У березні 1998 року Правительство РФ прийняло Програму реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Завдання реформи полягають у наступному:

§ Сформувати систему стандартів обліку й звітності, що забезпечують корисною інформацією користувачів, у першу чергу інвесторів;

§ Забезпечити вв'язування реформи бухгалтерського обліку в Росії з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні;

§ Надати методичну допомогу організаціям у розумінні й впровадженні реформованої моделі бухгалтерського обліку.

Відповідно до Заяви Правительства й Центрального Банку РФ (квітень 2001 р.), поставлене завдання переходу російських організацій і банків на Міжнародні стандарти фінансової звітності, починаючи з 1 січня 2004 року. Впровадження МСФО, що є найважливішоїої тридцятилітньому частиною реформування банківської системи, повинне сприяти інтеграції економіки Росії, її банківської системи у світову економіку (входження у ВТО й інші світові проекти).

У цей час комерційні банки фактично готовлять два пакети звітності: один - для внутрішнього користування, іншої - для спілкування з контрагентами, у тому числі міжнародними. Непрозорість існуючої звітності в ряді випадків стримує запозичення на світовому ринку, розвиток міжнародних контактів.

Сьогодні вже робляться практичні кроки по переходу на МСФО. Так, є проект, бенефициаром якого є Банк Росії, фінансує його ТАСИС (Європейська система консалтингових послуг), виконавець - «Прайсвотерхаускуперсаудит».

Даний проект містить у собі навчання, практичне застосування МСФО на пилотной основі, розробку й введення в дію нормативних документів, перенастроювання електронних засобів. Ціль цього проекту - створення основ інфраструктури для переходу російської банківської системи на Міжнародні стандарти. Учасниками пилотного проекту є 6 комерційних банків. Через якийсь час планується розширити кількість учасників до 50 банків.

Однак при переході на Міжнародні стандарти фінансової звітності виникає ряд питань, які вимагають попереднього пророблення. Насамперед, це ставиться до можливості й практичного застосування методу «нарахувань» замість повсюдно використовуваного сьогодні «касового» методу бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення ЦБ РФ № 39-П від 26 червня 1998 року «Про порядок нарахування відсотків по операціях, пов'язаним із залученням і розміщенням коштів банками», кредитні організації мають право здійснювати облік деяких банківських операцій, зокрема, нарахування відсотків, «касовим» методом або методом нарахувань. Однак банки практично не користуються методом «нарахувань» і продовжують ураховувати операції «касовим» методом. У той же час саме метод «нарахувань» є основним принципом, без якого неможливе використання МСФО. Застосування даного методу в реальних умовах російської економіки вимагає додаткового вивчення деяких питань. І, насамперед, питання про те, як буде відбуватися формування й використання прибутку. На практиці буде потрібно реально розділяти поняття бухгалтерського прибутку для складання фінансової звітності й визначення фактичного оподатковуваного прибутку. В остаточному підсумку мова повинна йти про те, щоб банки й інші структури, що використовують при складанні звітності стандарти МСФО, обчислювали розмір оподатковуваного прибутку виходячи з отриманих (а не нарахованих) доходів з урахуванням оплачених витрат.

Податковим Кодексом уводиться поняття «податковий облік», що буде існувати паралельно з бухгалтерським обліком. Мінфін розробив план заходів щодо переходу підприємств і організацій на МСФО. Тому дуже важливо правильно розуміти, що відбудеться з банківським прибутком після впровадження МСФО, чи не вийде так, що банки будуть платити «живі» податки, а прибуток одержувати «повітряне».

Крім того, використання методу «нарахувань» повинне внести зміни в методику оцінки реальної вартості активів банку, наприклад, розмір вартості цінних паперів уже не повинен визначатися за ціною покупки. Аналогічні зміни повинні бути внесені в методику обліку доходів і витрат майбутніх періодів і, відповідно, у підрахунок фінансових результатів. Класифікація й облік кредитів по групах ризику також повинні будуть вироблятися з урахуванням використання методу «нарахувань». Хоча, застосування стандартів МСФО дозволяє більш гнучко підходити до рішенню питання про віднесення виданого кредиту до тієї або іншої групи ризику.

Головна небезпека при впровадженні МСФО полягає в тім, що прискорений і недостатньо підготовлений перехід до нової системи звітності й, зокрема застосування методу «нарахувань», може привести до значної недооцінки розмірів капіталу банків і підприємств, що може негативно позначитися на їхньому стані.

