „СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА ТА ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”
Пояснювальна записка
Державний екзамен – важливий етап перевірки та оцінки якості підготовки майбутнього фахівця.
До державного екзамену допускаються студенти, які повністю виконали навчальний план, успішно пройшли переддипломну практику і захистили звіт з практики. Список студентів, допущених до державного іспиту затверджується розпорядженням дирекції ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва. Державний іспит проводиться на відкритих засіданнях ДЕК за білетами, розглянутими і схваленими на засіданні кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки та затвердженими директором інституту. Структура білетів дозволяє виявити теоретичні і практичні знання з питань, які відповідають основним напрямам підготовки соціального педагога.
Під час проведення екзамену студентам дозволяється користуватися програмами з курсів «Соціальна педагогіка», «Історія соціальної педагогіки», «Соціально-педагогічні технології діяльності соціального педагога», «Основи соціалізації особистості», «Основи соціально-педагогічних досліджень» та інших.
Зміст модулів
Література
1. Про освіту : Закон України вiд 23.05.1991 № 1060-XII. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=
1306483783447176&find=1&typ=1
2. Архипова С. П. Вступ до спеціальності / С. П. Архипова, В. Л. Омеляненко. – Черкаси, 2001. – 114 с.
3. Гецов Г. Работа с книгой : рациональные приемы / Г. Гецов. – М., 1984.
4. Гнатюк Н. П. Нет предела совершенству / Н. П. Гнатюк. – М., 1989.
5. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI ст.»). – К., 1993.
6. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка / Соціальна робота : навч. посіб. / Л. Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р. Хлєбік. – К. : ІЗМН, 1997. – 392 с.
7. Мудрик А. В. Социальная педагогика : учеб. пособие для студ. пед. вузов / А. В. Мудрик. – М. : Академия, 2002. – 194 с.
8. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога / Р. В. Овчарова. – М. : ТЦ Сфера, 2002. – 480 с.
9. Соціальна педагогіка / Соціальна робота (понятійно-термінологічний словник) / за заг ред. І. Д. Звєрєвої. – К. : Етносфера, 1994. – 119 с.
10. Синиця І. О. Про педагогічний такт учителя / І. О. Синиця. – К., 1969. – 205 с.
11. Томан І. Як удосконалювати самого себе / І. Томан – К., 1995. – 240 с.
Література
1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. В. Безпалько. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 139 с.
2. Збірник міжнародних правових документів, законодавчих актів і нормативних документів України з питань соціально-правового захисту дітей. – К., 1998.
3. Капська А. Й. Соціальна педагогіка : підручник / А. Й. Капська. – К. : Центр навчальної літератури, 2009. – 256 с.
4. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка / Соціальна робота : навч. посіб. / Л. Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р. Хлєбік. – К. : ІЗМН, 1997. – 392 с.
5. Короткий термінологічний словник із соціальної педагогіки, соціальної роботи / уклад. : Л. В. Лохвицька, І. І. Доброскок. – Переяслав-Хмельницький, 2007. – 144 с.
6. Мустаева Ф. А. Основы социальной педагогики : учебник для студ. высших пед. заведений / Ф. А. Мустаева. – М. : Академ. Проект, 2002. – 416 с.
7. Социальная педагогика: курс лекций : [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / под общ. ред. М. А. Галагузовой. – М. : Владос, 2001. – 416 с.
8. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка : навч. посіб. / С. С. Пальчевський. – К. : Кондор, 2005. – 560 с.
9. Мардахаев Л. В. Социальная педагогика : ученик / Л. В. Мардахаев. – М., 2006. – 269 с.
10. Соціальна педагогіка : навч.-метод. посіб. / авт.-уклад. С. П. Архипова, Г. Я. Майборода – Черкаси ; Ужгород : „Мистецька лінія”, 2002. – 267 с.
Література
1. Методи і технології роботи соціального педагога : навч. посібник для студентів із спеціальності „Соціальна педагогіка” / авт.-уклад. : С. П. Архипова, Г. Я. Майборода, О. В. Тютюнник. – Черкаси : ПП Чабаненко, 2008. – 456 с.
2. Капська А. Й. Соціальна робота : навч. посіб. / А. Й. Капська. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.
3. Луков В. А. Социальное проектирование / В. А. Луков. – М., 1997. – 230 с.
4. Методика и технологии работы социального педагога : учеб. пособие для студ. вузов / [Б. Н. Алмазов, М. А. Беляева, Н. Н. Бессонова и др.] ; под ред. М. А. Галагузовой, Л. В. Мардахаева. – М. : Академия, 2002. – 191 с.
5. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / за заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Пінчук, С. В. Толстоухової. – К., 2000. – 260 с.
6. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи : навч. посіб. / В. М. Шахрай. – К. : Центр навч. літератури. – 2006. – 464 с.
7. Шакурова Т. В. Методика и технология работы социального педагога. – М. : Академия, 2002.
8. Шептенко П. А. Методика и технология работы социального педагога : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / П. А. Шептенко, Г. А. Воронина. – М. : Академия, 2001. – 206 с.
Література
1. Гіденс Е. Соціологія / Ентоні Гіденс. – К. : Основи, 1999. – 726 с.
2. Лавриченко Н. М. Педагогіка соціалізації : європейські абриси / Н. М. Лавриченко. – К., 2000.
3. Лукашевич М. П. Соціалізація / М. П. Лукашевич. – К., 2002.
4. Куєвда В. Т. Теоретичні основи соціалізації особистості людини / В. Т. Куєвда // Молодь і дозвілля. – К., 1994. – С. 4–14.
5. Мудрик А. В. Социальная педагогика : учеб. пособие для студ. пед. вузов / А. В. Мудрик. – М. : Академия, 2002. – 194 с.
6. Москаленко В. В. Социализация личности / В. В. Москаленко. – К. : Вища школа, 1986.
7. Голованова Н. Ф. Социализация и воспитание ребенка / Н. Ф. Голованова. – СПб., 2004. – 269 с.
8. Котова И. Б. Социализация и воспитание / И. Б. Котова, Е. Н. Шиянов. – Р-н/Д., 1997.
9. Лукашевич Н. П. Социология воспитания / Н. П. Лукашевич. – К., 1996. – 180 с.
10. Лукашевич Н. П. Социология образования / Н. П. Лукашевич. – К., 1997. – 224 с.
Форми проведення екзамену
Для перевірки теоретичної і практичної підготовки студентів державний іспит проводиться за білетами, розробленими кафедрою у повній відповідності до навчальної програми та визначених тематичних модулів, шляхом співбесіди (усна форма контролю). Екзаменаційні білети містять три питання теоретичного, практичного, теоретико-практичного змісту.
1.2. ДЕРЖАВНИЙ ІСПИТ „СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА ТА ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ
Питання винесені на державні іспити охоплюють матеріал фахової підготовки і відповідають вимогам кваліфікаційної характеристики. Усього на державний іспит пропонується 25 білетів. Кожен білет містить три питання, які завдяки своїй комплексності забезпечують можливість об’єктивної оцінки готовності випускників ВНЗ до професійної діяльності.
Екзамен складається у 8-му семестрі. Згідно закону України «Про освіту» та Положення «Про організацію навчального процесу» для проведення державної атестації випускників створюється Державна екзаменаційна комісія (ДЕК).
ДЕК створюється щорічно у складі голови, його заступника та членів і діє протягом календарного року.
Головою ДЕК призначається найбільш висококваліфікований фахівець, який не працює у навчальному закладі (вчений або фахівець-практик із соціальної педагогіки). Голова комісії за поданням ректора затверджується Міністерством освіти і науки України.
До складу ДЕК входять доценти кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи. Персональний склад комісії затверджується наказом ректора університету не пізніше як за місяць до початку роботи комісії.
Не пізніше, ніж за 1 день до початку державного екзамену у ДЕК подаються наступні матеріали, які забезпечують її роботу:
- Наказ ректора про затвердження персонального складу ДЕК з прийому відповідного екзамену;
- розклад роботи комісії;
- списки студентів, допущених до складання відповідного іспиту за підписом директора інституту;
- характеристики на випускників за підписом директора інституту;
- зведена відомість, завірена директором інституту про виконання студентами усіх вимог навчального плану та одержаних ними оцінок.
При складанні комплексного державного іспиту до ДЕК подаються:
- навчальні програми з дисциплін, які винесені на державний іспит;
- комплект екзаменаційних білетів.
На підготовку студента до відповіді відводиться 30 хв. Одночасно в аудиторію запрошується не більше як 6 студентів. Відповідь на екзаменаційний білет повинна тривати 15 хв.
Результати складання іспиту оцінюються за рейтинговою шкалою.
Таблиця 1.2
Шкала оцінювання знань
| Рейтинговий показник | ||
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1
1. Соціальна педагогіка як наука і навчальна дисципліна.
2. Сім’я як фактор соціалізації. Типові помилки сімейного виховання.
3. Організаційні форми роботи в діяльності соціального педагога.
Так, готуючись до відповіді на перше питання білету, студенти повинні усвідомити сутність поняття «соціальна педагогіка», запропонувати декілька визначень поняття відомих авторів (В. Семенова, А. Мудрика, А. Капської та ін. за вибором студента). Слід зазначити, що соціальна педагогіка розглядається у трьох аспектах за напрямами діяльності: як наука, як навчальна дисципліна і як практична діяльність. Далі варто перейти до детального розкриття питання про соціальну педагогіку як науку: визначити основні наукові проблеми соціальної педагогіки, об’єкти наукового дослідження, соціально-педагогічні процеси, які відбуваються у суспільстві, зазначити суб’єктів наукової діяльності та розкрити зміст наукових методів соціально-педагогічного дослідження. При розкритті питання про соціальну педагогіку як навчальну дисципліну доцільно зосередити увагу на такі питання: розкрити зміст соціальної педагогіки як навчальної дисципліни, що включає предмет, завдання курсу, об’єкти і суб’єкти навчальної діяльності, форми і методи викладання дисципліни, предмет, структура і завдання курсу “Соціальна педагогіка”; загальні поняття про соціальну педагогіку і соціальну роботу.
Підсумовуючи відповідь, слід зазначити, що соціальна педагогіка – це особлива сфера діяльності людей, вказати на її взаємозв’язок з іншими науками та важливість місії, яку вона виконує у суспільстві.
Розкриваючи друге питання білету варто дати визначення поняттю «сім’я». Слід звернути увагу на те, що сім’я є важливим інститутом соціалізації особистості, який відповідає за соціальне відтворення населення та за визначення певного образу його життя. Необхідно також визначити специфіку сімейного виховання. Розкрити зміст основних функцій, які виконує сім’я у суспільстві (виховна, репродуктивна, рекреативна, економічна, побутова, соціально-психологічна) та більш детально проаналізувати поняття «соціалізація», пояснити зміст соціалізуючих функцій сім’ї (функція фізичного, емоційного, розумового розвитку, функція набуття соціальних норм, правил, ціннісно-орієнтована функція, статево-рольова функція, емоційна функція, функція соціально-педагогічної підтримки). Варто визначити важливість сімейного виховання, розкрити сутність батьківської позиції і типових помилок виховання.
У висновках слід акцентувати увагу на тому, що особливості процесу соціалізації в сім’ї залежать від типу та структури сім’ї.
Висвітлення третього питання білету потребує визначення сутності поняття „організаційна діяльність соціального педагога”. Далі безпосередньо перейти до розгляду питання про особливості здійснення організаторської функції соціальним педагогом; розкрити ключові аспекти організації взаємодії соціального педагога з різними суб’єктами та об’єктами діяльності та зупинитися на соціально-педагогічній характеристиці окремої форми організаційної роботи соціального педагога, визначивши її технологічні аспекти. Слід також розглянути етапи технології планування роботи соціального педагога.
Завершити виступ необхідно обґрунтуванням ролі організаційних форм роботи в діяльності соціального педагога.
