Звітність кредитної організації являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства. Дані звітності служать основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану кредитної організації. Адже для того, щоб прийняти яке-небудь рішення, необхідно проаналізувати забезпеченість фінансовими ресурсами, доцільність і ефективність їхнього розміщення й використання, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємини з партнерами. Оцінка цих показників потрібна для ефективного керування кредитною організацією. З їхньою допомогою керівники здійснюють планування, контроль, поліпшують і вдосконалюють напрямок своєї діяльності.

Основними завданнями аналізу звітності кредитної організації є:

- загальна оцінка фінансового стану й факторів його зміни;

- вивчення відповідності між засобами й джерелами, раціональність їхнього розміщення й ефективності їхнього використання;

- визначення ліквідності й фінансової стійкості підприємства;

- дотримання фінансової, розрахункової й кредитної дисципліни.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники й відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори - з метою вивчення ефективності використання ресурсів; постачальники - для своєчасного одержання платежів; податкові інспекції - для виконання плану надходження засобів у бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз ділиться на зовнішній і внутрішній.

На сьогоднішній день, відповідно до класифікації В.П. Завгороднего, існують три види звітності: оперативна, статистична й бухгалтерська. Термін бухгалтерська аналогічний фінансової. Оперативну, інакше кажучи, можна назвати повсякденної.

На підставі дані звітності здійснюється пошук резервів подальшого розвитку й удосконалювання діяльності кредитної організації, досягнення стабільності підприємства на ринку. Це досягається шляхом аналізу фінансового стану кредитної організації.

Фінансовий стан підприємства виражається в утворенні, розміщенні й використанні фінансових ресурсів: коштів, тимчасово притягнутих засобів; тимчасово вільних засобів спеціальних фондів. Аналіз ФСП становить значну частину фінансового аналізу. ФСП характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, фінансовими взаєминами, платоспроможністю й фінансовою стійкістю. Воно прямо залежить від результатів комерційної й фінансової діяльності організації. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать форми фінансової звітності №1, 2, 3, а якщо аналіз проводять внутрішні користувачі, те ще й дані поточного бухгалтерського обліку.

До складу квартальної звітності входять: баланс підприємства, (форма №1) і звіт про фінансові результати і їхнє використання (форма №2). Річна фінансова звітність включає три типові форми: форма №1, форма №2, форма №3 - звіт про фінансово-майновий стан підприємства й пояснювальну записку. Ці форми складаються шляхом підрахунку, угруповання й спеціалізованої обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Для виконання покладених на ФО функцій вона повинна відповідати наступним основним вимогам:

· гарантувати реальність і вірогідність даних, які забезпечуються документальним обґрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризації, притримування правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і збитків за відповідні звітні періоди;

· забезпечувати своєчасність одержання даних, на основі регламентації строків зіставлення звітних даних для оперативного керування господарською й фінансовою діяльністю організацій.

 Існують такі види порівняльного аналізу:

· горизонтальний, за допомогою якого визначаються абсолютні й відносні відносини статей у порівнянні з початком звітного періоду;

· вертикальний, котрий використовується для вивчення структури засобів і джерел, шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумкових показниках.

· трендовый, що базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року.

Для кількісного виміру рівня впливу факторів на зміни показників ФСП використовуються традиційні методи аналізу: порівняння, ланцюгових підстановок, участь на паях, деталізації.

Відмінною рисою аналізу ФС є роль у ньому людського фактора й бухгалтерського ризику. Методика аналізу включає: аналіз платоспроможності підприємства, аналіз структури майна й засобів, вкладених у нього, аналіз оборотності оборотних коштів, аналіз ділової активності й ефективності керування.

 Склад що представляється ФО, залежно від періоду звітів, складається з балансу підприємства, форми №1, форми №2, форми №3 (Прил.1,2,3) і пояснювальноїої записки. У пояснювальній записці пояснюються основні фактори, які вплинули на господарські й фінансові результати роботи підприємства, висвітлюється фінансовий і майновий стан підприємства, яка частина статутного фонду (УФ) на дату складання звіту фактично оплачена засновниками, у якому порядку визначена вартість нематеріальних активів (НА), внесених учасниками в УФ, яким органом і коли розглянута й затверджена річна ФО. У пояснювальній записці приводяться відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відбиття окремих господарських операцій, і включається відомість результатів інвентаризації майна, засобів і розрахунків, приводиться курс перерахування іноземної валюти в національну грошову одиницю.