Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Як було вже зазначено вище, роман «Оскар та Рожева пані» - це дитячі листи до Бога. Хоча зважаючи на ствердження хлопчика: « Je previens tout de suite : j ’ ai horreur d ’é crire » (p. 9), ми можемо розглядати ці листи, як розмову з Богом. Крім цього, в романі ми зустрічаємо багато діалогів, які Оскар дослівно відтворює.
Аналіз роману дозволив знайти ряд синтаксичних, граматичних та лексичних особливостей, що властиві розмовній французькій мові (le français parlé).
Розмовне мовлення є найдавнішим стилем будь-якої національної мови. Розмовним мовленням користуються люди різного віку в побуті, в неофіційному й офіційному спілкуванні, в навчальній, науковій, виробничій, суспільно-політичній та в інших сферах життя. Інтонаційною особливістю розмовного стилю є розмаїття ритміко-мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природну безпосередність мовців [13, с.62].Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побутів, у сім’ї, на виробництві.
Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків [21, с.167].Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією – їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець. Жанри реалізації – бесіда, лист.
З синтаксичного погляду розмовне мовлення характеризується широким використанням неповних речень, наявністю стереотипних конструкцій. Розмовне мовлення здебільшого спонтанне, тобто безпосереднє, непідготовлене. Компонентами його є позамовні елементи – міміка, жести, конкретна ситуація, наявність чи відсутність об'єкта мовлення [45, с.98]. В романі «Оскар та Рожева пані» ми знаходимо багато коротких, неповних, еліптичних речень: « Je t ’ explique »(p. 10); «La preuve ?»(p. 9). Такі ж речення, властиві для розмовного стилю, часто зустрічаються в діалогах роману: «- Elle te l ’ a dit ? - Non, lui. - Du bluff !» (p. 52) ;« - A sa façon. Pas souvent. Rarement même » (p. 32).Для логічного та емоційного виділення в романі, застосовуються формули: c ’ est … qui , c ’ est … que , ce qui … c ’ est, реприза та антисипація: «- C ’ est vous qui me dites ç a , Mamie - Rose ?» (p. 32);« Elle est ratée, mon opération, Mamie-Rose ? » (p.18);« comme si on avait peur que, la nuit, les balais, les seaux et les serpières, ils se barrent » (p. 27). В розмовній мові спостерігаються певні особливості вживання займенників, яким надається експресивне значення. Для розмовної французької мови властивим є одночасне вживання двох форм одного й того ж займенника, для виділення тої чи іншої особи: « Moi , je ne fais plus plaisir » (p.11). В романі спостерігається опущення займенника il в безособових конструкція, що є властивим для розмовноо стилю французької мови: «- Peut-être que tu les inspires. - Faut croire » (p. 17). Особливим є також вживання безособового займенника on, що зазвичай являється нейтральним і нормативним для всіх стилів. Для розмовного стилю цей займенник має експресивне значення, заміняючи будь-який інший займенник (je, tu, nous, vous) : « - On s ’ en fout . - Ce sont de braves gens, Oscar.- Je m’en fous » (p. 30). Найчастіше в розмовному мовленні роману використовується демонстративний займенник ça, що є відповідником більш нейтрального cela:« ça, ça m’a plu. J’ai trouvé ça très fort » (p. 34);« Ses lèvres se sont posées sur ma joue et ça m’a fait plaisir, ça me donnait chaud, avec des picotements, ça sentait la poudre et le savon » (p. 35). На лексично-фразеологічному рівні розмовного мовлення слід відзначити велику кількість експресивних та емоційно-оцінних слів і зворотів. Використовуються й просторічні елементи – несвідомо(при недостатньому опануванні норм літературної мови) або свідомо(як певний стилістичний засіб) [12, с.256]. Перш за все, необхідно відзначити, що в романі часто вживаються вигуки, що мають експресивне значення і є типовими для розмовного стилю: « - Ah, ça y est, vous avez son adresse ? » (p. 62);« - Hein, Peggy ? Toi et moi, on est copains, non ? » (p. 46). Також, потрібно відзначити вигуки, чи репрезентовані звуки, які властиві лише для усного розмовного мовлення: « - Ouais . J ’ ai sommeil »(p. 50); « - Mouais … Mouais … » (p. 44). Розмовна мова, зазвичай, є емоційно забарвленою, тому в романі ми знаходимо багато метафор, порівнянь, синонімів: «- j ’ ai de plus en plus sommeil . Comme une fringale » (p. 66); « Nous oublions que la vie est fragile, friable, éphémère » (p. 18); « Du granit. Une falaise. Une dalle de béton. Rien à faire. Je n’écoutais même plus ce qu’on me disait » (p. 29). Також, знаходимо в романі сталі фразеологічні сполуки, з афективним значенням, що часто вживаються в розмовній мові і побуті: Gueuler dessus (p. 11); Tomber sur le bon numéro (p. 13); Devenir dure de la feuille (p. 17); Bourrage de crane (p. 19); Piquer des petits roupillons (p. 39); Faire le guignol (p. 41); Avoir la bouche comme s’il gobait un œuf (p. 93); Крім цього, ми знаходимо в тексті приклади грубої розмовної лексики: « Merde ! le mome , bouge - toi le cul » (p. 14); « Lassez tomber. Mes parents, ils sont cons » (p. 33); « Deux tar é s , je vous dis, Mamie-Rose ! » (p. 34); « Avec deux cr é tins pareils, qui ont l’intélligence d’un sac-poubelle »(p. 78); « Du bluff ! » (p. 52); « T’es même pas capable, minus » (p. 47); « Je suis si moche que ça ? » (p. 82). емоційно-експресивної лексики:«- Alors , c ’ est du s é rieux , Oscar, avec Peggy?
- C’est du béton, Mamie-Rose. Je suis super-heureux » (p. 60);
« C’est sur qu’au matin…ça été de l’opéra » (p. 59);
« C’est agréable d’entendre ce genre de chose, ça fait frissonner les poils » (p.43).
експресивні синоніми загальновживаних, нейтральних слів:
les médecins – les toubibs (p. 16);
petit – riquiqui (p.89);
devenir sourd – devenir dure de la feuille (p.17).
Отже, в даному романі автор відтворює розмовне мовлення, про що свідчать використання ним брутальної, простонародної лексики, фразеологічних конструкцій, експресивної та афективної лексики, а токож синтаксичні та граматичні особливості роману.
ВИСНОВКИ
Дана робота представляє собою дослідження лексико-стилістичних особливостей роману відомого сучасного письменника Еріка Еммануеля Шміта «Оскар і Рожева пані». Слідуючи визначеному колу завдань, ми розглянули та дослідили основні теоретичні положення даної роботи.
Перш за все, ми визначили поняття стилю, що являється одним з ключових як в літературі так і в лінгвістиці. Таким чином, ст иль літературної мови – це різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в певних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це власне слова на власному місці [28, с.84].
У науці про літературу найпоширенішим є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого обличчя» окремого письменника. Стиль письменника – це сукупність особливостей його творчості, якими його твори відрізняються від творів інших митців. Сукупність виражально-зображальних засобів письменника тоді дає ефект стилю, коли закономірно поєднується в художньо мотивовану систему, зумовлену індивідуальністю митця. Завдяки стилю митець творчо відтворює чи перетворює, художньо опрацьовує життєвий матеріал. Загальні теми, проблеми, події набувають в індивідуальному стилі письменника своєї художньої неповторності, адже вони «перепускаються» через особистість митця.
Саме своєрідність індивідуального стилю Еріка Емануеля Шміта і стала предметом нашого дослідження. Перш за все ми визначили, що на формування неповторного індивідуального стилю письменника вплинули ряд стилетвірних чинників: світовідчуття (образне мислення) письменника; тематика і проблематика, яка його переймає; закони і норми обраного ним жанру.
Безумовно величезний вплив на творчість та формування стилю письменника мали факти його життєвого досвіду, під впливом яких формувалась особистість митця. Вивчення музики, навчання та робота в сфері філософії, звернення до Бога та вивчення релігій, все це безсумнівно знаходить відображення в його твогах. На прикладах його романів ми бачимо, що головними героями в них найчастіше стають відомі історичні особистості (Гітлер, Понтій Пілат, Ісус), а висвітлює він філософські, актуальні і важливі проблеми, що завжди турбували суспільство: відношення людини і Бога, смерть, сенс життя.