Зразки відповідей на екзаменаційні питання
Висновки до першого розділу
Сторінки роботи повинні мати поля: ліве – 20-30 мм, зверху – 20 мм, праве – 10 мм, знизу – 20 мм.
РОЗДІЛ 2
Пояснювальна записка
Соціально-педагогічна робота – це своєрідний соціальний інститут, який сприяє процесам соціалізації, соціальної інтеграції груп та індивідів, соціальному вихованню, соціальному захисту дітей та молоді.
Підготовка майбутніх спеціалістів до оволодіння спеціальністю „Соціальна педагогіка” охоплює широке коло теоретичних та практичних завдань щодо організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі. Перехід України до більш прогресивної форми організації навчально-виховного процесу, який трансформується у кредитно-модульний, передбачає стимулювання підготовки як основи формування особистості майбутнього професіонала за рахунок:
- усвідомлення цілей, проблем, потреб професійної діяльності та розуміння її сутності як сукупності вирішення адекватних професійних завдань;
- оволодіння способами, методами, технологіями професійної діяльності;
- вивчення соціально-виховного потенціалу різних соціальних інститутів.
До державного екзамену допускаються студенти, які повністю виконали навчальний план, успішно пройшли усі види запланованих практик і захистили звіти з практики. Список студентів, допущених до державного іспиту затверджується розпорядженням дирекції ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва. Державний іспит проводиться на відкритих засіданнях ДЕК за білетами, розглянутими та схваленими на засіданні кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки та затвердженими директором інституту. Структура білетів дозволяє виявити теоретико-практичні знання питань, які стосуються основних напрямів підготовки спеціаліста соціальної педагогіки.
Зміст модулів
Література
1. Методи і технології роботи соціального педагога : навч. посібник для студентів із спеціальності „Соціальна педагогіка” / авт.-уклад. : С. П. Архипова, Г. Я. Майборода, О. В. Тютюнник. – Черкаси : ПП Чабаненко, 2008. – 456 с.
2. Капська А. Й. Соціальна робота : навч. посіб. / А. Й. Капська. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.
3. Луков В. А. Социальное проектирование / В. А. Луков. – М., 1997. – 230 с.
4. Методика и технологии работы социального педагога : учеб. пособие для студ. вузов / [Б. Н. Алмазов, М. А. Беляева, Н. Н. Бессонова и др.] ; под ред. М. А. Галагузовой, Л. В. Мардахаева. – М. : Академия, 2002. – 191 с.
5. Сластёнин В. А. Социальный педагог и социальный работник : личность и профессия / В. А. Сластёнин // Теория и практика социальной работы : отечественный и зарубежный опыт. – М.-Тула, 1993. – Т. 2. – 265 с.
6. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / за заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Пінчук, С. В. Толстоухової. – К., 2000. – 260 с.
7. Технологии социальной работы : учебник / под общ. ред. Е. И Холостовой. – М. : ИНФРА, – М. : 2001. – 400 с.
8. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи : навч. посібник. – К. : Центр навч. літератури. – 2006. – 464 с.
9. Шакурова Т. В. Методика и технология работы социального педагога. – М. : Академия, 2002.
10. Шептенко П. А. Методика и технология работы социального педагога : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / П. А. Шептенко, Г. А. Воронина. – М. : Академия, 2001. – 206 с.
Література
1. Бабанский Ю. К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований / Ю. К. Бабанский. – М. : Педагогика, 1982. – 185 с.
2. Воловик П. М. Теорія імовірності і математична статистика в педагогіці / П. М. Воловик. – К. : Рад. школа, 1989. – 22 с.
3. Горбатов Д. С. Практикум по психологическому исследованию : учеб. пособие / Д. С. Горбатов. – Самара, 2000. – 340 с.
4. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика : пер. с нем. / К. Ингенкамп. – М. : Педагогика, 1991. – 240 с.
5. Загвязинский В. И. Методология и методика диагностического исследования / В. И. Загвязинский. – М. : Педагогика, 1982. – 159 с.
6. Кыверляг А. А. Методы исследования в профессиональной педагогике / А. А. Кыверляг. – Таллин : Валгус, 1980. – 334 с.
7. Методологія наукового пізнання. – К., 1975. – 134 с.
8. Організація наукових досліджень : програма курсу і метод. рекоменд. для студ. псих.-пед. ф-ту. – Полтава : ПДПІ ім. В. Г. Коваленка, 1969. – 35 с.
9. Сидоренко В. К. Основи наукових досліджень : навч. посіб. для вищ. навч. заклад. освіти / В. К. Сидоренко, П. В. Дмитренко. – К., 2000. – 259 с.
10. Підготовка науково-дослідних робіт із соціально-педагогічних дисциплін : навч.-метод. матер. для студ. і керівника курсових (кваліфікаційних, дипломних і магістерських) робіт / авт.-уклад. С. П. Архипова, Г. Я. Майборода. – Черкаси : ЧНУ, 2006. – 108 с.
Література
1. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / [Н. М. Комарова, Р. Х. Вайнова, А.Й. Капська та ін.] ; Укр. держ. центр соц. служб для молоді ; Укр. ін-т соціальних досліджень. – К. : Академ-Прес, 1999. – 112 с.
2. Волонтерство в соціально-педагогічній діяльності // Наукові записки – № 1-2. – 2002.
3. Підготовка волонтерів до соціальної роботи : навч.-метод. посіб. / [А. Й. Капська, О. Г. Карпенко, Н. М. Комарова та ін.] ; за ред. А. Й. Капської. – К. : Держсоцслужба, 2005. – 152 с.
4. Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / за заг. ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. – К. : Науковий світ, 2001. – 49 с.
5. Заверико Н. В. Телефон доверия : пособие для волонтеров / Н. В. Заверико ; Запорожский областной центр социальных служб для молодежи. – Запорожье, 1999. – 55 с.
6. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах / [А. Й. Капська, О. В. Безпалько, Р. Х. Вайнола та ін. ] ; за ред. А. Й. Капської. – К. : ДЦССМ, 2001. – 140 с.
7. Капська А. Й. Підготовка волонтерів до соціальної роботи : навч.-метод. посібник / А. Й. Капська, О. Г. Карпенко, Н. М. Комарова. – К. : Держсоцслужба, 2005. – 152 с.
Форма проведення іспиту
Для перевірки теоретичної і практичної підготовки студентів державний іспит проводиться за білетами, складеними у повній відповідності до навчальної програми шляхом співбесіди. Екзаменаційні питання складаються з трьох питань.
2.2. ДЕРЖАВНИЙ ЕКЗАМЕН „ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
(освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»)
Питання, винесені на державний екзамен, охоплюють матеріал фахової підготовки і відповідають вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики. Усього на державний іспит пропонується 20 білетів. Кожен білет містить три теоретико-практичні питання, які завдяки своїй комплексності забезпечують можливість об’єктивної оцінки готовності випускників ВНЗ до професійної діяльності за призначенням
Екзамен складається у 10-му семестрі – денна форма навчання, 11-му семестрі – заочна форма навчання. Згідно закону України «Про освіту» та Положення «Про організацію навчального процесу» для проведення державної атестації випускників створюється Державна екзаменаційна комісія (ДЕК).
ДЕК створюється щорічно у складі голови, його заступника та членів комісії і діє протягом календарного року.
Засідання ДЕК оформлюється протоколом.
Методичні поради студенту щодо підготовки відповідей на питання білету
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1
1. Соціальна педагогіка як практична діяльність.
2. Соціальний захист дитинства: напрями та способи роботи шкільного соціального педагога.
3. Методи подолання професійної деформації соціального педагога.
Так, готуючись до відповіді на перше питання білету, студенти повинні усвідомити сутність поняття «соціальна педагогіка», запропонувати декілька визначень поняття відомих авторів (В. Семенова, А. Мудрика, А. Капської та ін. за вибором студента).
Слід зазначити, що соціальна педагогіка розглядається у трьох аспектах за напрямами діяльності: як наука, як навчальна дисципліна і як практична діяльність.
Далі варто розкрити загальні поняття про соціальну педагогіку і соціальну роботу, методологічну основу соціальної педагогіки, взаємозв’язок соціальної педагогіки з іншими науками. Визначити основні наукові проблеми соціальної педагогіки як науки.
Доцільно зосередити увагу на зміст соціальної педагогіки як навчальної дисципліни, що включає предмет, завдання курсу, об’єкти і суб’єкти навчальної діяльності, форми і методи викладання дисципліни предмет, структура і завдання курсу “Соціальна педагогіка”.
Обґрунтовуючи детально зміст соціальної педагогіки як практичної діяльності слід дати визначення цьому поняттю, окреслити мету та завдання, функції і принципи професійної діяльності соціального педагога, розкрити поняття «об’єкт і суб’єкт практичної діяльності», звернути увагу на базову характеристику соціального педагога (знання, здібності, уміння, професійні якості). При розкритті функцій та соціальних ролей соціального педагога слід розкрити сутність кожної з них. Дати вичерпний перелік основних сфер діяльності соціального педагога (соціально-педагогічна служба в освітніх і спеціалізованих закладах, соціальні служби організацій, підприємств, служби муніципальних органів, служби культурної анімації, приватні практики тощо). Також слід дати характеристику ресурсам соціально-педагогічної діяльності та визначити критерії ефективності діяльності спеціаліста. При відповіді необхідно звертати увагу на наукові дослідження Л. Мардахаєва, Г. Бочарової, М. Галагузової, Ю. Галагузової, А. Капської, Л. Міщик та інших про наукові дослідження проблеми.
Для того, щоб правильно і лаконічно дати відповідь на питання радимо студентові скористатися нормативним документом «Освітньо-кваліфікаційна характеристика соціального педагога».
Підсумовуючи, слід підкреслити важливість соціальної педагогіки і соціально-педагогічної діяльності у сучасному суспільстві.
Друге питання передбачає визначення студентом поняття «соціальний захист дитинства», короткий аналіз наукової літератури (Ф. Мустаєва, А. Мудрик, Т. Піддубна та ін.) та законодавчої бази з питань соціального захисту дітей в Україні (Конвенція про права дитини, Конституція України, Закони України, державні програми, постанови про основи соціального захисту дітей і сімей в Україні). Аналіз основ соціального захисту дитинства повинен включати: історичний аспект цього питання, визначення категорій дітей, які потребують соціальної допомоги та захисту, причини виокремлення такого напряму діяльності соціального педагога як соціальний захист дітей, правові аспекти захисту дітей у сім’ї, напрями та способи роботи шкільного соціального педагога.
Далі слід окреслити систему соціального захисту дитинства, що включає: захист матері і дитини, захист сімї, психологічний захист дітей та молоді, матеріально-економічна підтримка, соціальний захист учнівської молоді у школі, дітей із сімей соціального ризику. Особливу увагу слід зосередити на специфіці соціального захисту дітей у загальноосвітніх школах, дитячих будинках та школах-інтернатах.
У підсумку необхідно наголосити на цінностях дитинства, розвитку та забезпеченні нормального процесу їх соціалізації.
У третьому питанні студенти повинні розкрити сутність понять „професійна деформація”, «професійне вигорання». Необхідно представити основні показники професійної деформації соціальних педагогів, які пропонує Л. Мардахаєв, визначити стратегії допомоги, самодопомоги і способи виходу зі стану вигорання. Необхідно звернутися до наукових робіт, у яких запропоновано шляхи подолання деформаційних проявів у діяльності соціального педагога (Л. Нікітіна, Л. Мардахаєв, Л. Мітіна, В Подвойський). А також назвати технології і техніки профілактики професійного вигорання соціального педагога.
Завершуючи виступ, студенти можуть представити програму саморозвитку, дотримуючись умов технологізації процесу, користуючись знаннями, одержаними при вивченні курсів «Самовиховання і саморегуляція особистості», «Акмеологія».