При переході на міжнародні стандарти фінансової звітності треба враховувати й інші особливості російської економіки, які мають істотне відношення до обговорюваної теми. Наприклад, низький рівень монетизации економіки, великий обсяг не грошових розрахункових операцій. Тому до кінця не ясно, як забезпечити принцип переваги змісту над формою, передбача_ фактично МСФО, коли половина розрахунків у Росії здійснюється безнадійно.

Інша російська особливість - більша сума неплатежів. У країнах з розвитий ринковою економікою суми нарахованих і отриманих доходів практично рівні. У нас же ці показника значно відрізняються друг від друга. При переході на МСФО банки не повинні мати втрати, не одержуючи вчасно доходів. Не можна допустити, щоб платежі в бюджет вироблялися за рахунок власних коштів, що неминуче негативно позначиться на й без того складному фінансовому становищі банків.

Застосування МСФО припускає не тільки правильне складання фінансової звітності (баланс, дані про рух грошових коштів, про залишки засобів акціонерів, звіт про прибутки й збитки - основні форми звітності, додатка), але й оцінки користувачами стану банку, фірми. У зв'язку із цим Міжнародні стандарти припускають пред'явлення більших вимог, у тому числі до корисності й доступності інформації. Виникає проблема розробки стандартів розкриття інформації. При цьому з'являються протиріччя між прозорістю й конфіденційністю. Світовий досвід показує, що в деяких країнах стандарти розкриття інформації підлеглі вимогам, що діють у ринковій економіці (їхнє недотримання тягне й матеріальне, і карне покарання).

Крім того, інформація, одержувана на основі МСФО, не може й не повинна служити панацеєю, оцінюватися як абсолютно достовірна. Добре відомі випадки, коли деякі російські банки, що представляли поряд зі звітністю по вимогах Центрального банку РФ також і аудиторський висновок, підготовлений за Міжнародними стандартами, мали позитивний висновок аудиторів. І проте ці банки вже в наступному за звітним періоді починали випробовувати серйозні фінансові проблеми, а деякі й зовсім перестали існувати.

Як бачимо, існує цілий ряд проблем, викликаних переходом на Міжнародні стандарти фінансової звітності. Вони зв'язані як із принциповими положеннями про доцільність і строки переходу на МСФО, так і з окремими деталями, про які говорилося вище. Багато представників банківського співтовариства, підприємці порушують питання про те, за рахунок яких джерел фінансування передбачається здійснити перехід на міжнародну систему фінансової звітності. Це зажадає значних засобів на підготовку кадрів, методичне забезпечення, створення або придбання нових інформаційних технологій і т.д.

Принципово важливим є питання про те, яку банківську систему ми хочемо в результаті банківської реформи, однієї зі складових частин якої є перехід на МСФО. Чи то це буде вітчизняна, чи те змішана (за участю іноземних банків) банківська система, або ми підемо по шляху, коли в нас будуть домінувати іноземні банки, оскільки в результаті поспішного переходу на МСФО може вийти так, що капітал російських банків різко зменшиться.

На думку більшості членів Ради АРБ питання про перехід на МСФО в такі стислі строки не виправданий. Тим більше що Європейське економічне співтовариство ухвалило рішення щодо переході на МСФО лише в 2005 році.

Крім того, переклад одного сектора - комерційних банків - на Міжнародні стандарти без перекладу на ці стандарти всієї економіки не дасть позитивних результатів. Це може привести до замкнутого кола суцільних збитків: банк не може видати кредит підприємству, оскільки в нього виникнуть проблеми, пов'язані з його переходом на міжнародні стандарти обліку, зокрема, недоліком прибутку, підприємство, відповідно, не має можливості одержати цей кредит, а в результаті не може розвиватися, держава ж в остаточному підсумку недоодержує податків.

У Заяві Правительства й Банку Росії сказано про перехід на МСФО не тільки банків, але й інших організацій. Але як це передбачається зробити, відповідно до якого плану й на які засоби - поки не ясно. Тому в питанні про перехід на МСФО потрібна обачність, потрібні спільні обговорення, у тому числі й державних органах.

Незважаючи на те, що перехід російської економіки на МСФО зв'язаний з багатьма труднощами, застосовувати ці стандарти потрібно, це є частиною реформи банківської системи. Адже єдина мова фінансової звітності - найважливіший елемент системи світового господарства й розвитку міжнародних і бізнес - контактів.