Пухлини головного мозку — це гетерогенна група різних внутрішньочерепних новоутворень, доброякісних або злоякісних, які виникають унаслідок запуску процесу аномального неконтрольованого ділення клітин, які у минулому були нормальними складовими самої тканини мозку (нейрони, гліальні клітини, астроцити, олігодендроцити, епендімальні клітини), лімфатичної тканини, кровоносних судин мозку, черепно-мозкових нервів, мозкових оболонок, черепа, залозистих утворень мозку (гіпофіза і епіфізу), або що виникають унаслідок метастазування первинної пухлини, що знаходиться в іншому органі.

Тип пухлини визначається клітинами, що її формують. Залежно від локалізації і гістологічного варіанту формується симптоматика захворювання.

Хворі на пухлини головного мозку становлять близько 4 % серед хворих з органічними ураженнями нервової системи. Пухлини головного мозку по частоті займають п'яте місце серед пухлин інших локалізацій, поступаючись пухлинам шлунку, матки, легень і стравоходу. Зустрічаються пухлини головного мозку у будь-якому віці, проте відзначається деяке переважання їх в пубертатному періоді (12-18 років) і у віці 45—50 років.

Походження пухлин головного мозку досі не встановлено. Передбачають, що вони розвиваються із клітин, які затримались на ранніх стадіях свого перетворення в зрілі форми. Рідше пухлини виникають із зрілих клітин. У розвитку пухлин головного мозку надають значення ендогенним і екзогенним факторам (гормональні впливи, інфекції, травми та інше).

Пухлини головного мозку бувають:

· первинними і вторинними (метастатичними),

· доброякісними і злоякісними,

· одиничними і множинними.

Залежно від розташування по відношенню до речовини мозку пухлини розрізняють:

· позамозкові (екстрацеребральні)

· внутрішньомозкові (інтрацеребральні).

Екстрацеребральні пухлини походять не з самої речовини головного мозку, а з тканин, що прилягають до нього (оболонки мозку, судини, кістки черепа).

За складом клітин виділяють:

МРТ голови в сагітальній площині після видалення мультиформної гліобластоми

· Гліоми, що походять із глії — вони складають основну частину пухлин головного мозку. Гліома — специфічна пухлина головного мозку, що походить з мозкової речовини. Найчастіше вона характеризується інфільтруючим ростом. Розміри і консистенція її різноманітні: від дрібних до дуже великих, від м'якої до щільної консистенції. Гліозні пухлини можуть кістозно перероджуватись, інколи в них спостерігається відкладення вапна. Перебіг гліоми також різний, іноді доброякісний, іноді пухлина має характер злоякісного новоутворення. За своїми морфологічними особливостями гліому поділяють на кілька видів. Найчастіше зустрічається астроцитома, спонгіобластома, медулобластома.

· Невриноми — пухлини черепних нервів. Невринома бере початок із шару нейролемоцитів (шванівської оболонки) нерва. В порожнині черепа, як правило, розміщується в ділянці мостомозочкового трикутника.

· Менінгіоми або арахноідендотеліоми — пухлини оболонок мозку. Менінгіома (арахноїдендотеліома) складається з клітин ендотелію і сполучної тканини. Пухлина інкапсульована, доброякісна. Нерідко обумовлює зміни в кістках черепа відповідно місця її розташування.

· Аденоми гіпофіза. Бувають трьох видів: еозинофільні, базофільні, хромофобні. Інколи аденома набуває характеру злоякісного новоутворення, це аденокарцинома.

· Метастатичні пухлини (рак, саркома).

· Інші пухлини, що спостерігаються рідше.

У нейрохірургії прийнято класифікацію пухлин головного мозку відносно їхнього розташування в порожнині черепа, оскільки з цим зв'язані оперативні підступи до пухлин. Згідно з цією класифікацією розрізняють пухлини:

· супратенторіальні (розташовані вище мозочкового намету),

· субтенторіальні (розташовані нижче мозочкового намету),

· туберогіпофізарні.