Зразки відповідей на екзаменаційні питання
Сума у балах
Якщо студент працює над темою рік чи півроку, то складно говорити про якісне дослідження. Є студенти, які починають розробляти наукову тему з курсової роботи, продовжуючи її на рівні бакалаврської та магістерської робіт. Безумовно, в таких роботах можливий формувальний експеримент, що вказує на наявність наукового потенціалу студента.
Ефективний контроль успішності навчання студентів передбачає не лише виявлення знань, вмінь та навичок, але й об’єктивне оцінювання, тобто вираження якості результатів навчально-пізнавальної діяльності у кількісних показниках. Оцінка передбачає співставлення того, що студент засвоїв, із тим, що він повинен засвоїти, відповідно до вимог навчальної програми. Тому оцінка за випускну роботу має охоплювати працю студента за певний період включати оцінювання кількох видів праці: робота з літературою, першоджерелами, проведення спостережень, експериментальної роботи, оформлення кваліфікаційної роботи, доповідь, відповідь на запитання та ін. Виходячи з вищевикладеного розуміння процесу аналізу наукової діяльності випускників? наводимо таблицю, в якій зазначено основні елементи науково-дослідної роботи, що є важливими при їх оцінці (табл. 2.2) [20].
Таблиця 2.2
ВСТУП. ВИСНОВКИ
Продовження табл. 2.2
| 1.4 | Об’єкт та предмет дослідження | Уміння вирізняти у соціально-педагогічному явищі мету, об’єкт, предмет, що створюють проблемну ситуацію, встановлювати зв’язок між ними. Об’єкт є носієм проблемної ситуації, а предмет являє собою ті характеристики об’єкта, які потрібно дослідити, щоб реалізувати завдання дослідження. |
| 1.5 | Гіпотеза дослідження | Уміння формулювати наукові припущення щодо властивостей, структури об’єкта, характеру зв’язків між явищами, що вивчаються, чинників, що детермінують ці зв’язки, передбачення автором кваліфікаційної роботи причинно- наслідкових зв’язків між елементами проблемної ситуацій. |
| 1.6 | Теоретична та практична значимість дослідження | Розуміння автором роботи відмінності отриманих результатів від відомих раніше, усвідомлення ним ступеня можливості практичного використання результатів дослідження. |
| 1.7 | Апробація результатів дослідження | Перелік конференцій, засідань круглих столів, студій, на яких оприлюднені результати дослідження, а також публікацій з теми дослідження. |
| 1.8 | Висновки дослідження | Уміння підбивати підсумки проведеної роботи. Обґрунтованість висновків, усвідомлення автором ступеня розв’язання поставлених завдань. Логічність побудови та чіткість викладу тексту висновків. |
| 1.9 | Наявність власних пропозицій і рекомендацій | Бачення та обґрунтування студентом основних шляхів, умов, засобів розв’язання досліджуваної проблеми, самостійність рекомендацій, уміння усвідомлено приймати позиції відомих науковців та практиків. |
| 1.10 | Самостійність суджень автора роботи | Уміння формулювати та обґрунтовувати власну позицію щодо оцінки стану об’єкта і перспектив його розвитку. |
Продовження табл. 2.2
|
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА | |||
| 2.1 | Структура роботи | Правильність та логічність структури роботи, що забезпечує повноту розкриття теми та ступінь реалізації завдань дослідження. | |
| 2.2 | Ступінь наукової розробленості проблеми (для дипломної роботи); Джерельна база та методологічні засади дослідження (для магістерської роботи) | Уміння здійснювати критичний аналіз основних джерел, що розкривають тему дослідження, їх систематизацію, визначення їх місця у колі наявних джерел, виявлення аспектів проблеми, що не знайшли достатнього і необхідного висвітлення в науковій та навчальній літературі, акцент на дискусійні, невирішені, недосліджені аспекти проблеми. Уміння окреслювати основні етапи розвитку наукової думки з проблеми дослідження, визначати ті питання, що потребують подальшого висвітлення, визначати власний вклад у розв’язання означеної проблеми, обґрунтовувати доцільність і необхідність проведення подальших досліджень у даному напрямі. | |
| 2.3 | Історико-теоретичний аналіз явища | Уміння здійснювати історико-теоретичний, теоретико-правовий аналіз досліджуваного явища, представлення результатів такого аналізу як бази для подальшого наукового пошуку. | |
| 2.4 | Висвітлення інноваційного практичного досвіду | Уміння здійснювати аналіз якості практичного розв’язання проблем, схожих із досліджуваною проблемою, оцінювати рівень реалізації окреслених у них завдань та узагальнювати інноваційний досвід, накопичений у практичній соціальній роботі. | |
Продовження табл. 2.2
| 2.5 | Характер викладу матеріалу | Наявність у роботі послідовності розвитку думки, смислової закінченості, змістовної цілісності, логічності, об’єктивності, лаконічності викладу тексту. Уміння аргументовано викладати зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології. |
|
ЕМПІРИЧНА ЧАСТИНА | ||
| 3.1 | Методи та методика дослідження | Уміння обирати методи дослідження, адекватні поставленим завданням та предмету дослідження, розробляти методику дослідження. |
| 3.2 | Організація емпіричного дослідження | Уміння застосовувати технологію збору даних про предмет дослідження, розробляти інструментарій для вирішення завдань дослідження, розробляти систему емпіричних індикаторів, будувати вибіркову сукупність, обробляти отриману інформацію, в тому числі за допомогою методів математичної статистики, інтерпретувати та узагальнювати результати дослідження. |
| 3.3 | Технологія емпіричного дослідження | Уміння розробляти інструментарій дослідження (анкети, схеми інтерв’ю, бесіди, бланки спостереження, бланки аналізу документів і т.д.), здійснювати його апробацію та грамотно використовувати в процесі дослідження. |
| 3.4 | Проведення експерименту | Розробляти програму експерименту відповідно до його виду (психолого-педагогічний, соціально-психологічний, соціально-педагогічний, соціальний), реалізовувати основні завдання експерименту та перевіряти висунуті гіпотези, проводити констатувальний (діагносту- вальний) та формувальний експерименти. |
Продовження табл. 2.2
| 4.1 | Обсяг роботи | Загальний обсяг дипломної – до 80 с., магістерської – до 100 с. основного тексту (зі списком літератури). Додатки не входять до загального обсягу роботи. |
| 4.2 | Композиційна будова роботи | Наявність усіх структурно-композиційних складових: титульного аркуша; змісту; списку скорочень (за необхідністю); вступу; основної частини, представленої розділами та підрозділами; висновків; списку використаних джерел; додатків (за необхідністю). |
| 4.3 | Рубрикація тексту | Оптимальність розподілу тексту на розділи, підрозділи, пункти, абзаци. |
| 4.4 | Бібліографічний опис видань | Дотримання вимог бібліографічного опису документа. |
| 4.5 | Ступінь літературної грамотності | Відсутність орфографічних, стилістичних та інших помилок у тексті роботи. |
| 4.6 | Система посилань | Правильність оформлення посилань: використання квадратних дужок, позначення порядкового номера видання у списку використаних джерел та відповідних сторінок або перелік ряду порядкових номерів джерел, на які посилається автор роботи. Місце крапки в реченнях, що містять посилання. |
| 4.7 | Нумерація сторінок, розділів, підрозділів | Правильність нумерації сторінок, розділів, підрозділів, пунктів. Структура і правила оформлення. |
| 4.8 | Додатки | Доцільність матеріалів, що містяться у додатках, їх змістовність, правильність оформлення (позначення великими літерами абетки, окрім Ґ, Є, Е, З, І, Ї, И, О, Ч) |
Продовження табл. 2.2
| 4.9 | Технічне оформлення | Папір формату А4, береги: верхнє, нижнє – не < 20 мм, ліве – 20-30 мм, праве – не < 10 мм; кегль – 14, гарнітура – Times New Roman, полуторний міжрядковий інтервал, не > двох виправлень на сторінці, заголовки структурних частин: зміст, перелік умовних скорочень, вступ, розділ, висновки, додатки, список використаних джерел друкують великими літерами симетрично до набору, кожна структурна частина починається з нової сторінки., правильність оформлення ілюстрацій, таблиць, формул. Наявність електронного варіанта тексту роботи на 1 гнучкому магнітному диску. |
| 4.10 | Загальний естетичний вигляд роботи та наявність анотації | Рукопис роботи має мати тверде переплетення, титульний аркуш – усі необхідні відомості, підчищення та виправлення не мають псувати загального естетичного вигляду сторінки. Уміння стисло і повно викласти основний зміст випускної роботи. |
|
ЗАХИСТ ВИПУСКНОЇ РОБОТИ | ||
| 5.1 | Готовність роботи до захисту | Наявність відгуку наукового керівника, в якому зазначені рівень підготовки спеціаліста до виконання професійних обов’язків, ступінь самостійності у виконанні випускної роботи, новизна поставлених завдань та оригінальність їх вирішення, логічність структури роботи, вміння використовувати літературу, ступінь оволодіння методами дослідження, повнота та якість розробки теми, логічність, послідовність, аргументованість викладу основного тексту, висновок про відповідність роботи вимогам, що ставляться до випускних робіт у ВНЗ. |
Продовження табл. 2.2
| Наявність зовнішньої рецензії, в якій оцінюються актуальність проблеми, що досліджується, вміння застосовувати теоретичні знання для вирішення конкретних практичних завдань, можливість практичного застосування роботи або окремих її частин в діяльності установ соціальної сфери, наявність власних пропозицій і рекомендацій автора, їх новизна, практична цінність, достовірність результатів і обґрунтованість висновків, недоліки роботи. Наявність резолюції завідувача випускової кафедри про допуск роботи до захисту За умови відсутності одного з перелічених документів (відзиву наукового керівника, зовнішньої рецензії, резолюції завідувача випускової кафедри про допуск до захисту) робота не допускається до захисту. | ||
| 5.2 | Побудова вступної доповіді ("захисного слова") щодо змісту та основних результатів випускної роботи | Уміння логічно й аргументовано представляти результати випускної роботи у Державній екзаменаційній комісії. Вступне слово має містити такі обов’язкові елементи: обґрунтування актуальності теми дослідження, мета, завдання, об’єкт, предмет дослідження, практична значущість проведеного дослідження, методи, які використовувались для досягнення результатів роботи, отримані результати, висновки, те, що вдалося встановити, довести, якщо є підстава – говорити про елементи наукової новизни у теоретичних положеннях та практичних рекомендаціях. Слід також відмітити, з якими труднощами довелося зіткнутися в процесі розв’язання завдань та досягнення мети кваліфікаційної роботи. В разі необхідності використовувати комп’ютерну техніку, заздалегідь підготовлені наочні засоби – плакати з таблицями, графіками, алгоритмами тощо. |
Продовження табл. 2.2
| 5.3 | Володіння науковим апаратом та матеріалом дослідження | Розуміння сутності та змісту основних наукових категорій, уміння коректного їх застосування Вільне володіння матеріалом, відсутність прив’язаності до тексту. |
| 5.4 | Відповіді на запитання членів ДЕК, присутніх на захисті осіб, уміння вести наукову дискусію | Компетентні та вичерпні відповіді на запитання. Студент зобов’язаний дати вичерпні відповіді на всі зауваження, що мають місце у відзиві та рецензії, а також у виступах присутніх на захисті Здатність обґрунтовувати власну наукову позицію, логічно й аргументовано будувати відповіді з дискусійних питань. |
Тематика дипломних робіт
1. Соціально-педагогічна корекція поведінки дезадаптованих підлітків.
2. Педагогічні аспекти соціалізації молоді.
3. Проблеми педагогічного управління соціалізацією учнівської молоді.
4. Соціалізація людини на різних етапах її вікового розвитку: дитинство, підлітковий вік, юність. (соціально-педагогічний аспект ).
5. Соціально-педагогічна робота з конфліктною сім’єю.
6. Соціально-педагогічна робота з сім’ями хворих на алкоголізм і наркоманію.