На нашу думку, яскравим прикладом неповторного індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта став його роман «Оскар і Рожева пані», що є частиною «Циклу незримого», присвяченого світовим релігіям. Проблематика твору дуже складна і піднімає найактуальніші сьогодні питання, хоча автор із властивою йому майстерністю розкриває серйозні і філософські проблеми на основі життєвої трагедії десятирічного хлопчика, від якого і ведеться мова в романі. Тобто питання про віру, сенс життя і ставлення до Бога звучать із вуст дитини.
Як було зазначено вище, одним із стилетвірних чинників являється обраний автором жанр твору. Ерік Еммануель Шміт не дарма надав перевагу епістолярному роману, що являється ще однією особливістю його стилю. В результаті нашого дослідження ми дійшли висновку, що епістолярне мовлення є міжстильовим жанром, який характеризується змішуванням стилістично різнорідних елементів, оформлених за певними структурно-композиційними моделями, у яких відбився процес становлення й розвитку усного мовлення, публіцистичного й офіційно-ділового стилю, частково наукового й художнього.
Стиль характеризується як художня закономірність, що породжується функціонуванням носіїв стилю у взаємодії між собою, в контексті твору. Носіями стилю виступають елементи форми художнього твору: від фабули і сюжету, композиції, які перетворюють тематику твору, формуючи її з життєвого та уявного матеріалу, до мовних виразових форм, з їх лексико-синтаксичними структурами, інтонаційно-звуковими особливостями.
Роман «Оскар та Рожева пані» представляє собою роман у листах, написаних від імені десятирічного хлопчика Оскара. Листуванню властивий певний комплекс мовних і мовленнєвих засобів та стандартизованих формул. Також ми розглянули структурно-композиційні особливості роману, що зумовлені вимогами обраного автором жанру.
Стилістичні та жанрові особливості відображаються на письмі, тобто в мовленні роману. В романі, як зазначалось вище, спостерігається переплетення різних функціональних стилів: розмовного та художнього стилів, епістолярного мовлення. Все це знаходить своє відображення в лексиці роману: ми знаходимо синтаксичні особливості розмовного мовлення, приклади грубої, брутальної простонародної лексики, мовлення роману афективне і емоційне, що підкреслюється вживанням синонімів, метафор, фразеологічних конструкцій, разом з тим ми знаходимо стандартизовані лексичні сполуки і формули, властиві епістолярному мовленню.
Таким чином, в результаті проведеного дослідження, ми зробили висновок, що незважаючи на те, що Ерік Еммануель Шміт являється молодим автором, його стиль та манера письма досить витончені і майстерні. Його неповторний індивідуальний стиль представляє цікавий матеріал для дослідження в літературному та лінгвістичному плані.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров// Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - 2-е изд.- М.: Искусство, 1986.- 445с.
2. Бенвенист Э. Общая лингвистика.- М.: Прогресс, 1974.- 448с.
3. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили.- М.: Высшая школа, 1967.- 375с.
4. Булаховський Л.А Стилістичні засоби мови// Лекції з основ мовознавства.- Харків, 1931.
5. Вашків Л. Епістолярна літературна критика: становище, функції в літературному процесі. – Тернопіль: Поліграфіст, 1998. – 134 с.
6. Виноградов В. О теории художественной речи. – М., 1971.
7. Виноградов В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. – М., 1963.
8. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. – Л.:Либідь, 2001. – 344 c.
9. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка.- М.: Просвещение, 1965.- 408 с.
10. Гіндін 1989 – Гиндин С.И. Биография в структуре писем и эпистолярного поведения // Язык и личность. – М.: Наука, 1989. – 230 c.
11. Григорян А. Художественный стиль и структура образа. – Ереван, 1974.
12. Долинин К.А. Стилистика французского языка.- Ленинград: Просвещение, 1978.- 343с.
13. Дудик П.С. Стилістика української мови. К., 2005 – с. 97.
14. Индивидуально-художественный стиль и его исследование. – К.- Одесса, 1980.
15. Кожина М.Н. Стилистика русского языка.- М.: Просвещение, 1983.- 223с.
16. Комарова 1990 – Комарова С.И. Функционирование перифразы в эпистолярном стиле вт. п. ХVІІІ века: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01 / Днепропетр. гос. ун-т. – Днепропетровск, 1990. – 17 с.
17. Кухар- Онишко О. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура, типологія. – К., 1985.
18. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. – К.: "Радянська школа", 1965. – 360 c.