7. Особливості соціально-педагогічної роботи з багатодітною сім’єю.
8. Особливості соціально-педагогічної роботи з неповною сім’єю.
9. Особливості соціально-педагогічної роботи з сім’ями, де є діти-інваліди.
10. Соціально-педагогічні проблеми підготовки молодих людей до сімейного життя (материнства і батьківства, самовиховання, виконання сімейно-шлюбних відносин).
11. Соціально-педагогічна підтримка дитинства.
12. Соціально-педагогічна підтримка дітей з особливими потребами.
13. Методика і технологія соціально-педагогічної роботи з дитячими і молодіжними об’єднаннями і організаціями. (за вибором)
14. Технології соціально-педагогічного захисту прав учнівської (студентської) молоді.
15. Специфіка організації і проведення психолого-педагогічного консультування у системі шкільної соціально-психологічної служби (у системі ССМ).
16. Шляхи вдосконалення педагогічної майстерності соціального педагога.
17. Соціально-педагогічна реабілітація дітей-інвалідів: суть, причини, шляхи реалізації.
18. Соціально-педагогічні проблеми захисту прав дитини в Україні.
19. Релігійні організації та їх вплив на соціалізацію особистості.
20. Взаємодія шкільного психолога і соціального педагога в роботі з особистістю.
21. Особливості соціально-реабілітаційної роботи з жертвами насилля.
22. Методи та форми роботи щодо профілактики девіантної поведінки підлітків.
23. Ігрові технології у роботі соціального педагога.
24. Форми співпраці соціального педагога з іншими установами та організаціями.
25. Сучасні технології соціально-педагогічної роботи з прийомними сім’ями.
26. Жорстоке ставлення до дітей як соціально-педагогічна проблема.
27. Неформальне підліткове середовище як об’єкт і суб’єкт соціально-педагогічного впливу.
28. Соціально-педагогічні аспекти художньої літератури. (дитячої, української, зарубіжної – за вибором).
29. Соціально-педагогічний потенціал свят і обрядів.
30. Соціально-педагогічні функції мистецтва.
31. Соціально-педагогічний захист прав дітей, позбавлених батьківського піклування.
32. Соціально-педагогічна допомога у гармонізації сімейних стосунків.
33. Соціально-педагогічна допомога у подоланні конфліктів між батьками і дітьми.
34. Оцінка соціально-педагогічної роботи у дошкільних закладах освіти.
35. Соціально-педагогічна робота з організації дозвільневої діяльності підлітків.
36. Діяльність дитячих та молодіжних організацій в Україні та на Черкащині як соціально-педагогічна проблема.
37. Проблема благополучної сім’ї та її вплив на розвиток особистості (соціально-педагогічний аспект).
38. Взаємозв’язок суспільних інститутів виховання у здійсненні процесу соціалізації особистості.
39. Колектив як важливий фактор соціалізації (учня, студента, працівника). - за вибором.
40. Порівняльна характеристика проблем соціалізації сільської і міської молоді.
41. Соціально-педагогічні умови духовного розвитку особистості.
42. Соціально-педагогічне забезпечення правової освіти дітей і молоді.
43. Соціально-педагогічні аспекти діяльності сучасного позашкільного навчального закладу.
44. Інноваційні технології розвитку здібностей обдарованих дітей.
45. Сучасні форми соціально-педагогічної роботи з обдарованими дітьми.
46. Соціально-педагогічна реабілітація та адаптація підлітків-правопорушників.
47. Соціально-педагогічні аспекти формування особистості дитини-сироти (дитини, позбавленої батьківського піклування) в умовах інтернатних закладів.
48. Соціально-педагогічні технології роботи з бездоглядними дітьми.
49. Соціально-педагогічна робота серед дітей і молоді з питань профілактики та боротьби зі СНІД.
50. Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми матерями (на прикладі діяльності ЦСССДМ).
51. Рекламно-інформаційна діяльність соціально-педагогічного спрямування в роботі соціальних служб для молоді.
52. Підготовка молоді до сімейного життя в системі роботи соціального педагога.
53. Сучасні технології соціально-педагогічної діяльності з молодими батьками в роботі соціальних служб для молоді.
54. Соціально-педагогічна робота з виховання жіночої молоді.
55. Індивідуальне консультування соціального педагога з питання родинних взаємин.
56. Форми та методи роботи соціального педагога з формування здорового способу життя дітей і підлітків.
57. Просвітницька робота соціального педагога з питань збереження здоров’я дітей.
58. Соціально-педагогічний театр як інноваційна форма профілактики здорового способу життя.
59. Інноваційні технології формування статевого та репродуктивного здоров’я молоді.
60. Альтернативні форми освіти дітей, молоді та дорослого населення України щодо формування здорового способу життя (соціально-педагогічний аспект).
61. Виховання статевих відносин підлітків (соціально-педагогічний аспект).
62. Вплив соціально-педагогічної профілактики на поширення наркотиків серед учнів загальноосвітніх шкіл.
63. Соціально-виховна функція ЗМІ.
64. Аналіз досвіду виховної діяльності молодіжної організації “Вулкан” з патріотичного виховання молоді.
65. Самовиховання та саморозвиток дітей і молоді в умовах громадських молодіжних організацій (соціально-педагогічний аспект).
66. Соціальне виховання дітей і молоді як провідний чинник гендерної соціалізації.
67. Соціальне виховання дітей з функціональними обмеженнями в загальноосвітніх закладах.
68. Умови соціальної адаптації дітей-інвалідів: соціально-педагогічний аспект.
69. Соціально-педагогічна робота з профілактики різних форм насильства над дітьми.
70. Специфіка соціально-педагогічної роботи з підлітками у закладах пенітенціарної системи.
ДОДАТКИ
ДОДАТОК А
Вимоги до оформлення роботи
Робота виконується українською мовою (якщо у листі-пропозиції не вказано інше), має бути набрана на комп’ютері.
Встановлені наступні формати:
- аркуш формату А4 (210х297 мм);
- поля: зліва не менше як 20 мм і не більше як 30 мм, справа – 10-15 мм, зверху та знизу – не менше як 20 мм;
- міжрядковий інтервал 1,5;
- шрифт Times New Roman;
- кегль шрифту 14;
- назви розділів/підрозділів роботи – напівжирний шрифт, кегль 14, крапка в кінці назви не ставиться;
- цифри розділів/підрозділів – арабські.
У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься 29-30 рядків.
Текст повинен бути надрукований чисто і грамотно. Після завершення кожної роботи обов’язковою є перевірка орфографії. Особлива увага надається автоматичним перекладам з іншої мови. Окрім оформлення, робота повинна бути виконана якісно по змісту та наповненню.
Якщо обсяг якогось із розділів складає менше 6 сторінок, то така робота може бути забракованою.
Нумерація сторінок. Сторінки обов’язково нумеруються у верхньому правому куті. Відлік сторінок слід починати з титульного аркуша (на якому не позначається номер сторінки, але враховується в загальний обсяг). На сторінці, яка є наступною після титулу і де написано зміст роботи, має бути число 2.
Текст роботи повинен бути розбитим на частини, що відповідають пунктам змісту (плану).
Зміст роботи виконує заодно і роль її плану, а тому в ньому обов’язково вказуються напроти кожного з пунктів номер сторінки, на яких вони починаються. Зміст для робіт повинен уміщатися на одну сторінку. Найчастіше для змісту використовують текст з інтервалом 1,5. Не заборонено для покращення вигляду змісту використовувати інтервал 2. Якщо план не поміщається на одну сторінку, то рекомендується використовувати інтервал 1. Рекомендуємо використовувати таблицю з прозорими границями для оформлення змісту або функцію автоматичного змісту у програмі Microsoft Word. Це дозволяє набагато покращити вигляд змісту ( додаток В).
Вступ, розділи, висновки, список використаних джерел слід починати з нової сторінки. Робота, в якій такого поділу не буде зроблено, тобто якщо вона буде написана суцільним текстом, повертається на доопрацювання.
Для всіх робіт є обов’язковою наявність посилань. Посилання можуть мати вигляд зносок на сторінці використання цитати, цифри чи іншого роду інформаційних даних з проставлянням індексу після відповідного запозичення, а внизу сторінки під тестом з написанням джерела (додаток К).
Цитати беруться в лапки і обов’язково супроводжуються посиланням на джерела інформації.
Перенос складів у словах не використовується.
Не допускаються скорочення слів, а вживання абревіатури дозволяється після того, як в тексті уже використовувалося її змістове словосполучення зі вказівкою в дужках такої абревіатури. Якщо тема роботи така, що необхідно використовувати багато абревіатур і специфічних скорочень, то можна після Вступу подати Перелік умовних скорочень (додаток Д).
Рисунки і таблиці повинні мати заголовки і нумерацію, узгоджену з номером розділу (додаток Ж).
Бібліографічні дані про книжку чи наукову статтю, на яку робиться посилання, оформляються так само, як і список використаної літератури за винятком однієї суттєвої різниці – в посиланнях обов’язково потрібно вказувати сторінку, на якій знаходиться використана інформація, а в переліку літератури вказується загальна кількість сторінок, що має використане джерело. Дозволяється також робити посилання, вказуючи в дужках номер джерела в списку використаної літератури і, через кому, сторінку, з якої взята інформація (додаток К).
Випускна робота – це навчально-наукова робота, тому не потрібно прикрашати її різними художніми атрибутами.
ДОДАТОК Б
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва
Кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки
ПЕТРОВ Петро Петрович
Капська Алла Йосипівна,
доктор педагогічних наук, професор
Черкаси – 2011
* Примітка:
| у дипломних роботах: | у кваліфікаційних роботах: |
| 7.01010 601 – Соціальна педагогіка ДИПЛОМНА РОБОТА | 6.010106 – Соціальна педагогіка КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА |
ДОДАТОК В
Приклад оформлення Змісту
ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................... 3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (за необхідністю) ........... 7
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ СЕРЕД СТАРШОКЛАСНИКІВ... 8
1.1. Профілактика наркотичної залежності серед старшокласників як соціально-педагогічна проблема.................................................................... 8
1.2. Стратегія і тактика профілактичної роботи зі старшокласниками в умовах загальноосвітнього закладу............................................................ 17
Висновки до першого розділу ......................................................... 24
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ СЕРЕД СТАРШОКЛАСНИКІВ 24
2.1. Обґрунтування соціально-педагогічних умов профілактичної роботи зі старшокласниками ...................................................................................... 33
2.2. Дослідно-експериментальна робота з вивчення соціально-педагогічних умов профілактичної роботи зі старшокласниками ........ 39
2.3. Методичні рекомендації щодо покращення антинаркотичної профілактики у загальноосвітніх закладах ............................................... 45
Висновки до другого розділу .......................................................... 52
ВИСНОВКИ ......................................................................................... 53
ДОДАТКИ ............................................................................................. 60
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................... 68
ДОДАТОК Д
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
| ВІЛ | – вірус імунодефіциту людини; |
| ВНЗ | – вищий навчальний заклад; |
| ВООЗ | – Всесвітня організація охорони здоров’я; |
| ЕГ | – експериментальна група; |
| ЗОШ | – загальноосвітня школа; |
| ЗОЗ | – загальноосвітній заклад; |
| ЗСЖ | – здоровий спосіб життя; |
| ІТН | – інтерактивні технології навчання; |
| ІТ | – інтерактивні технології; |
| КГ | – контрольна група; |
| ПАР | – психоактивні речовини; |
| СНІД | – синдром набутого імунодефіциту людини; |
| СтСС | – студентська соціальна служба; |
| ФЗСЖ | – формування здорового способу життя. |
ДОДАТОК Е
Приклад написання Вступу
ВСТУП
Актуальність дослідження. Соціально-економічна та культурна криза, зниження уваги держави і суспільства до становища дітей в Україні, погіршення якості їх життя та недотримання соціальних прав, відчуження дитини від сім’ї та школи, поширення явищ безпритульності та соціального сирітства призвели до зростання кількості неповнолітніх, які вживають тютюн, алкоголь, наркотики і стають залежними від них.
Проблема наркотичної залежності неповнолітніх є негативним соціальним явищем, яке становить серйозну небезпеку як для окремої особистості, так і для всього суспільства. На сучасному етапі розвитку суспільства констатується збільшення кількості активних і постійних споживачів психоактивних речовин серед учнів навчальних закладів та зниження віку осіб, які зловживають психоактивними речовинами; наявність продажу алкогольних і тютюнових виробів неповнолітнім; певна доступність лікарських наркотичних засобів; розширення спектру наркотичних засобів і мережі їх розповсюдження; непоодинокі випадки полінаркоманії серед підліткового населення; зниження якості здоров’я молодого покоління; зміна соціального статусу неповнолітніх, які почали вживати психоактивні речовини; прямий зв’язок між вживанням наркотиків і ростом злочинності, розповсюдженням ВІЛ-інфекції, зростанням смертності серед молодого покоління; поширення особливої молодіжної субкультури, провідною цінністю якої є беззмістовне проведення дозвілля у поєднанні зі вживанням алкоголю та наркотиків.
Формування залежності від психоактивних речовин (особливо від наркотиків) спричинює перетворення людини у соціально-дисфункціонального члена суспільства, який не здатен адекватно взаємодіяти із соціумом.
За даними ВООЗ та Європейського опитування шкільної молоді щодо вживання психоактивних речовин учні старшого шкільного віку становлять значну частину серед споживачів. Так, в Україні палять – 45,7% юнаків і 35,5% дівчат; вживають алкоголь – 68% хлопців і 64% дівчат; найбільш поширеною наркотичною речовиною, з якою експериментують учні, є марихуана або гашиш (13,1%); вживають інгалянти 3,4% учнів, транквілізатори і седативні речовини – 4,2%; поширеною наркотичною речовиною серед шкільної молоді є екстазі – 3%, що називають „дискотечним” наркотиком.
Наркогенна ситуація в країні вимагає посилення уваги до профілактики наркотизації підлітків та юнацтва з боку загальноосвітніх закладів, активізації виховного потенціалу сім’ї і громадськості.
Державними нормативно-правовими документами України, зокрема, Законом України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (2009 р.), Загальнодержавною соціальною програмою „Здорова нація” на 2009-2013 р.р. та іншими, передбачено необхідність здійснення антинаркотичної профілактики в сучасних умовах і комплексні заходи профілактико-реабілітаційного характеру. Однак, динаміка зростання кількості наркозалежних серед неповнолітніх свідчить, що здійснювані заходи не достатні. Ця ситуація потребує активного пошуку дієвих методів і технологій профілактичної роботи та можливостей підготовки кваліфікованих спеціалістів, здатних ефективно впроваджувати ці методи у роботі з
Дослідники вивчали різні аспекти проблеми реалізації профілактичної діяльності, а саме: питання організації взаємодії соціальних педагогів зі старшими підлітками, що мають прояви адиктивної поведінки (Л. Анісімов, О. Балакірєва, Н. Бурмака, М. Малькова, Н. Пихтіна, М. Полісадова та ін.); проблеми методики та застосування технологій профілактики і корекції адиктивної поведінки підлітків у діяльності психолога і соціального педагога загальноосвітнього закладу (С. Березін, В. Беспалько, Т. Вайніленко, К. Лисецький, Н. Максимова, В. Оржеховська, Л. Фортова, І. Шишова та ін.); стратегії формування здорового способу життя учнів (О. Вакуленко, Л. Ващенко, Ю. Галустян, С. Кириленко, І. Пєша).
Результати аналізу наукових досліджень свідчать про відсутність цілісного підходу до вивчення проблеми профілактики наркотичної залежності серед старшокласників. Отже, актуальність проблеми та її недостатня розробленість у соціально-педагогічній науці зумовили вибір теми дослідження: „Профілактика наркотичної залежності серед старшокласників”.
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці соціально-педагогічних умов профілактики наркотичної залежності серед старшокласників у загальноосвітній школі.
Окреслена мета зумовила такі завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми профілактики вживання наркотичних речовин в учнівському середовищі та розвитку залежності від них.
2. Вивчити основні стратегії і тактики профілактичної роботи зі старшокласниками в умовах загальноосвітньої школи.
3. Обґрунтувати соціально-педагогічні умови профілактики наркотичної залежності серед старшокласників.
4. Експериментально перевірити ефективність соціально-педагогічних умов профілактики наркотичної залежності серед старшокласників.
5. Розробити методичні рекомендації щодо покращення профілактичної роботи у загальноосвітніх закладах.
Об’єктом дослідження є соціально-педагогічна профілактика.
Предметом дослідження є особливості профілактики наркотичної залежності серед старшокласників у загальноосвітній школі.
Поставлені завдання зумовили вибір методів дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, систематизація і порівняння науково-теоретичного матеріалу) з метою теоретичного обґрунтування проблеми та узагальнення стратегій, тактик, форм і методів профілактики наркотичної залежності серед старшокласників; емпіричні (бесіда, анкетування, спостереження, методи самооцінки та експертної оцінки, аналіз академічної успішності, тестово-контрольні методи, вивчення практичного досвіду роботи шкільних соціальних педагогів) з метою визначення особливостей профілактики наркотичної залежності серед старшокласників; прогностичні (методи моделювання і прогнозування) з метою побудови моделі профілактичної роботи у вищих загальноосвітніх закладах; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) для перевірки ефективності визначених соціально-педагогічних умов і моделі профілактичної роботи; методи математичної статистики та графічні методи для узагальнення і представлення експериментальних даних та перевірки вірогідності результатів.
Теоретичне значення результатів полягає у тому, що:
- уточнено сутність понять „профілактика наркотичної залежності серед старшокласників”, „імунітет до впливу наркотичної субкультури”, „соціальне навчання у профілактиці”;
- виявлено основні стратегії і тактики профілактичної роботи з учнями старших класів;
- розроблено та обґрунтовано соціально-педагогічні умови профілактики наркотичної залежності серед старшокласників та методичні рекомендації щодо покращення антинаркотичної профілактики у школі.
Практичне значення одержаних результатів: впроваджено соціально-педагогічні умови профілактики наркотичної залежності серед старшокласників. Окремі здобутки дослідження можуть бути використані у системі превентивної роботи соціальних педагогів шкіл зі старшокласниками, у роботі з волонтерами з числа учнівської молоді.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціях: Всеукраїнських – „Підготовка соціальних працівників до формування здорового способу життя дітей та молоді” (Черкаси, 2006); регіональних – „Ґендерні основи духовного розвитку сім’ї” (Черкаси, 2006), студентській науковій конференції «Актуальні проблеми у дослідженнях студентської молоді «Родзинка» (Черкаси, 2009). Окремі положення роботи було обговорено і схвалено на семінарах, що проходили на випускаючій кафедрі.
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків, додатків (вміщених на 8-и сторінках) та списку використаних джерел (50 найменувань). Обсяг основного тексту роботи становить 55 сторінок.
ДОДАТОК Ж
РОЗДІЛ 1
Приклад оформлення рисунків
Рис. 1.1. Зацікавленість старшокласників у обговоренні проблеми наркотичної залежності (у %-х)
Приклад оформлення таблиці
Таблиця 1.1
Проблеми шкільної профілактики та шляхи підвищення її ефективності з досвіду шкільних соціальних педагогів)
| Проблеми | Опитані (у %-х) | Шляхи підвищення ефективності | Опитані (у %-х) |
| низька активність учнів | 36,4 | створення у школі учнівського активу | 47,7 |
Продовження табл. 1.1
| Проблеми | Опитані (у %-х) | Шляхи підвищення ефективності | Опитані (у %-х) |
| низька зацікавленість адміністрації школи, слабка підтримка ініціатив з боку вчителів і класних керівників | 37,3 | інтеграція зусиль учителів, учнів, батьків, адміністрації школи по створенню здорового мікроклімату в школі; співпраця між різними закладами у реалізації превентивних заходів | 79,6 |
ДОДАТОК К
ДОДАТОК Л
Висновки до першого розділу
Вивчення теоретичних джерел з проблеми профілактики наркотичної залежності серед старшокласників дало змогу сформулювати такі висновки.
Питання соціально-педагогічної профілактики вживання наркотичних речовин та взаємодії з підлітками, що мають прояви адиктивної поведінки, розглядали Л. Анісімов, М. Малькова, О. Пічкар, Н. Пихтіна, М. Полісадова та ін.; психолого-педагогічні аспекти адиктивної поведінки, підліткової наркозалежності, методику і технологію превентивного виховання досліджували С. Березін, К. Лисецький, Н. Максимова, С. Толстоухова, М. Ковальчук, В. Оржеховська.
У контексті досліджуваної проблеми визначено та уточнено сутність понять: психоактивні речовини, соціально-педагогічна профілактика, антинаркотична профілактика, імунітет до вживання психоактивних речовин та ін.
Аналіз формування наркотичної залежності у старшокласників виявив соціально-педагогічні передумови розвитку адиктивності, несприятливі особистісні, психологічні, соціально-культурні чинники, що є факторами розвитку наркотичної залежності учнів.
Профілактика наркотичної залежності серед старшокласників – це цілеспрямована, збалансована діяльність усіх суб’єктів профілактики, яка має на меті зниження ризику наркотизації серед старшокласників, створення умов для реалізації особистісного потенціалу учнів; досягнення соціального паритету між професійною діяльністю спеціалістів-превентологів і рівнем соціальної активності учнів, між змістом превентивної освіти і вимогами соціуму до характеру такої діяльності, між потребами старшокласників у отриманні додаткових інформаційно-просвітницьких, консультативних послуг, медико-соціальної, корекційно-реабілітаційної допомоги і кваліфікацією фахівців, які надають ці послуги.
Актуальність проблеми наркотизації потребує проведення більш ефективної превентивної роботи зі старшокласниками на усіх рівнях: 1) первинному – формування антинаркотичних установок у старших підлітків і мотивації на ведення здорового способу життя; 2) вторинному – зменшення чинників ризику, оптимізації життєвого простору учня і орієнтації його на соціально-позитивну діяльність; 3) третинному – лікування та ресоціалізація наркозалежного неповнолітнього.
Результати попередніх досліджень виявили труднощі в організації шкільної профілактики з досвіду працюючих соціальних педагогів у роботі зі старшокласниками та позитивні сторони взаємодії, що дало змогу визначити стратегії (інформаційна, афективного навчання, формування життєвих навичок) і підходи (соціального навчання, „активного сходження”, технологічний, ґендерний, партнерський, партисипаторний, особистісно-психологічний) до профілактичної освіти старшокласників.
ВИСНОВКИ
У процесі теоретико-емпіричного дослідження отримано результати, які засвідчують вирішення поставлених завдань і дають підстави зробити такі висновки.
1. Проблема наркотичної залежності неповнолітніх є негативним соціальним явищем, яке становить серйозну небезпеку як для окремої особистості, так і для всього суспільства. Спостерігається збільшення кількості активних і постійних споживачів психоактивних речовин серед учнів навчальних закладів та зниження віку осіб, які вживають наркотики і стають залежними від них; розширення спектру наркотичних засобів та їх доступність; непоодинокі випадки полінаркоманії серед осіб підліткового віку; прямий зв’язок вживання наркотиків із ростом злочинності, розповсюдженням ВІЛ-інфекції, зростанням смертності серед молодого покоління.