19. Лосев А.Ф. Материалы для построения современной теории художественного стиля // Контекст-1975: литературно-теоретические исследования. – М., 1977. – 224 c.
20. Літературознавчий словник-довідник: За ред. Гром’яка Р., Коваліва Ю. – К., 1997.
21. Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. – К.: Вища шк., 2003. – 462 с.
22. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови/ Відп. ред. В.М. Русанівський.- К.: Наукова думка, 1977.- 237 с.
23. Моісеєнко О.Ю. До питання про контекст культури та його взаємодію з мовою // Лінгво-методичні спекти викладання іноземних мов: Збірник статей і доповідей Міжвузівської науко - практичної конференції. Івано-Франківськ, 15-17 вересня 1997 р. Прикарпатський університет імені Bасиля Стефаника.- Коломия: Вік, 1997.- 111 c.
24. Наер В.Л. Стиль и текст и стиль текста // Сб.н.тр.МГПИИЯ им. М. Тореза.- М.: МГПИИЯ.- 1986.- 456 c.
25. Наер В.Л. К проблеме жанра в системе функционально-стилистической дифференциации языка // Стилистические аспекты устной и письменной коммуникации. – М.: МГПИИЯ, 1987. – 347 c.
26. Одинцов В.В. Стилистика текста. - М.: Наука, 1980.- 263 с.
27. Панфилов А.К. Лекции по стилистике русского языка.- М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1968.- 80 с.
28. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль.- К.: Наукова думка, 1976.- 288 с.
29. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови.- К.: Либідь,1992.- 248 с.
30. Рогоза О.В. Прагматичні особливості епістолярного тексту // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. – К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, 2003. – Том XXXVII. – 253 c.
31. Рогоза О.В. Епістолярний стиль в системі функціональних стилів // Матеріали ІІ міжнар. науково-практичн. конф. “Динаміка наукових досліджень 2003”. – Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ; Київ. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. 19: Філологічні науки. – 187 c.
32. Соколов А. Теория стиля. – М., 1968.
33. Специфіка епістолярного жанру як міжстильового явища // Лінгвістика: Зб. наук. пр.: Луганськ: Видавництво ЛНПУ ім. Т.Шевченка “Альма-матер”, 2005. – 248 c.
34. Станіславський К.С. Стилістичні параметри стилів. – К., Наукова думка, 1967 – 173 c.
35. Степанов Г.В. О границах лингвистического и литературоведческого анализа художественного текста// Теория литературных стилей.- М.: Наука, 1982.- 136 c.
36. Стиль автора и стиль перевода/ Новикова М.А., Лебедь О.Н., Лукинова М.Ю. и др.- К.: УМК ВО, 1988.- 81 с.
37. Стиль і час 1983 – Стиль і час: Хрестоматія. – К.: Наукова думка, 1983. – 249 с.
38. Фефелов А.Ф. К типологической характеристике разговорного и книжного вариантов современного французского языка: Автореф. дис. ... к. филол. н. – М., 1978
39. Функциональные типы русской речи/ Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В.- М.: Высшая школа, 1982.- 223 с.
40. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови.- К.: Радянська школа,1962.- 495с.
41. Чичерин А. Идеи и стиль. – М., 1968.
42. Ducrot О.et Todorov Т. Dictionnаire еncyclopédique des sciences du langage.- Paris: Seuil, 1972.- 586 p.
43. Frei H. Grammaire des fautes. – Paris, 1929.
44. Guiraud P. Le français parlé. – Paris, 1965.
45. Gougenheim G. Les mots français dans l’histoire et dans la vie. T. III. – Paris, 1975.
46. MEYER M. Eric-Emmanuel Schmitt ou les identités bouleversées, Paris, Albin Michel, 2004.
47. Pierre C. Dossier pedagogique : Oscar et la dame rose. – Paris, Antigone 2005.
48. Sauvageot A. Analyse du français parlé – Paris, 1972.
49. Vinaу J., Darbelnet J. Stilistique comparée du français et de l’anglais.-Paris:Didier, 1958.- 332 p.
50. http://www.eric-emmanuel-schmitt.com/
51. http://fr.wikipedia.org/wiki/%C3%89ric-Emmanuel_Schmitt.
52. http://perso.orange.fr/mondalire/schmitt.htm.
53. http://perso.orange.fr/mondalire/schmitt.htm.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 230.