Аналіз стану профілактичної роботи у загальноосвітніх закладах виявив ряд проблем: несистематичність проведення профілактичної роботи, використання переважно традиційних форм і методів профілактики, відсутність інноваційного підходу до профілактичної роботи, неготовність значної частини соціальних педагогів до знаходження контакту з учнями, незнання психолого-педагогічних особливостей дітей підлітково-юнацьких груп, їх актуальних проблем, принципів і методів соціального навчання і виховання неповнолітніх, низький рівень навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення такої роботи у школі та інші. При цьому встановлено, що значну частину споживачів психоактивних речовин складають старшокласники, формування наркотичної залежності яких є продуктом патологічного розвитку особистості й обумовлено причинним комплексом зовнішніх і внутрішніх факторів, а також специфічних обставин, умов, які активізують їх дію.
2. Теоретико-методологічне підґрунтя профілактики наркотичної залежності серед старшокласників склали основні підходи (гендерний, соціального навчання, „активного сходження”, технологічний, партнерський, партисипаторний, особистісно-психологічний), стратегії (інформаційна, афективна, формування життєвих навичок та ін.) та принципи (адресності, алгоритмізації, комплексності, соціокультурної адекватності, доступності та ін.).
3. За результатами констатувального експерименту було виявлено недостатні знання учнів щодо проблеми підліткової наркотизації, причин формування наркотичної залежності, сутності профілактичної роботи, базовий рівень знань основних понять; нестійку мотивацію учнів до ведення здорового способу життя.
4. У процесі експериментальної роботи було впроваджено соціально-педагогічні умови профілактичної роботи: 1) розробка та впровадження у навчальний процес оновленого змісту, форм і методів профілактики наркотичної залежності серед старшокласників; 2) активізація виховної роботи з учнями щодо розвитку здоровотворчих ідей і навичок ведення здорового способу життя і формування антинаркотичних установок; 4) використання додаткових можливостей освітнього простору загальноосвітнього закладу у реалізації профілактичних завдань.
5. За результатами дослідно-експериментальної роботи було розроблено методичні рекомендації щодо покращення антинаркотичної профілактики у загальноосвітніх закладах, які пропонують сучасні інтерактивні форми і методи роботи з учнями.
Проведене дослідження не вичерпує усієї глибини поставленої проблеми. Перспективи подальшої науково-дослідної роботи вбачаємо у вивченні закордонного досвіду організації профілактичної роботи зі старшокласниками та підготовки фахівців до роботи у сфері профілактики наркотизації, а також можливостей адаптації цього досвіду в Україні; розробці нових підходів, стратегій соціального навчання старшокласників, інноваційних форм і методів профілактичної роботи.
ДОДАТОК М
Зразок додатку
Додаток Б
Продовження дод. Б.1
Продовження табл. Б.1
| Модель життєвих навичок | Передбачає формування у підлітків відповідальності за своє здоров’я, поведінку, майбутнє, навичок ведення ЗСЖ, ефективної взаємодії з соціумом, регуляції емоцій, вирішення конфліктів, зміцнення зв’язків з членами сім’ї та іншими значимими дорослими, вибору друзів і побудови позитивних взаємовідносин з однолітками, усвідомленого прийняття рішень і протидії негативному тиску оточення, уникнення невиправданого ризику. |
| Модель афективного навчання (або соціально-психологічної компетентності) | Фокусується не на власне проблемі вживання ПАР, а на застосуванні афективних підходів, навчальних методик, які сприяють формуванню у підлітків навичок ефективного спілкування, вирішення проблем міжособистісних відносин, розвитку особистісних якостей, цінностей, критичного мислення, формуванню адекватної самооцінки, навичок розпізнавання соціального тиску, подолання тривоги, вміння адаптуватися до умов соціального середовища. |
| Модель альтернативної діяльності | Надання альтернатив ризикованій поведінці; заохочення підлітків до участі у різних видах інтелектуально-пізнавальної, громадської, волонтерської, культурно-просвітницької, спортивно-оздоровчої, екскурсійної діяльності. |
| Модель зменшення ризику і покращення здоров’я | Ґрунтується на аналізі факторів ризикованої поведінки і їх мінімізації та активізації захисних факторів (факторів антиризику). Ця модель включає в себе оздоровчі програми, спрямовані на організацію змістовної дозвіллєвої діяльності підлітків і юнацтва, на формування навичок ЗСЖ, розвиток альтернативних форм поведінки. |
|
Додаток Б
ДАНІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОПИТУВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЩОДО ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ТА НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН – ESPAD1
Примітки:
1. ESPAD – The European School Survey Project on Alcohol and Other Drugs).
2. Опитування проводились у 24 областях України, АР Крим, м. Києві та м. Севастополі у 1995, 1999, 2003, 2007 роках
ДОДАТОК Н
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Рекомендації щодо оформлення бібліографічного списку та зразок оформлення Списку
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після додатків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.
Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні наукових робіт), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.
Кількість джерел у списку літератури повинна становити:
- для кваліфікаційної роботи – не менше 50-ти джерел;
- для дипломної – не менше 60-ти джерел;
- для магістерської – не менше 70-ти джерел.
Рекомендації щодо оформлення бібліографічного списку
(Бюлетень ВАК України №3, 2008)
Таблиця Н.1
ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г. С. Возрастная психология : учеб. пособие для студ. вузов / Г. С. Абрамова. – [4-е изд., стер.]. – М. : Академия, 1999. – 672 с.
2. Аксенова Л. И. Социальная педагогика в специальном образовании / Л. И. Аксенова. – М. : Академия, 2001. – 191 с.
3. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) : навч. посіб. / [А. Й. Капська, О. В. Безпалько, Р. Х. Вайнола та ін.] ; ред. І. Звєрєва, Г. Лактіонова ; за ред. А. Й. Капської ; Християн. дит. фонд ; Київ. нац. пед. ун-т ім. М. Драгоманова. – К. : Науковий світ, 2001. – 129 с.
4. Аменд А. Ф. Проблема профилактики наркомании в молодёжной среде / А. Ф. Аменд, М. В. Жукова, Е. В. Фролова // Педагогіка. – № 4. – 2004. – С. 21-29.
5. Андреева Г. М. Социальная психология : учебник для высших учебных заведений / Г. М. Андреева. – [5-е изд., испр. и доп.]. – М. : Аспект Пресс, 2004. – 365 с.
6. Андрущенко В. П. Соціальна робота : [навч. посіб.] / В. П. Андрущенко, В. П. Бех, М. П. Лукашевич, І. І. Мигович, І. М. Пінчук ; Інститут вищої освіти АПН України ; Державний центр соціальних служб для молоді. – К. : УДЦССМ, 2002. – 440 с.
7. Архипова С. П. Підготовка соціальних педагогів у Черкаському державному університеті імені Б. Хмельницького / C. П. Архипова, Г. Я. Майборода // Соціальна робота в Україні: теорія і практика : наук.-метод. вісник. № 11 / ред. кол. : С. В. Толстоухова (год. ред.) та ін. – К. : Інтас, 2003. – С. 149-153.
8. Балакірєва О. М. Рівень розповсюдження та структура вживання алкоголю та інших наркотичних речовин серед підлітків в Україні: соціологічний вимір / О. М. Балакірєва, О. О. Яременко. – К. : НВФ „Студ-центр” / НИКА-Центр, 1998. – 144 с.
9. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. В. Безпалько. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 139 с.
10. Березин С. В. Подростковый наркотизм: семейные предпосылки / С. В. Березин, К. С. Лисецкий, М. Е. Серебрякова. – Самара : Самарский университет, 2001. – 50 с.
11. Беспалько В. В. Психологічні та соціальні проблеми дитячої підліткової наркоманії / В. В. Беспалько // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 4. – С. 57-59.
12. Болтівець С. І. Профілактика наркоманії, токсикоманії, алкоголізму в навчальних закладах / С. І. Болтівець // Практична психологія і соціальна робота. – № 11. – 2005. – С. 7-8.
13. Большая энциклопедия психологических тестов. – М. : ДиректМедиа Паблишинг : Эскимо, 2006. – 409 с.
14. Большой психологический словарь / сост. и общ. ред. Г. Мещерякова, В. Зинченко. – СПб. : Пройм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.
15. Бочарова В. Г. Педагогика социальной работы / В. Г. Бочарова. – М. : SvR-Аргус, 1994. – 208 с.
16. Бочарова В. Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ориентированный подход : монография / В. Г. Бочарова. – М. : ИПСР РАО, 1999. – 184 с.
17. Вайзман Н. П. Реабилитационная педагогика / Н. П. Вайзман. – Вып. 1 : Психологическое здоровье школьника. – М. : Аграф, 1996. – 160 с.
18. Вайніленко Т. В. Підготовка майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення : метод. рекомендації / Т. В. Вайніленко. – К. : НПУ, 2005. – 40 с.
19. Вакуленко О. В. Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 / О. В. Вакуленко. – К., 2001. – 20 с.
20. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход : [метод. пособие] / А. А. Вербицкий. – М. : Высшая школа, 1991. – 207 с.
21. Виртуальная энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/
22. Віннікова Л. В. Система підготовки соціальних працівників у вищих навчальних закладах США : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 / Л. В. Віннікова. – Луганськ, 2003. – 20 с.
23. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / [Н. М. Комарова, Р. Х. Вайнова, А.Й. Капська та ін.] ; Укр. держ. центр соц. служб для молоді ; Укр. ін-т соціальних досліджень. – К. : Академ-Прес, 1999. – 112 с.
24. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика-Пресс, 1996. – 536 с.
25. Выготский Л. С. Психология подростка. Проблемы возраста : собр. соч. в 6-ти т. / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1984. – Т. 4. – 433 с.
26. Галагузова Ю. Н. Теория и практика системной профессиональной подготовки социальных педагогов : дис. ... д-ра пед. наук : 14.00.08 / Галагузова Юлия Николаевна. – М., 2001. – 373 с.
27. Глинский Я. И. Социология девиантного поведения : учеб. пособие / Я. И. Глинский, В. С. Афанасьев. – СПб. : СПбФ ИС РАН, 1993. – 238 с.
28. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / Владимир Даль. – М. : Русский язык. – Т. 1. – 1989. – 699 с.
29. Дьяченко М. И. Психологический словарь-справочник / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Минск : Харвест, 2004. – 576 с.
30. Дьяченко М. И. Психология высшей школы : учеб. пособие / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович, С. Л. Кандыбович. – Минск : Харвест, 2006. – 416 с.
31. Загвязинский В. И. Методология и методика социально-педагогического исследования : книга для соц. пед. и соц. работников / В. И. Загвязинский. – М. : АСОПиР, 1995. – 157 с.
32. Звєрєва І. Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика : монографія / І. Д. Звєрєва. – К. : Правда Ярославичів, 1998. – 333 с.
33. Капська А. Й. Актуальність багаторівневої системи професійної підготовки спеціалістів соціально-педагогічної сфери / А. Й. Капська // Сучасний стан і перспективи розвитку соціально-гуманітарних наук та освіти : зб. наук. праць присвячений 10-річчю соціально-гуманітарного фак-ту / відп. ред. Б. І. Андрусишин. – К., 2002. – С. 149-157.
34. Карпенко О. Г. Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників в умовах університетської освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 / О. Г. Карпенко. – К., 2008. – 44 с.
35. Кириленко С. В. Соціально-педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / С. В. Кириленко. – К., 2004. – 21 с.
36. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения : учеб. пособие для вузов / Ю. А. Клейберг. – М. : ТЦ Сфера, 2001. – 160 с.
37. Ковалев. А. Г. Психология личности / А. Г. Ковалев. – [3-е изд.]. – М. : Просвещение, 1970. – 392 с.
38. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка / Соціальна робота : навч. посіб. / Л. Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р. Хлєбік. – К. : ІЗМН, 1997. – 392 с.
39. Ковальчук М. А. Профилактика девиантного поведения старшеклассников : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 / Ковальчук Марина Александровна. – Ярославль, 2002. – 344 c.
40. Кон И. С. Психология старшеклассника / И. С. Кон. – М. : Просвещение, 1980. – 192 с.
41. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді // Шкільний світ. – Інфосвіт. – 2004. – № 8. – С. 1-9.
42. Кузьмина Н. В. Акмеологическая теория повышения качества подготовки специалистов образования / Н. В. Кузьмина. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2001. – 144 с.
43. Кулагина И. Ю. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека / И. Ю. Кулагина, В. Н. Колюцкий. – М. : Сфера, 2004. – 464 с.
44. Личко А. Е. Подростковая наркология / А. Е. Личко, В. Л. Битенский. – Л. : Медицина, 1991. – 304 с.
45. Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство / Ч. Ломброзо. – М. : Республика, 1995. – 398 с.
46. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс ; пер. с англ. – СПб. : Питер Ком, 1999. – 688 с.
47. Макеева А. Г. Педагогическа профилактика наркомании в школе / А. Г. Макеева – М., 1999. – 142 с.
48. Максимова Н. Ю. Безпека життєдіяльності: Соціально-психологічні аспекти алкоголізму та наркоманії : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Н. Ю. Максимова ; гол. ред. С. В. Головко ; ред. О. О. Вербило. – К. : Либідь, 2006. – 328 с.
49. Методи і технології роботи соціального педагога : навч. посібник для студентів із спеціальності „Соціальна педагогіка” / авт.-уклад. : С. П. Архипова, Г. Я. Майборода, О. В. Тютюнник. – Черкаси : ПП Чабаненко, 2008. – 456 с.
50. Методика и технологии работы социального педагога : учеб. пособие для студ. вузов / [Б. Н. Алмазов, М. А. Беляева, Н. Н.Бессонова и др.] ; под ред. М. А. Галагузовой, Л. В. Мардахаева. – М. : Академия, 2002. – 191 с.
51. Мудрик А. В. Социальная педагогика : учеб. пособие для студ. пед. вузов / А. В. Мудрик. – М. : Академия, 2002. – 194 с.
52. Мустаева Ф. А. Основы социальной педагогики : учебник для студ. высших пед. заведений / Ф. А. Мустаева. – М. : Академ. проект, 2002. – 416 с.
53. Никитин В. А. Начала социальной педагогики : учеб. пособие / В. А. Никитин. – М. : Московский психолого-социальный ин-т : Изд-во „Флинта”, 1999. – 68 с.
54. Нісімчук А. С. Сучасні педагогічні технології : навч. посіб. / А. С. Нісімчук, О. С. Падалка, О. Т. Шпак. – К. : Видавничий центр „Просвіта”, 2000. – 365 с.
55. Обухова Л. Ф. Детская (возрастная психология) : учебник / Л. Ф. Обухова. – М. : Российское педагогическое агентство, 1996. – 374 с.
56. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога / Р. В. Овчарова. – М. : ТЦ Сфера, 2002. – 480 с.
57. Оржеховська В. М. Методика позбавлення неповнолітніх наркогенних звичок : метод. посіб. / В. М. Оржеховська ; ред. С. С. Самойлова. – К. : ІСДО, 1995. – 261 с.
58. Основы социальной работы : учебник / под ред. П. Д. Павленок. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 368 с.
59. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка : навч. посіб. [для студ. вищих пед. навч. закл.] / С. С. Пальчевський. – К. : Кондор, 2005. – 550 с.
60. Пихтіна Н. П. Основи наукових досліджень в опорних схемах : навч.-метод. посіб. / Н. П. Пихтіна, С. О. Нестерець. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2007. – 45 с.
61. Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення : Закон України № 2899-IV від 22 вересня 2005 року [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : //http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
62. Реан А. А. Психология и педагогика : учебник для вузов/ А. А. Реан, Н. В. Бордовская, С. И. Розум. – СПб. : Питер, 2000. – 432 с.
63. Реан А. А. Социальная педагогическая психология / А. А. Реан, Я. Л. Коломинский. – СПб. : Питер, 2000. – 416 с.
64. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления лишности / Х. Ремшмидт ; пер. с нем. – М. : Мир, 1994. – 320 с.
65. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн – СПб. : Питер, 1998. – 688 с.
66. Словарь по социальной педагогике : пособие для студентов, изучающих психологию, социальную работу и социальную педагогику / авт.-сост. Л. В. Мардахаев. – М. : Академия, 2002. – 365 с.
67. Словарь-справочник по социальной работе / [С. А. Беличева, П. В. Бобкова, Б. Н. Боденко и др.] ; под ред. Е. И. Холостовой. – М. : Юрист, 2000. – 424 с.
68. Социальная педагогика : монография / [А. И. Арнольдов, В. Г. Бочарова, А. С. Вишняков и др.] ; под ред. В. Г. Бочаровой. – М. : Владос, 2004. – 366 с.
69. Социальная педагогика: курс лекций : [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / под общ. ред. М. А. Галагузовой. – М. : Владос, 2001. – 416 с.
70. Соціальна педагогіка : навч.-метод. посіб. / авт.-уклад. С. П. Архипова, Г. Я. Майборода – Черкаси ; Ужгород : „Мистецька лінія”, 2002. – 267 с.
71. Соціальна педагогіка : підручник / за ред. А. Й. Капської. – К. : Центр навч. літератури, 2006. – 468 с.
72. Соціологія : словник термінів і понять / [упоряд. : Є. А. Біленький, В. М. Дебой, М. А. Козловець та ін.] ; за ред. Є. А. Біленького і М. А. Козловця. – К. : Кондор, 2006. – 372 с.
73. Теория социальной работы : [учеб. для студ. вузов, обучающихся по спец. „Социальная работа”] / Г. Ю. Бурлака, С. И. Григорьев, Л. Г. Гуслякова, И. А. Зимняя ; ред. Е. И. Холостова. – М. : Юрист, 1999. – 334 с.
74. Толстова Ю. Н. Анализ социологических данных / Ю. Н. Толстова. – М. : Научный мир, 2003. – 219 с.
75. Толстоухова С. В. Організаційно-педагогічні основи функціонування системи соціальних служб для молоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / С. В. Толстоухова. – К., 2001. – 18 с.
76. Тютюнник О. В. Тренінг як форма соціального навчання підлітків при здійсненні первинної соціально-педагогічної профілактики вживання наркотиків / О. В. Тютюнник // Соціальна педагогіка : теорія і практика. – 2007. – №1. – С. 89-95.
77. Узнадзе Д. Н. Психологические исследования / Д. Н. Узнадзе. – М. : Наука, 1966. – 451 с.
78. Формування здорового способу життя молоді: стратегія розвитку українського суспільства / [О. Яременко, О. Вакуленко, Ю. Галустян та ін.]. – К. : Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді : Укр. ін-т соціальних досліджень, 2004. – Кн. 1. – 164 с.
79. Харченко С. Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика : монографія / С. Я. Харченко. – Луганськ : Альма-матер, 2006. – 320 с.
80. Харченко С. Я. Соціально-педагогічні технології : навч.-метод. посіб. / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Л. П. Харченко ; Наук.-дослід. центр проблем соціальної педагогіки і соціальної роботи в Україні. – Луганськ : Альма-Матер, 2005. – 552 с.
81. Холмс Д. Аномальная психология / Дэвид А. Холмс ; пер с англ. – СПб. : Питер, 2003. – 304 с.
82. Червяк П. І. Медична енциклопедія / П. І. Червяк. – К. : Просвіта, 2001. – 1024 с.
83. Чернышова В.Н. Педагогическая профилактика наркомании среди учащихся старших классов общеобразовательных учреждений : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Чернышова Вероника Николаевна. – М., 2003. – 215 с.
84. Шакурова М. В. Методика и технология работы социального педагога : учеб. пособие для студ. вузов / М. В. Шакурова. – М. : Академия, 2002. – 266 с.
85. Шептенко П. А. Методика и технология работы социального педагога : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / П. А. Шептенко, Г. А. Воронина. – М. : Академия, 2001. – 206 с.
86. Щуркова Н. Е. Новые технологии воспитательного процесса / Н. Е. Щуркова. – М. : Пед. о-во России, 1993. – 250 с.
87. Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды / Д. Б. Эльконин. – М. : Педагогика, 1989. – 560 с.
88. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон. – [2-е изд.]. – М. : Флинта : МПСИ : Прогресс, 2006. – 352 c.
89. Marlatt G. Addictive behaviors: New readings on etiology, prevention, and treatment / Marlatt G., Witkiewitz A., Katie A. – American Psychological association, 2009.
90. Prevention: alcohol, drugs, tobacco : handbook / edited by Dr Jaap van der Stel, assisted by Deborah Voordewind Pompidou Group – Council of Europe & Jellinek Concultancy. – Strassbourg, 1998. – 173 p.
ДОДАТОК П
ДОДАТОК Р
Правила побудови анкети
Композиція анкети характеризується такою послідовністю смислових розділів: 1) вступна частина; 2) основна частина; 3) демографічна частина ("паспортичка").
1. Вступна частина анкети - це звернення (звертання) до опитуваного, у якому вказується, яка організація або який науковий заклад проводить анкетування, пояснюється мета дослідження і те, яким чином будуть використані його результати, підкреслюється важливість участі (відповіді) даного респондента, гарантується анонімність відповідей, дається чіткий виклад правил заповнення анкети та способу її повернення.
Призначення вступної частини анкети полягає в тому, щоб максимально в даних умовах добитися прихильності опитуваного, зацікавити його темою опитування і пробудити щире прагнення взяти участь у дослідженні.
2. Основна частина включає власне питання. Головна мета початкової (першої) третини запитань – зацікавити опитуваного, схилити його до співробітництва і сприяти поступовому і повному включенню респондента у процес роботи над анкетою. Друга третина основної частини містить найбільш складні питання, що найчастіше спрямовані на виявлення установок, оцінок та ін.
Заключна частина основного тексту включає найбільш інтимні та контрольні питання, метою яких є поглиблення і уточнення одержаної у попередніх питаннях інформації.
У демографічній частині анкети ("паспортичці") містяться питання, що стосуються об’єктивного статусу особи (стать, вік, сімейне становище, професія, освіта та ін.).
Можна відзначити такі основні правила побудови питань анкети:
1. В анкеті необхідно фіксувати лише найбільш суттєві питання, відповіді на які дадуть інформацію, що необхідна для вирішення завдань дослідження і яку неможливо одержати іншими способами, крім анкетування.
2. Формулювання питань з точки зору мови, концептуального рівня і семантичного значення повинна бути зрозумілою респондентові і відповідати рівню його знань та освіти.
3. Питання повинні формулюватися так, щоб опитувані могли на них відповісти в принципі.
4. Досліднику при формулюванні питань необхідно прагнути до того, щоб усі запитання викликали позитивну реакцію респондента і бажання дати повну і щиру відповідь.
5. Організація та послідовність запитань повинні бути підпорядкованими одержанню найнеобхіднішої для дослідження інформації.
Складна анкета попередньо повинна бути апробована. Перш за все дослідникові слід задати самому собі запитання:
1. Чи витримані вимоги до мови, чи не вийшло так, що для частини опитуваних мова питань занадто складна, а для частини навпаки – примітивна?
2. Чи всі запитання і всі варіанти відповідей зрозумілі?
3. Чи не занадто абстрактно або чи не надто конкретно сформульовані питання?
4. Чи зрозумілі респондентові одиниці вимірювання, що є в анкеті?
5. Чи достатньо надійна пам’ять респондентів для відповідей на запитання про минулі події, чи не варто на такий випадок якось підстрахуватися?
6. Чи немає небезпеки, що питання анкети наводять на певну відповідність або сформульовані так, що респонденти дадуть на них стереотипну відповідь?
7. Чи не занадто численні варіанти відповіді на питання і чи зможуть респонденти справитися з великою кількістю варіантів; як скоротити їх кількість або як розділити по блоках?
8. Чи не викликають дані питання недовіри або негативних емоцій?
9. Чи не зачіпається самолюбство або інтимні сторони життя опитуваного?
10. Чи все в порядку з боку графічного оформлення анкети, чи немає переносів у смислових відрізках тексту, наскільки чітко виділені шрифтом?
11. Чи зрозумілі питання та Інструкція, чи немає монотонності, одноманітності в оформленні?
ДОДАТОК С
Вимоги до об’єктивності
Характерною рисою педагогічних процесів є неоднозначність їхнього перебігу. Результати навчання, освіти, виховання, розвитку залежать одночасно від впливу багатьох факторів. Достатньо, щоб змінився вплив однієї-двох причин, як перебіг і наслідки процесу будуть істотно відмінними. Неоднозначний, невизначений характер педагогічних процесів накладає серйозні обмеження на застосування відомих у науці методів дослідження, змушує педагогів вдаватися для отримання правдивих висновків до різноманітних шляхів.
Емпіричні методи дослідження є певними вимірниками ситуацій, явищ та процесів соціально-педагогічної дійсності.
Вимірювання може вважатися об’єктивним, якщо з нього пощастило вилучити особистий вплив дослідника (дослідників). Це жорстка вимога, адже кожен педагог прислухається передусім до своїх особистих відчуттів, дає оцінку фактам, подіям і ситуаціям з позицій свого власного розуміння й бачення. Можна навести чимало показових фактів, навіть таких, коли одне й те саме явище (наприклад, відповідь учня) оцінюється діаметрально протилежно. Зрозуміло, що науки на суб’єктивізмі вибудувати неможливо, об’єктивність – головна її характеристика.
Об’єктивність вимірювань має кілька необхідних ознак. Перша серед них – забезпечення однакових умов. Об’єктивність проведення вимірювань вимагає, щоб усі проекти та піддослідні підлягали однаковим дослідженням (вимірюванням) і щоб умови їх проведення були в усіх випадках однаковими (аналогічними). Для цього засоби вимірювання уніфікуються: розробляються однакові програми, завдання, встановлюються спільні критерії, дослідження проводяться в один і той самий час і т, ін. Зрозуміло, домогтися цілковито адекватних умов не завжди вдається, але прагнути до цього треба, бо лише за рівності умов : забезпечується надійність висновків.
Друга ознака об’єктивності – вимірювання об’єктів за допомогою одних і тих самих вимірників і на основі однакових критеріїв, третя – забезпечення однакової обробки накопичених даних. Важко розраховувати на об’єктивність, якщо один педагог застосує для діагностування навчальності, наприклад, 5-бальну шкалу оцінок, а інший – 12-бальну. Так само необ’єктивними будуть і діагностичні зрізи, в яких дослідники спираються на різні критерії, наприклад на неузгоджені поняття "відмінної" оцінки чи "доброї" вихованості. Для опрацювання накопиченої інформації можна застосувати різноманітні способи обробки, але вони мають бути вибрані й погоджені до початку діагностичного процесу.
Ще однією ознакою об’єктивності є однозначність висновків або об’єктивність інтерпретації результатів вимірювання. Зрозуміло, що з одних і тих самих вихідних посилань можна зробити різні висновки, включно з діаметрально протилежними та абсурдними. Єдиний спосіб подолати розбіжності та забезпечити об’єктивність інтерпретації – стати на спільну, однакову для всіх теоретико-методологічну основу. Але домогтися цього важко хоча б тому, що змусити всіх педагогів міркувати однаково неможливо. Отже, можемо вести мову лише про дотримання спільної вихідної концепції, з якої й повинні випливати порівнянні висновки.
Надійність (реліабельність) вимірювання – це точність, з якою може бути визначена та чи інша конкретна ознака. Поняття точності у педагогічній діагностиці досить аморфне, бо ніхто не знає, з якою найвищою точністю взагалі можна вимірювати (реєструвати) ознаки педагогічних явиш. Тому і говорять здебільшого не про точність, а про надійність. Щоб показати відмінність між надійним і менш надійним вимірюваннями, досить порівняти твердження: урок тривав 43,8 хвилини (точно) і тривалість уроку була близько 45 хвилин. Надійність, точність другої оцінки, як бачимо, нижча від першої.
Ступінь надійності вимірювання або оцінки визначається за розбіжністю між ідеальними та реальними результатами і характеризується коефіцієнтом надійності. Останній показує, наскільки збігаються результати вимірювань (оцінок), виконаних в однакових умовах одними й тими самими людьми або різними людьми і в різних умовах, але за допомогою одних і тих самих вимірників. Є й інші тлумачення надійності діагностичних вимірювань.
Для пересічного педагога коефіцієнт надійності має невисоку інформативність. Багато важливішим є знання стандартної похибки вимірювання. Вона містить інформацію про те, між якими крайніми значеннями (найнижчим і найвищим) буде знаходитися "справжнє" значення вимірюваної величини. Величина стандартної похибки при верифікації педагогічних проектів найчастіше знаходиться в межах 68 %.
З якою точністю можна виставити оцінку успішності? Зрозуміло, що похибка вимірювання тут складатиме ±1 бал. Якщо вона вища, наприклад, за одну й ту саму відповідь виставляється і 2. і 4 бали, то відразу видно, що тут порушується вимога об’єктивності вимірювання: педагоги відступають від заздалегідь обумовлених критеріїв (норм) оцінювання відповідей.
Валідність – якісна характеристика вимірювання. Вона встановлює головне – чи справді ми вимірюємо те, що нам треба, чи щось інше, подібне. Адже, як відомо, глибинна сутність педагогічних явищ часто прихована, замаскована. Щоб встановити, чи справді ми визначили головне, необхідний критерій валідності. В залежності від нього розрізняють чотири види валідності: а валідність змісту; а валідність результатів; а валідність прогнозу; а валідність конструкту.
Звідси випливає, що валідність можна тлумачити як вірогідність, з якою справджуються наші сподівання щодо змісту досліджуваного об’єкта, явища або процесу, отриманих результатів та прогнозів на майбутнє.
Коли йдеться, наприклад, про змістову валідність тестового завдання, то вона показує, з якою готовністю тест, що пропонується учням, охоплює (покриває) змістову царину. У літературі можна зустріти різні критерії: змістової валідності, але вони ніколи не нижчі за 80 %. Валідністьі результатів показує, наскільки результати, отримані за допомогою одногу інструментарію, відповідають даним, отриманим іншими способами. По суті, цей показник дає можливість оцінити придатність нових діагностичних засобів. Якщо діагностичні дослідження мають безперервний характер, то необхідно знати, як співвідносяться між собою попередні й наступні результати. На це вказує валідність прогнозу, нарешті, валідність конструкту – це ймовірність збігу теоретичних рахунків (теоретичного конструкту) з практично отриманими результатами (емпіричним конструктом). Якщо ця валідність незначна, то це свідчи що наш теоретичний фундамент виявився не досить міцним і вихідні положення вимагають перегляду.
Анкета вважається надійною, якщо у повторному дослідженні через певний проміжок часу при дотриманні всіх умов першого анкетувані вона дає схожі результати.
Анкета вважається обґрунтованою, або валідною, якщо вона виміря те, що вона повинна вимірювати, і дослідник за допомогою анкети одержує саме ті дані, на одержання яких розраховував. Проблема обґрунтованості анкети зводиться до того, щоб респондент розумів зміст і смисл запитання саме так, як це має на увазі дослідник, і щоб він давав ту, відповідь, яка випливає зі змісту заданого запитання.
ДОДАТОК Т
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
СТУДЕНТІВ ІЗ ПІДГОТОВКИ,
ОФОРМЛЕННЯ ТА ЗАХИСТУ
ВИПУСКНИХ РОБІТ
Методичний посібник
для студентів зі спеціальності «Соціальна педагогіка»
Комп’ютерна верстка Тютюнник О.В.
Коректор Тихолоз В. В.
Підписано до друку _________
Формат 60х84 1/16. Папір офсетний.
Умовн. друк. арк. 10,38. Наклад 300 прим. Зам. №1346
Видавець Чабаненко Ю.А.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
видавців серія ДК № 1898 від 11.08.2004 р.
Україна, м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 39
Тел. (0472)56-46-66. E-mail: office@2upost.com
Друк ФОП Чабаненко Ю.А.
Україна, м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 39
Тел. (0472)45-99-84, 56-46-66. E-mail: office@2upost.com
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
СТУДЕНТІВ ІЗ ПІДГОТОВКИ,
ОФОРМЛЕННЯ ТА ЗАХИСТУ
ВИПУСКНИХ РОБІТ
Навчально-методичний посібник
для студентів зі спеціальності «Соціальна педагогіка»
Черкаси – 2011
УДК 371.26:36
ББК 60.561.774.58
Рецензенти:
В. П. Шпак – доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри корекційної і соціальної педагогіки Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка;
О. П. Лещинський – доктор педагогічних наук, професор кафедри інноваційних педагогічних технологій Черкаського державного технологічного університету.
Організація самостійної роботи студентів із підготовки, оформлення та захисту випускних робіт : навчально-методичний посібник для студентів зі спеціальності «Соціальна педагогіка» / уклад. : С. П. Архипова, Г. Я. Майборода, О. В. Тютюнник. – Черкаси : ПП Чабаненко, 2011. – 166 с.
Укладачі:
С. П. Архипова – кандидат педагогічних наук, професор кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького;
Г. Я. Майборода – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького;
О. В. Тютюнник – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Навчально-методичний посібник з організації самостійної роботи студентів із підготовки, оформлення та захисту випускних робіт рекомендується студентам-випускникам зі спеціальності «Соціальна педагогіка» освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст», «магістр». Посібник містить необхідну інформацію, яка допоможе грамотно організувати самостійну діяльність з підготовки і захисту випускних робіт та складання випускних екзаменів.
УДК 371.26:36
ББК 60.561.774.58
Затверджено Вченою радою Черкаського національного університету імені Б.Хмельницького (протокол № 1 від 30.08.2011 р.)
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ «БАКАЛАВР»…………………………………...……………………….4
1.1. Програма державного екзамену „Соціальна педагогіка та технології соціально-педагогічної діяльності”........................................4
1.2. Державний екзамен „Соціальна педагогіка та технології соціально-педагогічної діяльності”: методичні рекомендації до підготовки.................................................................................................29
1.3. Кваліфікаційна робота: методичні рекомендації до підготовки та захисту...............................................................................38
РОЗДІЛ 2. ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ «СПЕЦІАЛІСТ», «МАГІСТР»……………………………………….55
2.1. Програма державного екзамену „Технології соціально-педагогічної діяльності” (освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»)…………………………………………………………….55
2.2. Державний екзамен „Технології соціально-педагогічної діяльності”: методичні рекомендації (освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»)……………...…………………………………..………..76
2.3. Магістерська / дипломна робота : методичні рекомендації до підготовки та захисту..........................................................................88
ДОДАТКИ…………………………….…………………………109
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………...…………..165
РОЗДІЛ 1
Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»
1.1. ПРОГРАМА КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ „СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА ТА ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”
Пояснювальна записка
Державний екзамен – важливий етап перевірки та оцінки якості підготовки майбутнього фахівця.
До державного екзамену допускаються студенти, які повністю виконали навчальний план, успішно пройшли переддипломну практику і захистили звіт з практики. Список студентів, допущених до державного іспиту затверджується розпорядженням дирекції ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва. Державний іспит проводиться на відкритих засіданнях ДЕК за білетами, розглянутими і схваленими на засіданні кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки та затвердженими директором інституту. Структура білетів дозволяє виявити теоретичні і практичні знання з питань, які відповідають основним напрямам підготовки соціального педагога.
Під час проведення екзамену студентам дозволяється користуватися програмами з курсів «Соціальна педагогіка», «Історія соціальної педагогіки», «Соціально-педагогічні технології діяльності соціального педагога», «Основи соціалізації особистості», «Основи соціально-педагогічних досліджень» та інших.
Дата: 2019-11-01, просмотров: 243.
